Перейти до контенту

Мовна проблема

Мовна проблема

 

Мовна проблема, це, навіть, не проблема, а незагоєна рана...

 
А якщо на рану щодня кидати дрібку солі? А якщо не дрібку, а пригорщами? А якщо рана інфікована і мікроби розмножуються в ній шаленою швидкістю, роз'ятрюючи і ускладнюючи рану? З медичної точки зору, відомо, як і чим лікувати. Але наша рана не фізична, тому й методи "лікування" мають бути інші  і саме "лікування" складним і виваженим.
Тобто, начебто, нічого складного — впевнена і рішуча державна політика щодо розвитку державної мови і підтримка населення на всіх рівнях.
Але оце ж то і найскладніше. Бо держава боїться рішуче і безкопромісно ставити це питання руба, а населення...
Ох, населення являє собою байдужу аморфну масу, якій "всьо-равно і какая разніца"! Ще й всіляко підігрівається цей стан різними "лідєрами" і "форміроватєлямі мнєній" в соцмережах. Найактивнішим в цьому є Фейсбук і фейсбучні блогери, в кожного з них по п'ять тисяч фолловерів і неймовірна кількість тисяч підписників. Тобто, аудиторія широчезна! І, як правило, всі оці блогери пишуть виключно російською. З першого року війни і по сей день! Хто ці всі люди? Чому вперто ігнорують державну мову? Я вже не питаю, чи вона для них рідна, бо тоді відкриється стільки виразок і корости на тілі суспільства, що стане реально страшно!
Тому що вживати, щоденно користуватись мовою народу, який загарбав частину України, вбиває і катує кращих синів і дочок її, це не просто аморально, дико і неприпустимо. Це найбільша підлість і зрада країни, в якій живеш і плювок на могили бійців, що склали голову на її захист від російських куль і снарядів!

© Олег Петрук
© «Порохівниця»