«Мазепинський Кордон»

«Мазепинський Кордон»

 

«Мазепинський Кордон» — спроба Гетьмана Івана Мазепи закріпити східний форпост для подальшого здобуття Незалежності і повернення українських земель, окупованих Московським Царством.
Невдала спроба Гетьмана Мазепи здобути Незалежність Україні, показово занедбані Гетьманські Палати Мазепи і навпроти розкішний "Палац Покручів" Барятінскіх, відомий в наші дні як "санаторій путіна" — в цій публікації ми відправимось на «Мазепинський Кордон».

 

«Мазепинський Кордон» — так можна назвати гетьманські угіддя в куті ріки Сейм на межі історичних українських земель Сіверщина і Слобожанщина. Саме там Гетьман Іван Мазепа заснував трійцю сел Іванівка, Степанівка та Мазепівка і збудував Гетьманські Палати.
 


 

Гетьман Іван Мазепа

 

Гетьман Іван Мазепа — найвідоміший в Європі та Америці, в західній культурі та історіографії гетьман України.
Чого лиш варта легенда про вигнання юного Мазепи з двору польського короля Яна ІІ Казиміра, згідно якої колишнього королівського юного фаворита прив'язали голого до коня та пустили в бік України.
За цією легендою європейські митці від Гюго і Байрона до Тараса Шевченка створили багато творів мистецтва: опери, поетичні поеми, картини, гравюри. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур. На честь гетьмана Мазепи названо 5 міст в США, 1 місто в Канаді, 1 місто в Південній Африці, 2 мікрорайони у місті Ґалац (Румунія), національний парк Мазепи в Австралії і, звісно ж, родове село Мазепинці на Київщині та село Мазепівка на тому самому «Мазепинському Кордоні» в гетьманських угіддях, нині це Курская область РФ. Назви мазепинських сел завжди лишались незмінними і за часів Россійськой Імпєріі, і за часів Совєтскоґо Союза. Там же все ще лишаються Гетьманські Палати, які знаходяться у вельми жалюгідному стані...
 

Чому кацапи за жодного режиму не чипають назви гетьманських сел та Палати Гетьмана Мазепи? Розглянемо в цій публікації.
 

Але спочатку нагадаємо, за що москалі вважають Івана Мазепу "прєдатєлєм".
Гетьман Іван Мазепа, попри всю суперечливість історичної постаті, зміг поєднати обидва береги Дніпра, з'єднати Україну, розіп'яту між Московією та Річчю Посполитою. І кинув виклик московським окупантам!
 

Метою Мазепи як гетьмана Війська Запорожського було об'єднання козацьких земель Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя і, якщо можливо, Слобожанщини та Ханської України (так звали тоді південні причорноморські степи, що були під владою Османської Імперії) в складі єдиної Української держави під гетьманським реґіментом, встановлення міцної автократичної гетьманської влади у становій державі європейського типу зі збереженням традиційної системи козацького устрою.
Свої гетьманські столиці гетьман Іван Мазепа волів розташувати не в Києві чи Чигирині, а поближче до східної межі — Батурин та Глухів — щоби в майбутньому зустрічати ворожих московітів лицем, а угіддя розташував взагалі за адміністративними межами Гетьманщини, на окупованих московітами українських історичних землях Сіверщини, з прицілом на подальше розширення Гетьманщини на схід, себто, на повернення окупованих теренів України.
На той час московіти вже окупували значну частину Сіверщини та всю Слобожанську Україну, перетворивши на "намєстнічєства" й "ґубєрніі".
Цар Пйотр Пєрвий активно займався питанням остаточної московської окупації поки що автономної Гетьманщини. І Гетьман Іван Мазепа чудово усвідомлював, що Московія прагне остаточно і назавжди поглинути Україну...
Мазепа усвідомлював, що вирвати волю для України з лап москалів можливо лише хитрощами, і лиш потім силою. На час сходження Пєтра-І на трон Іван Мазепа вже був досвідченим, визнаним в Європі та мудрим європейським політиком. Постарілий Гетьман постійно давав молодому цареві поради у справах Речі Посполитої: згодом між ними виникла тісна особиста дружба. Козацькі полковники із сарказмом зауважували, що "цар скоріше не повірить ангелові, ніж Мазепі", московські урядники заявляли, що "ніколи ще не було гетьмана кориснішого і вигіднішого для царя, як Іван Степанович Мазепа". Іван Мазепа отримав чимало нагород від Пєтра Пєрвоґо, став другим кавалером ордену Андрєя Пєрвозванноґо, за клопотанням Пєтра-І, отримав титул князя Священної Римської імперії.
Іван Мазепа, користуючись тим, що був фаворитом молодого Пєтра Пєрвого, отримав угіддя східніше Глухіва, де заснував три села: Мазепівка, Іванівка і Степанівка. Як досвічений та мудрий політик, Мазепа усвідомлював, що "блаґосклонность" московського царя довгою не буде, і коли його, Гетьмана, буде замінено на московського "намєстніка", то це остаточно знищить будь-які шанси на здобуття самостійності для України. Хоч хитрістю вдалось поєднати два береги Дніпра під московським царатом, але тепер час виходити з-під Москви. Тож Мазепа спробував ризикнути і розробляв свою хитру стратегію порятунку України та виведення з-під ганебних і рабських Переяславських угод, чекаючи слушної миті.
 

Слушна мить настала з початком Північної війни.
Цар Пйотр-І висунув перед Українцями нечувані раніше вимоги — замість захисту своєї землі від безпосередніх ворогів — поляків, татар, османів, вони були змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві, Центральній Польщі. Регулярно українські полки поверталися з півночі, зазнавши втрат, що сягали до 70% складу. Намагаючись узгодити дії своїх військ, Пйотр-І поставив на чолі козацьких полків московитських і німецьких командирів, моральний дух козаків занепав. Чужоземні офіцери ставилися з презирством до козацького війська (вважали гіршим, часто використовували просто як гарматне м'ясо). Коли поповзли чутки про наміри царя реорганізувати козаків, старшина, положення якої було пов'язане з військовими посадами, занепокоїлася.
 

«Звідусіль, — писав цареві Мазепа, — я отримую скарги на свавілля московитських військ». Гетьман став відчувати загрозу, коли пішли поголоси про наміри царя замінити його чужоземним генералом чи московитським вельможею.
Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся за допомогою до Пєтра-I. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я нє моґу тєбє дать даже дєсяті чєловєк, защіщайся как знаєш!».
Московський цар порушив зобов'язання обороняти Україну від ненависних поляків, що було основою угоди 1654 року, український Гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність московському цареві.
 

7 листопада (28 жовтня) 1708 року, коли Король Швеції Карл XII, який ішов на Москву, завернув в Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тисяч козаків і провідних членів старшини.
 

Мазепа звернувся до війська з яскравою промовою:
— «Братія, прийшла наша пора; скористаємось цим випадком: помстимося москалям за їх тривале насилля над нами, за всі скоєні ними жорстокості й несправедливості, збережемо на майбутні часи нашу свободу і права козацькі од їх посягань! Ось коли надійшов час скинути з себе їх остогидле ярмо й зробити нашу Україну країною вільною й ні від кого не залежною.»
 

За словами Пилипа Орлика (в меморіалі «Deduction des droits de l'Ukraine» — «Вивід прав України», складеному 1712 року), зміст угоди 1708 року був такий: Україна і землі, до неї прилучені, мають бути вільними й незалежними; король шведський зобов'язується оберігати їх від усіх ворогів; зокрема, король має вислати туди негайно помічні війська, коли того буде вимагати потреба та коли цього будуть домагатися гетьман та його Стани (Etats). Усе завойоване на території Московії, але колись належне руському (українському) народові, має бути повернене до Князівства українського; Мазепа мав бути князем українським або Гетьманом довічним; після його смерті Генеральна Рада («Стани») мала обрати нового гетьмана; король шведський не має права привласнювати собі ані титулу, ні герба Князівства Українського. Нарешті, для забезпечення цієї угоди та в інтересах безпеки (шведського війська) на території України на весь час війни передаються шведам міста Стародуб, Мглин, Батурин, Гадяч і Полтава.
 

Через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командувач московитськими військами в Україні князь Мєньшиков, вирізав усіх шість тисяч мешканців: чоловіків, жінок, дітей... Звістка про криваву бійню в Батурині, терор, що його розпочали в Україні війська Московії, заарештовуючи й страчуючи за найменшою підозрою в симпатіях до Івана Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Цар Пйотр-І наказав старшині, що не пішла за Мазепою, обрати нового гетьмана; 11 листопада 1708 року ним став Іван Скоропадський.
Приклад Батурина, жорстокість московитських військ негативно сприймалися Українцями, водночас протестанти-шведи викликали в них настороженість; більшість українського населення не захотіла підтримати Мазепу. Єдиною значною групою українського населення, що стала на бік гетьмана, були запорожці (хоч і часто сварилися з ним за потурання старшині, проте вважали Мазепу меншим злом у порівнянні з царем). За це рішення запорожці дорого заплатили: у травні 1709 року московські війська здійснили криваву каральну експедицію: знищили ряд українських поселень вздовж Дніпра і зруйнували Запорізьку Січ, після чого цар видав постійно чинний наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.
 

Протягом осені, зими, весни 1708–1709 років військові сили суперників маневрували, прагнучи знайти для себе стратегічно вигідні позиції та заручитися підтримкою українського населення. Нарешті 27 червня 1709 року відбулася Полтавська битва. Переможцем у ній вийшло Московське царство, у результаті чого провалилися плани Шведської імперії підпорядкувати собі Північну Європу; Московія забезпечила собі контроль над узбережжям Балтійського моря, почала перетворюватися на могутню імперію...
 

На жаль, союз Гетьмана і шведьского короля зазнав поразки, що спричинило фактичне знищення Гетьманства України та Запорожжя в подальшому...
 

Втікаючи після поразки від переслідування московської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдові, що належала Османській імперії. Тут, біля міста Бендери у селі Варниця, 21 або 22 вересня 1709 року Іван Мазепа помер і був похований. Згодом перепохований у Ґалаці (нині Румунія). Через два роки османські мародери зруйнували могилу. Згодом козаки перепоховали тіло старого гетьмана...
 

За розпорядженням царя Пєтра Пєрвоґо так звана "русская православная церковь" оголосила "анафєму" Іванові Мазепі. Пряма цитата:
"Новый изменник, нарицаемый Ивашка Мазепа, бывший гетман украинский, или паче — антихристов предтеча, лютый волк, овчею покрытый кожею, и потаенный вор, сосуд змеин, внешне златом блестящий, честию и благолепием красящийся, внутри же всякой нечистоты, коварства, злобы диавольской, хитрости, неправды, вражды, ненависти, мучительства, кровопролития и убийства исполненный. Ехиднино порождение, как змей вселукавый, яд своего злого умышления на православное государство изблева в 1708 г. в месяце декабре… Как второй Иуда-предатель, отвержися Христа Господа и благочинной державы…"
Досі так звані "русская православная церковь" та "укрАінская православная церковь масковскаґо патріархата" не зняли свою "анафєму".
Ач, як корчами покорчило Пєтра Пєрвоґо й кацапську нечість.
Власне, всіх кацапів і по сей день корчами корчить при одній лише згадці імені Гетьмана Івана Мазепи!
 


 

Гетьман Іван Мазепа останнім часом постає перед Українцями все частіше в образі "будівничого", а не, як колись, "зрадника". Звісно ж, для москалів Мазепа завжди буде "прєдатєлєм", адже за сотні років московської пропаґанди навіть прізвище Мазепа у кацапів асоціюється лише з "прєдатєльством".
Але для Українців Гетьман Мазепа насамперед розбудовник Держави, один з фундаторів українського бароко, меценат незчисленних церков і монастирів.
У народі до сьогодні побутує знана приказка: «Від Богдана до Івана не було у нас Гетьмана». Важливий був вклад гетьмана Мазепи у духовне життя України-Гетьманщини: за його гетьманування воно досягає особливого піднесення, напруження та розквіту, у всіх галузях української культури — в освіті, науці, літературі, мистецтві. Мазепа був великим меценатом культурних починів і будов в Україні. Найбільш вражає в часи Мазепи розвиток образотворчого мистецтва, головно архітектури. У добу Мазепи відроджується Київ як духовий центр України. Мазепинська доба створила свій власний стиль: виявився в образотворчому мистецтві, літературі, цілому культурному житті гетьманської України. Це було українське бароко — близький родич західноєвропейського — глибоко національний стиль, який мав своє найвище завершення в часи Мазепи. Ревний заступник православ'я, Мазепа надав кошти на будівництво в усій Гетьманщині низки церков, споруджених у стилі українського бароко. Скільки чудових церков залишилось після Гетьмана. А от світських споруд — знаменитих гетьманських палаців — майже й не збереглося.
Отже, після історичного екскурсу перейдемо до подорожі на Мазепинський Кордон.
 


 

Гетьманські Палати, «Мазепинський Кордон»
і "Палац Покручів"

 

Території, де Іван Степанович заснував свої курські маєтки, якраз перебували в своєрідному закутку поміж Слобожанщиною та Гетьманщиною.
Межа історичних українських земель Сіверщини та Слобожанщини, на захід тоді лежали землі Гетьманської України, на схід вже була Московія. І вже на той час Московія поглинула Слобожанську Україну та частину Сіверщини.
Курска ґубєрнія була зоною особливого інтересу Гетьмана. Йому тут належало чимало сіл і маєтків. Щось дарував Петро І, поки ще перебував у полоні шарму свого підлеглого, щось купувалося.
Гетьман Мазепа планував з цього свого форпосту не лише боронити Україну від москалів, але й повертати окуповані українські землі...
 

Трійця заснованих Мазепою гетьманських сел на території РФ.
Село Іванівське — одне з трьох гетьманських сел, є найбільшим. Сусідні Степанівка та Мазепівка невеликі, останнє зовсім практично мертве.
Навпроти Іванівки знаходиться Мар'їно, де височить той самий "Палац Покруча" — розкішний палац князя Барятінскоґо, теж виходця з України, але справжнього покруча й зрадника України.
 

Ось тут починається найцікавіше у нашій подорожі на Мазепинський Кордон.
Спочатку оглянемо залишки Палат Гетьмана Мазепи.
 

Іванівське — типове українське село, що широко розкинулось, на відміну від сусідніх кацапських дєрєвєнь. Щоправда, українського в селі нічого не залишилось, окрім, залишків Палат Гетьмана Мазепи та здичавілого вишневого садку біля занедбаної будівлі. Знайти Палати нескладно, вони в самому центрі села на перехресті головних вулиць. Але помітити складно і на місцевості, і на ґуґл-мапах, позаяк все заросло хащами.
В центрі села нова кацапська церква-новодєл "кірпіч-под-дєрєво", маркет "пятёрочка" на колишньому гетьманському дворі і позаду власне залишки Палат...
 


 

Гетьманські Палати збереглись у вкрай занедбаному стані на територіях сучасної РФ — залишки Гетьманських Палат в Іванівському. До речі, варто зауважити, що Палати Мазепи є найстаршою кам'яною садибою на Московщині, окрім царських палат. Саме тому за гетьманських часів садиба ще звалась кам'яницею.
Будівництво маєтку почалось у 1703 році, завершено у 1705 році. Палати побудовані з червоної цегли на підвалах, одноповерхові. Колони з такої ж цегли, що й головна будівля, заввишки як стіна палат, утоплені у стіну на одну чверть своєї товщини. Вікна і портал напівциркульні з сандриками, декор фрагментарно збережений знизу. Дах підтримується розкріпованим карнизом, що опоясує будівлю по периметру.
Сама кам'яниця Гетьмана після поразки Мазепи була спалена кацапами приблизно у 1790 році, а згодом зруйнована, залишилось лише сусіднє, ймовірно, господарське приміщення чи будинок для гостей, який тепер і зветься Палати Мазепи.
 


 

В наші дні залишки Палат Мазепи перебувають в жахливому стані.
Деякі декоративні елементи палат Мазепи втрачені: у вікнах відсутні візерункові ковані ґрати, немає віконниць з петлями і засувами ковальської роботи, давно зникли ковані двері. Власне, лишились тільки стіни будівлі. Первісний дах не зберігся, сучасний — чотирискатний, низький, що робить будівлю приземкуватою і псує первісний архітектурний образ початку XVIII століття. Усі вікна закладено білою цеглою, аби завадити подальшому руйнуванню палат. Будівля порожня і ніяк не використовується.
 


 

Зневажливе ставлення до архітектурного комплексу ще з пєтровскіх часів, пережитий совєтскій період та таке ж зневажливе ставлення при путінской фєдєрациі — і на сьогодні єдина вціліла будівля вже фактично мертва. За совєтських часів в будівлі розташовувалась колгоспна електропідстанція, зараз будівля просто пуста і у предсмертному стані...
Але залишки Палат Мазепи не чіпає влада РФ!
 

Занедбані Палати Мазепи існують як контраст до іншого історико-архітектурного об'єкту — розкішний палац покручів Барятінскіх навпроти! Ба, більш того, занедбана архітектурна пам'ятка "Палати Мазепи" включена до складу "дворцово-парковоґо архітєктурноґо комплєкса Усадьба князєй Барятінскіх Марьино".
 

Таке собі наочне і показове приниження.
Мовляв, "Сматрітє, хахли, вот уґодья вашеґо ґєтьмана-прєдатєля, іуди, тєпєрь на тєрріторіі Рассіюшкі, а рядам наш, раскошний дварєц княжескаґа рода, что вєрай і правдай служилі Атєчіству! Дастатачна проста прайті по алєє із Марьіно к ґєтьманской хаткє!"
 

Знищені й занедбані Палати Мазепи та розкішний палац покручів Барятінскіх поєднує довга двокілометрова пішохідна алея, що починається від Палат Мазепи у Іванівському, перетинає "Рильський Шлях" та спускається до палацу з парковим комплексом. Алея починається монументальними сталінськими статуями колхозніц з веслами, піонєров та новодільними інфернальними монстрами крокоділо-бичків з головою ільі муромца на психоделічній "дєтской площадкє" навпроти маркету "пятёрочка" — це таке сучасне рассєянскоє "іськуство".
Двокілометрова алея також має своє призначення. Недарма вона починається не від розкішного палацу покручів Барятінскіх, а саме від Палат Гетьмана Мазепи: спочатку мандрівник та гість має побачити "повєрженноє уґодьє ґєтьмана-іуды", а потім вирушити алеєю до розкішного палацу, і протягом півгодини пішого ходу між густими ялинками перед очима нав'язливо майорить лише один і той же пейзаж — величний фасад палацу покручів в кінці хвойного туннелю...
Втім, про символізм цієї алеї і взагалі про розташування цих двох історично-архітектурних об'єктів ми ще згадаємо.
А зараз оглянемо сам Палац Покручів.
 


 

Після 1709 року курські маєтки Мазепи дісталися пєтровскому улюбленцю Алєксашкє - князю Мєншикову, але потім той теж втрапив в опалу... Одне слово, зрештою всі села з майном і людьми стали власністю князя Барятинського.
 

Рід Барятинських (Борятінскіх) йде з Чернігівщини. Щоправда, представники цього роду ніколи не вважали себе Українцями і воліли служити Московському Царству. Тому рід покручів доцільно іменувати саме по-кацапські — Барятінскіє.
Під час Північної війни Барятінскій Іван Фьодоровіч був відзначений нагородами, а вже після Пєтра-І став Московським ґєнєрал-ґубєрнатором і водночас був призначений Головним командиром "правлєнія" гетьманського уряду у Глухові для керівництва Лівобережною Україною. Увійшов в історію, як "россійський централізатор". Зокрема, наказав заарештувати весь склад Київського магістрату. Також за його розпорядженням були вилучені всі королівські й царські грамоти, що визначали привілеї Києва, включно з Маґдебурзьким правом. Вони були направлені до Санкт-Петербурга «…дабы оные по продолжению времени из памяти у них вышли, и не имели на что ссылаться».
В цей же час ще один представник роду Борятінскіх князь Андрєй Трофімовіч також був введений до складу "правлєнія" гетьманського уряду в Глухові.
Барятінскіє вважались "вєрхушкой россійскоґо общєства".
Всі колишні гетьманські землі належали Барятінскім.
У 1811 році один з нащадків цих покручів, Барятінскій Іван Івановіч вирішив збудувати розкішний маєток біля села Іванівське. Так з'явився палац Мар'їно, названий на честь двох дружин цього князя — Марії Франциски Деттон, померлої незабаром після народження дочки, і юної Марії Келлер.
Палац покручів вражав своєю розкішшю, всім своїм виглядом підкреслюючи статус московських зайд. Таке собі "мєжиґорьє януковіча", тільки більших масштабів та витонченої естетичної архітектури, а не донбасскоє жлобство.
 


 

Втім, дворянська розкіш покручів проіснувала лише до большевиків, а пролєтарські кацапи та чєкісти миттю розграбували всю цю розкіш і знищили не лише родовий маєток, але й родовий склеп Барятінскіх.
У 1918 році "Наркомпрос" (совєтський "комітєт просвєщєнія") відрядив сюди спеціальну комісію з метою вивезення творів мистецтва, цінних речей, бібліотеки та архіву. Все це розграбувалось. Хоча, большевіки все ж "спохватілісь" та з часом знайшли пристосування величному але розграбованому палацу покручів.
У 1919 — 1922 роки в Мар'їно розмістився сільськогосподарський технікум, а з грудня 1922 року в садибі розташовувався будинок відпочинку "наркомату оборони", а потім, з 1923 — санаторій "ЦентІсполКома СССР", в якому залишилися тільки стіни і підлоги. У 1930-их роках за наказом "всєсоюзноґо старости" Калініна, який відпочивав на той момент у Івановському, було зруйнувано Покровську церкву маєтку і побудувано на її місці школу. Склеп князів Барятінських під цією церквою перетворено на шкільну котельню та склад вугілля, при цьому фамільна усипальня Барятінських піддалася оскверненню: були знищені дев'ятнадцять княжих гробниць.
У 1940 році будинок відпочинку ліквідували, а в палаці відкрилася школа політруків та чєкістів. Під час ІІ Світової війни 1941 року Гітлер подарував маєток генералу Гудеріану. Через два роки, при відступі, німці намагались підірвати палац, але зусиллями місцевих партизанів садиба була врятована. Після війни в Мар'їно містився спочатку госпіталь, а потім будинок відпочинку для поранених льотчиків.
У жовтні 1952 за сприяння Сталіна маєток князів Барятінських знову перетворився на санаторій Управління справами ЦК КПСС.
1980 року були розпочаті роботи з капітального ремонту та реставрації «Мар'їно», які планувалося завершити 1995 року. Зі зникненням у 1991 ЦК КПСС, санаторій на 220 осіб опинився на балансі Медичного центру при уряді Російської Федерації.
В наші дні в садибі «Мар'їно» знаходиться санаторій "Управлєнія дєламі Прєзідєнта РФ Владіміра Путіна".
Себто, дача Путіна під кордонами України.
Для плєшенфюрера-карліка палац покручів капітально відреставровано разом з парком та ставочками, встановлено купу "новодєльних" статуй про "імпєрскоє вєлічіє", всередині навішано купу психоделічних "картін на патріотічєскую тєматіку" (певно, "пшонка-стайл" з усілякими путінами на конях у образі россіянських імпєраторов), а також "рєплікі портрєтов прєжніх владєльцев дворца".
"Перед главным входом в барский дом стоит памятник фельдмаршалу Александру Барятинскому" — наголошують на сайті "санаторія".
Щоправда, потрапити на "тєрріторію об'єкта, охраняємоґо ФСО" простим смертним нереально, тому вся та "красота-красотіща" лише для очей плєшенфюрера та кремлядської еліти.
 

Повернімось до символізму.
Як бачимо, будь-який московський режим, чи то Россійская Імпєрія, чи Совєтська Россія, оберігають ці два історико-архітектурних об'єкти: у розкоші палац покручів і в занедбаному стані залишки Палат Гетьмана Мазепи. Як і назви заснованих Гетьманом Іваном Мазепою трьох сел: Іванівка, Степанівка та Мазепівка. Для того, щоб підкреслювати символізм "пабєды над іудой Мазєпой"!
Цей символізм, разом із символічною аллеєю, що поєднує обидва маєтки на колись українських землях заселених кацапами, також міцно закріпився в головах кацапів. Окупанти українських етнічних земель впевнені, що це і є показовим "наказанієм і назіданієм".
Наприклад, під час пошуку матеріялів для цієї публікації трапився такий собі фотозвіт від якогось кацапа-мандрівника.
Товаріщ "варандєй" пише кацапською:
"Село это примечательно сразу двумя усадьбами общероссийской ценности. Первая (собственно Ивановское) - усадьба великого сепаратиста, национального героя Украины, гетмана Мазепы. Вторая (соответственно, Марьино) - усадьба великого покорителя, усмирителя сепаратистов, верного пособника самодержавия князя Барятинского. И между этими усадьбами, стоящими по разные стороны от дороги, всего лишь 20 минут пешего ходу."
"Мог ли когда-нибудь украинский гетман предположить, что даже когда вся Украина со значительным количеством российских земель станет независимой, его собственное имение останется на территории проклятой империи? Вряд ли..."
"Мало того, что имение Мазепы осталось на территории России, так еще с 1820-х годов здесь располагалось имение Барятинских, один из которых, князь Александр Барятинский, выиграл Кавказскую войну, взяв в плен единомышленника Мазепы - предводителя горцев Шамиля."

 

Тепер зрозуміло, чому плєшенфюрер розташував в палаці покручів свій "санаторій"?
Ну а россіянє, звісно ж, щиро вірять у всілякі побрехеньки. Вони впевнені, що покруч Барятінчкій "пабєділ і усміріл" Мазепу, хоча насправді учасник Північної війни Барятінскій навіть не перетинався з Мазепою, а просто отримав згодом гетьманські землі від вже опального Мєньшикова. Сам палац покручів було збудовано вже у 1820 році, через сотню років після смерті Мазепи. Звісно ж, "прєдводітєль ґорцев" Шаміль не міг ніяк бути "єдіномышлєнніком" Мазепи (ймовірно, кацап мав на увазі "сєпаратізм і прєдатєльство"), але на честь "покорённоґо Шаміля" на одному зі ставків садиби споруджено статую орла. Місцеві аборіґєни вірять в казку про те, що "Шаміль хотєл бєжать, но єґо подстрєлілі в пруду і тєпєрь на том мєстє стоіт арёл"! Власне, все як і має бути у кацапів — їх "історія" створюється з усіляких побрехеньок...
Ну і найсмішніше, звісно ж, "мог лі прєдпалажить ґєтьман, чьто даже коґда вся Украіна со значітєльным колічеством россійскіх зємєль станєт нєзавісімой, єґо собствєнное імєніє останєтся на террітории проклятой імперіі?"
Кацапи схоже не усвідомлюють, що втрачені етнічні терени України цілком можна повернути, якщо поставити таку мету: від окупованих шматків Сіверщини та Слобожанщини, до Кубані і Підкавказзя!
Просто поставити таку мету...
 

А поки що кацапи тішаться символізмом розташованих поруч Палат Гетьмана Мазепи та палацу покручів, в яких плєшфюрер облаштував собі дачу, символічною аллеєю від занедбаного гетьманського будинку до розкоші імпєрской, по якій водять россіянських туристів, розповідаючи історію про "повєрженного ґєтьмана-іуду" під психологічне візуальне сприяття величного палацу в кінці хвойного тунелю.
Тішаться кацапи, що шмат гетьманських земель таки опинився на території РФ, хоч і біля кордону.
Нічого, Її Величність Історія завжди все ставить на свої місця.
Хто зна, можливо колись в цьому палаці покручів на Мазепинському Кордоні буде підписано акт про ліквідацію РФ. Все ж може бути.
Історія любить жартувати з вбивцями та покручами.
І тоді в історію увійдуть не лише новий термін Палац Покручів, але й Мазепинський Кордон, а Палати Гетьмана Мазепи будуть відновлені та збережені для нащадків. І по психоделічній алеї будуть ходити вже зовсім інші туристи і в зовсім іншому напрямку...
 

Подякуємо Гетьману Івану Мазепі за спробу врятувати Україну...
 


 

© Dmytro Dzŭba
Tokmak, Zaporožžya, UKRAЇNA
2017.VI.30
© «Порохівниця»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *