Про шлюб

 

— А робив би? — Нехай-но! — А ївби? — Дай-но! — Оженивбися? — Ого! — А сорочка де? — Мовчи!
А що зробиш, як судьба Божа.
А що ми люди чесні без худої науки, то от вам хліб у руки.
А що, дістав гарбуза?
Аби дубки, а берізки будуть (аби парубки, а дівчата будуть).
Аж трясеться заміж, та ніхто не сватає.
Бабина куриця, на моїм подвір’ї кублиться (змітають свати).
Бачать очі ревниві дальше, ніж орлині.
Бери жінку в одній льолі, аби була до любові.
Бідному жениться, то день укоротиться.
Близько, та ходити слизько — далеко, та ходити легко.
Бог тому дасть, хто рівню узяв.
Бодай сватальнику добра не було.
Буду сива, як вівця, а не піду за вдівця.
Вибирай жінку на цілий вік.
Відрізана скиба від хліба, вже її не притулиш (вийшла заміж).
Воли корови даю, а далі не вгадаю.
Вступив у закон, як свиня в болото.
Вступив у закон, як собака в цибулю.
Голубець гукає, як пари шукає.
Гуляй доню, піймавши долю.
Де родилася, а де пригодилася.
Десяту уже он пасе (десяту сватає).
Дівка на порі — женихи у дворі

Дівка як верба: де посади там прийметься.
Дівкою повна вулиця, жінкою повна піч.
Дістанеться стиду-бриду цілувати повновиду.
Для подиву дівку продають.
До весілля дівка гарна, а там хоч покинь.
Добра дівка: як старости йдуть, тоді хату мете.
Добру ріллю ори плугом, а хліб буде. (не бійся до вбогої залицятись, аби добра).
Доки не поберуться, любляться; а як поберуться, то чубляться.
Є що їсти й пити, та нема з ким говорити.
Женись — перемінись.
Жінка не черевик — із ноги не скинеш.
Жодна пташка без товариша не пробуває в лісі.
З богом, Парасю, як люди трапляються.
З віном дівці не сидіти.
З гарної дівки, гарна й молодиця, гарно завертиться, любо подивиться!
З гарною одружиться — єсть на кого подивиться!
З доброго коня не жаль і впасти.
З краси не пити роси.
З красивого лиця води не пити.
За гарного піди, гарне й лихо буде.
За старого піду — соломкою накрию, а молодого сама нагрію.
Забув, що оженився.
Забувай батькові норови, а бери мої.
Заговіла — бодай батеньку хата згоріла. (не вийшла заміж).
Заков принявши, не по собачому жити.
Заміж іти — не дощову годину перестоять.
Засватана дівка усім гарна.
І воза не возила, та двір украсила. (кажуть про дівку, що вийшла цнотливою).
І не бийте мене, і не лайте мене: коли я вам докучила, віддавайте мене.
Іди на чотири вітри, а на пятий шум.
Із чорною головою у батька добре, а з сивою не так (або білою).
Йому печеного гарбуза дали.
Карай боже віком — карай добрим чоловіком.
Кіт гуде — в нас весілля буде!
Кого любиш, того сам даруєш, від нелюба не приймаєш.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Кожній свашці по ковбасці.
Козак оженився, неначе упився.
Коли б вам гарбуз не покотився!
Коли дівці сходить на вінці, то збабіє.
Коли молодий зі старою жениться, то так, якби молоді неуки-коні, до старого воза запряг.
Коли убогому жениться, то й ніч мала.
Кому весілля, а кому безділля.
Кому калач пікся, а кому довівся!
Красне личко серцю неспокій.
Краще в ставку потопати, як з нелюбим шлюб узяти!

Краще на вбогій жениться, чим вік з багатою волочиться.
Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти!
Личко дівку віддає.
Ліпше з доброго коня впасти, ніж на поганому їхати.
Лучче женись, а на чужу жінку не дивись.
Любу сваху на віз саджати.
Лягла не клята, встала не мнята (ніхто не буде лаяти, ні бити, як дівуватиме).
Молись дівко Богу — та й в дорогу.
Моя дорога — до чийогось порога; моя стежечка — до чийогось сердечка.
На двох весіллях зразу не танцюють.
Нашому слову кінець, а ви зробіть нашому ділу вінець (кажуть свати).
Нащо нам гроші, коли ми самі хороші!
Не борони батеньку, хоч за возом побігти!
Не борони батьку, узяти за хатку.
Не буде Галя — буде другая.
Не все те правда, що на весіллі співають.
Не дай Боже два рази женитись, а три рази селитись.
Не жаль утопитися та у чистій воді.
Не женився — не журився; оженився — зажурився.
Не з багатством жить, а з людиною!
Не задирай голови, коли заміж бажаєш.
Не збирайся в свати, як до вінця не вести.
Не зітхай важко, не віддамо далеко, — хоч і за курицю, та на свою вулицю.
Не квапся женитися, бо ще тобі жінка стане кісткою в горлі — її Бог сотворив з кістки.
Не мав лиха, так оженився.
Не микуляй очима, як не твоя дівчина.
Не нашого пера пташка у Івашка.
Не оженишся, поки тя не оббрешуть.
Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі.
Не плач небого, що йдеш за нього: нехай плаче він, що бере біду у двір.
Не спаруєш голубки до півня, бо голубка півневі не рівня

Не страшно женитись, а страшно журитись.
Не ходи й порогів не оббивай, бо зятем не будеш.
Не ходи по полю, не топчи куколю, не лупай очима, — не твоя дівчина!
Не шукай красоти, а шукай доброти.
Нежонатого не посилай в старости, бо як гарна дівка — переб’є.
Нежонатому «пху», а жонатому й жінка в очі наплює.
Нема кому ні обіпрати, ні облатати: треба женитися.
Ненадовго старий жениться: як не вмре, то жінка покине.
Нехай вороги їдять булки, а ти дівка, думай думки.
Ні пес з хвостом, (за себе не візьме).
Ні продати, ні проміняти: лучше було не брати.
Ні стуку, ні гуку — повезли як суку, (кажуть, як весілля було без музик).
Ну й пара! — чорт сім пар лаптів стоптав, поки їх спарував.
Нужда в вікно, а любов у двері.
О, сиди дівко, хтось тебе здибає.
О, ще буде паску гнітити (не віддасться цього року).
Одказлива дівка до сивих волос додівує.
Одні пучки голі (без віна).
Одрізана скиба од хліба.(Віддана заміж.)
Ожени його, він сам пропаде.
Оженився — зажурився, продав жінку за сопілку, а сам ходить, як бугай.
Оженився дурноватий, та взяв біснувату; та не знали що робити, підпалили хату.
Оженився то вже й зажурився.
Оженився, та й пішов в солому спати.
Оженився, як на леді заломився.
Оженися, не журися — піде тобі рукою: жінка піде за борщем, а ти за мукою.
Оженитись — не напасть, та щоб оженившись — не пропасть.
Ой щоб менша під корито не підвернула! (Як підростає менша дочка і сподіваються, що краща буде за старшу і скоріше заміж піде).
Панське кохання — гірке горювання.
Парубок жениться — любу бере, вдовець жениться — хто за нього йде.
Перше чим одружитись, треба роздивитись.
По сім за цибулю, (жінок так цінять).
Поберімося, небого, в тебе мало, а у мене нема й того

Поганий на вроду, та гарний на вдачу.
Поки дівка не віддасться, то і псові води подасть; а скоро віддасться, то і собі не хоче.
Покинь норови батькові та материні, а бери чоловікові.
Поможи Боже нежонатому, а жонатому й жінка поможе.
Постав хату з лободи, а в чужую не веди.
Поки дівка не віддасться, поки не огудять.
При своїй небозі добре і в дорозі.
Про мене синку, хоч і свинку, аби була невістка.
Прощайте пороги, де ходили мої білі ноги.
Робила не робила — аби двір закрасила.
Сам чорт не пізнає, яка з дівчини вийде молодиця.
Свасі перша чарка і перша палка.
Сватає сім, а дівка буде не всім.
Сватає сто душ, а чоловік буде лише один.
Сватай ту, яку сам хочеш, а не ту, яка за тебе йде.
Світить волосом (дівує).
Сего цвіту, по всему світу (дівчат).
Сиди грибе, поки тебе хтось здибле.
Сиди до сивої коси, а за ледащо заміж не йди!
Сидить дівка до сивої коси, а заміж не піде.
Сиділа дівка та й висиділа дідька.
Сидітимеш до сіди-коси.
Силою пхаєте, (заміж).
Сів зажурився, що з милою оженився.
Солом’яний парубок золоту дівку бере.
Сорочки нема, а женитися гадає.
Спарувати, та й чорту подарувати.
Стара пані і старе вино все добре, але не стара дівка.
Старий кінь борозни не псує, (про старого як жениться і т.п.).
Старій кобилі не брикати, сивій бабі не цілувати.
Суджене — не розгуджене. — Кого Бог судить — чоловік не розгудить.
Судженого і конем не об’їдеш.
Та й ти там холявки попік? (про невдачу як сватається; або: як вчащає до якої дівки чи молодиці).
Ти свою долю у неділю проснідала, а в пятницю проспівала.
Тільки що задумаєш свататись, то й станеш зараз брехати: без брехні жоден чоловік не сватався.
Тоді він буде жениться, коли бики почнуть телиться!

Тоді дівка пишна, як заміж вийшла.
Тоді любов бере, як достаток є (або: гроші є).
Трудно дівку силувати заміж, як парубок не бере.
Трясітеся рубці, дивітеся молодці: хоч сорочки не маю, женитися думаю.
У батенька високі ворота, а у мене коли б ще вищі.
У свого батька і рай і мука.
Усякої тварі по парі.
Хороший парубок, хоч води напийся, та й досі не женився!
Хоч «ох» — та вдвох.
Хоч без зубів і в однім оку, аби цього року.
Хоч відьма, аби хлібна.
Хоч далеко, та дихати легко.
Хоч за вола, аби дома не була.
Хоч за пенька, коли нема синка.
Хоч за старця, аби не остаться.
Хоч заручена, аби не звінчана.
Хоч і сова, аби з другого села!
Хоч клапоуха, та до двора сторожка (господарна, працьовита).
Хоч кривоніс, аби Бог приніс.
Хоч ледачий, аби ковнір стоячий.
Хоч не сильна, аби двір закрасила.
Хоч нема з’їсти, аби було з ким сісти.
Хоч сова, аби з другого села.
Хоч у одній льолі, аби у любові.
Хоч хліба ні куса, аби без вуса.
Хто рано одружиться, той вік не натужиться.
Це не на рік, а на цілий вік.
Чи віддасте, чи нехай ще підросте?
Чиє весілля, того й музики.
Чиясь доля плаче!
Чом за нього не йдеш? — Стидко та бридко: Яремою зветься!
Чужим пивом свадьби не одбудеш

Шкода ходу до поганого роду (як парубок сватає дівку, а родина не хоче).
Ще молоко на губах не обсохло, а він жениться задумав!
Що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш.
Якби на вашій леваді та мій вітряк (до сусіда сватається).
Як була я у батенька, то була чубатенька; а як пішла до свекрухи, то об’їли чуба мухи.
Як гарна молодиця,то гарно подивиться.
Як за стіну засунулась (усе сидить дома, як пішла заміж).
Як заручився, так і діло святе.
Як мається удвох плакати, то краще одному.
Яку йому кару дати? — оженити його, то він буде знати!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *