Хвалькуватість

 

Багато галасу даремно.
Багато диму — мало тепла.
Бачили — невидальце з фуркальцем!
В мене так: хоч рак, та на тарілці.
Велика ґуля на рівному місці.
Великої кошари свиня.
Гора мишу вродила.
Гречана каша сама себе хвалить
Дай боже нашому теляті вовка з’їсти.
Добрий товар хвалити не треба.
З великої хмари малий дощ.
З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
Забули воли, як телятами були.
Задер носа — й кочергою не дістанеш.
Задирай голову настільки, щоб шапка не злетіла.
Заліз черв’як у хрін, та й хвалиться, що йому добре.
Знайте нас: ми кислиці, з нас-то квас!
І півень на своєму смітті гордий.
Калина хвалилась, що з медом солодка.
Кожна жаба своє болото хвалить.
Кожна лисиця свій хвостик хвалить.
Кричала ворона, як вгору летіла, а як вниз, то й опустила крила

Кулик невелик, а все-таки птиця.
Любується сам собою, як чорт писанкою.
Ми думали, що то сито, а то — обичайка. Ми думали, що то хлопець, а то — величайка.
На гривеник покупки, а на карбованець крику.
На гріш амуніції, на десять, амбіції.
Нащо пугачеві дзеркало, коли він і так знає, що гарний.
Не все те золото, що блищить.
Не дивись високо — запорошиш око!
Не задавайтесь на крупу, бо в решеті дірка.
Не один пес Гривко.
Нема краще понад мене та понад попову свиню.
Ні пава, ні ґава.
Ото велике «цабе».
Ото, мама, хвалять нас: чи ви мене, чи я вас.
Підіймайте, свині, хвости, бо глибоко морем брести.
Пішли наші вгору — по два на шибеницю!
Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться.
Полову їсть, а фасону не теря.
Раз на віку трапилося черв’яку залізти на моркву та й каже: «Я вище всіх!»
Роздайся, море, — жаба лізе!
Роздайся, море, — тріска пливе!
Синиця море запалила.
Сказано: велика птиця — горобець!
Стукотить, гуркотить — комар з дуба летить!
Ти б, метелику, не дуже пишався, сам учора гусінню був!
Хвалений борщ надвір виливають.
Хвали мене, губонько, бо тя роздеру.
Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця, та ніхто тому не вірив.
Хвалилася сова своїми дітьми.
Хвальба сорочки не дасть.
Хвальби повні торби, а вони порожні

Хвастала кобила, що з возом горшки побила.
Хоч копійка у кафтані, та на сто рублів чвані.
Хоч куліш, та виделками.
Хоч на воді, аби на сковороді.
Хоч поганий, та в жупані.
Хто хвалиться, той кається.
Чим більше кицьку гладиш, тим вона вище горб підіймає.
Чужого не гудь, свого не хвали.
Що комар, то й сила.
Що ти за велика цяця?
Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав.