Кохання

 

А що! На козаку нема знаку, нехай дівка дбає.
Ай ґвалт! Сама в хаті не дам ради кошеняті!
Бджола летить на любий цвіт.
Болить серденько, та плакать стидненько!
В кого гарний вусок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому юшки шкода.
В неї брови до любові, а устоньки до розмови.
В око запала.
Вилетів когут на ворота, заспівав: «кукуріку» вже я тебе моя мила, не забуду довіку.
Вірному коханню і Бог не противник.
Волос сивіє, а голова шаліє.
Вона за ним сохне, а він і не охне.
Гарна дівка, як маківка.
Геть згинь пропади — і до мене не ходи.
Голову любить, а чуба їй рве.
Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде.
Дай серцю волю — заведе в неволю.
Де любов у хаті, там люди багаті.
Де мило, там очі; де болить, там руки.
Дивиться, як вовк на козу.
Дівочий стид до порога: аби пересягнула, так і забула.
Дівчатам сторожа не поможе: як схоче щось ледаче зробити, то піде по тріски, та й наробить смішки.
Дівчина — як у лузі калина.
Дівчина, як берізонька, сережками завішана.
Дівчина, як квіточка, — з нею рай, а чужої молодиці не займай!
Дівчина, як тінь: ти за нею — вона від тебе, ти від неї — вона за тобою.
До любої небоги, нема далекої дороги

До милування нема силування.
Добре тії ляхи роблять, що не кохаються! Побравшися за рученьки та не женихаються.
Доходився, що й хвоста збувся.
Душа душу чує, а серце серцю вість подає.
З любов’ю скрізь простір, а з примусом — тіснота.
З милою сісти і смачно їсти.
З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.
Закохався, як чорт в суху вербу.
Закохали вражі люде, що і нам не буде.
І не ходи по полю, і не топчи куколю, і не лупай очима, я не твоя дівчина.
Їж з голоду, а люби змолоду.
Казала дівка: — Семене, не притуляйся до мене!
Кого кохає, за тим і зітхає.
Козак на коні їздить, а дівчина родиться, та й козаку згодиться.
Коли б літа вернулися, то б і хлопці горнулися.
Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же!
Коли любиш — так женись, а не любиш — відступись!
Кому — як мара, йому — як зоря.
Кохання молодого — весінній лід.
Кохання не запобіжиш зарання.
Краснеє личко — серцю непокій.
Кров не вода, а серце не камінь.
Куди серце лежить, туди й око біжить.
Куди серце летить, туди й око глядить.
Ласа вівця до солі, коза—до волі, а дівчина — до нової любові.
Ласки в глазки, поцілунок в губки.
Ліпше би не знатися, ніж зараз і розставатися.
Люби мене в будень, а в неділю, як приберуся, то й на тебе не подивлюся.
Любиш — люби, а не любиш — не води.
Люблю свою любку, як голуб голубку!
Любов — не пожежа, займеться — не згасиш.
Любов зла, полюбиш і козла.
Любов любить одного.
Любов на шию не повісиш.
Любов не короста: не вигоїш спроста.
Любов не напасть, як би полюбивши не пропасть.
Любов робить розумних дурними, тихих — буйними, а сердитих — смирними.
Любов сильніше смерті.
Любов сліпа — доведе до біди й попа.
Любов, вогонь і кашель від людей не сховаєш.
Любов, як перстень, не має кінця.
На білому світі не жить, як старого любить.
На козаку не буде знаку.
На любов і смак товариш не всяк.
Насильно мил не будеш.
Не вповала на худобу, а вповала на уроду.
Не втаїться кохання, як у мішку шило.
Не кожна ж Ганна й гарна!
Не могла звабити колачем, а потім тяжко було відбити бичем.
Не поможуть і чари, як хто кому не до пари

Невесело в світі жити, як нема кого любити.
Нема злої дороги до своєї небоги.
Нехай мене той голубить, а хто вірно мене любить!
Нехай мене той займає, хто кохання в серці має!
Нужда в вікно, а любов у двері.
Ой ти хлопче ненароком, коло мене трешся боком.
Пий пиво, та не брагу, люби дівку, а не бабу.
Поглядає, як вовк на ягницю.
Полюби нас так, а з грішми — то в’язне й дяк.
Полюбиться сатана краще від ясного сокола.
Почервоніє, як мак.
Птиця з птицею не наб’ється, козак з дівчиною не наживеться.
Різні по вдачі — міцні на любов.
Рукавом сльози втирає, а очима на парубків зиркає.
Серце з перцем, а душа з часником. (кажуть жартуючи, хто вже дуже липне; а частіше — як страва дуже з перцем).
Серце не камінь.
Серце ні на що не вважає — свою волю має.
Серцю не прикажеш.
Силою не буть милою.
Сніп з бородою, а козак з молодою.
Сонце в віконце пече — припікає, парубок на дівку глядить — поглядає. (жартують над закоханими).
Старого любить — тільки дні губить.
Старої любови й іржа не їсть.
Сухар з водою, аби, серце, з тобою.
Так любить, як порох у оці.
Так мене, мамо, хлопці люблять, що за кулаками світу не бачу.
Така гарна пика, що як виглянула із вікна, то три дні собаки гвалтували.
Така ладна, що як на двір вийде, то всі пси брешуть.
У дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски.
У кого чорний вусок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому й юшки шкода.
У любий місяць уродилась.
У любові, що в кільця, нема кінця.
У нас така приповідка: де парубок, там і дівка

Хлопець ваш гонить, а дівчина ще ся не вродить, а його догонить.
Хороша, хоч води з лиця напийся.
Хороший, як Микитина свита навиворіт.
Хоч борщ без сала, аби душа пристала.
Хоч кохання не зрадиться, та череві завадиться.
Хоч ти і люба, а не добирайся до мого чуба!
Хоч у курені, аби до серця мені.
Хто вірно кохає, той часто вітає.
Хто з чорними бровами, іди за дровами; а хто з рижою бородою, іди за водою.
Хто кого любить, той того й голубить.
Хто кого любить, той того й лупить.
Хто любить дівчат — мучить душу, а хто любить молодиць — спаса душу.
Хто любить ревне, жаліє певне!
Хто п’яницю полюбить, той вік собі згубить.
Що в серці вариться, на лиці не таїться.
Щоб я моглася до тебе шпилькою причепити.
Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці!
Як би не мала поля за бовдура, а козака за дурня, (бо то облишив дівчину).
Як би спочатку не перебирала, то б опісля не жалкувала.
Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна, як придивилась, то й сказилась!
Як гляне — серце в’яне.
Як дасть обнятися, то й дасть поцілуватися.
Як любов та совість, і в піст мясоїд.
Як не бачу — душа мре, а побачу — з душі пре.
Якби літа вернулися, то б ще хлопці горнулися!