„Дзеркало або війна ідентичностей“

Подивіться у дзеркало. Кого ви там бачите?

Подивіться, що відбувається навколо. І ви побачите свою країну та навколишній світ крізь призму своєї ментальності, крізь призму того,  ким ви є насправді, крізь призму своєї ідентичності. Призми бувають правильної та не правильної форми і, відповідно, трохи спотворюють дійсність,  підсилюючи чи послаблюючи ті чи інші кольори. Це не добре і не погано, -це природньо і нормально. Ідеалів не буває, і всі ми маємо свою ідентичність. Головне - бути собою.
Це саме можна сказати і про країни та нації. Аналогія дуже сильна. І все це теж стосується націй. Ті нації сильні (і розмір значення не має) , які мають чітко виражену ідентичність. Вони використовують свої сильні сторони(підсилені кольори крізь призму) і нівелюють та компенсують свої слабкі сторони(слабкі кольори крізь призму). Чому так? Та дуже просто. Якщо чітко знаєш, хто ти є, що ти можеш і не можеш - якщо чітко усвідомлюєш свою ідентичність, то й дуже просто бути сильним, використовуючи і знаючи свої сильні сторони і, компенсуючи свої слабкі сторони. Це стосується як окремих індивідів так і цілих націй...
Можна багато писати і вже багато написано про проблеми в нашій країні - корупцію на всіх рівнях, про брак мовної на національної ідентичності, про совок як корінь і одне з пояснень цих явищ, тощо. Я ж хочу в цій статті показати просту алегорію-казочку та аналогію із життям українців в історичному, цивілізаційному, та аспекті ідентичності - як головного чинника виживання.
Десь у Всесвіті була планета, майже повністю вкрита лісами. І жили в цих лісах різні народи, виробляючи щось, торгуючи чимось, винаходячи щось нове - просто жили та розвивались. Ліси розділені кордонами - або природними або за домовленістю між сусідами. В одному з лісів жили гарні, розумні, працьовиті та привітні люди. Ростили дітей, обробляли землю, будували храми, школи, університети - вони жили та розвивались. Звали цей народ українці.
І були в них дуже агресивні сусіди - брудникі. Вони нічого не виробляли, нічого не вирощували та нічого не будували. Їх ідеєю життя було - ми брудникі, ми брудні з ніг до голови і все навколо, що не брудне - вороже і має стати брудним або бути знищеним. Тому й отримали таку назву. Забруднювали брудникі все більше і більше лісів і стала в них вже територія найбільша на планеті - територія бруду. Підпали під агресію брудників і українці. Вони запекло боролись проти брудників і брали їх відвагою та розумом. Та брудників було занадто багато і занадто агресивні та безпринципні ці варвари-брудникі були. Забруднилось багато українців. Хтось повністю забруднився і забув, що колись був українцем і всім казав, що українців придумали - настільки заліплені брудом очі в них були. Хтось (і таких було більшість) забруднився частково - чи руки чи ноги чи голова. Хтось лишився чистим. І стали воювати українці між собою, кожен відстоюючи свою ідентичність. Напівбрудникам заважали і чисті і повністю брудні. Ті, що лишились чистими, боролись з першими та другими. Повні брудникі стали частиною варварів і теж боролись з усіма,  всі все ще живучи на території лісу. І кожна група вважала ліс своїм. І не мали вже тої згуртованості та впевненості українці через суцільний розбрат та втрату ідентичності. Ця війна ідентичностей на території того лісу триває й досі...
Як власне і в сучасній Україні. Аналогія з казкою очевидна. Брудникі  - совок, що труїть все наше життя, та штучно придумана мокшинська мова та історія. Брудні ноги - втрата мови та національності по суті. Брудні руки - корупція незалежно від чистоти ніг. Прикладів бруду в різних комбінаціях та пропорціях в Україні безліч. Особливо хитрі, що вдають з себе великих патріотів, ходять з чистими ногами, при цьому крадучи брудними руками. "Вата" не задумується за чистоту ніг та рук - то є забруднення в особливій формі. Особливий підвид - чисті руки, ноги, а брудна голова. Ці не крадуть, розмовляють українською, а в голові лиш одне - як забруднити всю решту. Є також горезвісні воїни з окопів  - любителі флешмобів, які всіх агітують ходити з брудними ногами, бо бруд кругом і треба з цим змиритись. Є хитріші, є розумніші, є тупіші, але сутність одна - вони всі прагнуть бруду, бо втратили свою ідентичність. Все те саме стосується і забрудненої мови, культури, музики... Багато прикладів є. Довго шукати не треба...

І ми так і будемо топтатись на місці або дуже дуже повільно йти поки не усвідомимо свою справжню ідентичність, поки не усвідомимо та не очистимось від бруду, поки не відчуємо себе українцями...

Ще раз поглянь у дзеркало і спитай у себе хто ти?!