Скільки в Україні українців?

Насправді, питання набагато глибше і складніше, ніж здається на перший погляд. Бо, якщо проаналізувати дії останніх, лише, двох з половиною років, то відкривається доволі складна і, місцями, незрозуміла картина.
Якщо починати з Майдану, то здавалось, що от, люди об’єднались, зрозуміли, ким вони є і після повалення бандитського режиму Януковича, почнуть будувати кардинально нову країну з чітким вектором розвитку. Тобто, європейським. Тут важко щось прогнозувати, як би було і що, бо РФ (Росія Фашистська) підступно, нахабно анексувала Крим і розпочала гібридну війну проти України на Донбасі. Знаходячись в "убитому", розваленому стані після всіх президентів і прем’єрів разом узятих, держава не змогла б довго протистояти озброєній до зубів і переважаючій масі ворога. Якби не народ, українці. Організувавшись в момент, люди одягали і годували, озброювали і лікували бійців ледве дихаючої української армії доти, поки держава за цей час не зміцніла і не почала сама виконувати всі функції, в тому числі й утримання армії. І ось в цей надтяжкий момент, дійсно, не важливо було, якою мовою хто говорить. Головним критерієм в поділі на "свій-чужий" було: чий Крим, хто путін і чи допомагаєш армії. І саме російськомовний Миколаїв започаткував волонтерський рух, бо ж його рідна 79-ка одною з перших стала обороняти країну. Тоді, мало не на кожному кроці, збирали кошти, речі і продукти для наших хлопців, що пішли на фронт, хто в чому. І так по всій країні! Мені тоді здавалося, що українською почнуть говорити всі без винятку і це питання кількох місяців од сили. Але… Давно визначені вороги і що за війна йде на Сході, а російська мова, яка й справді, спочатку почала витіснятись українською, нікуди не поділась та ще й набирає обертів. Ті самі люди, чиї діти, родичі і знайомі полягли під російськими кулями, продовжують вживати російську, як рідну. Когнітивний дисонанс... Чи не тому, що знову перейшли в зону відносного комфорту після відносного зміцнення держави - "мне так удобнее", "меня так научили", "зачем уже меняться", "мы привыкли к шансону/русской низкопробной попсе..." і.т.п. В кожному з нас йде боротьба самосвідомості і ліні до змін. Лінь підживлюється відчуттям відносного комфорту. У більшості лінь перемагає особливо, якщо перед ними не стоять великі виклики, або вони їх не відчувають. "Віз тягнуть" лиш ті 10-15%, у яких самосвідомість та усвідомлення себе громадянином та викликів, що стоять, сильніша ліні.
На виборах перемагає більшість. ..
В той же час і частка україномовних неприємно вражає. Перекриття важливих транспортних артерій під час війни, самовільне залишення бойових частин, переховування від мобілізації, мітинги та акції протесту під МО та АП. Справедливості ради, російськомовні так само в цьому брали участь, але ж то російськомовні. Тобто, є якесь пояснення цій "зраді". Та нема пояснення цій позиції українцям. Значить, все-таки, людська сутність? Але ж вона формується під впливом обставин та виховання в сім’ї. Моє припущення, що Україна не була Україною більше 300 років. Була Малоросією, УРСР, ніколи не керувалася українцями, тому й виховання та вплив середовища відповідний. 70 років «совка» перетворили людей на байдуже стадо і поставило в умови, коли думати треба лише, що поїсти і як протягнути до зарплатні. 23 роки Незалежності на папері теж не сприяли відродженню нації. Поодинокі потуги були швидко задавлені впливом і авторитетом РФ, яка ніколи не залишала Україну саму по собі. І тут знову повертаємося до мовного питання. Бо, знову ж таки, середовище формує особистість. І якщо українська звучатиме скрізь, починаючи від телевізора і закінчуючи базарами, якщо дітям почнуть викладати справжню, правдиву історію України, спілкуватись, пояснювати, показувати на власному прикладі, вкладати свій інтелект та працю, тиснути на владу для прийняття потрібних для змін законів... якщо постійно пам’ятати і усвідомлювати загальновідомий слоган «Російське вбиває!» і кількість полеглих за сотні років російської окупації, то питання : скільки в Україні українців? – не постане ніколи.

Коментарі

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *