Вечорниці

Постер «Україна. Згадати Все»

 

Ой, як же було ізпрежди віка...

Різдвяні свята — найчарівніші й найказковіші у Світі саме українські! Споконвічні традиції, що сягають коріннями у сиву давнину, в ізпрежди віка...
Попри війну не варто забувати про наші українські Різдвяні Свята, і бодай для діток влаштовувати їх, щоби передати їм на Майбутнє наш український Дух Різдва! Та й дорослим не варто забувати наші традиції, а радше згадувати їх. Звісно, не святкувати на широку ногу, ніби й немає ніякої війни, але й не забувати привітати рідних, близьких, потішити діточок і привітати наших Захисників України, адже саме для того, щоб ми мали змогу під мирним небом відсвяткувати, вони тримають для нас це небо...

І саме знищити наші споконвічні українські свята, насамперед Різдво, завжди прагнули наші споконвічні вороги кацапи!
Не варто дозволити їм це...

 

...Що розповідала за вечорниці моя Бабуся Марія, 1913 року народження? Небагато...
Ще маленьким хлопчиком я не дуже запам'ятовував ті Бабусині спогади за такі нечасті, ймовірно, світлі дні її молодості.
《Котику, яке там дитинство? Яка молодість? Війна, голод, знову голод, знову війна і знову голод — ото і вся наша молодість...》 — тяжко зітхала Бабуся, та мимоволі вдавалась до спогадів. І разом з Дідусем вони знову повертались у свої важкі роки юних літ, спаплюжених війнами та Голодомором...
Бабуся розповідала, що “збиратись молоді на вечорниці заборонялось як за царя Миколки, так і за більшовиків, тіко останні могли й постріляти”, тому “за комуняк вечорниці зійшли нанівець, а далі вже був Голодомор і не до вечорниць було...”
Втім, їх покоління все одно намагалось зберегти традиції та якось жити, радіти життю і розважати одне одного...

 

《Напекла на вечорниці
Для Андрія паляниці,
Вáреничків наварила,
Файних друзів запросила!

Ось і прянички медові,
Пиріжечки гарбузові,
Запашні балабушки,
Часникові пампушки!

Хлопці будуть тацювати,
На коцюбі та й стрибати,
Та й чіпляти рогачі,
Та ловити калачі!

Гуп та й гуп у воротá —
Прийшов пан Калитá,
Калиту будéм кусати,
По зубам будéм писати...》

 

Такі колядки вигадували у молоді роки мої Бабуся з Дідусем, співаючи для гостей і аккомпонуючи собі бубном та баяном.

 

Вечорниці й досвітки — одна з форм осінньо-зимових вечірніх розваг української молоді, що відбувались у хаті. Здавна зібрання молодих відбувалося на вечорницях.

Вечорниці починалися "з Андрія", тобто, з 13 грудня, і продовжувались до Водохреща (19 січня) а то й до весни.
Щоправда, якщо раніше вечорниці були вельми поширені, особливо по селам, вже у буремному ХХ столітті було не до вечорниць...

 

Отже, як проходили святкові українські вечорниці.

Для проведення вечорниць дівчата підшуковували простору хатину. Господиня цього дому — жінка (бабуся, вдова), яку всі прибулі величали "вечернична, досвітчана мати, паніматка". Саме вона стежила за дотриманням усіх звичаїв та традицій під час вечорниць. Причому, якщо молодь сиділа до півночі, то це вечорниці, якщо до третіх півнів — досвітки.

Святкові страви
Оскільки Андрія вже припадає на різдвяний піст, то й їжу готували пісну, проте різноманітну: на столі були страви з круп, гороху, капусти, грибів та риби. Звісно, не обходилося без голубців, а вареники — о, це був обов'язковий пункт у меню! Із капустою й картоплею, смаженою цибулькою і квасолею, вишнями, сиром, а для гадання на судженого та для хлопців — ще й із сіллю, перцем, борошном і навіть попелом чи клоччям!
Продукти на Андріївські вечорниці приносили переважно парубки. А ось дівчата мали потурбуватися про випічку — калиту й балабушки. Останні потрібні були для ворожіння. Воду на них дівчата мали нести із криниці чи ополонки в роті! Та мало кому вдавалося це зробити з першої спроби — хлопці перестрівали їх і смішили.

Кусання калити
Обрядовий хліб, що символізує сонце, хотів скуштувати кожен парубок. Та для цього він мусив дуже постаратися. Спочатку потрібно було виконати швидкий танець, не зачепивши коцюбу й рогачі, що лежали на підлозі. А вже потім дістатися до калити, підстрибуючи на коцюбі, учаснику дійства заважав дотепний хлопець — пан Калитинський або пан Калита.
Між ними відбувалася ось така розмова:

— Добрий вечір, пане Калитинсь­кий! (пан Калита)
— Здоров будь, пане Коцюбинсь­кий! (пан Коцюба, або пан Рогачинський)
— Чого пожалував?
— Калиту кусати.
— А я буду по зубах писати!
— А я вкушу!
— А я впишу!
— Ой чи впишеш, чи ні,
Я на білому коні.

Тільки якщо пан Коцюбинський не зважав на дотепи молоді й жодного разу не засміявся, він міг відкусити шматочок калити. А ось коли парубка вдавалося розсмішити — його обличчя розмальовували сажею.

Пустощі та збитки
День свободи, коли можна робити капості, за які не буде покарання — ось що таке свято Андрія. Дівчата, щоб дізнатися, чи вийдуть вони у найближчому році заміж, йшли на вулицю і питали в односельчан, наприклад, таке: «Бабо Соломіє, де Ваші кури?». А їм відповідали: «Мої кури у вівсі, щоб ви повіддавалися всі!» Якщо ж хтось казав, що дівчина ще рік сидітиме вдома, вона дуже гнівалася: могла зняти у господині хвіртку чи закинути їй у комин кота! Утім, на таке йшли тільки найсміливіші дівчата. А ось хлопцям такі забави були ой як до смаку!
Наприклад, парубки могли зняти ворота у господарстві якогось юнака і принести їх у подвір'я дівчини, в яку він був закоханий. Вранці батьки прокидалися і йшли шукати ворота, знаючи, що там, де вони знайдуться, живуть їхні майбутні свати.

Ось так розважались наші бабусі й дідусі, прабабусі та прадідусі...

 


 

З XVIII століття Російська православна церква повела боротьбу з проведенням вечорниць в Україні.
В указі московських попів від 30 січня 1719 р. йшлося:
…По указу его священнейшего царского величества дабы везде по городах, местечках и селах малороссийских перестали… Богу и человеком ненавистные гуляния, прозываемыя вечорницы, на которые многие люде молодые и неповстягливые от родителей своих — мужеска и женска полу, дети по ночам купами собираючися, неисповедимия безчиния и мерзкие беззакония творять, справучи себе игры, танцы и всякие пиятики скверная в воздух оскверняючая песней восклицания и козлогласования, откуду походят галаси, зачепки до сваров и заводов, почему найборзей последуют и забойства, а наипаче под час таких нечестивых зборов разные делаются ексцесса, яко то блудние грехи, девства растления, беззаконное детей прижитие… частие стаются детогубства.

 

З Вашого дозволу, шановні читачі.
Не дарма зацитував 《Ой, як же було ізпрежди віка...》
Це одна з колядок українських вечорниць.
Ця старовинна українська колядка, відома як «Ріка життя».
Всі Ви чули її у м'юзиклі «Вечори на хуторі поблизу Диканьки».
Енергетика віків!
Не дарма душа розгортається з перших же слів цієї старовинної колядки.
Підкреслю, що на мій погляд версія старовинної колядки з друм-басом ніби підкреслює весь трагізм долі українських традицій, які знищували довгі століття, трагічні випробування, через які довелось пройти Українцям... Та все одно ворожі заборони й катування не змогли знищити Українців та зупинити нашу Ріку життя.
Але Ріку життя не знищити...

 

Захисник України, учасник АТО DJ Tapolskiy задовго до війни створив надзвичайний drum'n'bass remix
♪ II► DJ Tapolskiy feat. Хор «Берегиня» — “Ріка життя”

Більш відома версія з м'юзиклу «Вечори на хуторі поблизу Диканьки»:
♪ II► Олег Скрипка, Ані Лорак і Хор «Берегиня» — “Ріка життя”

А це оригінальне виконання:
♪ II► Хор «Берегиня» — “Ой, як же було ізпрежди віка”

Світлини з сучасних святкових вечорниць можна переглянути на дитячому порталі «Пустунчик».

Не забуваймо про своє коріння...

 
© Дмитро Дзюба
2015.12.20