Розум та знання

 

Без знання і постоли не пошиєш.
Більше забувається, як пам’ятається.
Верзи, верзище, поки верзеться.
Від красних слів язик не відсохне. Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Воркотіла — не хотіла, потім сіла та й поїла.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Гладкі бесіди — сухі долоні.
Говори до гори, а гора горою.
Говори до неї, а в неї маковеї.
Говори з другими поменше, а з собою побільше.
Говори й на хату лізь.
Говори, дідьку, за попом.
Говори, доню, виговоришся.
Говорив би, та слів нема, плакав би, та сліз нема

Говорив ґазда псові, а пес хвостові.
Говорила баба до самої смерті та все чорт знає що.
Говорила три дні, а все про злидні.
Говорити і не думати — те саме, що стріляти і не цілити.
Говорити про Химині кури.
Говорить п’яте через десяте.
Говориш як чоловік, а робиш як дурень.
Говорять, що й курей доять, тільки молока не видко.
Гомони, стара, люблю слухати.
Городить таке — ні літо ні зима.
Городить таке, що й купи не держиться.
Городить таке, що й на вуха не налазить.
Гостре словечко коле сердечко.
Дай тобі, боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала.
Де багато бесіди, там мало користі.
Де мало слів, там більше правди.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Для людської думки немає віддалі.
Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
Добрі вісті не лежать на місці.
Дознавайся світа, поки служать літа.
Досвідчене око бачить все глибоко.
Думка — найхуткіша, земля найситніша, сон наймиліший.
Думка думку гонить.
Думка нікому зла не наробить.
З ним говорити, тільки гороху наївшися.
З самого початку думай, який буде кінець.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
За думками і ніч мала, а за хіднею — день.
За невміння деруть реміння.
Забув біду по своїм діду.
Забув, мов заорало.
Знаю од краю до краю, а всередині не знаю

І від солодких слів буває гірко.
Йому говорити, що горох об стінку кидати.
Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
Коли б твоє слово та богові в вухо.
Ласкаве слово — що весняний день.
Лепетень лепоче, а дурень слухає.
М’які слова і камінь крушать.
Має стільки гадок, як пес стежок.
На других гомонять, а самі все лихо творять.
На кого люди гомонять, на того і свині хрюкають.
На кожний гук не одгукнешся.
На пам’ять свою скаржиться кожен, а на розум ніхто.
Наговорив, що і на воловій шкурі все не списати.
Нагомонів по самі вуха.
Най говорить, коли його язик свербить.
Не будь цікавим, бо швидко постарієшся.
Не вміє шила загострити.
Не вмієш шити, так і не пори.
Не все теє зробиться, що на думці зродиться.
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
Не гуди, мухо, коло обуха.
Не давши слова — держись, а давши — кріпись.
Не довго думав, а добре сказав.
Не допікай другим, бо найдуться такі, що й тобі допечуть.
Не знаєш початку, не гудь кінця.
Не мни слова, говори просто.
Не подумавши, і кілочка не затешеш.
Не помиляється той, хто нічого не робить.
Не поминай лихом, а добром, як хочеш.
Не силою треба боротися, а умінням.
Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить

Ніхто не знає, чий чобіт муляє.
От жує жвачку!
Пізнав, куди стежка в горох.
Пізнай себе, буде з тебе.
Погані вісті не сидять на місці.
Поки не упріти, доти не уміти.
Приїхала баба з міста, привезла вістей триста.
Пташка красна своїм пір’ям, а людина — своїм знанням.
Розкажи куриці, а вона всій вулиці.
Розказав Мирон рябої кобили сон.
Самотнім не є той, хто вміє думати.
Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш — не приставиш.
Скажи бабі слово, тільки не проси, щоб повторила, бо з одного зробить десять.
Скажи слово на ніготь, то підросте на лікоть.
Сказав «а», то скажи і «б».
Сказано — зроблено.
Сказано на глум, а ти бери на ум.
Стидно сказати, а гріх утаїти.
Стільки гадок, як в решеті дірок.
Та годі вам вовну жувати!
Таке верзе, що й купи не тримається.
Ти казане кажеш, а мій батько од людей чув.
Ти тільки й знаєш, що з миски та в рот.
Тільки той не помиляється, хто ні до чого не торкається.
Тобі не питать, мені не казать.
Треба знати, що де сказати.
Умій сказати, умій і змовчати.
У тебе стільки гадок, як у зайця стежок.
Хай воркоче, як хоче, лиш хай моєї голови не мороче.
Холодним словом серце не запалиш.
Хотів щось сказати, та й за язик вхопився.
Хто каже до ладу, то вухо наставляй, а хто і без ладу, то теж не затикай.
Чоловік довідається тоді, як мало він знає, коли дитина його запитає

Що думаєш сказати, спершу обміркуй.
Що з очей, то і з мислі.
Що не скаже, неначе зав’яже.
Що не скаже, то все півтора людського.
Я би тобі сказав щось, та хай тобі скаже хтось.
Я вже більше забув, ніж ти знаєш.
Я тобі кажу, а ти таки колядуєш бісову колядку.
Як балакать, так його і в п’ять лантухів не вбереш, а як до діла, то й в торбинку зложити можна, ще й мотузкою перев’язати.
Як гукають, так і одгукуються, як зовуть, так і одзиваються.
Як зовуть, так і одкликаються.
Як кажуть, то й батька зв’яжуть.
Як скаже, то ні пришити, ні прилатати.
Як стукне, так і гукне.