Батьки і діти

 

Багато няньок — дитина без носа.
Від лося — лосята, а від свині — поросята.
Від малих дітей голова болить, а від великих — серце.
Восени і курчата курми будуть.
Все купиш, лише тата й мами — ні.
Всяка пташка своє гніздо знає.
Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі.
Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.
Годуй сина для себе, а дочку — для людей.
Де птахи гніздяться, там видно пташенят.
Де старі вівці, там і ягнята.
Дитина до семи літ правду каже.
Діти — до часу, а онуки — до смерті.
Діти — чужа користь, найбільш того — дочки.
Діти мої діти, де мені вас діти.
Діти нароблять клопот, що не зійдеться й капот.
Діти як квіти: поливай — ростимуть.
Діти, діти, де вас подіти? На піч покидати та й їсти не дати!
Дітки поспівають, а батьки доспівають

Добра то дитина: коли спить, то не плаче.
Добре дитя боїться кива, а ледаще не злякається й кия.
Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — кінець.
Добрі діти — доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться.
Добрі діти доброго слова послухають, а лихі — й дрючка не бояться.
Добрі діти на ноги поставлять, а лихі з ніг звалять.
Доти ягнятка скачуть, доки матір бачать.
З кривого дерева крива й тінь.
За малими дітьми не з’їси, а за великими не зносиш.
Котрий палець не вкуси, все боляче.
Ласкаве дитя дві матки ссе.
Лихі діти сіють батькові в голову сідину.
Мала дитина — не виспишся, побільша — не наїсися а виросте — не сходиш (не одягнешся).
Мала дитина — руки нема, а двоє — обох нема.
Малі діти — малий клопіт, а побільшають, то й погіршають.
Малі діти — малий клопіт; великі діти — великий клопіт.
Малі діти не дають спати, а великі — дихати.
Малі діти несуть в хату, а великі — з хати.
Малі діти, — мале й лихо.
Малі дітки — малі й бідки.
Малі діточки — що ясні зірочки: і світять і радують у темну ніченьку.
На що й клад, як діти йдуть в лад.
Не балуй змалку діток, бо під старість положать на спину ціпок.
Не вмів слухать батька, слухай собачої шкури.
Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями

Не доспи, не доїж, а своїх діток потіш.
Не ясла до коней ходять, а коні до ясел.
Нещасні ті діти, яких не вчать ні батько ні мати.
П’ять пальців на руці, котрого не обріж, все рівно болітиме.
Перше дитятко — панятко.
По татку й дитятко.
Поки дітки малі, то кажуть: дітки не забийтесь, а як підростуть, то кажуть: дітки не бийтесь.
Придбали діти, дбайте, щоб було що й надіти.
Пристроїла дітей — одного по світу пустила, другого в науку оддала свинопасові.
Пусти дітей по волі, будеш сам у неволі.
Син мій, а розум у нього свій.
Те яйце, на якому квочка найдовше сидить, — запорток, а дитина, яку найбільше балують — виродок.
Тупе залізо не нагостриш, дурне родилось — не научиш.
У кого дітки, у того й збитки.
Удасться дитина — не потрібна й хворостина, а вдасться чорт зна що — не поможе ніщо.
Умієш дітей родить, умій же їх і вчить.
Учи дітей не встрашкою, а ласкою.
Хата з дітьми — базар, а без дітей пустка.
Хороші діти — вінець, а лихі — кінець.
Хто дітей не має, той горя не знає.
Хто дітей не родив, той не вміє їх і жаліть.
Хто має синки, — той готує сумки.
Хто на дітей різок жаліє, той їм петлю готує.
Чий бугай не походив, а телятко наше.
Чий корінь, того й плід.
Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!

Чужий син дурний — сміх, а свій син нерозумний — плач.
Чужі дітки пустують — нам сміх, а як наші — горе.
Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.
Шануй батька-матір, будеш довголітен на землі.
Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.
Як всі діти під одним рядном, — не біда, а біда як всім по ряднові треба буде.
Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.
Яка гребля, такий млин; який батько, такий син.
Яка мама — така сама.
Якби дітки усе спали, то не були б і матері старі; а якби дітки не мерли, то вони б і небо підперли.
Яке волокно, таке й полотно.
Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти.
Яке зіллячко, таке й сім’ячко.
Яке коріння — таке й насіння.
Який дуб, такий тин; який батько, такий син.
Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.
Які мамка й татко, таке й дитятко.
Які самі, такі й сини.