Коротко про перебирання культурними харчами

Спостерігаючи за черговим національним срачем з приводу того, чиє ж ім’я віднині мусить носити Бориспільське летовище, можна знову відчути одну суковату і глибоку скапку, що засіла в мозку нашого з вами суспільства. Так доки точаться священні і не дуже війни по кандидатурах Івана Мазепи, Казимира Малевича і Ігоря Сікорського, про двох останніх довелося почитати чимало прекрасних характеристик, котрі от вже точно і безкомпромісно дають нам зрозуміти, чому ні той, ні інший не достойні такої високої честі.
От деякі особливо принципові блогіри з легкої руки охрестили автора «Чорного квадрату» – комунякою, шарлатаном і взагалі ляхом, котрому не місце на даху бориспільского терміналу. Сікорському від наших критиків дісталося ще більше, адже видатний авіаконструктор «внізапно» перетворився з генія на «імпераста і українофоба», тож тут вже не до летовищ – складається враження, що таку мразоту взагалі варто б викреслити з національної пам’яті.
І от, читаючи ці глибокі доводи, хочу я спитати у вас, любі критики – а чи не зажерлися ви?
Давайте-но окреслимо проблему. Протягом 400 років у вас внаглу конфісковували всіх діячів з будь-якої галузі, до котрих можна було б застосувати визначення «видатний». Та й більш того, їх забирають досі. В нас експропріювали Гоголя, Рєпіна, Піддубного, Козловського, Корольова, Янгеля, Кондратюка, та інших – десятки їх, сотні. Всі ж вони нині «русскіє», єслі шо. Киянин Малевич – русскій художнік. Киянин Сікорський – русскій канструктар. Навіть Микола Мурашко – русскій пєдагог.
Важко сперечатись, може частина з них, - і тих, кому вправляли мозок в таборах НКВС, і тих, хто емігрував за три світи, - вважали себе русскімі. Ну бо ж не дали їм свого часу історичної можливості відчути себе українцями, це буває. Або дали, а вони нею скористалися не зповна – таке воно життя. Але направду питання повинно полягати не в самоідентифікації, а в генетиці. От в тій самій, котра дозволяє створювати геніїв, а не садистів, вбивць, лінивих лапотників-алкашів та  безродних брехунів з переписаною родословною. Воно ж знаєте, не можуть бути героями лише ті, хто свого часу взявся до зброї, аби здобувати незалежність – десь звитяжці працюють руками, а десь і мозком.
Аж тут представте - коли в нас нарешті з’являється можливість хоча б посмертно повернути всих тих «рускіх» на своє законне історичне місце, тобто в українське лоно, а заодно й ще раз на весь світ заявити, яка кількість українців, а не б…ть, рускіх свого часу прогриміла світом, ми… з такою от нашою типовою сучасною снобливістю починаємо перебирати харчами. «Та нєєє, той царю служив, не хочу». «Та нууу, той красноармійців малював, нам такий не потрібен». Повторюю, друзі, східні сусіди так не перебирають. Вони забирають все, перетворять на «руского» кожного, до кого дотягнуться загрібайла. Що там казати, якщо за деякими джерелами і Маннергейм - рускій полководєц. Та загалом й логічно – а хто б не забрав собі історичну пам’ять про тих постатей, котрими з барського плеча розкидаються свої ж співвітчизники.
Пригадується мені випадкова розмова у жежешецці з одним молодим українським діячем культури, котрий дуже любить і поважає власну творчість. Сказав діяч, що такі «поети-колабораціоністи» як Василь Симоненко, не достойні того, щоб їм в Україні ставили пам’ятники. На питання, як він оцінює обставини смерті Симоненка, юний дрищуватий митець відповів, що насправді не читав біографії поета. Завіса. Тож хороший шлях нам прокладає подібна манера світосприйняття – віддати кацапам Котляревського, бо ж мав чини від царя, віддати їм і Остапа Вишню, бо не витримав і під дулом автомата писав той огидний «самостійний смітник», і так далі, і так далі. Та й що там вже – Варгола і Палагнюк теж не надто переймалися власною ідентифікацією як українців. Тож можна і їх викреслити з почесних списків.
Друзі, хочу сказати одне. Не майтеся дурницями і не шукайте плями на сонці, навіть коли вони там є. Не в нашому становищі розкидатись геніальними діячами, в той час, як є можливість зайвий раз ткнути в морду кацапу тим фактом, що Сікорський не рускій, бо рускому з його генами така робота здебільшого не під силу. Ми вже не кажемо про укріплення міжнародного іміджу, до котрого вічні конфронтації з ордою не мають стосунку. Те що Мазепа – українець, всі знають і без того. Те що Малевич – українець, ще потрібно всім вдовбати в голову. Тож як мінімум, не віддавайте на поталу через власний снобізм те, що нарешті по праву можна забрати собі.

Коментарі

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *