Про шляхи та дороги

 

А що, гора сопе?
Ай гай! Куме, куме! Сиди з лихом дома, та й не рипайся!
Близенький світ!
Близько видати, далеко шкандибати.
Блуд мене вчепився.
В дорозі всяке трапиться.
Вертай Грицько, бо в церкву заїхали.
Видно й хати, та далеко махати.
Волію кодувати, як просто їхати, а бідувати.
Ворона прямо літає, та ніколи дома не ночує.
Гей верни Касіян, круто!
Гладь коня вівсом, а не батогом.
Горе тому, що на печі: сюди пече, туди гаряче; добре тому, що в дорозі: лежить собі на возі.
Господи благослови! Дай Боже час добрий!
Далеко та легко, а близько та слизько

Далеко, та треба їхати.
Де будуть шанувати, там будемо ночувати.
До дому широкі ворота, а з дому вузькі.
Дорога чхається!
Дорогу чуєш.
Жене, як дідько вітри.
Живи з сороками, з воронами, що у вирій не летять.
З Богом на биструю воду.
За морем телушка полушка, та руб перевозу.
За морем, як за горем.
Заїхав собі, та ні кує, ні меле.
Земля важча, ніж день!
Їдь не брідь.
Їдь тихо — обминеш лихо.
Їздить морем — воювати з горем.
Їхала Хима білою кобилою: тарадайка туркоче, кобилка бігти не хоче.
Їхала Хима візок скрегоче, Хима ся регоче.
Їхала Хима з Єрусалима: тарахкотілка туркоче, а коник бігти не хоче.
Їхать-їхать, та в зубах віхоть. (кажуть, як хто раз-в-раз каже «їхати», а ніщо в нього не приготоване, і бігає як дурне).
Коли зібрався, за нами не бався.
Коли їдеш в путь — обережним будь.
Краще погана дорога, ніж поганий супутник.
Краще погано їхати, ніж хороше йти.
Куди твій батько поїхав? — На ярмарок! — А коли вернеться? — Як поїде на об’їзд, то сьогодні буде, а як поїде навпростець, і завтра не буде!
Куди твій батько поїхав? — На ярмарок! — А коли вернеться? — Як поїхав кругом, так сьогодні буде, а як навпрошки, то хіба завтра.
Лучче з доброго коня впасти, ніж на поганому їхати.
Минай гори, минеться горе.
На воді смекай, де берег, де край.
На коня впасти (скочити).
Навзаводи побіг.
Навпростець тільки ворони літають, а люди по дорозі ходять

Не близько!
Не в тім сила, що кобила сива, а як вона везе.
Не вхопив тропи.
Не доходя минаючи, де рябі ворота, а новий собака.
Не йдіть у понеділок, — важкий день!
Не тоді коня сідлати, як треба сідати.
Не тоді спати, як товариш шапки шукає.
Нічлігів зі собою не носять (як хто проситься на нічліги).
Обідралися в дорозі, і так пане, з дому виїхали.
Очам видно, та ночам обридло.
Підмажем, та й поїдем.
Піч тучить, а дорога учить.
Пішки нема замішки.
Пішов батько навпростець: не скоре вернеться.
Подорожному і Бог вибачає.
Подорожному і Бог простить.
Подорожньому хліба не давай, бо він нарікає на дощ, а люди дякують за дощ.
Поки сонце зайде, то і чорт не знайде.
Посвящай поле мазницею.
Санна їзда — ангельська їзда, але дідчий виворот.
Святи поле, мазницю взявши.
Се мені дорога кладеться (стелиться).
Силуваним конем не наїздишся.
Скільки вб’єш, стільки в’їдеш.
Скільки ідеш, та все в однім місці.
Скоро поїдеш — біду наженеш.
Сопи гора, аби не я.
Сопи гора, сопи, та й не вилізеш.
Стала роса (піт на коневі).
Там тебе і Матвій поснідає (— Чи можна сюди їхати? — Ось поїдь! Там тебе і ...).
Тепер їхати (йти) — ворога карати(слизько, грузько, темно).
Товариш мовний в дорозі стоїть за віз смаровний.
Тоді дорога спішна, коли розмова потішна

Толкувати — ночувати! Підмазати — треба їхати.
У доброго коня не довгі верстви.
Умні люди пішком ходять, а дурні їздять.
Хай Бог щастить — даруй Господи! (як рушають у дорогу).
Хліб в дорозі не затяжить.
Хоч боком котися, (рівно, сухо і т.п.).
Хто бува на коні, бува і під конем.
Хто колує (об’їзджає), той дома не ночує.
Хто колує, той дома ночує, а хто дуже простує, той в дорозі ночує.
Хто коня годує, той дома ночує.
Хто на морі не бував, той лиха не бачив.
Хто навпростець ходить — дома не ночує.
Хто питає дороги, той не блудить.
Хто просто їде, той дома ночує, а хто об’їжджає, той в лісі блукає.
Хто простує, той дома не ночує.
Хто прошкує — дома не ночує.
Хто путає, той ногами не плутає.
Хто путає, той ногами плутає, а хто вяже той певно спати ляже.
Хто хліб носить, той не просить.
Хто часто в дорозі, був під возом і на возі

Чоловік знає коли виїзджає, а не знає, коли вернеться.
Шануй гори мости: будуть цілі кости.
Шшечком з мішечком.
Щасти Боже!
Що везеш? — Олово! — Бідна ж твоя голово!
Що за сон, як на голові шапка.
Язик до Києва доведе.
Язик і до Кракова доведе.
Язик на конець світа заведе.
Як поїдеш в об'їзд, то будеш і на обід, а як навпростець, то увечері.
Ярема, Ярема — посидь лучше дома.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *