Роковини смерті Василя Вишиваного

king-of-ukraine-1

Роковини смерті Василя Вишиваного

• Роковини смерті ерцґерцога Вільгельма фон Габсбурґа — полковника Українських Січових Стрільців Василя Вишиваного...
18 серпня 1948 року Вільгельм фон Габсбурґ (Василь Вишиваний) помер у тюремній лікарні Лук'янівської в'язниці НКВД начебто від туберкульозу. Місце поховання архікнязя невідоме…

 

Нині Габсбурги є єдиним у світі монаршим родом, що має серед своїх членів Українця, який зі зброєю в руках боровся за самостійну Україну.
Сьогодні — 68 роковини з дня смерті ерцґерцога Вільгельма фон Габсбурґа — полковника Українських Січових Стрільців Василя Вишиваного...

В місті Запоріжжя є вулиця на честь Василя Вишиваного, який перебував на землях Запорожжя в квітні-червні 1918 року.
В місті Токмак на честь Василя Вишиваного названо найдовшу вулицю Європи.
Вічна пам'ять і земля пухом сину й Патріоту України!..
 

II► «(Не)знані. Wilhelm Habsburg — Василь Вишиваний»


 

✠ Василь Вишиваний — Король України

 

Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінґен
Він міг стати Королем України...
Справжній патріот України, всім серцем закоханий в Україну і українську мову — Вільгельм фон Габсбурґ називав себе Василь Вишиваний і до смерті вважав себе Українцем...
 

· Дитинство і юнацька закоханість в Україну

Вільгельм фон Габсбурґ народився 10 лютого 1895 року у родинному маєтку австрійських архікнязів Габсбургів-Лотаринзьких на далматинському острівці Лошінь в Адріатичному морі, що знаходився близько міста Пули (Австрійське Примор'я, сучасна Хорватія) в тогочасній австро-угорській провінції Істрія.
Ерцгерцоґ Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінґен приходився троюрідним онуком австрійському цісарю Францу Йосифу I.
Батьком Вільгельма фон Габсбурґа був австрійський архікнязь (ерцгерцог) Карл Стефан Австрійський — син Карла Фердинанда Австрійського і Елізабети Франциски Австрійської. Його мати — австрійська архікнягиня Марія Терезія Австрійська-Тосканська.
З одного боку він прямий нащадок київської княгині Ольги і Великих князів Київських з роду Рюриковичів, а з іншого — Гедиміновичів.
Він був наймолодшим із шести дітей ерцгерцога Карла Стефана фон Габсбурґа, який належав до найближчого кола роду, який правив імперією, терени якої розкинулись від Тиролю до Поділля, від Карпат до Адриатики.

Карл Стефан керував розбудовою австрійського флоту. З часом він почав шукати собі іншого шляху для кар’єри. Як спадкоємець габсбурзької власності в західно-галицькому містечку Живці, він наблизився до польської шляхти. "Чим корона польських королів гірша, ніж угорська корона святого Стефана?"

З 12 років Вільгельм Габсбурґ жив у м.Живець у Західній Галичині.
Юного Віллі з дитинства навчали польської мови. Батько вбачав у наймолодшому сині майбутнього польського шляхтича.
Але Віллі дивиться критичним оком на габсбурзько-польське "кохаймося". Чи то підлітковий бунт, чи то якийсь поганий досвід спілкування із самовпевненими аристократами, підштовхнули його до іншого захоплення. Віллі, якому батько підкладав польські книжки, наперекір йому захоплювався українськими героями "Вогнем і мечем". Як пише український історик Василь Руднянський, Вільгельма начебто також заінтригували оповіді польських магнатів про гуцульських опришків — вони з повагою ставилися до їхньої мужності, але з презирством відгукувалися про їхню "дикість".
У 1912 році Вільгельм вирушив до гуцульської Ворохти, щоб пізнати той таємничий народ. Інкогніто юний ерцгерцоґ подорожував Гуцульщиною. Уява підлітка ідеалізувала українців, він захопився ідеєю очолити їх.

《 В Галіції я перший раз почув про Українців, — писав у мемуарах Василь Вишиваний, — Поляки називали їх "Русіни" і висказувалися про них, як про розбишаків, бандитів. Я свято вірив, що Українці, які так недалеко від Живця живуть, це дійсно розбишацьке племя. В 17 році життя довелося мені поїхати в гуцульські гори. Їхав через Львів і Станиславів інкогніто. Вражіння з гуцульських гір мав чудесне… В Ворохті зустрів гуцула-селянина…я замешкав у нього. Їздив скрізь, шукаючи українських розбишаків. Але надармо. Це мене розчарувало. Відтоді я зовсім змінився і до Живця вернув іншим, як виїхав.》

Вільгельм Габсбурґ в юнацькі роки

Вільгельма порівнюють із лордом Байроном, який ангажувався у визвольну боротьбу простих, але благородних греків. Віллі потім згадував, що з мандрівки в Горгани повернувся "іншою людиною". Він вивчає українську мову, поглинає книжки про історію українських земель і зустрічається з першими українськими народовцями, які розповідають йому про вимоги української автономії в державі Габсбурґів. Віллі починає вголос говорити про утиски українців польськими панами.

Як стверджує біограф Вільгельма Тімоті Снайдер, українські захоплення молодого князя викликали доброзичливий інтерес австрійського імператора Франца Йосифа. Цісаря турбувала панславістська агітація Росії серед українських підданих. Габсбурзькі чиновники підтримували створення української орієнтації, лояльної до Відня, якою, окрім того, можна було б скористатися проти Росії. Спадкоємець трону Франц Фердинанд мав навіть спеціального радника з українських справ. Також було дано згоду на створення — паралельно до польських стрілецьких загонів — українських парамілітарних організацій «Січ» і «Сокіл». Вільгельм як покровитель лояльних українців досконало пасував до цих планів.

До речі, саме Франц Фердинанд розробляв концепцію реформи Австро-Угорської імперії у союз держав, в якій було б місце і майбутньому Королівству Україна. Ймовірно, саме це було однією з причин вбивства Франца Фердинанда у Сараєво, яке організувала Російська Імперія і Сербія руками боснійських про-сербських націоналістів, що призвело до початку Великої Війни...
 

Леґіон Українських Січових Стрільців на горі Маківка
1914

 

· Війна великих мрій

Коли вибухнула Велика Війна, яка пізніше увійшла в Історію як І Світова війна, Українці створили Легіон Січових Стрільців, який у боротьбі з росіянами здобув бойовий досвід.
У березні 1915 року Вільгельм фон Габсбурґ закінчив військову академію і став командувачем підрозділу, який переважно складався з Українців. Він вбачав у них "націю майбутнього".

А ще він наказав називати себе українським ім’ям Василь і почав демонстративно носити під мундиром народну вишивану українську сорочку. Так постало прізвисько Василь Вишиваний — поляки до цього ставилися з іронією, але сам Вільгельм вважав це за честь. У свою чергу, австрійські командири, яких вражали демократичні стосунки в підрозділі Вільгельма, згадали про його марксистські уподобання і вигадали інше прізвисько – "Червоний Князь".

Коли імператор Франц Йосиф помер у листопаді 1916 року, Вільгельм з радістю сприйняв те, що трон посів його родич Карл І, старший від нього тільки на вісім років. Новий імператор Карл тактовно не гасив надій Вільгельма — він лише переконував його, що вони збудуться, коли "настане належний час".

У вересні 1917 року Вільгельм фон Габсбурґ від імені цісаря привітав митрополита Андрея Шептицького, звільненого внаслідок революції із російської неволі.
Більшовицька революція породила хаос, яким скористалися борці за самостійність України. У січні 1918 року виникла Українська Народна Республіка, з якою Берлін і Відень почали переговори. Вільгельм допомагає у цих переговорах лідерам УНР, він переконав їх у тому, що голодні внаслідок війни держави підуть на серйозні поступки, щоб тільки отримати поставки українського збіжжя. Так 9 лютого 1918 року було укладено "миру в обмін на хліб". Вільгельм ІІ і Карл І погодилися, щоб до вільної України було приєднано Холмщину, відірвану від польського Конгресового Королівства.
 

《Україна чарівна! Захід сонця над Великим Лугом казково файний, особливо як піднятись на гору. Знизу Царицин Кут, Великий Луг в промінях заходнього сонця, сьогодні мої Січовики із Запорожцями святкують Трійцю, а я захотів побути на самоті та пішов в гору...
Тепер розумію, чом Запорожці вольні в душі...》

(зі щоденника Василя Вишиваного)

 

· Король Запорожжя

Німеччина швидко повалила Українську Національну Раду та встановила владу своєї маріонетки — гетьмана Павла Скоропадського.
Австрійці, з якими у цій справі не порадилися, — до певної міри за принципом контр демонстрації, — доручили Вільгельмові командувати українським корпусом, який складався із добровольців-самостійників і решток Легіону Січових Стрільців. Корпус був розміщений у районі Запоріжжя — колишнього центру вільного козацтва.

