Про мову та слова

 

Байка байкою, а борщ стигне.
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Від красних слів язик не відсохне.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Відказ — не обух, гулі не буде.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Вола в’яжуть мотуззям, а людину словом.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Гостре словечко коле сердечко.
Давши слово — держись, не давши — кріпись.
Де мало слів, там більше правди.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Діла говорять голосніше, як слова.
До пива їсться, а до слова мовиться.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
Довгим язиком тільки полумиски лизать.
Дурний язик — голові не приятель.
Дурний язик попереду розуму біжить

З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
За слово і честь, хоч голову з плеч.
За спрос грошей не беруть.
І від солодких слів буває гірко.
їж борщ з грибами і держи язик за зубами.
Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Красне слово — золотий ключ.
Краще переконувати словами, як кулаками.
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
Ласкаве слово краще карбованця.
М’які слова і камінь крушать.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
На чужий роток не накинеш платок.
Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
Не кидай слова на вітер.
Не кидай словами, як пес хвостом.
Не так то він діє, як тим словом сіє.
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість.
Обмова — полова: вітер її рознесе, але й очі засипле.
Перше погадай, потім повідай.
По шерсті собаці й назву (ймення) дають.
Проси — дадуть; стукай — відчинять.
Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
Рана загоїться, зле слово — ніколи.
Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.
Сказав, як сокирою одрубав.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слово — вітер, письмо — ґрунт.
Слово — не горобець, вилетить — не піймаєш.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слово — не стріла, а глибше ранить.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово до ради, а руки — до звади.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово старше, ніж гроші.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Умій сказати, умій і змовчати.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається

Хто мовчить, той двох навчить.
Чиєсь одне слово губить діло.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом.
Що кому треба, той про те й теребить.
Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
Як овечка — не мовить ні словечка.