Вибране

 

А де ж той хліб, що вчора з’їли?
А йому щодня неділя.
Аби день до вечора.
Аби розум — щастя буде.
Аби руки і охота, буде зроблена робота.
Аби шия — ярмо буде.
Або ви, куме, їжте борщ, а я буду м’ясо, а ні, то я буду м’ясо, а ви борщ.
Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче.
Б’ють не лежачого, а ледачого.
Баба знехочу ціле порося з’їла.
Багатий пес на блохи, а піп на брьохи!
Багато снігу в році — багато хліба в тоці.
Багатого проводять, щоб не впав, а бідного щоб не вкрав

Багатому пику дряпай, а вбогому одежу рви.
Батько хай їде орать — його коні знають, а я піду гулять — мене гості чекають.
Бачили ми і чули: самі їли й других годували.
Бджоли раді цвіту, люди — літу.
Бенкетують в ночі сови та сичі.
Бик забув, як телятком був.
Біда бідному без наймита: послав би до млина, та нема кого, пішов би сам, та нема з чим.
Біда біду перебуде — одна мине, десять буде.
Біда вимучить, біда й виучить.
Біда мені без діда — хлещу борщик без хліба.
Біда найде, хоч сонце зайде.
Біда не знає стида.
Біда не сама ходить, а з собою ще й горе водить.
Біди не треба шукати — сама прийде до хати.
Біля чого потрешся, того й сам наберешся.
Близько видати, далеко шкандибати.
Блискавка блисне — й камінь трісне.
Бодай доброго сусіда мати та своїм плугом орати.
Борода, як у старого, розуму, як у малого.
Бояться пса не того, що гавка, а того, що лащиться.
Братайся віл з волом, кінь з конем, а свиня об тин, коли нема з ким.
Брехати — не ціпом махати.
Брехливу собаку далеко чути.
Був кінь, та з’їздився.
Бувай здорова, як риба, гожа, як вода, весела, як весна, робоча, як бджола, багата, як земля свята!
Будьте, як дома, а поводьтесь, як в гостях.
Були б пиріжки, будуть і дружки.
Були у кози роги, та стерлися.
Було б болото, а чорти будуть.
Буряк — не дурак: на дорозі не росте, а все на городі.
В купі і беззубий собака гавкає.
В лиху годину узнаєш вірну людину.
В нас по циганськи: не хоче робити — не силуй, їсти не хоче — бий!
В однім кармані смеркає, а в другім світає.
В чуже просо не пхай носа.
Вдача собача: не брехне — то й не дихне

Верба хоч і товста, але зсередини пуста.
Верти, не верти, а треба умерти.
Ви по-вашому, а ми по-нашому, а вони по-своєму.
Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.
Виспався, та не вилежався.
Від Києва до Кракова — всюди біда однакова.
Від малих дітей болить голова, а від великих — серце.
Він би й рад косити, та нікому косу носити.
Він завжди правду каже, коли не бреше.
Вір своїм очам, а не чужим речам.
Вітали, але сідати не просили.
Вітер не піймаєш, дим не заховаєш.
Вмирати так вмирати — все одно день втрачати.
Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.
Води — хоч топитись, та нема де напитись.
Воно таки на діло захандзьобилось.
Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.
Воркотіла — не хотіла, потім сіла та й поїла.
Ворожка — на той світ дорожка.
Восени і горобець багатий.
Все добре переймай, а церкву обминай!
Всім по сім, а мені таки вісім.
Всіх би перегнав, та бігти боюсь.
Встав, підперезався та й зовсім зібрався.
Всього буває на віку: по спині, і по боку.
Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім.
Втікайте, куме, бо біда суне.
Гарна година, та ні з ким полаятись.
Гарний, як спить, та ще й носом до стіни лежить.
Гарно ти граєш, та танцювати неохота!
Гетьман знає, що в нас нічого немає.
Гірко ковтати, та шкода вертати.
Гість хоч не довго буває, та все примічає

Глечик пополам — ні тобі, ні нам!
Глухий глухого не спитає, чому він недочуває.
Глухий сказав: «Послухаємо!», сліпий сказав: «Побачимо!»
Глухий що не дочує, то вигадає.
Голодній кумі хліб на умі.
Гомони, стара, люблю слухати.
Горе — що море: ні переплисти, ні випити.
Горе тому, що на печі: сюди пече, туди гаряче; добре тому, що в дорозі: лежить собі на возі.
Горіли дрова жарко, було й у бані парко, а дров не стало і все пропало.
Господи, за що ти мене караєш: чи я горілки не п’ю, чи я жінки не б’ю, чи я церкви не минаю, чи я в корчмі не буваю?
Господиня: три городи — одна диня.
Гостю налив чарочку, а сам випив парочку.
Готовеньке і кішка з’їсть.
Грім гучний, а дощик малий.
Грім не гряне — ледачий не встане.
Гуляй, тату, — завтра свято.
Гуляла середа, як ще була молода.
Гуляю, та силу збираю.
Дай язику волю — заведе в неволю!
Дай, боже, нашому теляті вовка з’їсти!
Дайте, куме, мені свого табаку, бо від чужого вже язик пече.
Далеко та легко, а близько та слизько.
Де багато пташок, там нема комашок.
Де будуть шанувати, там будемо ночувати.
Де п’ють — мене минають, а де б’ють — з мене починають.
Де руки й охота, там скора робота.
Де свої собаки кусаються, там хай чужі не пхаються.
Де тебе не просять, хай тебе там чорти не носять.
День не їдять, два дні перегодять, а тоді знову не їдять.
Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юрист, а юриста чортів триста.
Для приятеля нового не цурайся старого.
Для проханого гостя багато треба, а несподіваний гість, що не постав, то їсть.
До булави треба голови.
До роботи плачучи, а до танців скачучи.
До старості баба на базар ходила, а здоров’я так і не купила.
Добре братство миліше, ніж багатство.
Добре, як сусід близький, а перелаз низький.
Добрий борщик, та малий горщик.
Добрі вісті не лежать на місці.
Добро не лихо — ходить тихо.
Дожився: штани одні, а сорочок ще менше.
Доки не намучишся, доти не научишся.
Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.
Друга не втрачай: грошей не позичай.
Думав дяк, що пройде так, аж воно прийшлось відмолювать гріхи

Дурень думкою багатіє.
Дурень дурня вихваляє, а за що — і сам не знає.
Є в глечику молоко, та голова не влазить.
Жалко кулака на такого дурака.
Жати у день душно, а вночі кусають комарі.
Живемо не горюємо, хліба не купуємо, а просимо.
Живемо: хліб жуємо, а іноді ще й присолюємо.
Жуй, тату, воду, коли хліба нічим.
З козла ні шерсті, ні молока.
З медом і чобіт добрий.
З п’яним не сварися, з багатим не судися.
З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.
З собакою дружи, а палицю в руках держи.
З ткача не буде багача, а з швачки багачки.
За все береться, та не все вдається.
За дурною головою рукам і ногам немає спокою.
За комаром не ганяйся з топором.
Забули воли, як телятами були.
Заховав так, що й з свічкою не знайдеш!
Захотів молока від бика.
Захотілось — запрягайте, розхотілось — випрягайте!
Зачепивсь за пень, та й стоїть цілий день.
Згадала баба, як дівкою була.
Змолов батько не віяне, спекла мати не сіяне.
Знає кіт, чиє сало з’їв.
Знають сусіди твої біди.
І кота в хаті нема.
І не ходи по полю, і не топчи куколю, і не лупай очима, я не твоя дівчина.
І соловейко не співає, коли їсти не має.
І ти не дуже бистрий, і я не швидка.
— Іван, скажи моїй кобилі тпру!
— А ти сам що ж?
— Та губи померзли.
Їв би паляниці, та зубів нема.
Їдь тихо — обминеш лихо.
Їж з голоду, а люби роботу змолоду.
Йди скоро — наженеш горе, йди тихо — тебе нажене лихо.
Казав Хома, що в нього грошей нема.
Книгу прочитав — на крилах політав.
Кобила за вовком гналась, та вовкові в зуби попалась.
Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає

Кожна корова своє теля лиже.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Кожух краще новий, а приятель старий.
Кожух лежить, а дурень дрижить.
Козак хороший, та нема грошей!
Козаки, як діти: хоч багато — поїдять, хоч трохи — наїдяться.
Козача потилиця панам, ляхам не хилиться.
Коли б то можна бути через зиму котом, через літо пастухом, а на Великдень попом.
Коли не бреше, так, мабуть, правда.
Коли не маєш своєї краси, у чорта не проси.
— Коли ти, бабусю, ворожити стала?
— Тоді, мій голубе, як хліба не стало.
Кому в голові клепки бракує, той попів годує!
Кому весілля, а курці смерть.
Кому до поту, а кому в охоту.
Кому що, а лисому гребінь.
Краса до вінця, а розум до кінця.
Краще горбатий, ніж язикатий.
Кров — не водиця, проливати не годиться.
Кругом чуже, а в середині не наше.
Куди серце лежить, туди й око біжить.
Ласа кішка до риби, та в воду лізти не хоче.
Лихо приходить тихо.
Лице рум’яне, а серце — кам’яне.
Личко біленьке, а розуму маленько.
Лінивий двічі робить, а скупий два рази платить.
Лінивому все ніколи.
Любов, вогонь і кашель від людей не сховаєш.
Люди добрі, тепла хата, є що їсти, є де спати, — хоч зимуй!

Малі дітки — малі й бідки.
Мені аби місяць світив, а зорі як хочуть.
Мертвого лева і заєць скубне.
Ми люди прості: хліба скибку, сяку-таку рибку, сала шматочок, солі дрібчок та горілочки чарчину, заморюся, чхну та й знову почну.
Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде.
Мовчи сяка, бо й ти така.
Можна було б в гостях довше гуляти, та забули хліба взяти.
Молода була — дурна була; стара стала — дурна стала.
Молодець — на овець, а на молодця — сам вівця.
Молодцем молодець: ні кіз ні овець.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
На гниле та на гірке — нема приправи.
На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить.
На любов і смак товариш не всяк.
На протязі віку всього трапляється чоловіку.
На те коня кують, щоб не спотикався.
Нагадай козі смерть, то вона мекатиме, аж поки здохне.
Надвоє бабка ворожила: або вмре, або буде жива.
Надувся, як жаба під пеньком.
Наївся, напився, ліг та й укрився.
Напав нежить, ніде й шматок хліба не влежить.
Напився до порядку: два ведуть, а третій несе шапку.
Нарядилась, як пава, а кричить, як ґава.
Натягай вітрила, поки вітер віє.
Наш піддячий любить борщ гарячий, а як голодний, їсть і холодний.
Нащо ліпший клад, коли в дітях лад.
Не бачить сова, яка сама.
Не біда, що чорна, аби проворна.
Не брудни криниці, бо схочеш водиці.
Не вечерявши легше, а повечерявши — краще

Не все так сталося, як жадалось.
Не для пса ковбаса, не для кота сало.
Не до поросят свині, коли саму смалять.
Не доспи, не доїж, а своїх діток потіш.
Не журись, Семене, що грошей немає в мене. Прийде час, і в тебе не буде.
Не знав, та й забув.
Не їсть, не п’є, а так живе.
Не кує залізо молот, а кує голод.
Не купити ума, як нема.
Не наше діло — попове, не нашого попа — чужого.
Не пишайся званням, а пишайся знанням.
Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.
Не робити — можна жити, а не жерти — можна вмерти.
Не так лінь, як не хочеться!
Не так швидко робиться, як мовиться.
Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.
Не треба дощ просити, він прийде, як будем косити.
Не ходи по полю, не топчи куколю, не лупай очима, — не твоя дівчина!
Не шепчи глухому, не моргай сліпому.
Невесело в світі жити, як нема кого любити.
Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.
Ні тпру, ні но: так і живемо.
Ніколи і носа втерти.
Ніхто не знає, що його в житті чекає.
Нужда законів не знає, а через них шагає.
Обмок як вовк, обкис як лис, обмерз як пес, — та все задурно

Од пори до пори — є всі топори, а прийшла пора, — ні одного топора.
Один гусак поля не витопче.
Одному не страшно, а двом веселіше.
Оженився дурноватий, та взяв біснувату; та не знали що робити, підпалили хату.
Ой, піч моя, піч! Коли б я на тобі, а ти на коні, — славний би козак був з мене.
Ось табак для всіх собак: хто совісті не має, нехай приступає.
От вам Лука: рукавиці в кишені, а він їх шука.
Отакі наші вжитки: ні кожуха, ні свитки.
Ото ткач: нитка рветься, а він в плач!
Ото, мамо, люди хвалять нас: ви мене, а я вас!
Оці ще з’їм, та після ще сім, та ще полежу, та ще стільки змережу, подивлюсь на сволок, та ще сорок, а як не полегшає — значить, пороблено.
П’ять днів нічого не робимо, а шостий відпочиваємо.
Перетреться, перемнеться, та й так минеться.
Перша чарка — як по льоду, друга — як по меду, а за третю не питай — управляйся, наливай!
Перший день гість — золото; на другий — мідь, а на третій додому їдь.
Пес бреше на сонце, а сонце світить у віконце.
Пішов батько навпростець: не скоро вернеться.
Пішов провідать, та й зостався обідать.
Плети, плети! Я чув таких, як ти!
Плив, плив, та на березі й утопився.
По татку й дитятко.
Поволі, хлопчику, — раз хліба, два рази борщику.
Погано, хто боїться: лиха не мине, ще й на­тремтиться

Пожалів вовк кобилу — залишив хвіст і гриву!
Позичати всі охочі, а віддавати немає мочі.
Поки найде, так і сонце зайде.
Поки суд та діло, а кошеня сало з’їло.
Поможе чи не поможе, а ти плати, небоже.
Поможе чотири дошки і васильків трошки.
Попа та дурака в передній куток саджають.
Посади свиню за стіл, вона й ноги на стіл.
Послав Бог роботу, та забрав чорт охоту.
Пошли дурного, а за ним другого!
Прийде така неділя, що і в нас буде весілля.
Прийшли непрохані, то й підем некохані.
Про мене, Семене, аби я — Iван!
Про мене, синку, хоч свинку, аби на мене не хрюкала.
Проміняв бика на індика.
Пропав — і собаки не гавкали.
Просили, запрошували, з хати шапку викидали, ледве живим лишився.
Раденький, що дурненький.
Раз обпечеться, другий — остережеться.
Рано встали, та мало напряли.
Риба не без кості, а чоловік не без злості!
Риба шука — де глибше, а чоловік — де ліпше.
Роби піч, щоб пекла, варила і добре гріла.
Родився малим, виріс п’яним, умер старим — і так прожив, що й світу не побачив!
Родився не торопився, а тепер ні за чим

Розкажи куриці, а вона всій вулиці.
Розказав Мирон рябої кобили сон.
Розорився хлопець бідний: купив дівці перстень мідний, їж, котику, не криши й більше не проси.
Розумний научить, а дурень намучить.
Сам п’ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю.
Свого горба ніхто не бачить.
Своїх багато, а як прийшлось топитися, то ні за кого й вхопитися.
Святе та боже — на чорта похоже.
Сиди, Тетяно, бо ще рано!
— Сідай, бабо, підвезу!
— Нема часу! Треба йти!
Сідайте, хай ноги для дороги!
Скупому душа дешевше гроша.
Сліпій курці усе пшениця.
Сліпому як не світи, все пита — куди йти.
Слова масні, а пироги пісні.
Сподівався дід на обід, та й, не ївши, спати ліг.
Старий кіт, а масло любить.
Старість — черепашкою, а молодість — пташкою.
— Старче, село горить.
— Я за суму, та й далі суну.
Сто карбованців давали та тільки з кармана не виймали.
Стукотить, гуркотить — комар з дуба летить!
Суха ложка рот дере.
Сьогодні хоч вола з’їж, а завтра знову схочеш.
Так болить, що як не вмів би стогнати, то вмер би.
Так просили, так просили, та не пускали, а я таки вдерся

Такий квас, як і в нас.
Там публіка — сім душ на півбублика.
Там така, що бублика з’їси, поки кругом обійдеш.
Ти чоловіче їж юшку, а я курку — аби швидше.
Тільки душа, а в кармані ні гроша.
Тільки тії й волі, що крикнуть у полі.
То добрий гість, що мало їсть.
То снідаю, то обідаю — і погуляти ніколи!
Трапляється, що й по мудрому чорт катається.
Тричі на віку чоловік дивний буває: як родиться, як жениться і як вмирає.
Тут мені раді, а там мене ждуть.
Тягни лямку, поки викопають ямку.
У всякої пташки свої замашки.
У голоти нема що молоти.
У кожного солов’я пісня своя.
У нашого командира — ні капелюха ні мундира.
У нього грошей, як у жаби пір’я.
У хаті всього досить, а повіситьса й зарізаться нічим.
Уже бач тату, хоч їдьте у ліс, а я дома буду: хоч я дома буду, а ви їдьте в ліс — все одно комусь треба їхати.
Умер богатий — ходімо ховати, умер убогий — шкода дороги

Умер козак та й лежить, тай нікому затужить.
Усе гаразд, усе добре, що жінка маленька: він поб’є і полає — вона веселенька.
Учився читать та писать, а вивчивсь співать і танцювать.
Хата велика — є де сісти, та нічого їсти.
Хлопці б’ються чорт зна за що: хоч красива, та ледащо.
Ходила три дні, та виходила злидні.
Хома купив, Хома п’є, бо в Хоми гроші є.
Хороша, вродлива, тільки біда, що сварлива.
Хороший, хороший, був би ще кращий, та вже нікуди.
Хотів зробити спішно, а вийшло смішно.
Хоч далеко, та дихати легко.
Хоч і стареньке, аби біленьке.
Хоч мене в гості не зовуть, так я знаю де живуть.
Хоч сядь та плач, хоч стюячи реви.
Хоч того самого, аби в іншу миску.
Хоч три дні не їсти, аби з печі не злізти.
Хоч у голові пусто, аби грошей густо.
Хто грошей не має, той пішки махає.
Хто діло робить, а хто ґави ловить.
Хто коня годує, той дома ночує.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Цілував би заєць кобилу, та високо.
Цяця, цяця — та в кишеню!
Чарка вина не добавить ума.
Через день — та й неділя, через хату — та й весілля

Чи програв, чи виграв, аби свіжі гроші!
Чий бугай не походив, а телятко наше.
Чим мудрий стидається, тим дурний величається.
Чисто бреше, що й віяти не треба.
Чоловік розуму вчиться цілий вік.
Шукай собі там прибилі, де нема другому загибелі.
Щастя — не підкова, під ногами не знайдеш.
Що без нас було — чули, що при нас буде — побачимо.
Що край — то звичай, що сторона — то новина.
Що не складно, то не ладно.
Що там і говорить, коли нічого й балакать.
Що-небудь, аби борщ.
Я би тобі сказав щось, та хай тобі скаже хтось.
Я йому про цибулю, а він мені про часник.
Як багатий, так «здоров був!», а як бідний — «бувай здоров!».
Як бідний плаче, ніхто не бачить, а багатий скривиться — усяк дивиться.
Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна як придивилась, то й сказилась.
Як голодний, то їв би, а як наївся — спав би.
Як гукають, так і одгукуються, як зовуть, так і одзиваються.
Як дітям не стане, то мати дістане, а як не буде, батько добуде

Як до діла, то й спина заболіла.
Як до праці — хворий, а як до чарки — скорий.
Як їв — то аж упрів, а як працював — то аж задрімав.
Як молодим бував, то сорок вареників з’їдав, а тепер хамелю-хамелю і насилу п’ятдесят умелю.
Як напише писака, то не розбере й собака.
Як не маєш сили, то й світ не милий.
Як овечка — не мовить ні словечка.
Як під ким то лід тріщить, а під нами так провалюється.
Як позичають — вихваляють, а як віддають, то як не б’ють, так лають.
Як прийде туга, пізнаєш друга.
Як роблять укупі, не болить у пупі.
Як рябка годують, так рябко й гавка.
Як село, то й голо: в одній хаті мак, а в другій так.
Як спить, то не їсть, а як їсть — не дрімає.
Як топишся, то й за бритву вхопишся.
Як циганська кобила: день біжить, а три дні лежить.
Яка гребля, такий млин; який батько, такий син.
Яка мама — така сама.
Якби все одно, то лазили б у вікно, а то дверей шукають.
Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав.
Якби хліб та одежа — то їв би лежа.
Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти.
Який дуб, такий тин; який батько, такий син.
Який Сава, така й слава.
Які мамка й татко, таке й дитятко.
I за соломину вхопиться, хто топиться.
Iз щастя та горя скувалася доля.