Несправедливість, або «Лабухі пают над нашей зонай»

...29 червня 2016 року на лінії фронту россійсько-української війни було вбито всесвітньо відомого оперного баритона-контратенора, соліста Паризької “Opéra de la Bastille” Василя Сліпака...

І зовсім недалеко від лінії фронту, якась сотня кілометрів, в місті Токмак що на Запорожжі, щовечора починаються "народные гулянія" в чисельних місцевих ганделиках, і до опівночі над містом лунають гидкі, бридкі, гнусаві голоси лáбухів — "живая музыка"!

«ЛÁБУХІ* ПАЮТ НАД НАШЕЙ ЗОНАЙ»

Нормальні містяни мучаються, скаржаться в СЕС, але все марно, бо все куплено.
Щовечора до опівночі над містом бубнять гнусаво "пєвцы", "рєпєртуар" яких складається з десятка "пєсєн" епохи "ліхіх дєвяностых": "русскій шансон", "русская попса" та інше сміття.

Є в центрі міста такий собі ганделик "Червона Калина", який належить колишньому "начальніку ГАИ" Онопко. Товаріщ мєнт якимось чином зміг захопити добрячий шмат центрального скверу, знищив зелений куток і розбудував там свій ганделик з "дєтской площакой". З початком війни над ганделиком вивісили Прапор України, бидло-персонал вдягли у вишиванки і позиціонували себе як "самоє патріотічєскоє кафє ґорада Токмак". Щоправда, далі українського прапора і вишиванок діло не пішло. Наприклад, 9 травня 2016 року цей ганделик влаштував майже цілодобове "празднованіє дєвятамая" — побєдобєсіє з піснями кабзона, лєпса, ґазманова з ранку до пізньої ночі, нон-стопом "Этат-дєнь-пабьєды" в різних варіаціях і посеред опівночі гігантський салютік під вікнами багатоповерхівок!

Цього літа ганделик мєнта обзавівся "живой музыкой" — якийсь лабух на іонікє щовечора бридким гнусавим голосом євнуха-кастрата виспівує на всю міць динаміків один і той же десяток "пєсєн".
Щовечора, о 21:00 починається: "Добрый вєчєр, пріхадітє в мой дом, добрый вєчєр...", "А бєлый лєбєдь на пруду...", "Аффіцеры, аффіцеры, ваше сєрдце пад пріцелам...", "Рюмка водкі на сталє...", "Пріхаді ка мнє скарєй, увазі за сто марєй...", "Чорныє ґлаза...", "Даліна чудная даліна", "І там шальная імпєратріца...", "Ах, какая женьщіна, какая женьщіна, мнє б такую...", "женщіна нє танцуєт ...анальность арієнтаций...", із "імпортного" у нього гидке "Носса-носса, асім восе мі мата!"
Коли добірка мінусовок завершується, лабух йде на невелику перерву і вмикає якусь попсу рашистську, а потім знову по новому колу починає "пєть" цей набір "пєсєн". І так по декілька разів до самої опівночі. На всю потужність динаміків! Від децибел вікна аж вилітають навколо...

При цьому, ганделик щовечора забитий вщент!
І аборіґєны ще й "танцуют" та "заказывают на біс" ці гидкі "пєсні".
Українські композиції? "Нєт, у нас такоє нє слушают!" Звісно ж, "нє слушают", бо контингент "завсєґдатаєв" в генделях-ригайлівках вщент "русскаґаварящій-узкаязычный" — вони не зможуть сприймати українські пісні. Та й таким гидким голосом хіба можна дозволити лабуху паплюжити українську пісню? Все одно вийде кацабская кабацкая музыка!

Тобто, на третій рік війни, в сотні кілометрів від лінії фронту вщент ватне населення міста Токмак вдень кляне "праклятава Пороха", а щовечора ці скоти вилазять в місцеві ганделики жерти водяру і слухати лабухів на іоніках!

І "аншлаґі" щовечора в усіх без виключення ганделиках-ригайлівках міста! Це і "Калына", і гніль-бар мэра-сєпара Іґоря Котєлєвскоґо "Ёлкі" на центральному майдані міста (ГУЛАГовскіє баракі); "Кардаш", "Этаж" і всілякі "Лагуны" та "Тиоры" з генделями меншого штибу...
Тобто, ще раз: всі такі голі-босі-нещасні, "дєнєх-НЄТ", а щовечора ВСІ ГАНДЕЛИКИ міста забиті ВЩЕНТ!

Для цих аборіґєнов немає ніякої війни!
І для цих лабухів теж немає ніякої війни!
Не кажучі вже за власників ганделиків та місцеву сєпарську "власть" Пшонного Паханата!

Це така собі "зона", над якою щовечора "порхают" лабухі з іоніками, Шаріковы з балалайками та Абырвалґі у ватніках...

Після опівночі лабухи поступово затихають, а п'яні вщент аборіґєны і маладёжь ще до ранку повзають, верещать, гамселять одне одного, сруть та сцють, вибачте...
І вся ця нечисть поступово зникає лише коли починає світати...

...Який же все-таки несправедливий цей Світ...
Кращі люди гинуть — генофонд Людства — співаки з рідкісним тембром голосу, музиканти, художники, поети, юнаки...
А всіляка нечисть і наволоч безкарно існує і псує своїм нікчемним існуванням повітря...
_____

* ЛÁБУХ — так називали в СРСР так звану "живую музыку", "кабацкіє музыканты" — низькоякісна псевдо-"жива" музика з використанням фонограм-мінусовок та гидкими "пєвцамі" без голосу, які вельми популярні серед люмпенів і бидла.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *