Горілка

 

Аби горілка була, ми й сухарі поїмо.
Без горілки ані не оженишся, ані не вмреш.
Будь здоров, розуме, побачимось завтра!
Вода — не горілка: багато не вип’єш.
Вода живить, а горілка губить.
Втопив розум у горілці.
Гірка горілка, та й пиття не солодке.
Горілка — всього доброго злодійка.
Горілка — здоров’я злодійка.
Горілка — не вода — людська біда

Горілка — не вода, а народна біда.
Горілка — не дівка, а мачуха — не мати, але вміють добре голову завертати.
Горілка — не дівка, не треба її цілувати: з ума зведе і сама пропаде.
Горілка — не дівка: на ногах не встоїть.
Горілка — не хліб, без неї можна обійтися.
Горілка багато шкоди робить і на зле штовхає.
Горілка без вогню, а розум спалить.
Горілка біла ніс красить начервоно, а честь начорно.
Горілка в роботі — не помічник.
Горілка валить з ніг і кладе під поріг.
Горілка і гулі не одного в постоли взули.
Горілка йде спочатку до голови, а потім до ніг.
Горілка йому очі засліпила.
Горілка людину в гріб заведе.
Горілка посварить і перепросить.
Горілка тільки біду шукає.
Горілка у п’яти йому вступила.
Горілка худобу у борги гонить.
Горілка, як хороша дівка: хоч кого з ума зведе.
Горілки не пий — будеш чоловік золотий

Горілкою розуму не промиєш.
Горілку випив, а язиком закусив.
Горілку полюбив — родину знищив.
Горілку попили, молоду бачили — пора й додому.
Горілочка-кума зведе хоч кого з ума.
Де горілка, там і сльози.
Де горілку чують, там і ночують.
Де ледарі зійдуться, там вино і горілка знайдуться.
Для попа горілки стопа, а дяк п’є хоч як.
Добра вода, що не мутить ума, а горілка, що та дівка,хоч кого підведе.
З чужої горілки голова не болить.
І горілки не хочу, і цілувати не буду!
Казала горілка: «Ой хто мене займе, у голову зайде, руки-ноги обдере й додому не зайде!»
Коли горілка проїде з милю, не буде вже в неї першого хмілю.
Коло горілки не обійдеться без бійки.
Латку на латці ношу, а шаг на горілку держу.
Не бий, не волочи, у горілці язик умочи — усю правду скаже.
Не винна горілка, а ті винні, що її п’ють.
Не шкода горілки випитої, а шкода розуму пропитого.
Пішла горілка по животу, як брехня по селу.
Пропив вівці на горілці, а корову на меду, прийшов з корчми додомоньку та й б’є жінку молоду.
Прощай, розуме, коли з горілкою зустрівся.
Спершу горілка людей розважала, а тепер сама засумувала.
Така, що в горілці усе б і мокла.
Тит, ходім молотить! — Голова болить! — Ходім до корчми горілки пить! — то він і біжить.
Тікай, душа, на плече, бо горілка потече

Тяжко тепер жити, бо навчився хлоп горілку пити.
Хліб на поги ставить, а горілка з ніг валить.
Хоч і кажуть, що горілка серце веселить, чого ж од неї, ледачої, голова болить?!
Хочеш із здоров’ям дружити — перестань горілку пити.
Хто горілку любить, той сам себе губить.
Хто горілку п’є, довго не живе.
Хто горілку п’є, той найліпшу жінку б’є.
Хто стане горілкою свій розум мить, той його ще гірше забруднить.
Чоловік у горілці, як собака в скаженівці.
Як мені ота горілка, то вже така гидота, що як не вип’ю чарку, то ніяк не одірву від рота.
Як у болоті не без дідька, так у селі не без горілки.