Лінощі

 

А, грудьми б тобі робило! (лає за нікчемну роботу).
Аби день до вечора.
Аби день переднювати, а ніч переночувати.
Або ви тату їдьте в ліс, а я дома зістанусь: або я дома зістанусь, а ви тату їдьте в ліс.
Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче.
Б’ють не лежачого, а ледачого.
Батько хай їде орать — його коні знають, а я піду гулять — мене гості чекають.
Бач, яка ялоза!
Без попа і не почнеш (або: не обійдеться).
Безділля мішай з ділом, — з ума не зійдеш.
Береться за діло, як п’яний за тин.
Береться, наче не своїми руками.
Білі руки чужі труди люблять.
Білоручки — дармоїди та недоучки.
Бог з празником, а чорт з роботою.
Боїться роботи, як собака мух.
Буде ходити, поки світа та сонця.
В нас по циганськи: не хоче робити — не силуй, їсти не хоче — бий!

В роботі «ох», а їсть за трьох.
Весна ледачого не любить.
Вибираєшся, як чайка за море.
Виспався, та не вилежався.
Витришки купувати.
Витришки ловити.
Від ліности чоловік хворає.
Відклад не йде у лад.
Відкладає, як Лях свято. (По римському законі свято можна переносити на інші дні).
Він би й рад косити, та нікому косу носити.
Він би робив, та в нього рукави болять.
Він ворони ловить.
Волочиться, як волоцюга у плуга.
Волочиться, як голодне літо.
Воскові руки має.
Всяке діло хоче, щоб коло нього панькали.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.
Гав ловив та витришки продавав.
Говорить так, як три дні хліба не їв.
Говорить, мов клоччя жує.
Готовеньке і кішка з’їсть.
Грім не гряне — ледачий не встане.
Губою говори, а руками роби.
Гультяйство губить хазяйство.
Гуляй тато — завтра свято.
Гуляю, та силу збираю.
День гуляє, три слабий, а на п’ятий — вихiдний.
День не стоїть (роби скоріше).
День неначе рік (можна багато зробити).
До роботи плачучи, а до танців скачучи.
До череди рано вставать, боки болять.
Добре боїться кива, а ледаче не боїться й кия.
Добре чужими руками жар загрібати.
Догулялись та доспались, що на зиму без хліба зостались

Дожидатись долі, то не матимеш і льолі (сорочки).
Доки баба спече книші, в діда не буде душі.
Доця вельми спритна, доки дійде, молоко скисне.
Думками за горами, а ділом у запічку.
Думкою в небі, ногами в постелі.
Жати у день душно, а вночі кусають комарі.
Жвавий, як опеньок.
Жвавий, як рак на греблі.
Живе — хліб жує, а спить — небо коптить.
З відкладу не буде ладу.
З лежі не буде одежі, а зі спання не буде коня.
З рук падає все: так часом не хочеться ні за що взятися.
За діло — не ми, й за роботу — не ми, а їсти та гулять, — за нас не знайти.
За лежнею ніколи посидіти.
За море по зілля пішов.
За сидженням нема лежання.
Зайшов, чорт його із собаками не знайде!
Заліз, як собака в солому.
Зачепивсь за пень, та й стоїть цілий день.
Зачепилася за пень — простояла цілий день.
Збирається, як свекор до пелюшок.
Збирається, як свекор пелюшки прати.
Збирається, як убогий на кисіль.
Збирається, як убогий на обід.
Звивається, як муха в мазі.
Зібрався, як швець на торг.
Злазяться, як мухи після морозу.
Зробиш, та в свинячий голос.
І з собаками не знайдеш.
І за холодну воду не береться.
І за холодну воду не візьметься.
І каші не хочу, і по воду не піду.
І котові хвоста не завяже.
Іван на дуду грає, а Марія з голоду на кутні співає.
Іван, скажи моїй кобилі тпру! — А ти сам що ж? — Та губи померзли.
Іване, ходи робити! — Ноги болять. — Іване, ходи їсти! — Іду, іду!
Іде воювать, а рушниці не хоче брать.
Іде на ярмарок витришки купувати.
Ідуть, неначе в мед (помало).
Із лежі не буде одежі, а зі спання не буде коня.
Їсть за вовка, робить за комара.
Їхав на обід, але й вечері не застав.
Йому принеси, розжуй та і в рот положи.
Йому тільки байдики бити, ївби кіт рибу, а в воду не хоче.
Казав Хома: — Душа моя, де ти забарилась?
Кожух лежить, а дурень дрижить.
Коли б я на тобі, а ти вже на коні — славний козак був би з мене!

Коли взявся за гуж, не кажи, що недуж.
Коли почав орати, так у сопілку не грати.
Колись і в нашої кози хвіст виросте,
Кому діло докучить — той ся розуму научить.
Косить би косив, та коли б чорт косу носив.
Ласа кішка до риби, та в воду лізти не хоче.
Ледача шкапа, скрізь припинки має.
Ледачий навсидя спить, а навлежа робить.
Ледачий, хоч по смерть посилай.
Ледачим наробишся, лінивим нашлешся.
Ледачому животові й пиріг вадить.
Ледаще на віник та на смітник годяще.
Лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку.
Лежачи і камінь мохнатіє.
Лежачий зайця не піймає.
Лежачий камінь мохом обростає.
Лежачий плуг скоро поржавіє, ледача людина скоро постаріє
Лежачого хліба ніде нема.
Лежить наче камінь на душі.
Лежить, як галушка.
Лежить, як пес на стереві.
Лізеш, як кишка.
Лінивий в своїй хаті змокне.
Лінивий двічі робить, а скупий два рази платить.
Лінивим находитися, а ледачим наробитися.
Лінивому все ніколи.
Лінивому жить весело, та їсти нічого.
Лінь чоловіка не годує, а тільки здоров’я жує.
Ліньки без хліба обідають.
Ліньки людей псують.
Ліньки людей у злидні вводять.
Ліньки пісні співають, та латки латають.
Ліньки та гулі не одного в личаки обули.
Ліньки — родичі злиднів.
Лучше на печі лежати, ніж від ранку до вечора страждати.
Люди жать, а ми лежать.
Люди жать, а ми на межi лежать.
Люди хотіли, щоб з мене хазяїн був, та не діждуть.
Лiнивий двiчi робить, а скупий два рази платить.
Маленька праця краща за велике безділля.
Мне, як сліпий торбу.
Мудрується, як сучка перед перевозом.
На батозі далеко не поїдеш (цеб-то ледачу людину скільки не бий, то все одно).
На дурняк жить — добра не нажить.
На однім місці і камінь обростає.
На роботі умліває, — а біля миски упріває.
На страстному тижні весілля не справляють (відкладає).
На цьому далеко не поїдеш — де сядеш, там і злізеш!

На чужий труд ласий не будь.
Нам як женитися, то й ніч мала.
Насилу Бог дав силу, і кобилу сиву!
Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе.
Не візьмешся за роботу, то робота сама не зробиться.
Не волочися, як Борисів бик.
Не волочися, як солоний заяць.
Не волочися, як Федькова корова.
Не жалкуй на сусіда, коли сам спиш до обіда.
Не журись, та ділом поспішай.
Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
Не сама пряла, а кума помагала.
Не так лінь, як неохота.
Не хочеш змолоду працювать, під старість будеш з торбою танцювать.
Недуж — не берись за гуж.
Нехай, нехай, та й зовсім занехаєш.
Ник, як собака в глек.
Ні б’є, ні лає, та ні про що й не дбає.
Ні гульня, ні робота.
Ні куєш, ні мелеш.
Ніч не мати, а день не батько.
Ніч не стоїть, а світло коштує.
Нi до плуга, нi до рала — на музики боса драла.
Одне «зараз» краще трьох «потім».
Одно минути, друге звинути.
Озирається, як вовк на хвіст.
Ой мамо хочу їсти, та боюся в погреб лізти; та боюся, щоб не впала, щоб капуста не пропала.
Ой ти то ходиш, як вальок.
Ой, піч моя, піч! Коли б я на тобі, а ти на коні, — славний би козак був з мене.
Отак він діло в руки бере, як свекор пелюшки пере.
Ото була б вигода, щоб уночі була погода, а в робочий день падав дощ цілий день.
Ото й горе, що риба в морі.
Ох піч, моя піч!
П’ять днів не робим, а два відпочиваєм.
Перш ти мене підвези, а потім я на тобі поїду.
Під дощ хати не криють, а коли ясно — і сама не тече

Під лежачий камінь вода не біжить.
Під лежачий камінь вода не тече.
Під лежачий камінь і вода не тече.
Пізня пташка очі продера, а рання уже носок витира.
Піч мати.
Пічко, мамко! якби ти на коні була, а я на тобі, щоб то за гарна війна була (казав козак, добившись в завірюху до якоїсь хати і забравшись на піч).
Пішла Настя в поле жати та й забула серп узяти.
Пішла по масло, та й у печі погасло.
Пішли дурня по масло, то і в печі погасло.
Пішов Вавило по мотовило, та мабуть його там лісом придавило.
Пішов по кавун, та там і втонув.
Пішов посол, та й упав у росол.
Пішов провідать, та й зостався обідать.
Пішов шукати пустого вітра в полі.
Пішов, як рак по дріжджі.
По затінках ховається.
Повертається, як ведмідь за горобцями.
Подивись онучко, чи не кличе хто жати?
Поки зайця вб’ють, то вола з’їдять.
Поки найде, так і сонце зайде.
Поки приберешся, то бояри і мед вип’ть.
Покіль будуть бариші, не стане в баби душі.
Посидь, Векло, ще не смеркло.
Посидь, сусідко, ще трохи видко.
Посидь, Уляно, бо ще рано.
Працює гірш теляти.
Працює через пень-колоду.
Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
Преться та мнеться.
Прийшли жнива, ходить жінка як нежива, а як прийшла Покрова, то і жінка здорова.
Проворний, як лопата.
Проворний, як медвідь за горобцями.
Проковтнути хочеться, а прожувати ліньки.
Рано встали, та мало напряли.
Робить — як собі на лихо.
Робить, як волами їде.
Робить, як мерзле горить.
Робить, як мокре горить.
Робить, як собі на безголов’я.
Робиться, наче у воловім вусі.
Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
Родився не торопився, а тепер ні за чим.
Руки білі, а сумління чорне.
Свиня у барлозі, а птах у дорозі, (кепкують над лежухом).
Серп узяла — хліб забула, так-то Настя вдома була

Сиди небоже, а Бог бачить.
Сидить під кустом, накрився листом, а робить не хоче.
Сидить даремне день за днем.
Сидить надувається, три дні в чоботи взувається.
Сидить сиднем.
Сидить, як гриб.
Сидить, як качан в городі.
Сидить, як квочка.
Сидить, як кулик на болоті,
Сидить, як куриця на яйцях.
Сидить, як морква в грядці.
Сидить, як чорт на купині.
Сидиш як засватаний.
Сів і прилип, як до смоляної лавки.
Скільки вб’єш, стільки в’їдеш.
Собаці хвоста не зав’яжеш.
Совайся Ничипоре! По горячій сковороді.
Сонливого добудишся, лінивого дошлешся.
Спать до обід, то присниться і ведмідь.
Спиш, спиш, а спочити ніколи!
Справний, як віл до корита.
Стій Векло, бо ще не смеркло.
Сьогодні гулі і завтра гулі, — ці ж гулі в личаки обули.
Сюди ник, туди ник — та й день невелик.
Сюди тень, туди тень — та й минув увесь день.
Та біжи мені бігом, щоб одна нога тут, а друга там!
Так робить, як чорт летить і крила теліпаються.
Так робить, як чорт летить і ноги повісив (спустить).
Так хочеш робити, як собака орати.
Така робота, що у день спить, а вночі кукурікає.
Тебе тілько добре по смерть посилати, то можна ще нажитись.
Тень-телень, добрий день.
Тень, тень, аби збути день.
Ти його в плуг, а воно тобі в луг.
Тиняється, як злодій по ярмарку

Тит, іди молотить. — Спина болить. Тит, іди їсти. — А де моя велика ложка?
Тільки пить та гулять, а до діла руки болять.
Тільки сир відкладання гарний (добрий).
Тільки-йно гав ловить та витрішки продає.
То снідаю, то обідаю — і погуляти ніколи!
Тобі так хочеться робити, як старому псові в завірюху брехати.
Тоді від скуки тілько ловити мухи.
Той у бороні, а той у стороні.
Три святі в хаті (як троє в хаті і за холодну воду не візьмуться).
Тримає, як мертвий рукою!
У всякої Федорки свої одговори.
У ледачаго хазяїна i чоботи з нiг украдуть.
У ледачої пряхи й у себе нема рубахи.
У лінивого піч до спини пристала.
У лінивого що у дворі, те й на столі.
У нероби завжди неврожай.
У неряхи та непряхи нема доброї рубахи.
У собачім хвості та в ковтуни збилась.
Уже бач тату, хоч їдьте у ліс, а я дома буду: хоч я дома буду, а ви їдьте в ліс — все одно комусь треба їхати.
Улита їде — колись то буде.
Хвіст витягне — ніс угрузне, ніс витягне — хвіст угруз.
Ховається від роботи, як пес від мух.
Ховається, як собака від мух.
Ходив рак сім років по воду, та й прийшов додому, та став через поріг перелазить, роз­лив та й каже: — Отак чорт скору роботу бере!
Ходив три дні, та виходив злидні.
Ходить (робить), неначе три дні хліба не їв.
Ходить неначе ступа.
Ходить, як блудна вівця.
Ходить, як ведмідь за горобцями.
Ходить, як дурень по базарі.
Ходить, як кручена курка.
Ходить, як медвідь за горобцями.
Ходить, як три дні не їв.
Ходиш неначе гріх без душі.
Хоч не в’їжно, але вліжно.
Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди в ліс по дрова.
Хоч три дні не їсти, аби з печі не злізти

Хочеться і риби поїсти, та не хочеться (у воду) лізти.
Хочеться їсти, та не хочеться лізти.
Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
Хто багато лежить, у того бік болить.
Хто багато спить, тому дома не нажить.
Хто весь час на небо зорить, той без хліба сидить (на небо зорить — значить часто дивиться на сонце чи не час снідати, обідати чи кінчати роботу).
Хто лінивий, той і сонливий.
Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.
Хто пізно встає, у того хліба не стає.
Хто пізно встає, у того швидко хліба не стає.
Хто пізно ходить, той сам собі шкодить,
Хто празника питає, так паністару латає.
Хто празників питає, той сорочки латає.
Цень-цень, аби день, аби вечір близько.
Цілий день байдики б’є.
Цілий день б’є бомки.
Чекав дід на обід, без вечері спати ліг.
Через день — та й неділя, через хату — та й весілля.
Через сидіння, не впало в лежіння.
Чи іде, чи ходить — на одно виходить.
Чого ти наймитку так рано встаєш? — Та я то обуванням, то одяганням надолужу.
Чужим добром не забагатієш.
Швидкий місця не загріє, а сидющий на однім місці, згине.
Швидкий, як віл у плузі.
Швидкий, як медвідь до перепелиць.
Швидкий, як муха в оранку.
Швидкий, як черепаха.
Шукає вчорашнього дня.
Що він там — чортів сліпить, чи що?
Що ж треба попа, щоб почав (як не починають роботи, їжі).
Що за робота — шахи та махи.
Що напряла, то й те миша вкрала.
Що роблять? — Ґави ловлять!
Як голоден — робити не годен, як ся наїв, то лиш би й сидів.
Як голодний, то їв би, а як наївся — спав би.
Як до діла, так і сіла.
Як до діла, то й спина заболіла.
Як до череди гнати то і п’яти болять.
Як їв — то аж упрів, а як працював — то аж задрімав

Як їсти, то впріє, а як робить, то мерзне.
Як їсть, так нагріється; а як робить так і змерзне (ліниве).
Як мокре горить.
Як не надолужив на спанні, то на взуванні.
Як прийшла косовиця, то і жінка кородиться.
Як прийшли жнива, то й жінка крива.
Як проголодається, то хліба дістати догадається.
Як прялось, так спалось, а як перестала прясти, то не хочеться й спати.
Як спати до дня, присниться бридня.
Як спить, то не їсть, а як їсть — не дрімає.
Як тебе звуть? — Михайло! — А робити хочеш? — Нехай-но! — А борщу? — Не хочу! — А пирога? — Хоч би й два!
Як у поле — Анцю в боці коле, як до танцю — вже не коле Анцю.
Як усе святкувати, то не буде чого ковтати.
Як хвіст волочиться.
Як циганська кобила: день біжить, а три дні лежить.
Якби вовк не сидів за горою, був би за другою.
Якби усе лежав вовк, то досі б іздох.
Якби хліб та одежа, їв би козак лежа.
Якби хотів Хома, так би робив і дома.
Якого чорта він там сліпить (гається десь).
Ялозний чоловік.

Коментарі

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *