«Juliya ý Honduras»

«Juliya ý Honduras»

 

— Тегусігальпа... Тегусігальпа... — бурмотіла собі під ніс Юлія Володимирівна, — це як ото гусей в селі кликати... Гусі-гусі... Тегусігальпа...

Юлія Володимирівна нервувала...
— Як вони могли? Та я ж... Я ж до них "любі мóї"! Я ж до них і на коляскі тій виїхала, як дура! Думала ж, пожаліють! Синяк той півночі малювала собі на пузі в Качановской зонє, йопт, всі свої тіні від "Мейбелін" ізрасходувала, в натурє. А вони...
Юлія Володимирівна поглянула на велику панорамну фото Майдану, де вже Йолка вся була замотана з усіх боків великими розтяжками "Юлі волю" з красивою, ще молодою Юлею...
Юля дивилась на це велике фото Майдану, вилиці стискалися від люті, вуха синхронно ворушились.
— Шо ж пошло нє так? — розмірковувала Юлія Володимирівна, — он же Кужелька старалась, берегла ту розтяжку на Йолкє, нових понавішувала, кусала всіх, хто хотів зняти. Вєздє ж була я, тільки я і лише я. "Юлі волю", "Юля" — кругом на Майдані, де не кинь оком, була я, я і тільки я! А вони... Пастор ще той, ух, прєдатєль!.. Шо ж пошло не так? Я ж і на колясочкі...

Раптом задзвонив телефон.
Юлія Володимирівна підійшла, зняла слухавку.
Веселий голос Арсенія на тому кінці радісно, як в той день, закричав:
— Юля! ЮЛЯ!!!
— Ну шо тобі? — роздратовано запитала Юлія Володимирівна.
— Юля! Привєт від Пастора! Чуєш, там петиція набрала вже 25 тисяч! — радісно волав Арсеній в слухавку, — Юля! Збирайся в Гондурас! А ти знаєш повну назву столиці Гонд...
Юлія Володимирівна зі злістю висмикнула із розетки телефон і жбурнула його в стіну!
— Знаю!!! Кроль!!!

"Тегусігальпа... Тегусігальпа... Гусі-гусі... Тегусігальпа..." — нав'язливо крутилось в голові Юлії Володимирівни...
Юля відкрила Вікіпедію.
"Тегусіга́льпа або Реа́ль-де-Мі́нас-де-Сан-Міге́ль-де-Тегусіга́льпа", — прочитала повну назву столиці Гондурасу.
"Господи!" — подумала Юлія Володимирівна, і зовсім не тому, що збиралась молитись...

★ ☆ ✰ ☆ ★

— Juliya? Хулія?!? — президент Гондурасу Хуан Орландо Ернандес безсило негодував, вимовляючи на іспанський лад ім'я цієї білокурої бестії.
— Каррамба!!! Камарілья!!!
Президент Хуан Орландо Ернандес запалив вже другу поспіль кубинську сигару, залишки першої ще димілись в попільниці з черепу жерця майя династії Йаш-Пасах-Чан-Йопат зі святилищ Копана.
— Каррамба! Нащо мені ця Хулія тут в Гондурасі? Тут своїх Хулій...
Сигара противно зашкварчала, Сеньйоре Пресиденте Хуан Орландо Ернандес сидів оповитий сизим димом у наскрізь прокуреному президентському кабінеті. Що робити, він не знав... Вперше він був розгублений...

Президент Гондурасу сумно роздивлявся мапи бойових дій на сході України та в Сирії, вкотре передивлявся документальний ролик, де Хулія і Хуйло разом хіхікали над розбомбленою Грузією, вдало домовившись про продаж россійського газу Україні за бешені гроші...
Що ж робити, що робити?

— Каррамба! Це ж Вона сюди прилетить, почне тут мутить про газ і тарифи. Нащо нам россійський газ? У нас зима тепла, я в шортах ось ходю, і нічо? Нашо нам той газ? А там де Хулія, там і Хуйло. Хм... Як цікаво Ukrainos назвали Путіна — Хуйло! Майже Хуліо. Da Puta Madre... — вилаявся президент...

— Діос!!! Міо Діос! — раптом аж підскочив Сеньйоре Пресиденте в своєму кріслі, виринувши з димової завіси немов кашалот Мобі Дік з глибин океану, — Санта Марія! Санта Лючія! Хесус Крістус, міо Діос! Я знаю що треба робити!

Сеньйоре Пресиденте Хуан Орландо Ернандес підійшов до найпочеснішого місця в своєму кабінеті, де в скляній тумбі під сигналізацією на золотому постаменті стояв старий потертий шкіряний футбольний м'яч. Саме через цей м'яч розгорілась знаменита Футбольна війна між Гондурасом та Сальвадором. Guerra del Fútbol! 1969 рік!
— Якщо вони пришлють сюда свою Хулію, я їм об'явлю війну! Як тоді, Сальвадору! Нє, ну а шо?

Президент Хуан Орландо Ернандес був вельми збуджений і знервований. Він взагалі не спав останню добу, дивився, шо там з тою петицією. Голоси за відправку Хулії до Гондурасу стрімко зростали й вже доходили до необхідної кількості у 25 тисяч...
Сизий дим сигари починав виїдати очі. Очі сльозилися, крізь сльози Сеньйоре Пресиденте невтомно гриз нігті.
— Що ж тепер скаже П'єтро Порошенко? А раптом він відправить сюди цю кляту Хулію?
Зненацька якось гулко квакнув месенджер сповіщень.
"Buena Suerte!" — прочитав президент Гондурасу на скриншоті повідомлення Порошенка про призначення Ю.Тимошенко послом в Гондурас... І смайлик! 🙂
Хуан Орландо Ернандес безсило впав в президентське крісло, він був просто виснажений, на нього було страшно дивитись...

— Ідіото! Каррамба ідіото! О, Діо міос! Який же я ідіото! Треба негайно закрити їх Амбасаду і вигнати звідси їх дипломатичну місію, і тоді їм нікуди буде присилати цю свою Хулію! А шоб вас усіх Пабло Пікассо малював до скону, матері вашій через перековіньку, карррамба...
Сеньйоре Пресиденте кинувся кудись телефонувати, ніби розкочегарений паровоз випускаючи кубинською сигарою хмари сивого диму, від якого кактуси й пальми в кабінеті вже починали чорніти й скручуватись...

Через деякий час президент Гондурасу Хуан Орландо Ернандес нарешті зміг заспокоїтись і заснути прямо в президентському кріслі...
Виявляється, ніякої Амбасади України в Гондурасі не було, так само, як і посольства Гондурасу в Україні.
— Амбассадоро... міо Діос... Амбассадоро... — мирно плямкав крізь сон Сеньйоре Пресиденте Хуан Орландо Ернандес — Буенос ночес... Буенос Айрес...

★ ☆ ✰ ☆ ★

З України в теплі краї прилетіли перші гуси, вони кружляли над столицею Гондураса Тегусігальпою...
"Путін Хуйло! Путін Хуйло!" — кричали сірі гусаки.
"Героям слава! Героям слава!" — кричали лелеки.
"¡Viva la Junta!" — відповідали їм місцеві альбатроси.
"¡Venceremos!" — вигукнув високо у небі кондор.
Над горами Тегусігальпи сходило вранішнє сонце...

© Дмитро Дзюба
2015.Х.5

★ ☆ ✰ ☆ ★

Це гумореска дворічної давнини, на одному подиху була написана в дні, коли Українці радісно підписували петицію про відправлення Юльки "послом в Гондурас". Всі знали, що Україна не має Амбасади в цій чудовій країні, але все одно бажали відправити кудись якомога далі цю лаповуху Хулію — краще б до Хуйла, але на худий кінець хоча б в якийсь Гондурас чи Зімбабву.
Рік публікація провисіла на гумористичній сторінці «UA Smile» в ФСБук, аж доки при повторному репості не привернула увагу юлькоботів. Виявилось, що Хулія дуже "обідчіва", і невдовзі спочатку була видалена ця гумореска, потім решта публікацій та сатиричних постерів про Юльку та кодло наді савченко, ну а далі масово по два десятки ФСБук блокував і видаляв всі гумористичні публікації проти РФ (Россії Фашистської), зрештою просто видаливши всю гумористичну сторінку.
Що було би, коли така неврівноважена та "обідчіва" потвора прийшла до влади в Україні?
Втім, стара косата відьма може про це й не мріяти.
Українці вже не ті, що під час Помаранчевого Майдану.
Навіть Гондурас потворі не світить.
Тільки гілляка!

За два роки з миті написання цієї гуморески головна "героїня" неодноразово довела, що діє проти державних інтересів України — від консерви наді савчєнко впритул до останніх подій: спроби завалити пенсійну та судову реформи, невизнання окупованих теренів сходу України статусом Окупованих Територій. Всі дії кремлівської аґентші Юлії Тімошенко тільки на користь РФ (Россії Фашистської).

Наостанок, постери, які так розлютили Жульку, що на гумористичну сторінку «UA Smile» було скеровано цілу армію юлькоботів-стукачів. Сторінку ФСБук випиляв, а веселі картинки залишились 🙂
Український гумор не знищити!
🙂

«ЮЛІАДА»

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *