Вкрадене Різдво

«The Polar Express»

❃ Вкрадене Різдво ❃

Напередодні Різдвяних свят розповім сумну неріздвяну історію…
Як вкрасти Різдво у власних дітей? Чи можливо таке взагалі? Як батьки можуть таке собі дозволити?
Легко! Так легко, як, наприклад, вкрасти у дітей їх коріння! Українське коріння!
Так, ми дивуємось, звідки беруться покручі, котрі забули власне українське походження і власне коріння, а чи замислювались ми, чому так відбувається? Чи замислювались ми, що майже всі ми через це пройшли?

Покручі — неприємне слово…

Та більшість з тих, хто народився в совєтській імперії, є чи були покручами, і, здебільшого, люди в цьому не винні!.. Такою завжди була і є москальська імперська політика — поневолені народи повинні забути рідну мову, рідні традиції, власне коріння… Адже, недарма більшість з нас навіть не знає свого генеалогічного дерева і окрім бабусь часто вже не знають навіть імен прабабусь, імен пращурів… За сотні років імперської політики робилось все можливе, щоби люди не знали своїх предків, адже донедавна у людей навіть документів не було!
Наприклад, я, вивчаючи власний рід, не можу навіть зібрати генеалогічне дерево, бо з тих документів, що є, відомо лиш імена прабабусь та прадіда, без дат народження… І така сумна історія практично у всіх Українців…
Дехто, з роками, усвідомлює цей сумний факт і робить все можливе, щоби перестати бути покручем — переходять на рідну українську мову, згадують і вивчають власне коріння, походження, починають шанувати рідних чи пам’ять про рідних — бабусь, дідусів, батьків… А більшість, на жаль, не бажають себе змінювати і, радше навпаки, щосили опираються.
Наприклад, вперто чіпляються за вигаданих совєтськими чєкістами “Дєда Мароза і Снєґурку”

 

Вибачте за необхідну прелюдію.
У нас же Різдвяна історія? Чи-то, пак, неріздвяна…

 

❃ ❃ ❃

 

Напередодні Різдвяних Свят, особливо зараз, ми наново знайомимося з нашими українськими традиціями, українськими Різдвяними Святами! А вони дійсно чарівні й казкові! Певно, найчарівніші в Світі!.. Розваги й дітям, і дорослим!..
Стародавні, різдвяні традиції, що коріннями сягають сивої давнини…
Святий Миколай, калита на Андрія, Святий Вечір, дідух і кутя, Різдво, Щедрик і Щедрий Вечір, щедрівки й колядки, Меланка, Водохреща… Вертеп! Ялинка, звісно, смаколики й Різдвяні Дзвоники!..

«Ще́дрик, щедри́к, ще́дрівочка,
При́летіла ла́стівочка…»

Не дарма саме український «Щедрик» став відомим в усьому Світі як «Carol of the Bells» і наші різдвяні дзвоники лунають українським мотивом в усьому Світі — їх знає кожна дитина!

«Hark how the bells,
sweet silver bells…»

 

І ми наново знайомимось зараз не лише з власними українськими різдвяними традиціями, але й дізнаємося багато нового про західні різдвяні традиції!
Якщо раніше ми просто знали, що Санта Клаус на оленях літає та розносить подарунки, то тепер із зацікавленістю відкриваємо для себе чудові казкові різдвяні історії.
Наприклад, «A Christmas Carol» — «Різдвяна Історія» Чарлза Діккенса з классики, або ж із сучасного «The Polar Express» — «Полярний Експрес» Кріса Ван Оллсбурґа, і багато інших історій…
Всі ці різдвяні історії вчать Добру і залишають Дух Різдва в дитячих серцях (і в дорослих теж — адже всі ми діти)!
 

Так сталось, що саме зараз, на превеликий власний сором, я відкрив для себе перлину світової класики — «Різдвяна Історія» Чарлза Діккенса. Повчальна історія про Ебенезера Скруджа, котрий цінував лиш гроші й ненавидів Різдво, але пригода, що сталась з ним в Різдвяну Ніч, змінила його.
Звісно ж, переглянув чудову анімацію 2009 року від улюбленого режисера Роберта Земекіса «A Christmas Carol» — «Різдвяна Історія» із чудовим українським дубляжем від студії «Le Doyen» на замовлення «Disney Character Voices International».
Неперевершено!
Після цього неможливо було залишити поза увагою попередню анімовану різдвяну історію від Роберта Земекіса — «The Polar Express» — «Полярний Експрес» 2004 року (на жаль, не з українським дубляжем).
 

Опісля перегляду цих двох чудових анімаційних фільмів і знайомства з чудовими різдвяними історіям, мені дуже захотілось, аби мої маленькі небожі також познайомились з ними. Спочатку, мабуть, краще «Полярний Експрес», а трохи згодом, коли подорослішають років до семи, не зайвим було би й знайомство з «Різдвяною історією» Діккенса.
 

Подумав про це й стало сумно…
Навряд чи мої маленькі небожі познайомляться з цими різдвяними історіями, бо вони в полоні у “Маши і Мєдвєдя”…
З дозволу читача, я обійдусь без імен, та й непотрібні тут жодні імена, позаяк подібних сумних сімейних історій зараз дуже багато… Війна розбила родини… Війна розділила усіх…
 


 

…Я не маю можливості спілкуватись з небожами — якщо племінник мене ще бачив, позаяк дитина народилась ще в Україні, то племінниця мене навіть не знає, і навряд чи взнає.
Та й Мама має можливість бачити онуків зрідка, коли дозволять через відеозв’язок…
Вони живуть дуже далеко. І перешкодою для спілкування є, на жаль, не далека відстань…
…Мій брат ще до Майдану і війни виїхав ..ні, не до РФ — до Канади.
Ні-ні-ні, ніякої української діаспори, ніякого українського коріння — “мы же русскіє”!
Така ось біда у нас — так вже сталось, що в жінки взяв собі етнічну кацапку, народжену, втім, в Україні.
До Майдану та війни все було гаразд.
А з початком Майдану, коли побачили нашу українську свідомість, стосунки почали швидко псуватись.
Вже в січні 2014, коли я встановив собі аватаром постер з Героями Крут зі студентом у чорному однострої 1918 року та Прапором України — отримав від брата та його благовірної епітет “фашист, фріц пад укра́інскім флаґам”
А далі гірше й гірше…

Зрештою, відеозв’язок раз на тиждень з Мамою, інколи можуть показати онуків, та здебільшого “вєдут політпросвєщєніє”, сперечаються, “даказывают” щось істерично, та постійно скиглять про “мєрзкую Канаду”, як там “мєрзко”, “круґом ватэта діаспара”, “круґом індусятіна, арабы, піндосы”, “нєт наших русцскіх школ с савєтскай сістємай абразаванія” і так далі, і так далі…

 

Недарма наша Бабуся, переживши Визвольні Змагання, три голоди Великого Голодомору й війни, зауважила якось:

«Страшна біда прийде в родину, коли хтось з онуків приведе в хату кацапку!»

Бабуся мала рацію… Так і сталось…

 

І біда не в самій, власне, невістці — адже дівчина не обирала своє походження, біда в її кацапській ментальності, яка не сприймає анічогісінького українського!
Україна? — “Нєт такой страны!” Українська мова? Українські традиції? Вишиванки? — “Пфе! Мєрзасть!”
“Наша савєтская родєна! Вєлікая Рассєя! Адна страна, адін норот!”
Щодня у своїх аккаунтах в кацапських соцмережах “Однокласснікі” та “ВКонтактє” наша Ватэта невісточка штампує десятки репостів відвертої кремлядської пропаґанди: “Украіна нє страна”, “Навароссія”, “мєрзкая Омєріка\Канада”, “Кієвская Хунта”, “каратєлі бамбят дамбасс” в суміші з лубочними кацапськими картинками про “вєлікую і прєкрасную рассіюшку”.
Люта ненависть до України, яка вигодувала цю кацапку, люта ненависть до Українців, і люта ненависть до Цивілізованого Світу, в якому вони мешкають не один рік, користуючись гостинністю Канади.
Ненависть до України та Українців суто на ментальному рівні, свідома, прошита в підкорку головного мозку!
А ще біда в тому, що через цю ненависть до всього українського, і до нас зокрема, наша Ватэта невісточка максимально обмежила спілкування дітей з рідною Бабусею (себто, з моєю та мого брата Мамою), вже не кажучи про те, що я для них взагалі перестав існувати — я ж “фріц пад укра́інскім флаґам”, “нацыст-фошызд”! Лиш тому, що Українець…
І ми також помітили, що це ненависне ставлення до нас відбивається також на ставленні до дитини…
 

…Коли після літніх канікул в Україні небіж побачив в Канаді у маркеті прапорці України — маленький Українець радісно на весь маркет зголосив “Україна! Україна! Прапор України! Я хочу до бабусі!” Канадійці посміхались…
О, яка істерика була аж тиждень у нашої невісточки Ватэтої!
Виявляється, дитина володіє українською!
“Мы же стараємся, вот, кніжкі на русскам языкє, мультікі, вот, “Маша і мєдвєдь” пастаянна і ватэта-вот…”
 

Коли одного разу, обираючи який мультик увімкнути, небіж забажав чистою українською мультфільм «Дружба — це диво!» замість остогидлих “Маша і Мєдвєдь”, котрим пічкають дітей наші ватнічки — теж була істерика!
«Дружба — це диво!» — вимагав Женчичок.
«Дружба — це диво!» — так називається мультсеріал…
«My Little Pony: Friendship is Magic» («Мій маленький поні: Дружба — це магія») — американсько-канадський мультсеріал, транслюють і в Канаді англійською мовою, і в Україні на дитячому каналі “Плюс-Плюс” та на “1+1”.
“— Мы долґа нє маґлі панять, что он трєбуєт! Аказалась, эта мультфільм такой, он НА Украіне в тєлєвізорє відєл на укрáінскам языкє! У нас он есть, но на русскам языкє, а он трєбуєт на украінскам!”
Мама так зраділа! 🙂
“НІКАҐДА! Слышитє, нікаґда маі русскія дєті нє будут ґаваріть на ватэтай вашей хахляцкай мовє!!! Я запрєщаю!!!”
Ось так “русскій мір” змалку намагається знищити українське коріння п’ятирічного Українця Женчика, який мешкає в Канаді і у якого, на біду, мамця кацапка…

 

А маленький Українець, схоже, чинив спротив…
Варто зауважити деяку особливість нашого маленького героя. Хлопчик особливий і надзвичайний змалку — мовчазний, замкнутий у собі, дуже мало розмовляє, перебуває у своєму світі, завжди ретельно викладає якісь кубіки, фігурки, гортає книжечки мовчки — ймовірніше за все він Дитя Сонця, аутист.
Звісно ж, аутизм — це не хвороба, і ця надзвичайна особливість має різні прояви. Найчастіше вундеркінди виростають саме з таких Діток Сонця! Це особливі дітки!
І ось наш герой мовчить, мовчить, а потім ні-ні, та й видасть щось українською!

 

…Далі якось трапилась така історія.
Постійні істеричні верещання Ватэтої ймовірно допекли нашого маленького героя, і одного разу хлопчик прийняв рішення!
Коли всі вляглися спати, хлопчик зробив вигляд, що заснув, а потім тихенько одягнувся, взяв свій рюкзачок, поклав туди ковдру, гамбургер, улюблену іграшку і тихенько вислизнув з будинку!
Година ночі, околиця канадського міста, пуста вулиця і маленький п’ятирічний Українець прямує з рюкзачком в напрямку лісу!
Дитину побачив хтось із сусідів.
Позаяк вже були у наших ватніків проблеми з поліцією та пожежними (опале осіннє листячко спалити вирішила Ватэта, думала, “как в радном калхозє”, але зась!) сусід вирішив не повідомляти одразу поліцію, а побіг та розбудив наших бовдурів!
Зрештою, брат наздогнав свою дитину, але, як дуже вумний, вирішив “ідті за нім дальше тіхонька, чьтоб пасматрєть і праучіть”.
Хлопчик дійшов до переліску, знайшов собі зручне на його погляд місце, витягнув ковдрину з рюкзачка, ліг під ялиночку, вкрився. Аж тут підійшов і батько.
“Ну, і что тєпєрь?”
“Я буду тут жити!”
“А паччіму?”
“А тому, що ви весь час кричите!”

Коли сміливого хлопчика привели додому, там вже напоготові з ноутбуком сиділа горе-мамашка, і до ранку бідну дитину лякали історіями про “мєрзкіх канадцев, піндосав, індусав, арабав і ґамасєкав с пєдафіламі”.
Тобто, замість того, щоби зрозуміти, які причини спонукали п’ятирічну дитину йти з дому, вони влаштували дитині сеанс психологічного террору! Справжні кацапи!
І про це вони з захватом потім розповіли нашій бідолашній Мамі!..

 

Чи це був свідомий, чи підсвідомий спротив маленького Українця, але вочевидь, це був акт протесту!
Та, як це не сумно визнавати, п’ятирічний Українець в кацапському полоні просто приречений на поразку…
Що може зробити маленький хлопчик? Нічого…
Можливо, через декілька років навіть не згадає вже…
Але наш маленький Українець мужньо опирався!..

 

Ось так, власне, і відбувається зазвичай процес знищення ідентичності.
Власній дитині батьки розтоптали, розчавили будь-які паростки української свідомості, вбили українську ідентичність народженого в Україні маленького Українця… Чи може ці паростки ще відродяться? Хто зна…

 

Та на цьому вони не зупинились.
Вбивати не лише все українське, а й все людське — ось мета любітєльніци савєтскава ґусскава міра!

Вирішили віддати дитину до школи.
Довго шукали “нашу, руссскую школу с савєтскай сістємай абразаванія і с нашимі савєтскімі учітєлямі!”
Такі школи в Онтаріо є лиш в Торонто та Лондоні при “русскіх центрах” і “пад апёкай РПЦ”.
Це далеко їздити, на щастя, тому віддали в звичайну середню державну школу, але “падальше ат украінскай діаспары”!
Позаяк, дитину віддали до школи на рік раніше необхідного, то, звісно, він потрапив до підготовчого класу. Варто зауважити, що канадська система освіти суттєво відрізняється від нашої, а від “совєтской сістємы абразаванія” й поготів!
Перші класи для дітей в Канаді — це як дитсадок — все у формі гри, ніяких уроків, ніяких шкільних парт, і тим паче, ніяких “строґіх сваєтскіх учілок”, які “із-пад очков іспєпєляют взґлядам”.
Привітні педагоги, ігрова метода, вчать потрошку державній англійській мові, вчать толерантності, позаяк в класі діти різних рас, з різним кольором шкіри, з різних країн. Головна мета — соціалізувати та інтеґрувати дитину в суспільство й підготувати до дорослого життя, навчити бути людяним та цивілізованим.

Але наших ватніків це не влаштовує!
“Мєрзкая Канада! Мєрзкая западная сістєма абразаванія! Ані іх нічєму нє учат! Зато учат талєрантнасті! Нікаґда, слышытє, нікаґда наши дєті нє будут пасєщать урокі талєрантнасті! Устроілі тут Ґалландію содомітскую, панімаєш!”

Будь-які спроби вчителів з посмішками налагодити якийсь контакт з відлюдкуватими насупленими ватніками завершувався фіаско.
Будь-які спроби інших Канадійців, чи це батьки зі школи чи сусіди, посміхатись та вітатись з нашими совками теж мали такий же успіх.
“Russians” — думали Канадійці.
Наші ватнічки спілкуються там лише з невеликим колом собі подібних совєтських міґрантів з ватою в головах.
Ні про яке спілкування з канадійськими Українцями ж взагалі мови не може бути! Як чорти від ладану!

 

І ось прийшла пора Різдва…
Казкові Різдвяні Свята, котрі з нетерпінням чекають діти в усьому Світі!
Наші дітки, звісно, теж чекають.
Ось тільки, від справжнього Різдва їх тепер “будут абєрєґать” скацаплені радітєлі!

 

 

 

Ні про яке українське Різдво наші дітки ніколи не дізнаються!
Ватэті ніколи не дозволять дізнатись про стародавні, різдвяні традиції, що коріннями сягають сивої давнини…
Святий Миколай?
“Какой-такой Святой Мікалай? У нас Дєд Мароз і Снєґурка!”
Святий Вечір, калита, дідух і кутя, Різдво, Щедрик і Щедрий Вечір, щедрівки й колядки, Меланка, Водохреща?
“Чьо ватэта ещё за раґульство і куґутство?”
Вертеп?
“Какой-такой вєртєп? Ватэта чьто такоє ващє?”
Ялинка?
“Мы ставім йолку! Нє ялінка, а сосєнка!”
Смаколики?
“Чєво??? Какіє-такіє смаколікі?”

«Коляд-коляд, колядниця, добра з медом паляниця…»
“Дайтє руб желєзный!..”
«Ще́дрик, щедри́к, ще́дрівочка, при́летіла ла́стівочка… Hark how the bells, sweet silver bells…»
“Малчяяять!!!
В лєсу раділась йолачка, в лєсу ана расла! Зімой і лєтам стройная абыр-бырвалґ была!
Дєд Мароз, красный нос, барада із ваты, ты падаркі нам прінёс?..”

Різдвяні Дзвоники?
“Красная Звязда на йолкє далжна быть! Как на Крємлє!”

 

Які Різдвяні Дзвоники? Які Різдвяні Історії? Який Святий Миколай чи Санта Клаус?

 


 

 

 

“Мы нє пазволім дєтям знать пра їх мєрзкава Санта Клауса! Ну чьто ватэта такоє — залазіт в дом чєрєз трубу, ґрязный, мєрзкій, падаркі запіхіваєт в наскі — ватэта нармальна ващє? Алєні ватэті єщё! А ґдє Снєґурка? Эльфы? І сажать дєтєй на калєні? Чьто за хрєнь? Папахіваєт нєхарошим!
Нєт! У нас єсть Дєд Мароз, красный нос, Снєґурка єсть у нєво! Падаркі пад ёлку, на йолкє красная звязда, как на Крємлє, і ватэта вот всё…”

 

Тому, цього року, коли дітки вже свідомо почали сприймати Різдво та чекати з нетерпінням Різдвяних Дзвоників, наші совєтські ватніки взялись за “пєрєваспітаніє вплатную”!
— Мы свазілі дєтєй в ґарадок Лондон, там єсть наш, русскій центр, там настаящій наш савєтскій русскій наваґодній утрєннік с нашим Дєдам Марозам і Снєґуркай! Бєз всякіх піндосскіх санта клаусав і алєнєй! Апатамушта будєм пріучать дєтєй к нашему, савєтскаму русскаму новаму ґоду!

 

Отже, нашим діткам відтепер заборонені чарівні передзвони Різдвяних Дзвоників — «Carol of the Bells» з українськими мотивами «Щедрика», Різдвяні Історії, відомі в усьому Світі — дозволяється лише вигаданий совєтськими чєкістами вічно п’яний Дєд Мароз з завше “красным носам”, з перегаром з-під ватної бороди та красноморда й завжди “навєсєлє” Снєґурка, яка існує задля того, щоби тягати Дєда Мароза, коли воно вже заплітається валєнкамі та падає пикою в сніг…

 

Вкрали Різдво у дітей…
Вбили Різдво…
Розтоптали, розчавили, закутали у ватніки, щоби не було чутно чарівного дзвону Різдвяних Дзвоників!..
Це — кацапська ментальність — красти і вбивати все людяне!

Кацапи намагались вбити Різдво, коли вбили композитора Миколу Леонтовича, котрий створив «Щедрик»
Та вбити Різдво тоді не вдалось — вже по всьому Світові українські Різдвяні Дзвоники розлилися передзвонами «Carol of the Bells», і ластівка пронесла Дух Різдва крізь Час та чєкістські заборони до нас…

Та все одно, як бачимо, деякі кацапи й покручі все ще намагаються вкрасти та вбити Різдво!
Спочатку крадуть ідентичність, потім “русскія кніжкі-мультікі”, потім крадуть Різдво…
Ось так дітей москалізують, ґвалтують дитячі мізки та перетворюють змалку дитину на кацоподібну потвору…

 

…Мені поталанило — Бабуся і Дідусь передали мені Дух Різдва, подарували «Щедрик» і казку з незабутнім смаком різдвяних смаколиків, з незабутнім дзвоном Різдвяних Дзвоників…
Мій брат і його кацапська жінка вирішили вбити у власних дітях Дух Різдва!
Ім мілєє і бліже нармальный савєтскій русцкій новый ґод!
Лиш жевріє надія, що наш маленький Українець збереже у своїй підсвідомості свою українську ідентичність, і, можливо, вже в дорослому віці, зможе повернути собі не лише свою українську душу, але й поверне собі втрачений в ранньому Дитинстві Дух Різдва та почує зрештою Різдвяні Дзвоники…

«Hark how the bells,
sweet silver bells…»
«Ще́дрик, щедри́к, ще́дрівочка,
При́летіла ла́стівочка…»

 

 

♫II► «The Polar Express» (OST) — Alan Silvestri — „Seeing Is Believing“

 

♫II► Oleg Skrypka — «Carol of the Bells» & «Shchedryk» | Олег Скрипка — «Щедрик»

 

© Дмитро Дзюба
2016.ХІІ.15

 

❃ ❃ ❃

 

P.S.:
«Полярний Експрес» вже під’їжджав до Полярного Полюса під веселий мотив дитячого хору «The Polar Express Suite», а сумна думка знову відволікла від мультфільму.
Лапландія!
Де б в сучасному світі можна було збудувати щось подібне для розвитку туризму, скажімо, якесь таке місто Санта Клауса, куди кожні Різдвяні Свята можна було би відправляти “Полярні Експресси” з кожної країни.
Звісно ж, ідеальним і схожим, як в мультфільмі, могло бути місце на самому півночі Лапландії, на перешийку півострова Петсамо.
Та це було би можливо, якби не совєтсько-кацапська окупація…
Місце, де мешкає Санта Клаус — Лапландія — теж наполовину знаходиться в кацапському полоні.
Ви бачили Лапландію на мапах?
Так, Лапландія — це північна частина Скандинавії, і частинами її є, власне, країна Суомі (Фінляндія), частина королівств Швеції та Норвегії, а ось півострів Кола, де мешкали колись корінні лапландські народи Саамі та Лаппі (“лопарі” за кацапською версією) — цей “Кольскій полуостров”, як і Кримьский, давно окупований кацапами, а корінні народи знищені…

Зараз різдвяною “столицею” є фінське місто Рован’ємі — адмінцентр фінської провінції Лапландія, там розташоване село Йоулупуккі — Сантапарк, село Санта Клауса! Хоча до совєтської окупації вважалось, що сам Йоулупуккі мешкає на самому півночі, десь в Петсамо.
Фінське місто Петсамо було окуповано СССР в 1944 році. Пізніше корінне населення повбивали або виселили, заселили туди кацапів, містечко назвали “Пєчєнґа”. Згодом поруч роздовбали шахти нікелевих руд — Савєтскому Союзу на ядерні бомби потрібен був нікель — збудували совєтскій шахтарський ґарадок Нікєль, перетворили все навколо на смітники…
Яке Різдво — кацапам потрібна була завжди ядерна зброя!..
В ХХІ столітті, в двох десятках кілометрів від ідеального та охайного норвежського міста Кіркенес, яке Совєтам не вдалось захопити тоді, розташовані майже вимерлі колишні фінські містечка й селища. Погляньте на Google Maps на що перетворились колишні фінські полярні містечка, і яка разюча різниця між Норвегією та окупованою кацапами забрудненою територією. Колишнє Петсамо перетворилось на руїни й провалля, закидані сміттям. Шляхів немає. “Клімат нє тот”
І колишній півострів Петсамо (в кацапській інтерпретації це “полуостров Рыбачий”) засмічений всіляким сміттям, діжками з ядерними відходами, тощо, і серед цього сміття, в брудній засніженій пустелі на скелях поодиноко стирчать “ґулаґовскіє” бараки та чорні сараї рідких “полярных посёлков”.
Різдво сюди ще довго не прийде…

❃ ❃ ❃

 

Коментарі

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *