Порушено справу проти вбивці Ніла Хасевича

Порушено справу проти вбивці Ніла Хасевича

 

Безпрецедентна справа для України.
Прокуратура порушила справу проти ще живого "вєтєрана КҐБ", який у 1952 році вбив художника УПА Ніла Хасевича.
Обвинувачений Боріс Стєкляр, який особисто кидав гранату в бункер Ніла Хасевича, торік намагався через суд закрити свою архівну справу.

 

Генеральна Прокуратура України розпочала розслідування за фактом вбивства в 1952 році художника ОУН і УПА Ніла Хасевича співробітником КҐБ СССР Борісом Стєкляром.
Про це повідомляє “Історична правда” з посиланням на Національний Центр Правозахисту, який ініціював розслідування.

Як передає “Новинарня”, це підтверджує офіційна відповідь Генпрокуратури. Відомості про злочин внесено до ЄДРР 13 квітня 2017 року за пунктами 1, 8 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (“умисне вбивство”).
Зазначається, що провадження для здійснення досудового розслідування передано до прокуратури Рівненської області.
 


 

“Справа унікальна та не має аналогів в Україні. Вчинок Стєкляра, офіцера КҐБ, не має терміну давності. Злочин через десятки років залишається злочином. Вбивство Хасевича, борця за Незалежність, має розслідуватися, і кожний причетний отримає вирок”, – зазначає представник НЦП Денис Поліщук.

Національний Центр Правозахисту проти Стєкляра планомірно і впевнено веде справу та робить все можливе, щоб особливо небезпечний військовий злочинець і вбивця був покараний.
Судовий процес продемонструє спроможність українського законодавства надати належну правову оцінку злочинам комуністичної епохи та в подальшому врегулювати це питання на належному рівні. Національний Центр Правозахисту має намір запустити дієвий механізм привернення уваги до подібних справ.
 


 

Як відомо, капітан (нині – полковник у відставці) Боріс Стєкляр керував операцією совєтського МҐБ з пошуку та знищення підпільного художника, члена рефрентури пропаганди Волинського крайового проводу ОУН Ніла Хасевича в 1952 році.
Стєкляр особисто кинув гранату в бункер, де переховувалися Хасевич та інші ОУНівці.

5 серпня 2016 року в Рівненському окружному адміністративному суді відбувся розгляд справи за позовом Бориса Стекляра до Управління СБУ в Рівненській області. Полковник КҐБ Стєкляр, всупереч Закону України “Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, просив суд зобов’язати СБУ не надавати його особову справу №2095 для ознайомлення. На саме засідання позивач не з’явився, проте звернувся до суду із заявою залишити його справу без розгляду.
Рівненське СБУ та так звані "вєтєранскіє орґанізациі" при Міністерстві Оборони України всіляко покривали військового злочинця і вбивцю Стєкляра. У 2016 році в Рівно 93-річний Боріс Стєкляр, уникаючи відповідальності за вбивство, активно перешкоджав у доступі до своєї справи в архівах місцевого СБУ. Попри закон про доступ до архівів КҐБ, зусиллями "вєтєрана ВОВ і заслуженноґо работніка орґанов" Стєкляра, СБУ Рівненської області не дає можливості відкрити архіви у справі вбивства Ніла Хасевича.
 


 

Військовий злочинець, вбивця і українофоб Боріс Стєкляр має низку державних нагород, підвищену пенсію від держави, — зазначає НЦП в публікації “Нагороди душогуба”. Вбивцю українського художника-графіка Ніла Хасевича, українська влада заохочувала не раз. На "іконостасі" Боріса Стєкляра помітний Орден Богдана Хмельницького, яким нагороджують за особливі заслуги у захисті України! Вже після Майдану Рівненське управління СБУ ініціює нагородження Стєкляра медаллю «За заслуги», котру вбивця отримує.
Станом на сьогодні Україна гарантує і пільги таким як Стєкляр...
Тим часом українофоб і військовий злочинець Стєкляр роздає інтерв'ю кремлівським пропаґандистським ресурсам на кшталт "Япомню", в яких підкреслює: “Наша беда это вижившие националисты…”
 

Як не дивно, але на четвертому році війни з РФ (Россією Фашистською) за Незалежність України, попри державне визнання вояків ОУН-УПА борцями за Незалежність України, все ще державні офіційні ресурси мають публікації, присвячені "істрєблєнію украінскіх националістов".
ГУР — Головне Управління Розвідки Міністерства Оборони України має статтю “Безцінний досвід розвідника”"До 65-ї річниці Великої Перемоги".
ГУР України схвально оцінює українофоба, вбивцю і військового злочинця, "вєтєрана СМЕРШ, ҐРУ, МҐБ, КҐБ СССР" Боріса Стєкляра, військово-чекістські операції по знищенню українського підпілля ГУР України називає "складними справами", які "довелося розплутувати" колишньому полковнику КҐБ — цитата: "Прийшов лейтенант з війни, а попав – знову на фронт. У ті післявоєнні роки довелося офіцерові-фронтовику розплутати безліч складних справ."
Схоже, Головне Управління Розвідки Міністерства Оборони України не зовсім українське...
 


 

У НЦП нагадують, що в країнах Центрально-Східної Європи були подібні випадки, коли офіцерів комуністичних спецслужб притягали за злочини, скоєні ними в часи перебування на службі.

Так, ветерана МВС СРСР Василя Кононова (1923-2011) у 2000 році засудили в Латвії на 6 років в’язниці за вбивства мирних жителів під час Другої світової війни та участь у ліквідації антирадянського національно-визвольного руху “лісових братів”. Європейський суд із прав людини визнав вирок обґрунтованим.

Колишнього начальника румунського трудового табору в с. Переправа 87-річного Іона Фічора в березні 2016 року румунський суд засудив на 20 років тюрми за звинуваченням у скоєнні злочинів проти людяності. Фічор організував нелюдський режим для в’язнів у таборі й особисто знущався над ними.

У 2007 році Естонія обвинувачувала колишнього першого секретаря ЦК комсомолу Естонської РСР Героя Радянського Союзу Арнольда Мері (1919-2009) у співучасті в геноциді – депортаціях у Сибір жінок, дітей і осіб похилого віку. Справу закрили у зв’язку зі смертю обвинуваченого, якого президент Росії нагородив орденом Пошани.
 

Будемо сподіватись, що цього разу військовий злочинець, вбивця і українофоб не уникне кари за свої злочини проти України і Українців та відповість за вбивство всесвітньо відомого художника Ніла Хасевича.
Хочеться вірити, що МО, ГУР, СБУ та інші "вєдомства сілавіков" вкупі з "вєтєранскімі орґанізациямі сілавіков прі МО" не спробують врятувати цього разу вбивцю. Втім, марно сподіватись на це...
 


 

Ніл Хасевич — художник, борець за Соборну Україну

 

Ніл Хасевич — всесвітньо відомий український художник, графік, діяч ОУН і УГВР, пропагандист, керівник друкарні повстанців, редактор і творець журналів та агітплакатів, визначний автор повстанської пропагандистської графіки.
Лицар Срібного Хреста Заслуги та медалі «За боротьбу в особливо важких умовах».
В 13 років з матір'ю потрапив під потяг, втратив ногу, Мама загинула...
Дзеркальні кліше-ескізи гравюр (деревовити) вирізав з дерева власноруч.
Виставки робіт Хасевича були у Львові, Празі, Берліні, Чикаґо, Лос-Анджелесі.
Гравюри Ніла Хасевича потрапили на Генеральну Ассамблею ООН, роздавались дипломатам.
Це розлютило Кремль!

В 1951 році Кремль дав наказ "прєсєчь антісовєтскую дєятєльность".
Лиш через рік чєкісти знайшли й закидали криївку гранатами.
4 березня 1952 року у бою із загоном совєтських окупантів в селі Клевань під Рівним загинув Ніл Хасевич.
Вбивством керував капітан КҐБ СССР Боріс Стєкляр.
Три дні кацапи досхочу знущались над тілами вже вбитих повстанців, водили до вбитих мешканців з усіх навколишніх сіл, щоб залякати людей. За три дні тіла убитих повстанців чєкісти вивезли в невідомому напрямі.
Місце поховання Ніла Хасевича і його побратимів невідоме...

«Це було 1952 року в Клевані, колишньому райцентрі на Рівненщині, до якого входили Білівські хутори, де в криївці був убитий Ніл. Їх, повстанців, привезли напівголими, звалили на сніг. Посадили в рядок. Його посадили під дубом. Чекісти привозили завжди вбитих для показу людям. Це робилося і на глум, і на пострах населення, щоб деморалізувати його… Коли вже НКВДистам набридало видовище, вони вивозили трупи в окописька. Десь там і тіло Ніла Хасевича знайшло свій останній притулок».
Зі спогадів Дмитра Удода, колишнього вояка УПА

 

Ніл Хасевич присвятив своє життя Україні, він ніколи не думав про себе, ніколи не просив нічого для себе особисто. УГВР пропонувала йому переправитися на Захід, але він відмовився.
За рік до своєї загибелі Ніл Хасевич написав:

«Я не можу битися зброєю, але б'юся різцем і долотом. Я, каліка, б'юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива… Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що Українці б'ються»