Відтак, навесні 1918 року постає дивне неформальне королівство Василя Вишиваного, який приймає легендарні перемоги і військові паради закоханих у нього солдатів.
А перемоги були!
Не лише Легіон Січових Стрільців міг контролювати ситуацію на півдні України, але й славетні запорожські козаки Запорожського Корпусу полковника Петра Болбочана пройшлись двома переможно-визвольними рейдами теренами України: з Полісся до Харкова, звільнивши Киїів від більшовицьких банд, а потім з Харкова на Запорожжя і Крим, повністю звільнивши Кримський півострів від росіських військових формувань — як червоних, так і білих!

Василь Вишиваний на цей момент був комендантом міста Запоріжжя і підтримував Петра Болбочана з тилу.

Василь Вишиваний зі штабом УСС в Запорожжі (Олександрівськ)
1918

Мало хто знає, але Майдан Волі в місті Запоріжжя запропонував так назвати саме Василь Вишиваний.
Пізніше совєтські окупанти встановили там гігантського ідола Дзержинського і перейменували площу на честь головного чєкіста...
16 квітня 1918 року об’єднані війська українців розгромили російського наркома Антонова-Овсієнка і звільнили місто Запоріжжя від більшовиків.
17 квітня вулиці 13-тисячного Запоріжжя (Олександрівська) були переповнені людьми з хоругвами і прапорами. Вони заполонили все навколо Народного дому: площу Пушкіна, Дуньчин сад. Тут відбувся спільний військовий парад і перегляд українських частин. Полковник Петро Болбочан поцілувався з полковником Василем Вишиваним, а Січові Стрільці та запорожські козаки клялися у вічній згоді в боротьбі за Українську державу.
У вітальному слові ерцгерцоґ назвав місце зібрання Майданом Волі. Тоді спільним рішенням визволителів та місцевого населення стало перейменування площі Пушкіна на Майдан Волі. Підписано це рішення було у Народному домі.
Січові Стрільці перебували в Запоріжжі до 8 червня 1918 року. Василь Вишиваний був комендантом гарнізону Запоріжжя, мав дружні зв’язки з місцевими українськими організаціями та із Запорізьким корпусом Центральної Ради, який прибув з Криму після розгрому там Червоної Армії. За цей час вони провели чимало лекцій, вистав, концертів у Народному домі. Вояки організували курси українознавства, налагодили видавництво тижневика «Січ» (першої української газети на Запорожжі). На Хортиці на Трійцю стрільці відслужили панахиду, поставили пам’ятний металевий хрест...

Визволителі України дійсно буквально були закохані у молодого командуючого Січовими Стрільцями Василя Вишиваного.

Відбувається навіть символічна інтронізація — перед лавами "нової козаччини" Василя урочисто одягають у бурку — традиційний козацький плащ — і "коронують" козацькою папахою. Офіцери — гарячі голови з його корпусу — переконують Вільгельма повалити непопулярного, слухняного Німеччині гетьмана Скоропадського та оголосити себе Гетьманом чи Королем України!
Втім, збентежений Вільгельм відмовляється...

1918: Запорожці Болбочана і Леґіон Українських Січових Стрільців у Запорожжі
Попереду полковник УСС Василь Вишиваний і полковник Запорожців Петро Болбочан

Австрійські генерали б’ють на сполох у Відні, що Вільгельмова Запорожська Січ стає збірним пунктом "усіх бунтівних елементів". Німеччина також вимагає приборкання "експериментів Вільгельма". Врешті імператор Карл І ухвалив покінчити із цією забавою у власну державу. У травні 1918 року Український Корпус отримав наказ зайняти нові позиції на півночі, а самому Вільгельмові залишили невеликий загін у тисячу вояків. У червні 1918 року його відкликали до Відня.
Некоронований Король України опинився поза грою...
 

· Громадянин Габсбурґ

Після втрати Україною своєї Першої Незалеженості, Василь Вишиваний повернувся у Відень. Він мріяв про створення європейського Королівства Україна.
То були нездійсненні мрії.
Серед української діаспори Вільгельм-Василь вже не відігравав такої ролі, як за часів Австро-Угорщини. Бракувало людей, які б симпатизували монархічному ладові майбутньої України.

У 1920-х роках Віллі переселився до Іспанії.
Пізніше Вільгельм перебрався в Париж. Паризька преса повідомляє про його гетеро- і гомосексуальні романи й скандали.

Втім, окрім розваг у Парижі та Мадриді, Вільгельм фон Габсбурґ не забував, що він Василь Вишиваний — завжди користувався українським ім'ям, постійно підтримував стосунки з українською діаспорою, залишками Запорожського Корпусу, які осіли в Парижі, з українськими націоналістами і політичними діячами. Вільгельм далі жив під своїм українським іменем і говорив українською мовою до друзів у французькому екзилі. Його володіння письмовою українською за час вигнання навіть покращилося.

Вільгельм їздив до Лондона і робив все, що було в його силах, для дипломатичного визнання України, порятунку України від совєтської окупації, вирішення українсько-польского питання (через яке батько Вільгельма розірвав з ним усі стосунки, бо прагнув стати королем Польщі), також Василь Вишиваний глибоко переживав жахливий Голодомор 1933 року і збирав кошти для допомоги...

Запорожці і Василь Вишиваний в Парижі
1931

1933 року, вражений чутками про Голодомор в Україні, Вільгельм постановив повернутися в українську політику. Втім, всі ці спроби були невдалими...

Під час Другої Світової війни війни Вільгельм фон Габсбурґ, як і всі Габсбурґи, рішуче відмовився від співпраці з нацистами і знаходився під наглядом Гестапо.

Після війни Вільгельмові сподобалася співпраця з французькою розвідкою, він виконував шпигунські місії в окупованому совєтами Будапешті. Він був певен, що позаяк проживає у британському секторі окупованого Відня, йому ніщо не загрожує, проте глибоко помилявся...

· Загибель...

Вільгельм фон Габсбурґ перед викраденням і арештом чєкістів
Відень 1946

Сталінська розвідка СМЕРШ вела таємне стеження за ним. Чекісти викрали ерцгерцоґа 26 серпня 1947 року і доставили у Лук'янівську в'язницю НКВС в Києві.
До серпня 1948 року австрійського ерцгерцоґа Вільгельма фон Габсбурґа катували чекісти...
12 травня 1948 року Вільгельма засудили на 25 років в’язниці за шпигунство на користь британської та французької розвідок.

Вільгельм фон Габсбурґ незадовго до смерті
фото зі слідчої справи НКВД, 1947

18 серпня 1948 року Вільгельм фон Габсбурґ (Василь Вишиваний) помер у тюремній лікарні начебто від туберкульозу.
Місце поховання князя невідоме...
Не збереглося навіть відомостей про місце його захоронення — ймовірно, його поховали десь біля огорожі Лук'янівського цвинтаря Києва без будь-яких позначень місцезнаходження тіла.

До кінця життя Василь Вишиваний вважав себе Українцем...


 

Відкрите листування Карла Габсбурга із Василем Вишиваним

«З жалем читаю в різних часописах усякі вістки про архікнязя Вільгельма. Вважаю своїм обов’язком заспокоїти публічну опінію запевненням, що архікнязь Вільгельм, після розпаду Австрії, зовсім не повертався до родинного дому, і що всякі зв’язки між родинним домом і ним зірвані. Його поведінки не похвалюю ні я, ні рідня. Обидва мої старші сини служать у польській армії. Один із них був ранений у битві під Радеховим. Вкінці заявляю, що ні один член нашої родини не солідаризується з поведінкою архікнязя Вільгельма.»
Karl Stephan von Österreich (Карл Стефан Габсбурґ)

 

«Мій батько заявляє прилюдно, що він і вся родина не погоджуються з моїм поступуванням і не похваляють його. Це може відноситися тільки до моєї національно-політичної діяльності, бо в моїм приватнім і родиннім житті я не зробив нічого такого, на що моя родина могла б публічно реагувати. Щодо моєї національно-політичної діяльності, то маю честь прилюдно заявити:
По-перше, я повнолітній на основі українського громадянського закону, який я для себе визнаю; я також повнолітній по родинному законові, який мене не зобов’язує, але, може, зобов’язує мого батька. З уваги на це не признаю над собою жодної опіки і поступаю так, як уважаю за відповідне.
По-друге, стверджую, що я не похвалюю всієї політики, яку супроти українського народу вела моя родина з постійною кривдою для того ж народу на протязі століть. І тому це був один із мотивів, який спонукав мене піти на службу до українського народу і української республіки, та цю службу я виконаю вірно до кінця, — все одно, на якім становищі поставить мене українська легальна влада і без огляду на те, чи це подобається моєму батькові й родині, чи ні.
На всяк випадок, прилюдно зачеплений, мушу прилюдно висловити моє здивування, що мій батько піддався до цієї міри впливам поляків, роль яких не належить до благородних ані у відношенні до народів, які шукають свободи, ані у відношенні до тих, яким вони вічно на колінах присягали вірність.»
Відень, дня 10 лютого 1921 р.
Василь Вишиваний

 


 

Постер:
© Дмитро Дзюба (Dmytro Dzyuba)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *