Краса

 

А в рум’янці така сила, що всі квіти погасила.
А вже тії кучері мені надокучили.
Ані з плечей, ані з очей.
Білолиця — як мазниця, чорноброва — як сметана.
Бог до вроди розуму не прив’язав.
Борода — честь, а вуси й у кота єсть.
Брови на шнурочку.
Буде час красно ходити, якби було в чім.
В кого чорний вусок, тому рибки кусок, в кого сива борода, тому й юшки шкода.
В неї брови до любові, а устонька до розмови.
Вбери і пень, то буде як білий день.
Вбери й пень, то буде подобень.
Вбери й пенька, то стане за Панька.
Вбився у ріст, як заєць у хвіст.
Великий, як пирятинська верства.
Весела, як ясочка.
Виріс, як кіт навсидячки.
Вирядилась, як свиня в наритники.
Висушила молодця дівоча краса.
Візьми борону та розчеши бороду.
Ворону хоч пшеницею годуй, а все буде погана.
Враженна Ганна — то в’яне, то гарна.
Врода — дівоча шкода.
Вуси — честь, а борода й у цапа єсть

Гарна дівка, як маківка.
Гарна дівчина швидше сподобається всім, ніж одному.
Гарна дівчина, як у лузі калина.
Гарний цвіт не буде довго стояти нри дорозі.
Гарний, як спить, та ще й лицем до стінки лежить.
Гарній дівці гарно й у пілці.
Гляну на вид, то й скажу, що Демид.
Гляньте на його вроду, чого він варт: сім гривень — таких сотня.
Гола, боса, та в вінку.
Горобець — молодець, а ластівка краща.
Дарма що дурна, аби чорноброва.
Два лисі за гребінь б’ються.
Де врода, там і сила.
Де стан, там і врода.
Дівка без коси не має краси.
Довгий, як жердка.
Достанеться стиду-бриду цілувати повновиду.
Є того цвіту по всьому світу.
З краси воду не п’ють.
З краси не пити роси.
З красивого лиця води не пити, аби вміла їсти зварити.
З лиця води не пити, аби вміла пироги пекти.
З личка не пить молочка.
З рудих нема святих та й з чорних чортма добрих.
З чорними бровами іди за дровами, а з рудою бородою хоч іди за водою.
Збула чесаннячко, коли б збуть і вмиваннячко.
Знає сова, що красна сама.
І бджола летить на червону квітку.
І воза не возила, а двір украсила.
І до лиця, і до вінця.
Його хоч до сала прив’яжи, то все буде, як драбина.
Як зверху погане, то всередині вдвоє.
Коли не маєш своєї краси, у чорта не проси

Кому що, а лисому гребінь.
Коса — дівоча краса.
Коса — як праник.
Коса до п’ятки — дівка до грядки.
Коса заплетена, а хата не метена.
Коса коротка, а доля солодка.
Краса дере носа.
Краса до вінця, а розум до кінця.
Краса до пори, до часу.
Краса лиця — це половина приданого.
Краса минеться, а розум пригодиться.
Краса, як майова роса.
Краси на тарілці не крають.
Красиве дивиться, — не скрізь годиться.
Красне личко — серцю непокій.
Красу за плечима не носити, аби хліба не просити.
Краще горбатий, ніж язикатий.
Крий, ховай погане, а воно таки гляне.
Купила Олена сережки зелені, як наділа у вуха, славна була дівуха.
Лисий лисого здалека бачить.
Лисий, бо йому голова від розуму облізла.
Лисини не замажеш.
Лисого легко голити.
Лисому не треба гребеня, грухому — музики, а сліпому — дзеркала.
Лице рум’яне, а серце — кам’яне.
Личко біленьке, а розуму маленько.
Личко дівку віддає.
Луб — лице, очі — тріска.
Маленькою латкою великої дірки не прикриєш.
Мішок з половою.
На красивого дивитись гарно, а з розумним жити легко

На красуню дивитись любо, а з розумною жити добре.
На підтоки, то буде лежать бог зна доки.
Народилася дитина — і в неї рудая чуприна, її біс із-за рогу вдарив рябим решетом.
Нарядилась, як пава, а кричить, як ґава.
Нашій Горпині гарно і в хустині.
Нащо нам гроші, коли ми самі хороші?
Не біда, що чорна, аби проворна.
Не буду вмиватись, а то ще ненароком собаки вхоплять.
Не будь красива, а будь щаслива.
Не в тім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.
Не виглядай, не визирай, а дальше ховайся.
Не вповала на худобу, а вповала на уроду.
Не дивися на вроду, але на природу.
Не дивися на личко, а питай про роботу.
Не допоможе панні мило, коли чорна, як кадило.
Не кожна Ганна і гарна.
Не краса красить, а розум.
Не має лиця, як заєць хвоста.
Не показуй пугачеві дзеркала, бо він сам знав, що красний.
Не поможе ні мило, ні вода, коли така врода.
Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий.
Не родися красна, а родися щасна.
Не так очі, як ті брови: любі, милі до розмови.
Не така погана, як їй догана.
Не те красне, що красне, а те, що подобається.
Не той гарний, що гарний, а той, що діло робить.
Не шукай красоти, а шукай доброти.
Нема кращого на вроду, як ясна зоря в погоду.
Ні мара, ні мана — роздивились — сатана.
Ніс для празника ріс, а він і в будень його носить.
Ніс на сімох ріс, а одному достався.
Ніс той ніс, як через Дніпро міст.
Ніс, як за сім гривень сокира.
Ніс, як кушка.
Нічого дзеркало винить, коли пика погана.
Нове з старими латками.
Носи та в бога милості проси, щоб хто вкрав.
Ну й ніс — для празника ріс, а в будень носить.
Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема.
Одне око на полицю, а друге на помийницю.
Одні очі в упряжку, а другі в пристяжку.
Оправ його хоч і в рами, а він усе такий самий.
Оцю річ як полатать, та в руки не хапать, та положить.
Очі чорні, як терен.
Поганий на вроду, та гарний на вдачу.
Прибери пня, дай йому ім’я — із нього буде чоловік

Прибери свиню хоч в золото, вона все одно в хлів піде.
Прибрався к святу в нову лату.
Прибрався, як піп на службу.
Пригожому все гоже.
Приліпив, як горбатого до стіни.
Прямий, як свинячий хвіст.
Пусти синицю хоч на пшеницю, то вона зостанеться синицею.
Робила не робила, аби двір закрасила.
Рожа і в терну гожа.
Рожа і межи кропивою гожа.
Рудий сам, руду взяв, рудий і піп їх вінчав.
Рудий, як собака.
Ружа червона, а й та блідне.
Руки мив ще тоді, як мати в ночвах купала.
Ряба, як сорочаче яйце.
Свого горба ніхто не бачить.
Слічне (гарне) — не вічне.
Стрункий, як хвоїнка.
Сухий, як скіпка.
Та рожа, та не та кожа.
Така ладна, що як на двір вийде, то всі пси брешуть.
Така погана, що й жаби б не їли.
Така хороша, що не варт і гроша.
Така, як кадуб.
Такий білий, що аж лебеді вхоплять.
Там така, що бублика з’їси, поки кругом обійдеш.
Те, що природа дала, милом не одмиєш.
Товстий, як бочка.
Траву дивись удень, як обсохне роса, а дівку в будень, як невбрана та боса.
Три речі скоро минають: луна, веселка і дівоча краса.
У всякої Домашки свої замашки: одна любить ложки та чашки, а інша — сережки та пряжки.
У кого чорний вусок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому й юшки шкода.
У нього на виду чорт сім кіп гороху змолотив.
Убравсь, як чорт на утреню.
Увіп’ються чорні брови, як п’явки, у душу.
Файна трава, але не на мого коня.
Хай буде й кривоклуба, аби була серцю люба.
Хлопці б’ються чорт зна за що: хоч красива, та ледащо.
Ходи в чорному — люди кажуть: ледащиця, ходи в білому, кажуть: чепуриться.
Хороша, вродлива, тільки біда, що сварлива.
Хороша, хоч води з лиця напийся.
Хороше нарядив, хоч покинь.
Хороший чортам на гроші.
Хороший, та без грошей.
Хороший, хороший, був би ще кращий, та вже нікуди

Хороший, як Микитина свита навиворіт.
Хороший, як свиня в дощ.
Хоч довго ждала, та хорошого дістала.
Хоч їла не їла, аби хороше ходила.
Хоч на підошви глянь, така гарна.
Хоч не з красою, аби з головою.
Хоч не красивий, аби щасливий.
Хоч не пишно, так затишно.
Хоч ряба і погана, та доля кохана.
Хоч рябе на виду, так маслаки до ладу.
Хоч у воду подивлюся на свою вроду.
Хоч чуб кучерявий, та сам шепелявий.
Хто з чорними бровами, іди за дровами, а хто з рудою бородою, іди за водою.
Хто на нього похожий, з тим і схожий.
Худий, аж ребра світяться.
Це ніс! Чорт двом ніс, та одному почепив.
Цибатий, як журавель.
Чепурненька, як мазничка.
Чепурний, як горщик з кашею.
Червона, як рожа.
Червонеє лице в серце пече.
Чи не той то Микита, що з вильотами свита?
Чорноброва, як руде теля.
Чорного пса не відмиєш.
Чорт плаче, що моди не настаче.
Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п’ятий каганець, такий Грицько поганець.
Шия — хоч обіддя гни.
Ще спереду і сяк і так, а ззаду, єй же єй, на чорта походить.
Що не складно, то не ладно.
Як була я молода, була в мене врода, а тепер на виду і в дзеркалі не найду.
Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна, як придивилась, так і сказилась!

Як гарна Параска, то гарна й запаска, коли ж вона, як мулиця, то не вабить і спідниця.
Як зірниця зійшла.
Як мак у полі.
Як не бачу — душа мре, а побачу — з душі пре.
Як нікудишній сам Микита, то не поможе йому й гарна свита.
Як сонце гріє.
Як хороший, не жаль грошей, а як поганий, копну ногами.
Яка врода, такий смак.
Ясний, як сонечко.