Si vis pacem, para bellum

Реакція українського суспільства на резолюцію Сейму поступово скочується на тупиковий, деструктивний шлях словесних махачів і розчухування старих вавок, які тільки розпалюють взаємну ненависть і ні до чого позитивного призвести не можуть.

 

Гарячі голови вимагають симетричної резолюції ВР про геноцид українців з боку поляків, інакше поляки, побачивши нашу немічність "підуть далі". Приймати аналогічну резолюцію немає сенcу. Жодна паперова резолюція ще нікого не стримала, а от наступні демарші проти України цілком може прискорити. Чи готові ми й далі реагувати симетрично, якщо резолюція спровокує антиукраїнські погроми?

 

Думаю, що найбільш адекватною реакцією на резолюцію Сейму стане демонстративне зміцнення українсько-польського кордону з паралельними словесними реверансами про налаштованість на дружні й партнерські стосунки та активізація наших дипломатичних контактів з англосаксами, які давали нам гарантії по БМ і мають важелі впливу на Польщу.

 

Не треба тішити себе тим, що "всходні креси" у офіційному документі польського парламенту є пустою фразою. Так, чекати польську кінноту у Львові завтра, чи післязавтра, звичайно ж, не варто. Але пригадайте, скільки разів ви чули "атставіть параною!" у відповідь на застереження щодо можливої російської агресії?
Інша справа, що демонструвати "ціну агресії" Росії -- безглуздо, оскільки росіяни ніколи не цінували ні чуже, ні своє життя. Росія за ціною ніколи не постоїть. А от поляки -- народ з типовим європейським менталітетом, до того ж воюють так собі, набагато гірше, ніж ми. І реальні дії зі зміцнення обороноздатності наших західних областей (як би тяжко це для нас не було в матеріальному плані) остудять гарячі голови польських шовіністів набагато краще, ніж пусті, істеричні резолюції.

Коментарі

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *