«ООН імєні Сталіна»

У ХХІ столітті Світ керується ООН, створеною замість Ліги Націй за концепцією диктатора Сталіна з Ялтинської конференції 1945 року.
СССР був представлений в ООН як 4 "країни-засновниці": УССР, БССР, РСФСР і СССР, отримавши 4 "права вето".
Після СССР "право вето" залишилось у РФ.
Герби СССР і ООН ідентичні; герб СССР в ООН стилізовано сумістив в собі серп та молот, зірку і лаврові гілки символіки ООН. Така очевидна символіка, ніби мітка, вже говорила за те, хто насправді контролює ООН.
Це короткий синопсис.
Розглянемо останні події та погортаємо сторінки історії, щоб зрозуміти, що таке ООН.
В світлі останніх новин буде вельми корисно освіжити пам'ять.

Після Великодня друга половина квітня 2017 вхурделила не лише сніговими заметами, але й новинами з ООН, котрі стосуються безпосередньо України та Великої Війни.
Спочатку оглянемо останні новини, потім погортаємо сторінки історії буремного ХХ століття.

Міжнародний Суд ООН

ДОВІДКА:
Міжнародний Суд, що розташований в Гаазі, Нідерланди, є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Заснований в 1945 році відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, Суд почав працювати в 1946 році як наступник Постійної палати міжнародного правосуддя. Статут Міжнародного Суду, який схожий на свого попередника, є основним конституційним документом, складовою і регламентною дією суду.
Метою Міжнародного Суду є вирішення суперечок між державами. Суд розглядає справи, пов'язані з військовими злочинами, незаконним втручанням держав і етнічних чисток, зокрема.

Міжнародний Суд ООН зараз розглядає позов України проти РФ.
Це позитивна подія, і з точки зору міжнародного права Україна все зробила вірно, звернувшись з позовом проти аґрессора, що напав на нашу країну, порушивши світову безпеку та встановлені кордони.
Україна звинувачує Росію в порушенні двох конвенцій ООН: про фінансування тероризму та про расову дискримінацію (у конвенції йдеться також про етнічну та інші види дискримінації).
І все... Війна, анексія, окупація? Nyet!
Мінус в тому, що в позові України РФ ...не названо державою-аґрессором і не зазначено, що РФ розпочала проти України війну. Це все одно, що на Вас напали бандити, забивши ледь не до смерті, переламавши кістки та скалічивши, а Ви подали на них позов до суду через те, що хулігани зіпсували костюм і ніби як навіть лаялись.
Чому Україна не оскаржує аґресію РФ і анексію Криму?
Кажуть, тонкощі та хитросплетіння міжнародної юриспруденції і особливості Міжнародного Суду ООН не дозволили б подати такий прямий позов України проти РФ, позаяк Суд ООН відхилив би позов, як це сталось з позовом Грузії.
На жаль, українська сторона так і не спромоглась в Гаазі назвати окупантів і аґресорів окупантами і аґресорами. Український уряд прямо підкреслює – він не вимагає такого визнання. Малозрозуміло, в чому був сенс подачі позову проти РФ, якщо позов не передбачає визання війни проти України війною, аґрессії аґрессією, анексії та окупації анексією та окупацією...
Навіть за найкращого для Києва сценарію Суд ООН у нинішньому процесі "Україна проти РФ" не визнає Росію державою-аґресором.
Війна, анексія, окупація? Nyet!

Кремль миттєво опанував ситуацію і, схоже, створена фактично Сталіним ООН почала діяти на користь "страны-основатєльніцы"!

За правилами Суду ООН, на країну, що звинувачує іншу також можуть бути накладені обмеження ще до початку розгляду справи по суті. Суд ООН часто накладає тимчасові заходи на обидві сторони процесу, особливо в скаргах, подібних до української.
Так сталося і в 2008 році у справі "Грузія проти Росії", яка найбільш подібна до української.
До речі, Грузія програла позов і не змогла довести, що РФ напала на Грузію війною у 2008 році!
Не тому, що Грузія не зуміла, а тому що Суд ООН не схотів.
Війна була, винищувачі РФ бомбили міста Грузії, увесь Світ бачив це практично в онлайн-режимі, але Суд ООН вирішив інакше...
Не без впливу Кремля, звісно ж!

✔ Суд ООН може накласти обмеження на Україну через добровольців і "русскаґаварящіх".
Майже напевно, Суд ООН зобов’яже Україну дотримуватися прав національних меншин (адже росіяни у наданих в Гаагу документах наводять звичні нам міфи про "прітєснєнія русскаґаварящіх").
Суд ООН обов'язково нагадає Москві і Києву про "неприпустимість підтримки терористичної діяльності", маючи на увазі як "проросійських бойовиків", так і українські "добровольчі батальйони". Тож, Києву доведеться переконувати Гаагу в тому, що реформування добробатів завершене, а порушників закону карають незалежно від того, чи мають вони військовий досвід.

✔ Міжнародний Суд ООН у Гаазі відмовив Україні у затвердженні тимчасових заходів проти РФ в рамках Конвенції із заборони фінансування тероризму.
Натомість Москву гаазькі судді зобов’язали припинити обмеження прав кримських татар і етнічних українців, відновити Меджліс і навчання українською мовою в окупованому Криму. Аналітики розцінюють це як часткову перемогу Києва, адже, на думку одного з гаазьких аналітиків, аргументи Москви до уваги в Гаазі не взяли.
"Україна не дотрималася стандартів доказової бази, щоб довести умисність перерахування коштів (для суб'єктів "Л/ДНР")", — зауважив суддя ООН.
Українська сторона 6.ІІІ.2017 просила міжнародний суд ООН зобов’язати Росію припинити фінансування, постачання зброї, обладнання та проведення навчання незаконним збройним формуванням на Донбасі.
На другий день слухань свої аргументи виклала російська сторона. В останній день слухань РФ заявила, що в української сторони немає доказів постачання зброї Росією бойовикам.
19.IV.2017 Міжнародний суд ООН в Гаазі повторив тезу Кремля про те, що Україна не має доказів причетності РФ до "конфлікту".
Єдиним позитивним рішенням Суду ООН було рішення щодо дискримінації Киримських Татар, щоправда, так і не було зазначено, чи окупований та анексований Россійською Федерацією український півострів Крим, чи дискримінація, переслідування та вбивства Киримських Татар відбуваються у якійсь віртуальній реальності.

Справедливо можна задати питання — а чи взагалі про тероризм (і відповідно його фінансування) іде мова з об’єктивної точки зору? Чи можна відверте вторгнення, вербовку найманців, створення військового анклаву на Донбасі та Криму, і зрештою окупацію територій назвати тероризмом? Це війна, а отже має свої юридичні визначення і наслідки в міжнародному правовому полі. Відповідно розмови про тероризм апріорі послаблюють нашу доказову базу...
РФ цинічно продовжує звинувачувати Україну в тому, що саме вона чинить "злочини" проти власних громадян, і тут же РФ на весь Світ являє про свою безкарність і намагається довести безпомічність міжнародного правосуддя. Більш ніж десять тисяч вбитих українських громадян, півтора мільйони переселенців, втрачене майно, зруйнована інфраструктура, окупована територія та моральна шкода має бути доведена самою жертвою. Поки ж жертва – Україна – намагається хоча б формально попросити Міжнародний суд припинити свавілля РФ – агресора і окупанта.
Про це зазначає публіцист Валентин Торба: «По кому "плаче" Гаага» — «День».

20.IV.2017.
Після оголошення проміжного рішення Суду ООН щодо позову "Україна проти РФ", із заявою виступив Головнокомандувач та Президент України Петро Порошенко.

«Це – справжня гаряча війна, а не "заморожений конфлікт"!»

Це доволі вірний стратегічний крок з боку Президента України — дочекатись проголошення рішення Суду ООН і зауважити, що у нас справжня війна, котру Суд ООН воліє не помічати. Таким чином Президент України хоч і не оскаржив прямо рішення Суду ООН, проте натякнув на заанґажованість та ймовірне несправедливе остаточне рішення Суду ООН, як це вже було у випадку з Грузією.

— Дехто намагається називати це "замороженим конфліктом". Наголошую, що він не заморожений. А це – гаряча російська агресія проти моєї країни! — зауважив Президент України.
Він повідомив, що з початку цього року загинули 69 українських військових і ще понад 420 – поранені.
— Хіба це "заморожений конфлікт"? Це – справжня гаряча війна. Це реальна агресія!
Він зазначив, що на окупованій українській території перебуває понад 700 російських танків, понад 1250 артилерійських систем, понад 300 ракетних систем залпового вогню.
Президент України наголосив на необхідності продовження тиску на Росію.
— Санкції – механізм, щоб тримати Путіна за столом переговорів. Путін платить високу ціну через санкції, – сказав Порошенко, подякувавши США, ЄС, Великій Британії, Японії, Канаді, Австралії за підтримку України.
Порошенко додав, що Росія веде "гібридну війну" проти інших країн, яка включає елементи кібератак, фінансування популістів й антиурядових рухів для дестабілізації внутрішньої ситуації.
— Росія не хоче мати сильну й об’єднану Європу. Росія не хоче мати сильну і об’єднану Велику Британію. Вона прагне роз’єднання, провокування конфліктів. Радий, що ці плани Російської Федерації не дуже ефективні.

20 квітня агентство «Bloomberg» у своїй статті написало, що президент РФ від’єднує від України контрольовані проросійськими бойовиками частини Донбасу на тлі невизначеності Вашингтона.

Секретар РНБО України Олександр Турчинов цього ж дня заявив, що Росія продовжує готуватися до повномасштабної війни, нарощуючи військову потужність.

Представники Амбасади України в Міжнародному Суді ООН пані Ірина Геращенко та пані Лана Зеркаль зазначають, що проміжні рішення Суду ООН це не є "зрада", а радше "перемога".
Лана Зеркаль – про те, чому рішення Суду ООН є позитивним для України.

Насправді, дійсно варто подякувати за витримку пані Лані та пані Ірині, вони дійсно відстоюють інтереси України настільки, наскільки це можливо робити в ООН. А годі й шукати справедливість в наскрізь гнилій прокремлівській ООН. Ще до оголошення рішення Суду ООН від 19.IV.2017 експерти стверджували, що не всі прохання Києва можуть бути задоволені. Знову ж таки, про це говорить і згаданий досвід Грузії, котра пройшла лише перший проміжний етап: 2008 року наказ МС ООН було ухвалено лише з перевагою 8 голосів суддів "за" проти 7 "проти" і зрештою Міжнародний Суд заяву Грузії відхилив.
З огляду на попередній позов Грузії проти РФ — шансів у України практично ніяких. І це буде не провина нашого дипломатичного корпусу.

Просто це таке ООН і такий Міжнародний Суд в Гаазі.

Kyiv і Kiеv в ООН: спроба "всємірной руссіфікациі"

Перед тим як поринути в історичні хроніки створення ООН наприкінці Другої Світової, дозвольте зупинитись на невеличкому красномовному епізоді діяльності ООН, котрий яскраво характеризує політику Кремля і свідчить про недолугу спробу "всємірной руссіфікациі".
Місце дії: конгрес ООН з унормування географічних назв, Афіни (Атени), Греція, 1977 рік.
Світова спільнота вирішила навести лад зі стандартами географічних назв.
Представник СССР вніс пропозицію, щоб географи усього світу брали до уваги географічні назви з місцевою вимовою, і таким же написанням, наприклад, не Moscow, а Moskva! Грецький представник наполягав, що Афіни це Атени, а не россійськомовні "Афіни", (і було прийнято стандарт топоніму Athens), китайський представник домагався зміни Пекін на Бейджінґ. І ось мову бере представник Канади, який раптом підтримує позицію СССР. Совєтський представник Консков аж "просіял", що принципову позицію Кремля підтримала несподівано Канада, коли інші заперечували покликаючись поширене призвичаєння у західному світі.
Після короткого обґрунтування канадця, на делегацію СССР чекала несподіванка: представник Канади в ООН вніс вимогу, аби українські географічні назви транслітерувати так, як вимовляють їх Українці у згоді з українською мовою та відповідним написання, себто не Kiev, Kharkov, Dniepr, а Kyiv, Kharkiv, Dnipro. Саме так має значитись на всіх картах чи мапах світу, якщо вжито латинські літери.
Почувши це, представник Совєтського Союзу негайно прошепотів щось на вухо представникові Української ССР, а той попросив слова у голови сесії. УССР, не забуваймо, мала рівні права з СССР в залі ООН включно з "правом вето". У сесійній залі засяяли усмішки на багатьох обличчя. "Представник України", як він сам себе називав, кавказької зовнішності, був людиною цілком невідомою як в самій УССР, так і за кордоном, він заявив россійською мовою, що канадець не кваліфікований говорити в таких справах, бо не знає россійської.
По залу одразу прокотилося обурення, бо це була образа яку не прийнято вживати на дебатах такого рівня.
Голова сесії надав канадцю право відповіді, звернувшись до нього зі словами, чи має "professor of Slavic languages"(ці слова були сказані з притиском) сказати щось for rebuttal.
Цей канадець підсів ближче до мікрофону, щоб усі добре почули і бездоганною російською мовою сказав:
«Представитель Украины высказывает мнение не украинского народа, а взгляд оккупационного российского режима в Украине!»
Слова представника Канади синхронно переклали на кілька мов, прийнятих за робочі на сесії, хоча россійська теж була робочою. Його слова зустріли рясними оплесками, на перерві до нього підходили незнайомі люди тиснули руку виявляючи вдоволення, що він втер носа "представникові України", підійшли також із сателітних країн, Югославії та Румунії, не кажучи ні слова вони міцно потиснули йому руку, потім підійшов поляк досить літнього віку і навіть поплескав його по плечу, він не заперечував.
Цим канадцем був Яр Славутич — Президент Інституту Назвознавства Канади (зараз Canadian Institute of Ukrainian Studies, CIUS), професор Альбертського університету, поет, перекладач, науковець, автор англомовних підручників з української мови — Українець, уповноважений представляти Канаду в ООН.

Недолуга спроба Кремля "руссіфіцировать" географічні атласи всього Світу провалилась, проте все одно Кремль досяг свого, "руссіфіцировав" топоніми на окупованих совєтських теренах, в першу чергу, в Україні.
Саме тому зараз доволі складно змінити міжнародно прийняті латиницею россійські топоніми України.

Це лише один незначний епізод.
Розглянемо уважніше історію ООН.

Сторінки історії несправедливого Світу

Чи знаєте Ви, що у Секретаріаті ООН по сей день стоїть бюст — россійський імператор Ніколай-II тримає своє "Обращение к державам мира о созыве первой Гаагской конференции"?
У 1899 і 1907 роках відбулися Гаазькі конференції миру, окремі рішення яких діють і донині (зокрема, був створений Постійний арбітражний суд в Гаазі). За ініціативу щодо скликання Гаазької мирної конференції і внесок в її проведення Микола II (і російський дипломат Мартенс) були номіновані в 1901 році на Нобелівську премію миру.
Ймовірно, це окрилило імпєратора Ніколая-ІІ і дуже скоро він напав на Японію та почав роздмухувати Велику Війну в Європі, мріючи про "Афон наш!", "Константінополь наш!", "Балканы наши!" і "Сєрбы-братушкі!"
Ганебно програвши війну Японії, Ніколай-ІІ не відмовився від своїх панславяністскіх амбіцій і таки роздмухав Велику Війну 1914 року, котра триває фактично й донині. Щоправда, сам Ніколай-ІІ за це жорстоко заплатив...

Отже, в ООН вшановують россійського імператора Ніколая-ІІ, котрий роздмухав Велику Війну у вирі якої загинули десятки мільйонів європейців. Яке вперте небажання робити висновки з уроків Історії...
Це все одно, що через сто років у Секретаріаті ООН поруч з бюстом Ніколаю-ІІ буде стояти бюст Хуйла! І Сталіна вже до купи.
Адже "міратворцы"!

Про Велику Війну «Порохівниця» публікувала історичну оглядову публікацію «Велика Війна триває».

Давайте згадаємо історію створення ООН.

"ООН імені Сталіна"

Зараз Світ регулюється фактично сталінським кремлівським ООН!
На Ялтинській конференції (лютий 1945) Сталін змусив Черчилля та Рузвельта прийняти саме сталінські умови створення ООН замість Ліги Націй, де СССР мав би виключні права.
Ялтинська конференція 1945 року визначала післявоєнний устрій Світу, пізніше утвердилась ще й Потсдамською конференцією.
Саме в Ялті Сталін домігся умов створення ООН на заміну ненависної йому і вже ліквідованої Ліги Націй. (Помста за те, що Ліга Націй виключила Совєтську Россію опісля третього нападу на Фінляндію у 1939 році).
Після невдалих спроб та рішень Ліги Націй (1919—1946), до якої принципово не приєднувалися Сполучені Штати Америки, з початком Другої Світової війни в США почали працювати над концепцією майбутньої глобальної організації, котра мала би стати заміною Лізі Націй. Термін "United Nations" вперше озвучив Франклін Делано Рузвельт 1 січня 1942 року, коли 26 держав підписали Атлантичну хартію, взявши на себе зобов'язання продовжувати воєнні дії. І цілком можливо американська концепція ООН була би геть відмінною від сучасної ООН, якби до Союзників на вимогу Шарля де Голля не долучили СССР, уклавши таким чином домовленості зі Сталіним в Тегерані 1943 року. (Ох, знову Франція, як і у 1919 на Паризькій мирній конференції, підігрувала Москві — просто Шарль де Голль був другом товаріща Тухачєвскоґо).

В Ялті жваву і палку дискусію викликало обговорення щодо майбутньої ООН.
Сталін бажав, аби "странамі-основатєльніцамі" ООН окрім США, Великої Британії, Франції та СССР були ще й всі "16 совєтських рєспублік" (тоді ще була Фіно-Карєльская ССР). Таким чином СССР отримав би додаткові можливості для використання "права вето" в рамках принципу одноголосності постійних членів Ради Безпеки ООН. Це мотивувалося тим, що Британія мала в ООН кілька голосів завдяки своїм домініонам (Канаді, Австралії, Південній Африці, Новій Зеландії). Мовляв, у Британії он-де скільки, у СССР теж є не менше.
Проте, США та Велика Британія висловились принципово проти такої забаганки Сталіна. Втім, зрештою, учасники конференції пішли на поступки та прийняли компромісну формулу, яка передбачала надати статус країн-засновниць з правом вето власне СССР і трьом союзним республікам: РСФСР, УССР та БССР.
Таким чином, країнам-засновницями ООН стали США, Велика Британія, Франція, СССР, РСФСР, УССР і БССР.
При цьому, виключно в ООН СССР визнавав ці три "союзныє рєспублікі" як "сувєрєнныє государства"!
Світ все ще керується сталінським ООН, в якому СССР мали виключне право вето аж чотири рази: як СССР, власне, і як "сувєрєнниє" РСФСР, УССР і БССР. Щоправда, після розвалу СССР, Україна й Біларусь не отримали право вето, його одноосібно залишила собі "правонаступніца СССР" РФ (Россія Фашистська).

Холодна війна під "мирним крилом" ООН

Ще одним негативним наслідком Ялтинської конференції стала совєтська окупація половини Європи на довгі півстоліття!
Так звана «Декларація про визволену Європу» як частина рішень Ялтинської конференції залишила Совєтам вільні руки в інтерпретації "помощі асвабаждённым братскім народам". Внаслідок цього СССР забезпечив собі політичний контроль над окупованими ним країнами, що довело до совєтізації Східної та Центральної Європи й спричинило Холодну війну.

Не варто переповідати довгу історію Холодної війни та пекельного протистояння між Світом та СССР, коли Світ декілька разів опинявся перед загрозою глобальної ядерної війни.
Холодна війна почалась одразу по завершенню Другої Світової.
Кремль намагався отримати контроль над всією окупованою Союзниками Німеччиною і Австрією, що вилилось у тривале протистояння навколо Західного Берліну, дві Берлінські кризи та зведення Берлінського Муру. Щоб врятувати від голодної смерті заблоковане двомільйонне місто країнам Заходу довелось створити повітряний міст і два роки перекидувати ним гуманітарні вантажі. Діти Західного Берліну раділи так званим "родзинковим бомбардуванням", коли американські льотчики скидували з літаків над містом маленькі парашутики з пакуночками, в яких були солодощі, шоколад, родзинки та іграшки. Ці пакунки збирали волонтери всієї Америки та Канади.
Захід боявся початку нової війни, тому не йшов на конфронтацію з Москвою. А будь-які спроби чинити опір совєтській аґресії Кремль зустрічав зухвалою нахабністю. Зіткнення на чек-пойнт Чарлі в Берліні яскраво засвідчило застосування тактики "нас-там-нєт", коли совєтські танки впритул підійшли до американського перепускного пункту, проте всі розпізнавальні знаки на танках були замазані грязюкою! Як це знайомо в наш час!
А далі були Будапешт, Прага...

Все це так склалось тому, що на Нюрнберзькому Трибуналі було засуджено лише один з двох тоталітарних режимів, котрі роздмухали Другу Світову війну. Нацизм було засуджено, а коммунізм ні! Сталін лишився безкарним!
Більш того, Сталін використав Нюрнберзький процес, щоб виправдати себе і СССР.
Лицемірство Сталіна не знало меж – він хотів, щоб весь Світ був йому вдячний. Так з`явився совєтський міф, що Сталін – рятівник і визволитель, герой і переможець.
Але, насправді, Сталін такий самий злодій та вбивця, як і Гітлер, тому він також заслуговував на покарання. На жаль, Сталін, як і його комуністичний режим, уникнув тоді трибуналу. Страшно те, що він і досі його успішно уникає, бо відтепер у “диявола” є надійний адвокат – путінська РФ (Россія Фашистська).
Міф продовжила РФ (Россія Фашистська) – "Рассія спасла Європу ат нацизма!"
І ця історична помилка в наші дні обернулася новою війною та вже фактично призвела до Третьої Світової війни...
Адже безкарність породжує вседозволеність...

Mr.Nyet і "право вето"

Під час Холодної війни та запеклого протистояння Совєтського блоку Західному Світові, СССР найчастіше використовували "право вето", долучивши собі на допомогу чисельних сателлітів з країн третього світу, де Кремль насаджував коммунізм та приймав участь у локальних війнах.
Світ змушений був постійно рахуватись з позицією СССР в ООН, постійно спостерігаючи чисельні спектаклі.
Чого варте шоу із черевиком, коли колхознік Нікіта Хрущов демонстрував зверхнє та нахабне ставлення Совєтскоґо Союза до світової спільноти, демонстративно вибиваючи об стіл камінець з підошви свого черевика під час виступу британського Прем'єр-Міністра Макміллана, поклавши потім цей черевик перед собою на стіл. Вже не кажучи про хрущовську риторику з трибун ООН про "холуёв" та "кузькіну мать".
Чуркін того часу Громико взагалі отримав прізвисько Mr.Nyet!
"Містер Нєт" тому що СССР постійно зловживав "правом вето" з обов'язковим "Нєт!" від Громико.
Маючи додаткові "право вето" з боку РСФСР, УССР та БССР, СССР широко ними користувався, долучивши собі на підтримку чисельних просовєтських сателлітів. Таким чином, протягом ХХ століття ООН фактично перетворилась в зручний інструмент аґресивної політики Кремля.

Право вето в Раді Безпеки ООН застосовували:
Китай — 11
Франція — 16
Великобританія — 29
США — 79
СССР\РФ — 106

Статут ООН не передбачає механізмів протидії зловживання правом вето, коли один з постійних членів РБ ООН фактично блокує втручання ООН в ситуації, в яких такий член РБ ООН порушує міжнародне право. Використання права вето Росією під час її агресії проти України та з метою протидії здійсненню міжнародного суду над винними у збитті Boeing 777 MH17 біля Донецька в липні 2014 змусило країни-члени ООН здійснити спробу відміни права вето.
Відмінити вето РФ не вдалось.
Війна, анексія, окупація? Nyet!

"Смотрі мнє в ґлаза!"

ХХІ століття вже показало, що ООН є найпотужнішим інструментом в руках Кремля.
Риторика Mr.Nyet традиційно продовжилась Чуркіним.
Як і совєтські попередники, Чуркін міг відкрито погрожувати іншим країнам з трибун ООН: «Єслі будєшь разґоварівать са мной в таком тонє, уже завтра Катара нє станєт!»
Цинічні заяви Чуркіна стосовно збитого россіянами авіалайнера Boeing 777 MH17, жостокий цинізм стосовно вбитих россійськими бомбардуваннями і хімічними атаками сотен дітей в Сирії, маячня про "распятих мальчіков"...
Черговим доказом цинічного лицемірства ООН є зізнання Саманти Пауер після раптової смерті Чуркіна: "Помер мій друг"!
Виявляється, всі ті "жёсткіє клінчі" на Радбезах ООН між Самантою Пауер та Віталієм Чуркіним були лише грою на публіку! Непримиримі дипломатичні супротивники виходили з зали Радбезу ООН, йшли разом у кафетерію ООН, пили разом каву...
— Саманта, ты сєґодня была вєліколєпна, но всё таки я тєбя в клінчє абашёл, утёр нос вашей Амєрікє!
— Оу, май дір френд Уіталій, ітс тру. До речі, запрошую тебе на День Подяки до нас додому, я хотіла познайомити тебе зі своїми батьками, у нас цього року надзвичайно велика індичка!
І Саманта Пауер відзначала суто сімейне свято в компанії свого непримиримого дипломатичного суперника, бо де там ті Україна, Сирія з їх війнами, а Уіталій все ж таки "дір френд"! Мабуть весело обговорювали, як тримають увесь Світ в дурниках своїми артистичними "клінчамі" на Радбезах ООН, Чуркін захоплювався власною вигадкою про "прітрушенных пылью дєтєй для постановочного відєо", а Саманта плескала в долоні, захоплюючись в свою чергу "дір френдом Уіталієм"...
Так, Світ несправедливий...

Традиційно хамовита риторіка кремлівських представників в ООН після чуркіна змінилась вже відвертою риторікою ґопніков із пітєрскіх падваротєн! Аж Пєчальна Лошадь Лавров "попєрхнулся" цигаркою від заздрощів!
12.IV.2017 представник РФ в ООН Владімір Сафронков нахабно перейшов на "ты" з представником Великої Британії Меттю Райкрофтом: «Посмотрі на мєня, ґлаза-то нє атваді, чьто ты ґлаза атводішь? Нє смєй абіжать Россію!»

Хоча в США традиційно вже звикли до совєтсько-россіянського нахабства в ООН і майже не звертають уваги (а дарма), втім цього разу «The Washington Post» розтлумачувало американцям, в чому різниця між россійськомовними "вы\ты", позаяк у англійській є лише "you", та розповідало що таке "gopniks".

На останніх Генассамблеях ООН вже висловлювались сміливі заяви про те, що створена фактично Сталіним ООН потребує негайної реформи, адже контрольована Кремлем глобальна організація не відповідає сучасним реаліям і не є гарантом глобальної безпеки. Про це у своїх виступах говорив чинний тоді ще Президент Грузії Міхеїл Саакашвілі, на наступній Генассамблеї ООН цю ж тезу висловив і Президент України Петро Порошенко.

— Це схоже на ліцензію на вбивство, коли ти можеш розпочинати військові дії без мандату Організації Об’єднаних Націй, розпочинати агресію, робити анексію на території суверенної незалежної країни, як Україна, і потім в Раді Безпеки ООН заблокувати розслідування, дії у відповідь, для чого і була створена Рада Безпеки ООН як механізм глобальної безпеки.
— Петро Порошенко

Контрольована Кремлем діяльність ООН дійсно схожа а таку собі аґенцію, що видає ліцензію на вбивства.
Протягом кривавого ХХ століття глобальна організація, створена замість Ліги Націй і призначена для "підтримання і зміцнення миру та міжнародної безпеки", натомість постійно покривала чисельні військові злочини Кремля.
Кремль протягом ХХ століття роздмухав сотні війн по всьому Світові, проте ООН цього не помітила.
Власне, так, як світова спільнота й досі не бажає переглянути сторінки Історії та визнати нарешті очевидні речі: Россія роздмухала Велику Війну — І Світову, потім ІІ Світову, і зараз вже майже роздмухала ІІІ Світову війну...
ООН не бачила участі СССР у чисельних війнах по всьому Світові, включаючи війни в Кореї, В'єтнамі, арабські війни проти Ізраїлю, чисельні участі Кремля в локальних війнах країн третього світу...
ООН не помітила роздмухування Кремлем локальних війн по периметру пост-совєтського простору під час краху СССР.
ООН не помітила війни РФ проти Грузії!
ООН не помічає вбитих хімічними атаками Кремля дітей в Сирії...
ООН не бачить доказів війни РФ проти України...
Війна, анексія, окупація? Nyet!

Тому що це ООН імєні товаріща Сталіна!