Про минуле та майбутнє

 

Багато води до моря уплине, заким то станеться.
Багато води утекло з того часу.
Бережи час, — час за гроші не купиш.
Був, та не стало, мов язиком злизало.
Буває, було, буде.
Була м’ята, та пом’ята.
Було — не було, само минулося.
Було, та з водою сплило.
Було, та загуло.
Було, та мохом поросло.
Було, та полетіло.
Відстанеш годиною — не здоженеш родиною

Вода пливе — роки йдуть.
Все добре у свій час.
Все минеться, одна правда останеться.
Все на світі — до пори до часу.
Все перетреться, перемелеться та й так минеться.
Всякому овочеві свій час.
Година платить, година тратить.
Є — минеться, нема — обійдеться.
Згаяного часу і конем не доженеш.
І давно ріки догори не плили та й калачі на вербах не росли.
І за доброї години ожидай лихої днини.
Казали минеться, а воно тільки настає.
Коваль клепле, доки тепле.
Коли то було? — Ще як дід до баби в свати ходив.
Краще на п’ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.
Краще нині горобець, як узавтра голубець.
Краще пізно, ніж ніколи.
Краще яйце сьогодні, ніж завтра курка.
Куй залізо, поки гаряче.
Минеться і не змигнеться.
Минулого конем не здогониш.
Минулося — забулося.
На все свій час.
На годину спізнився, за рік не доженеш.
Настане час — не стане й нас.
Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться.
Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.
Не за нас то настало, не за нас перестане.
Не так сталося, як гадалося.
Не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий

Ненагріте залізо не зігнеш.
Ні рано, ні пізно, саме в добрий час.
Одне сьогодні краще двох завтра.
Прийде врем’ячко — достигне яблучко і само відпаде.
Прийшов пізно, так завізно, прийшов рано, так не дано.
Сьогодні густо, а завтра пусто.
Сьогодні пан, а завтра пропав.
Тільки сир одкладений гарний, а одкладена робота ні.
То буде, як на камені пісок зійде.
То тоді ще було, як баба дівкою була.
Тоді то буде, як дві неділі разом зійдуться.
Тоді то буде, як мій татуньо з тамтого світу верне.
Тоді то буде, як на моїй долоні волосся виросте.
Тоді то буде, як рак свисне.
Тоді то буде, як своє вухо побачиш.
Тоді то буде, як ся догори вода оберне.
Усе добре впору.
Хто пізно ходить, пізно й приходить.
Хто пізно ходить, сам собі шкодить.
Це було за царя Панька, як була земля тонка.
Час — найліпший лікар.
Час — не віл: його не налигаєш.
Час — не кінь: не підженеш, та й не зупиниш.
Час — то лікар на всі гризоти.
Час все лікує.
Час за час — все ближче до вечора.
Час минає, а не вертає.
Час мочить, час і сушить.
Час на часу не стоїть.
Час не віл, його не налигаєш!
Час платить, час і тратить.
Час усього навчить.
Час, мов віз: з гори чухрає, його не доженеш.
Час, як вода, — все йде вперед.
Чому бути, тому не минути, що має бути, те й буде.
Що без нас було — чули, що при нас буде — побачимо

Що буває, те й минає.
Що буде, те й буде, ми все перебудем.
Що було, то було, а що минуло, то травою поросло.
Що було, то за вітром по воді попливло.
Що було, то за водою пішло.
Що було, то мохом поросло.
Що було, то не верне ніколи.
Що маєш завтра зробити, то зроби сьогодні, а що маєш з’їсти нині, то лиши на завтра.
Що не бувало, то тепер настало.
Що нині мені, то завтра тобі.
Що нині опустиш, того й завтра не доженеш.
Що нині утече, то завтра не зловиш.
Як те було давно славно: стояли столи попід сади — їли, нили, глаголили, по бороді текло, а в роті сухо було.
Якось то буде.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *