Олексій Курінний — світла пам’ять…

Олексій Курінний — світла пам'ять...

 

Ранок 6 вересня 2017 року приніс сумну й страшну звістку...
У Рівненській області на трасі Київ — Ковель поблизу села Масевичі в автокатастрофі загинули молоді, прогресивні діячі України: Олексій Курінний, Олександр Маслак, Олександр Ніканоров, Володимир Карагяур та Сергій Попов — чи не найкращі представники сучасної української інтелектуальної еліти...
Чорний день для української науки та суспільно-політичного життя. Загинув цвіт молодої української політології.
Трагічний, чорний день для України...

 

За інформацією рівненської поліції, рухаючись по автостраді Київ — Ковель в напрямку столиці, поблизу села Масевичі Рокитнівського району Рівненської області, автомобіль «Opel Omega» з невідомих поки причин виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з вантажним лісовозом «DAF».
Всі загиблі поверталися з Варшави до Києва із конференції „Стратегія співпраці країн Міжмор'я в умовах гібридної війни” („Strategia współpracy państw Międzymorza w warunkach wojny hybrydowej”).


 

Від імені співавторів блоґ-майданчика «Порохівниця» щирі співчуття рідним і близьким всіх загиблих в цій страшній катастрофі... Загинули справжні Патріоти України, яких будуть пам'ятати завжди...
 

Інтелектуальна Україна зазнала потужної втрати

Сергій Попов — справжній донецький Українець, патріот рідної Донеччини, деякий час керував компанією "Офіс реформ в Донецькій області" та працював із головою Донецької ОДА Павлом Жебрівським, допомагаючи налагоджувати життя у зруйнованій війною Донецькій Україні.
"Сьогодні внаслідок страшної ДТП загинув Сергій Попов, керівник і серце нашого АКМЦ, — йдеться у повіломленні Антикризового медіа-центру, — Весь колектив ГО Антикризовий медіа-центр сумує з приводу трагічної смерті керівника нашої організації Сергія Попова і висловлює глибокі співчуття його рідним і близьким".
"Завжди привітний, усміхнений, уважний, допитливий, оптиміст. Він був нашим донецьким сонечком. Сергійку! Не вірю, що не побачу твою усмішку...", — з болем пише пані Анжеліка Рудницька.
Сергій був наймолодшим серед загиблих і найдовше боровся за своє життя — помер в Рокітнянській реанімації через декілька годин після катастрофи...
 

Володимир Карагяур — журналіст «Спільно.TV», один із найвідоміших "стрімерів" країни, тому завжди був у центрі подій. "Автомайданівець" Володимир Карагяур під час Революції Гідності був арештований окупаційним кримінальним режимом нібито за постачання пального для ЄвроМайданівців.
《Головне дожити до осені...》 — один з останніх статусів пана Володимира в соцмережі...

《Кров вдарила в голову з такою силою, що аж потемніло в очах. Обірвалося життя Володимира Карагяура! ...Він був не лише професіоналом своєї справи, але й надзвичайно розумною та гарною людиною》, — пише волонтерка пані Олена Розвадовська.
Володимир Карагяур був за кермом автівки, мав величезний досвід водіння...
 

Олександр Маслак — політолог, філософ та історик, був членом вищої ради партії «Національний Корпус» та провідним аналітиком центрального штабу.
《Олександр Маслак був нам вірним побратимом, що своїм завзяттям і невтомною працею просував спільну справу та помножував славу української нації. Ми співчуваємо родині Олександра та родинам усіх загиблих в аварії》, — пишуть його побратими із «Національного корпусу».
《З Сашком Маслаком я був знайомий понад 10 років. Ця людина — не побоюсь цих слів — була інтелектуальною глибою, справжнім філософом і дослідником, яких дуже мало нині в Україні. Чимось він мені завжди нагадував хірурга — настільки точними, холоднокровними, врівноваженими і вивіреними були його коментарі та огляди політичних, культурних чи історичних питань. Він був переконаним консерватором і одним із дуже небагатьох ґрунтовних сучасних дослідників теорії та концепції українського консерватизму. Ніколи не кидався словами просто так, і, на відміну від переважної більшості вітчизняних балаболів, що люблять іменуватися "політичними експертами" та "політологами", ніколи не коментував питань, у яких погано розбирався. А ще Сашко відверто, глибоко і по-справжньому любив рідний Київ і глибоко переймався його проблематикою》, — згадує пан Тиміш Мартиненко-Кушлянський.
 

Олександр Ніконоров — політолог, член правління ІЦ «Міжмор'я», головний аналітик «Team 4 Ukraine». Ця ініціатива була створена для підтримки та розвитку громадянського суспільства та підготовки співробітників поліції та інших правоохоронців за стандартами НАТО.
Олександр Ніканоров друкував статті із ґрунтовним аналізом інформації щодо ситуації на окупованих теренах Донецької України та ризиків сепаратизму на Закарпатті.
 

Олексій Курінний — український історик, науковець, політолог, викладач, експерт з розвитку української мови, громадський діяч. Працював у Києво-Могилянській академії.

Олексій Курінний народився 22 травня 1986 року в Бахмуті на Донеччині в українсько-російській родині: батько — українець, мама — росіянка. За наполяганням дідуся-росіянина разом з батьками переїхав до Києва, аби здобути якісну освіту в українській школі. Саме дід Олексія Курінного відіграв ключову роль у формуванні проукраїнських поглядів хлопця.

У 2003 році Олексій Курінний з відзнакою (золота медаль) закінчив гімназію «Києво-Могилянський колегіум», а у 2009 році здобув ступінь магістра, викладача вищої школи (повна вища освіта, диплом з відзнакою), завершивши навчання у Національному університеті «Києво-Могилянська академія». З вересня 2009 року працював старшим викладачем Кафедри міжнародного права і спеціальних правових наук Факультету правничих наук НаУКМА.
Вивчення мовної ситуації в Україні, а також утвердження державного статусу української мови були провідними ідеями в житті науковця. Курінний був заступником голови Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса, заступником голови Київського міського об'єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка (2013—2017), членом Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя України при Міністерстві культури України, Міжвідомчої робочої групи з питань реалізації Концепції розвитку української мови, культури й виховання історичної пам'яті у жителів Києва та експертом громадської ініціативи «Реанімаційний Пакет Реформ».
Співрозробник низки законопроектів: «Про державну службу» (ЗУ № 889-VIII від 10.12.2015), «Про адміністративний збір»", «Про права корінних народів України» (законопроекти від 2014 і 2015 рр.), «Про правонаступництво України від українських державних утворень» (2015—2016,), підготовка правок до законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» (ЗУ № 159-VIII від 05.02.2015).

Основні наукові інтереси 31-річного Олексія Курінного — міжнародне право та права людини. Тема його наукового дослідження — «Імплементація права на політичне самовизначення до правової системи України». Він багато працював над розробкою та удосконаленням українського законодавства. Був експертом у питаннях декомунізації, децентралізації та адміністративної реформи. Брав активну участь у процесі перейменувань київської топоніміки. Автор численних публікацій, що обґрунтовували необхідність перейменування столичних вулиць з комуністичними назвами. Автор і співавтор понад 50 наукових і аналітичних публікацій з права, історії, соціолінгвістики, етнографії, зокрема, колективних монографій і посібників (у співавторстві), а також наукових статей.
Громадський діяч непересічного таланту, який зробив дуже багато, як ніхто з нас, для відстоювання саме Української України.

《Ти до кінця боровся за Україну!》 — пишуть в соцмережах його друзі й знайомі.

«НАД БІЙКОЮ» — Олекса Курінний

Для мене ще не вирито могилу
Лопатами у глині неглибоку.
Я жити звик не пустощами — ділом
І простувать в житті спокійним кроком.

Повільний крок — не антитеза силі:
Дає він змогу зазирнути вище,
Відчувши ляпас руйнівної хвилі,
Яка за мить усе живе тут знищить.

Мов грім, я чую черги автомату
Як в забутті кварталами прямую...
Та серцю з криці болю тре' багато,
Щоб знов згадати шаблю й кінську збрую!

Нечиста сила зводить барикади,
Вогнем розтопить гуму шин на смоли
І ось порядний каже: "Буду гадом"!
Інтелігент продукти тягне кволо.

Я міг допомогти старій бабусі
Я руку простягти міг, тим, хто в прірві,
Та я над бійкою — я ж поки вчуся
Допоки запах крові дах не зірве!

© Олексій Курінний 2008

Олекса Курінний, як себе ще називав пан Олексій, був відомий практично всім патріотам України в соцмережах. І ворогам України також...
Раптова загибель пана Олексія разом з побратимами в автівці на "варшавці" стала шокуючою новиною для всіх проукраїнських користувачів соцмереж. Друзі й знайомі безперервно пишуть пости пам'яті на аккаунт пана Олексія, котрий того чорного дня вже став "меморізом" — соцмережа позначила аккаунт як сторінку померлої людини. А люди не можуть повірити, пишуть спогади... Люди ще довго не зможуть оговтатись...
 

Ця публікація теж важко дається до написання, адже публікації пишуть не машини, а люди...
Не хотілось подати сухо факт страшної аварії зі світлинами загиблих — блоґ-майданчик «Порохівниця» не новинарне медія, а живий ресурс. Тож, даруйте, друга частина публікації буде дещо особистою і здебільшого це буде спогад про честь бути знайомим з паном Олексієм.

《Мабуть найбільший талант Олексія Курінного полягав в тому, що він вмів докопуватись до сутності справи аж до самого кореня. Коли він докопувався до правди, він не вуалював її в політкоректні вислови, не намагався обходити гострі кути чи шукати завуальовані фразеологізми. Навпаки, він вмів подати правду в парадоксально гострому вигляді. Це звісно бісило його ворогів, але надихало нас》, — зазначає пан Андрій Бондаренко.

Безумовно, кожен із загиблих в цій страшній автокатастрофі є не меншим Патріотом України, кожен, як вже відомо, був цвітом українського інтелектуального середовища. Та, на жаль, автор цієї публікації не мав честі знати цих чудових людей. А ось із паном Олексієм мав честь бути друзями в соцмережі і хотілось би подякувати, хоч і пізно...

...Пан Олексій Курінний подав запит у френди сам, що було несподіванкою для мене, маловідомого блоґера. Нікому невідомий Дмитро Дзюба і сам Олекса Курінний запросився! Ми й до цього часто стикались у коментарях, обмінювались репліками та взаємними вподобаннями, як однодумці, але я соромлюсь лізти до людей у френдлист, тому просто дописався. Аж раптом пан Олексій побачив десь у френдстрічці наш великий історичний арт-проект «УКРАЇНА — ціна Незалежності 1917-2017» і з захватом переглянув величезну публікацію з сотнею постерів про 100 років трагічної історії України з початку Великої Війни...
Після цього пан Олексій відправив запит у друзі, який я залюбки прийняв.
І одразу ж енергійний пан Олексій подякував:
《Божествено! Красиво і точно! Ви перша людина, котра прив'язана окупацію Криму і шматка Донбасу до окупації інших наших теренів.》

Саме завдяки пану Олексію цей великий матеріял «УКРАЇНА — ціна Незалежності 1917-2017» значно поширився тоді соцмережами.
Саме за це хотілося би подякувати...

Я зніяковів тоді, бо це була чи не перша така оцінка, щось відповів, а потім ми єдиний (і останній) раз поспілкувались трішки в приваті. Єднали спільні зацікавленості — історія України і мапи — обидва готові обкластись мапами по самі вуха й нескінченно вивчати їх!
Пан Олексій був в захваті від тієї стилізованої мапи, що я створив для арт-серії «УКРАЇНА — ціна Незалежності 1917-2017». "Ти зміг поєднати в одній мапі всі втрачені терени сходу і заходу за увесь історичний період останніх ста років, включно з окупованими зараз теренами Криму й Донеччини! При цьому показав Соборну Україну цілістною! Це неймовірно!"
Я ніяковів і відповідав, що це всього лиш стилізований малюнок, це навіть мапою складно назвати, просто поєднав контури українських етнічних теренів, контури сучасної України і межу сучасних окупованих територій, стилізувавши під кров окуповане і додавши бекґраундом синьо-жовте поле й небо з краплинами крові та Вогняним Тризубом Визвольних Змагань. Можливо колись вдасться створити справжню велику мапу Соборної України з втраченими теренами у високій роздільності.
Ми ще трішки поспілкувались, я оцінив мапи, створені власноруч паном Олексієм (а він створив доволі цікаві мапи), з'ясували, що совєтський термін "донбасс" віджив своє і час вже з'явитись Донеччині, або Донецькій Україні (від назви ріки Сіверський Донець, а не від топоніму Донецьк). Краєм торкнулись питання щодо концепції адмінустрою України за принципом історичних країв зі збереженням історичних назв. "Дуже багато роботи! Ми все змінимо, наше покоління мусить все змінити! Від совєтського треба позбавлятись!" Я порівняв мапу поширення россійської мови в Україні (2001 рік) з "метастазами русскоґо міра", чим викликав ще одне захоплення пана Олексія і на тому ми попрощалися.

Завжди вважав, що пан Курінний старший за мене, а виявляється навпаки, трішечки молодший — ми майже одного віку.
Ми не були друзями в реальності, всього лиш віртуальними френдами, всього раз спілкувались у приваті та часто зустрічались в чисельних тредах дискусій в соцмережі.
Востаннє у пана В'ятровича в дописі стосовно чергової українофобної сентенції українофоба трєґубова. Ми з паном Олексієм обмінялись іронічними коментарями, як однодумці, взаємними вподобайками — все, як завжди.
Це було тиждень тому... Невдовзі я отримав черговий місячний бан за коментар "трєґубов россійскій фашист і шовініст" (без ніяких "запрєщённых слов" кацап-москаль), пану Олексію вдалось оминути бану від трєґубовскіх стукачів, хоча саме від його коментарів "руссцкоґаварящіє" аж корчами корчились!
Вельмишановне панство чудово знає, як легко пан Олексій доводив до сказу москаликів та принципових "узкоґаварящіх"!
Ну а через декілька днів сталась ось ця страшна автокатастрофа...
 

Аварія жахлива, страшна...
Міжнародна траса, ідеальне покриття, мокрий асфальт, висока швидкість, зустрічна смуга, вантажівка...
Знову вантажівка...

Аварія викликає багато запитань, і велика кількість друзів та знайомих загиблих весь день не могли повірити, що ця аварія сталась, що досвідчений водій Володимир Карагяур не впорався з керуванням, задрімав за кермом.
Звісно, не варто поспішати з висновками поперед офіційного слідства, з високою вірогідністю саме так і сталось — їхали зі швидкістю, слизьке після дощів покриття, можливо дійсно на секунду задрімав втомлений водій — все ж, шлях від Варшави до Києва не близький. Але...
Все як завжди — дорога, вантажівка, смерть знакових патріотів України...
З часів загибелі, вірніше, вбивства кандидата у Президенти України Вячеслава Чорновола у 1999 році — постійно один і той же почерк: траса, вантажівка, відсутність свідків, або подальші зникнення чи таємні смерті свідків... Щоправда, з часів вбивства Вячеслава Максимовича Чорновола технологія таких "аварій", схоже, відточена до безгдоганності, бо пана Чорновола добивали кастетом невідомі чєкісти, а подальші "аварії" вже траплялись "бєз сучка і задорінкі"... Ще питання тепер виникає стосовно загибелі співака Андрія Кузьменка, котрий теж виділявся палкою проукраїнською позицією, патріотизмом і гострим гумором, який доводив до сказу ворогів України, в тому числі й серед так званих "русскоязычных патріотав"...
І ось знову автокатастрофа з вантажівкою...

Не прихильник всіляких теорій, але все ж, такі постійні "соупадєнія" вже насторожують. А я не вірю в "соупадєнія"...
Звісно, про конференцію у Варшаві з питань гібридної війни РФ, на яку вирушають п'ять науковців України, знало багато людей, як друзів, так, певно ж, і осіб, котрі слідкують за подібними заходами та за українськими активними громадськими діячами.
П'ятеро провідних проукраїнських науковців-політологів в одній автівці! Довга дорога туди й назад. Це ж знахідка для ворожих спецслужб!
І питання до Держави, котра не в змозі забезпечити питання безпеки для українських науковців, що приймають участь в таких геополітичних заходах. У нас проукраїнські науковці змушені за власний кошт власними автівками їздити далеко за кордон на міжнародні заходи, щоб представити нашу Державу. На волах... Звісно, це ж не обласкані з усіх боків пророссійські "політолухі", котрі чартерами літають на Москву щотижня через Мінськ посвітитись в кремлядських пропаґандонських телешоу — таким точно нічого не загрожує!
А тут хлопці в одній автівці через все Полісся й Волинь...
Не варто недооцінювати чєкістів (про це не раз говорив і пан Олексій Курінний), не варто недооцінювати ФСБ-КҐБ. У чєкістів великий сторічний досвід тероризму! А в ХХІ столітті з сучасними технологіями й поготів.
Є безліч можливостей вивести з ладу автівку через N годин під час її руху, щоб створити видимість аварії й нещасного випадку, і чекісти на цьому обізнані. Легкий пошук в ґуґлі дає інформацію про те, що є спосіб поставити резистор між контактами електроніки яка регулює подушку безпеки, так щоб та спрацювала як тільки швидкість досягла певної відмітки, наприклад. Або ж те саме тільки з допомогою електронного таймера із запрограмованим або дистанційним керуванням з авто, яке буде поруч. Подушки безпеки вибухають — автівка вилітає на зустрічну смугу, під зустрічну вантажівку — подушки безпеки здуваються... Резистор чи прилад з таймером згоряє після виконання своєї функції. Сліди знайдуть під мікроскопом лиш фахівці та уважні експерти, які знають, що шукають.
..а не міг бути який такий пристрій причеплений у Польщі на автівку?..
Це, звісно, тільки припущення.
Але після цілої низки однотипових аварій з вантажівками саме таке припущення й виникає...

Ніхто не вірить у випадковість цієї аварії...
Щось забагато вже схожих аварій з вантажівками...
Cui prodest? — Питання риторичне...

Кожен із загиблих в тій чи іншій мірі дошкуляв ворогам України.
Зверніть увагу на масовану атаку ботів в коментарях у кожного з п'яти загиблих! З фейкових аккаунтів постяться одні й тіж коментарі: каркають про "карму" стосовно українофобки бережної, (забуваючи про власну карму, якщо вже такі "кармовєщатєлі"), знущаються, насміхаються, радіють і відверто пишуть "тєпєрь наша очєрєдь плясать на костях". Зрозуміло, що така атака інспірована певними власниками ботоферм, які також можуть бути причетні до цієї "аварії" — і грошенят для атаки вони не пошкодували.
Найбільше казяться саме у Олексія Курінного.
Пан Олексій був наче кістка в горлянках у чисельних українофобів та ворогів України... Його смерті вони найбільше радіють!
Зараз вороги України тішаться...
Але перемога буде за Україною!

Ми, свідомі Українці, не забудемо наших Патріотів і продовжимо їх справи.
Наостанок фраґмент висловлювання пана Олексія Курінного.

...Пан Олексій, коли бачив у своїй френдстрічці наші дописи, завжди ставив вподобайку.
Інколи бачив мої "русофобскіє" вірші і ставив регочущий смайлик. Він теж писав вірші, виявляється... Сподівався, що останні вірші про тулумбаси також потішать пана Олексія — «Б’ють тулумбаси — бам! бам! Смерть москалям! Смерть москалям!» Веселий смайл і гострий коментар від пана Олексія був гарантований... Не судилося...
Цей допис теж не побачить пан Олексій Курінний, хоч і буде позначений теґом як френд, не поставить вподобайку та не лишить гострий коментар, як інколи він робив...
І не напише вже "Дякую, друже!"
Для нього всі були друзями...
Тепер його аккаунт "меморіз"...

Як шанувальнику мап України, пане Олексій, саме на тлі тієї стилізованої мапи Соборної України з втраченими теренами, створено, на жаль, скорботний постер — в пам'ять про Вас... Краще б я створив Вам аватарку чи звичайний плакат на тлі мапи, котра Вам так сподобалась...

Велика подяка Вам, пане Олексій, за все, що Ви зробили для України...
Велика подяка всім, хто пішов разом з Вами у Небо: Володимир Карагяур, Олександр Маслак, Олександр Ніконоров, Сергій Попов...
Спочивайте з миром і тримайте для нас Небо...
Світла Вам Пам'ять...

Пані Олена Татьянченко присвятила всім Вам вірш...


Просто дихати, просто дихати,
Просто дихати – попри все.
У яку би безодню безвиході
Не завезла життя карусель.
Там, де біль огортає саваном,
Де душа від безсилля рветься,
Я не можу, не хочу визнати,
Що колись навіть це минеться.
Що чекає на нас, не знаємо,
Тільки серце - воно не здається,
Своїм стуком весь час нагадує,
В скроні думкою вічно б’ється:
Від життя до смерті так близько –
Поміж ними один лише подих.
Просто дихати, просто дихати,
Просто дихати – поки можеш.

© Олена Татьянченко

Вдячність за використаний матеріял порталу «Україна Молода».

З сумом, автори блоґ-майданчику «Порохівниця»
Пані Світлана Кашпіровська
Dmytro Dzyuba
© «Порохівниця»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *