Василь Симоненко. Цитати.

Я — Українець! Ось і вся моя автобіографія.

***

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

***

Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
(16.XI.1962)

***

Можна прострелити мозок,
Думки ж не вбить!

***

Вас, як прапор, підніма людина
В боротьбі за правду проти тьми.
Генії! Безсмертні! На коліна
Станьте перед смертними людьми!

***

Не заколисуй ненависті силу.

***

Той ніколи не доскочить слави,
Хто задля неї на землі живе.

***

Як усе на світі зрозумієш,
То тоді зупинишся
І вмреш!

***

Вічна мудрість простої людини
В паляниці звичайній живе.

***

Запізніле каяття завжди схоже на позерство.

***

Найогидніші очі — порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші душі вельможні,
Найпідліша — брехлива сльоза.

***

На світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя.

***

Вірнішого і сердечнішого побратима, ніж папір, я не знаю.

***

Благородна брехня возвеличує правду.

***

Це страшно, коли прижиттєва слава і обожествлення стають посмертною ганьбою.

***

Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини.

***

В калюжі глибоко не пірнеш, будь ти хоч японським шукачем перлів.

***

Якими б цитатами бездари не підпирали свою розумову стелю, вона, однак, занизька.

***

Поезія — це прекрасна мудрість.

***

Що то за простір, коли в ньому не можна рухатись?

***

Як простір немислимий без руху, так поезія немислима без думки.

***

Формалізм починається там, де кінчається думка.

***

Щасливий той, хто хоче мало від життя: він ніколи не розчарується в ньому.

***

Живе той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.

***

На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.

***

Україно, п'ю твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!

***

Не докорю ніколи і нікому,
Хіба на себе інколи позлюсь,
Що в двадцять літ в моєму серці втома,
Що в тридцять — смерті в очі подивлюсь.

Моє життя — розтрощене корито,
І світ для мене — каторга і кліть…
Так краще в тридцять повністю згоріти,
Ніж до півсотні помаленьку тліть.

***