„Діагноз – автоімунне захворювання“

Націю можна порівняти з живим організмом. І аналогічно хворобам організму існують хвороби нації так, як і в живому організмі. Те, що відбувається з українською нацією тепер, та й протягом століть теж, дуже схоже за симптомами до автоімунного захворювання живого організму. При автоімунному захворюванні імунітет організму мобілізується не проти сторонніх вірусів, а проти клітин, тканин власного ж організму.

Так і середньостатистичний українець мобілізується і бачить загрози у власній державі, у її владних інститутах як таких (мова не про персоналії) - звідси і корінь толерування корупції, бо у свідомості закріпилась думка: "Навіщо старатись, працювати на своє та суспільне благо, навіщо будувати сильну державу, краще я десь щось вкраду, бо всі ж крадуть. А держава взагалі мені винна до кінця життя і обібрала мене давно". Таким чином українець мобілізується проти власного ж державного організму, знищуючи його корупцією, часто навіть не усвідомлюючи цього. І це лавиноподібний процес. Корупція породжує ще більшу корупцію. Історія знає багато прикладів цьому. Тут вам і всілякі зради, і розбрат Київських князів, і період Руїни, і популізм ліваків у Центральній Раді 1918 тощо.

Так само середньостатистичний українець мобілізується проти залишку здорових клітин українського організму - проти свідомих українців, які усвідомлюють себе українцями, усвідомлюють значення мови та культури в розвитку організму нації. Так само йде атака на ці здорові клітини, називаючи свідомих українців печерними націоналістами, вишиватою тощо. Здорові клітини (свідомих українців) зіштовхують на марґінес - в кращому випадку. Або й агресивно ставляться - у так званих ватних (особливо уражених хворобою) регіонах України. Бо у свідомості закріпилась думка: "Ну яка різниця (какая разница) на якій мові (на каком языке) розмовляти. Це питання другорядне чи, навіть,питання третьої черги. Головне - економіка, боротьба з корупцією, відбиття зовнішньої військової загрози...". Це, звичайно ж, важливі речі і необхідні, але знищивши здорові клітини організму ми перетворимось (в кращому випадку) в інший організм (з іншим генотипом). І побудуємо тут покращену Московію, яка потім, як показує історія, стане такою ж агресивною та забитою як і нинішня.  "Це не на часі" - як люблять казати так звані "лідери суспільної думки" - ЛСД. Але ці, так звані ЛСД, самі цього не усвідомлюючи та хизуючись власним "інтелектом" як самозакохані нарциси, руйнують сам фундамент та ідентифікацію нації. Замість того щоб дійсно допомагати будувати фундамент нації - культуру, мову, інформаційний простір,- їх інтелекту та свідомості вистачає лиш на боротьбу з корупцією та допомогу військовим, бо це очевидні речі і їх можна відчути на дотик.

Процес автоімунного захворювання організму України лавиноподібно пришвидшується з розвитком інформаційних технологій, розвитком мас-медіа як каталізатору протікання хвороби і розмивання нашої ідентифікації. Як же проти цього лікуватись? Рецепт одужання простий і водночас складний - самоусвідомлення себе українцем! Але як і в живому організмі не завжди вистачає власних сил побороти хворобу і застосовуються зовнішні лікарські засоби так і для хворої нації часто необхідні такі ліки. На мою думку, такими ліками можуть стати мас-медіа, які пропагуватимуть важливість української культури, важливість української ідентифікації, які, врешті, просто будуть віщати українською і перестануть толерувати чуже. Тут, як кажуть, клин клином вибивають. Через що заразився через те й вилікуєшся, якщо власних сил (самоусвідомлення) не вистачає. І ми бачимо несміливі кроки на цьому шляху, також бачимо шалений опір хворого організму цим, навіть, несміливим крокам. Але віриться мені, що процес одужання незворотній. Бо, якщо змогли зберегти залишки своєї ідентифікації після численних окупацій, утисків, знищень, заборон, голодоморів, війн, насадження чужого, так і зараз, вірю, маємо шанс поступово вилікуватись повністю. Прогавити цей шанс - згинути назавжди як нація.

© Олег Петрук
© «Порохівниця»