9\11 — День, коли Світ змінився назавжди…

9-11

▼ 9\11 — День, коли Світ змінився назавжди...

15 роковини атаки на США...

Є такі дні, які запам'ятовуються на все життя... До секунди...
11 вересня 2001 запам'ятався, певно, більшості мешканцям планети...
Після 11 вересня 2001 Світ став іншим...

Never forget... Will never forgotten...

 

...2001 рік для мене особисто і для моєї родини був найважчим роком...

В червні 2001 трагічно загинув мій Батько... Розбився в автокатастрофі, вилетівши з насипу траси в балку навпроти руїн старого німецького костьолу в селі Schönsee (Шьонзеє — зараз Снігурівка). До дому Батько не доїхав з десяток кілометрів. Хоча, достеменно йдосі невідомо, чи це був збіг обставин, чи його автівку дійсно "підрізала" якась біла іномарка, як казали місцеві мешканці. В Батька було вдосталь ворогів...
Ми перебували в шоковому стані, всілякі "родствєннічкі" і якісь незрозумілі люди користувались цим і старанно виманювали у нас все підряд з метою "помочь осіротєвшей сємьє". Звісно ж, потім всі ці "благодєтєлі" хутко зникнули у невідомих напрямках.

В дворі, біля нашого літнього бунгало, стояли залишки вщент понівеченого автомобіля...
Та й наше життя було вщент розбите...

У вересні знайшовся покупець на залишки автівки. Зійшлися на ціні в $300 — це були вельми непогані на той час гроші за начинку знищеного авто. 11 вересня покупець приїхав в обідню пору на дорогому авто, з ним були "раби" на старому "Жигулі" з причепом. Покупець їх залишив і поїхав. Мужики швидко заходились розбирати розбиту автівку, весело гигочачі та галасно матюкаючись. Сусіди лише спостерігали з вікон квартир, але не виходили.

 

Близько четвертої вечора стало відомо про теракти в Америці.
Мужики, які курочіли нещасне авто ..несамовито зраділи! Радості мужиків не було меж — з якимсь божевільним проблиском в їх бидлячих очах вони вигукували: "Наканєц-та!!! Кирдык Америке!!! Так ім і нада, піндосам за то что наш Союз развалілі!"
В Америці таких мужиків називають реднекси — rednecks — бидло.
Впевнений — на радощах ці мужики потім всю ніч бухали.
Ну а що вони ще могли робити?
Через деякий час приїхав і покупець, щось тихо сказав мужикам і ті інтенсивніше взялися за роботу — "пока хазяєва авто не пєрєдумали продавать"!
Покупець підійшов до нас "паґаваріть":
— Вы же видите, какая ситуация вот, доллар теперь уже ничего не стóит, так, бумажки. Всё, кирдык Америке! — загиготав виродок — Но вы не переживайте, в накладе я вас не оставлю. У вас же горе...
Неприємний покупець сів на лаву біля нашого літнього бунгало, показово поставив товсту барсєтку (я їх називав "дамска сумочка для мужика"), звідти витяг великий сотовий телефон, поставив на лаву (знаєте, такі були, розміром з цеглину, ними любили вихвалятись "новые русскіє"), витяг гаманець, де лежали пачки гривень, россіянські рублі та доллари.
Вот вам сто рублей, — протягуючи нам сто гривень, противно посміхнувся покупець — это задаток, конечно. Пацаны до вечера разберут полностью этот хлам, погрузят, я за ними заеду и уже расчитаемся. Не переживайте, куда мы денемся.
Він знову неприємно посміхнувся.
Ну, пойду, проконтролирую, чё они там... Вот мужикам воды привёз, пивасика...
Моя наївна та добра Мама схвильовано заходилась питати:
— Може хлопці поїсти хочуть? Якраз борща наготувала, гарячий...
Нет-нет-нет! Пусть работают, до вечера надо всё разобрать. Даже не беспокойтесь, занимайтесь своими делами. Там, кстати, по телеку уже показывают чё у них...

 

Мені не хотілось вірити в те, що сталась якась страшна трагедія. І було боязко, бо раптом почалась війна, а ми й не знаємо... Втім, підійматись у квартиру до телевізора і залишати це кодло наодинці теж не хотілось. Тому я увімкнув маленький чорно-білий телевізор в бунгало — Батько завжди влітку спав у бунгало і тому там теж був маленький телевізор, приймав без антени, бо телевежа у нас одразу за будинком.

Буквально через п'ять хвилин після того, як я зайшов з двору в бунгало і ми з Мамою дивились перші страшні кадри наживо, знадвору ми почули, що завівся двигун авто. "Мабуть той неприємний покупець по своїм справам їде, треба зараз виглянути, бо лишати те кодло мужиків.." — ледь встиг подумати я, коли завівся і двигун другої авто. Поки я вибіг з бунгало, побачив лиш за рогом будинку, як на стрімкій швидкості зникає "Жигулі" з причепом.
Посеред двору біля гаража стояла роздовбана-розкурочена, вже без двигуна й коліс батькова автівка, навколо вони покидали свої молотки та зубили. Пізніше ми взнали, що вони просто зняли двигун з номером і вирубали зубилами номер кузова. Після цього документи на авто продати було вже нереально.
Більше ми не бачили тих покидьків...
Я махнув рукою і залишив посеред двору все те — не було сили навіть дивитись на ще більш понівечену автівку, та й самотужки я б все одно не зміг би її затягнути у гараж, чи бодай відтягнути в бік, бо вони для зручності витягли її посеред двору...
Я просто пішов далі дивитись трансляцію наживо подій в Америці...
Варто зауважити, що в ті роки мої погляди були далеко не прозахідні — та й що я, тінейджер, взагалі тоді ще усвідомлював?
Але я був наляканий, схвильований і засмучений подією. Так, я тоді теж, як мені здавалося, не любив Америку. Хоча мені, звісно, подобалися американські фільми, особливо "Термінатор", мені подобалася американська культура — принаймні те, що я знав на той момент... Втім, під впливом загальної совкової пропаганди я, як і всі навколо, вважав що Америка це ворог...

Але коли я бачив у прямому ефірі як літаки врізаються в вежі ВТЦ, я усвідомлював, що зараз там гинуть люди — багато людей, дуже багато... Працівники офісів, жінки, діти...
Люди викидувались з верхніх поверхів хмарочосів, затягнутим густим димом і каменем падали вниз... Це було жахливо!..
Вперше я бачив такі кадри, і це було не кіно, на жаль... Телевізор захлинався, розповідаючи про якісь "дєсяткі тисяч жертв" — чи-то приховано радіючи, чи намагаючись перебільшити масштаб трагедії — тодішні "журналісти" "Интера" розпиналися з переляканими очима та зі збудженими виразами обличчя. (Власне, наша "журналістика" недалеко пішла з тих пір...) Хоча на момент атаки другої башти ВТЦ взагалі не могло бути й мови про якісь данні по жертвам...
Але в совку завжди вміли "пріподнєсті" чуже горе...

Як пізніше з'ясувалося — найбільше цій жахливій трагедії в Америці раділи палестинські бойовики і народець Совка!

 

Це був день, коли Світ змінився назавжди, і не в кращий бік...

...Я усвідомлював, що Світ змінюється ось прямо зараз, на очах... Хіба що, тоді я ще не зовсім усвідомлював, що в прямому ефірі бачу, як Колесо Історії робить крутий розворот — я не розумів остаточно, що бачу в прямому ефірі подію, яка змінить геть ВСЕ!
Але підсвідомо ніби аж відчувався якийсь нечутний скрегіт, ніби й дійсно гігантське Колесо Історії різко розверталось...

Я усвідомлював, що ці теракти — це щось зловісне, і що, напевно, Америка ніякий не ворог...
Тому що, не можна ось так просто взяти і вбити тисячі людей відразу... І заявити, що це в ім'я добра, в ім'я якогось там бога, що це "помста імперіалістичній Америці"...
Лише тільки тому, що комусь не подобається Америка, не подобається Цивілізація і прогрес, прагнення до розвитку...

То виходить, заздрісники і недоброзичливці спробували знищити, вбити Америку? Виходить, це була атака на Цивілізований Світ?..

Так само, як деякі недоброзичливці спробували вбити і знищити нашу сім'ю?..
Ось що я зрозумів у той момент, коли рухнула друга вежа...

Вежі ВТЦ зруйнувались точно так, як в червні 2001 зруйнувалось остаточно життя нашої родини... Перший удар по нашій родині припав ще в травні 1998, а вирішальний удар припав 4 червня 2001 — й життя нашої родини зруйнувалось вщент і назавжди, як вежі ВТЦ...

Саме такі думки вишикувалися в моєму юному мозку в момент, коли дивився на відеокадри SNN в прямому ефірі наших телеканалів і бачив, як впали одна за одною вежі ВТЦ...
З цього моменту я почав цікавитися політикою...
Доки політика не зацікавилася мною...

Я не хочу зараз детально вдаватися в теорії змови і з'ясовувати, хто стоїть за цим жахливим терористичним актом — Аль-Каїда, Буш, Кремль...
Час та Історія розставлять все на свої місця...

"Who is mr.Putin?"

Хоча, вже Час та Історія почали все ставити на свої місця!
Чим далі від трагедії, тим краще видніше, чиї вуха та закривавлені лапи стирчать від теракту 9\11...

"Это не мы! Нас там нет!" — знайома риторика?
Доки не з'явився Путін, ніяких глобальних терактів і війн не було.

"Who is mr.Putin?" — зацікавлено запитувала світова спільнота на початку ХХІ століття.
Першу відповідь на це питання Світ отримав 11.09.2001...
Але ніхто не зрозумів, всі вирішили, що це якісь дикі таліби у драних штанцях з автоматами Калашнікова зчинили найстрашніший за всю історію теракт...
"Who is mr.Putin?" — цікавився Світ під час війн у Чечні, коли чекіст обіцяв "Мочіть в сортірах!"
"Who is mr.Putin?" — питали в Світі, коли Путін приказав живцем спалити сотні дітей в Беслані...
"Who is mr.Putin?" — переглядались всі після посмішки у Ларрі Кінга і слів "Она утонула".
"Who is mr.Putin?" — стривожено питали в Світі, коли під час відкриття в Пекіні Олімпіади 2008 року війська РФ напали на Грузію і бомбили Ґорі...
"Who is mr.Putin?" — спитали всі, коли наприкінці 2013 року під час помпезної Олімпіади в Сочі снайпери ҐРУ РФ розстрілювали Героїв Небесної Сотні в центрі європейської столиці...
"Putin?" — спитала Америка після теракту в Бостоні.
"Who is Khuylo?" — занепокоєно питала світова спільнота, коли Хуйло анексувало Крим і розпалило вогнище війни РФ проти України.
"Who is fuckin' Putin?" — з жахом запитала світова спільнота, коли 17.07.2014 авіарейс MH17 "Амстердам — Куала-Лумпур" був збитий військами РФ (Россії Фашистської) над окупованим россіянами Донбасом  — загинуло 298 людей, в тому числі 80 дітей і три немовля...

 

За моїм глибоким переконанням за всіма трагічними і ключовими подіями першої чверті ХХІ століття стоїть саме цей плюгавий чекіст, саме КҐБ\ФСБ, саме Кремль, саме РФ — імперія, яка помстилась за те, "чьто Амеріка разваліла СССР", імперія, яка прагне реваншу і погрожує Світові ядерним арсеналом...
Особисто я впевнений, що теракт 9\11 — це найбільш вдала спецоперація Кремля, реалізована руками талібських терористів.
Це була помста Америці за крах Совєтскоґо Союза!
Адже, цитуючи Путіна: "Наибольшей ґеополитической траґедией ХХ века является крах Советского Союза!"
Саме Путін найперший висловив "співчуття" і підняв питання про "борьбу с тєрєрізмом". Пам'ятайте чорний анекдот, про Путіна, що дзвонить Бушу і "виловлює співчуття" у зв'язку з терактами 11 вересня? Так от вираз "Ах, ну так —разніца во врємєні..." чомусь викликає питання, а анекдот це, чи тонкий натяк?

 

Час і Історія все одно викриють справжнього злочинця, який стоїть за всіма страшними подіями останньої чверті століття.
І ми вже усвідомлюємо, хто це...
Ми називаємо його Хуйло!

 

Ми повинні ніколи не забувати про ці трагедії і не дозволити повторитися подібному.
І ми повинні усвідомлювати, ХТО стоїть за цими трагедіями...
Ми повинні зупинити Імперію Зла...

Never forget... Will never forgotten...

 

© Дмитро Дзюба
2015.09.11

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *