Eugenio — un patriota de España

„¡VIVA LA ESPAÑA! ¡Viva la España!“ — весело вигукували друзі на залитій весняним сонцем Плáца Нóва. Еухéніо і Стефáно сміялись, бісились, вдавано боролись одне з одним, підстрибували й ганялись одне за одним по колу навколо фонтану, розважаючи пустощами П'єтро і Марію. Здавалось, весняна Барселона тішилась пустощам веселої молоді й ніхто з перехожих не зважав на юрбу студентів, які пообіді зграйками виходили на площу. Та й кому б знадобилось звертати увагу на юнацтво, яке розважалось і відпочивало на велелюдній площі великого міста?
Тим паче, хіба „Віва ла Еспанья!“ у когось в Еспанії може викликáти відрáзу?
Проте, це було не так…

1º de Mayo del año 1936. Barselona.

…Еухéніо любив світанки, особливо весняні, тому вирішив вже не лягати спати й прийшов на Плаца Нóва раніше за друзів та почав розкладати з візочку яток для квітів. Всю ніч вони готували квіткові композиції до студентського свята квітів „Flores de La Primavera“, яке друзі затіяли й так чекали. П'єтро і Марія пішли до свого кампусу далеко за північ, але вони обов'язково прийдуть. А ось Стефáно зник ще з відучора, хоча він так волів особисто скласти власні квіткові композиції, і його зникнення вельми непокоїло… В Еспанії неспокійні часи…
Востаннє друзі були разом там, біля фонтану на Плаца Нóва…

Думки про Стефано не виходили з голови Еухéніо… Куди він міг завіятись? Знову загубився десь з тими друзяками імпрессіоністами, котрі вештаються з республіканцями та весь час теревенять про політику? Політика не цікавить Стефáно, а тим паче якийсь там марксизм, адже Стефáно, як і Еухéніо — католик… З ним точно щось трапилось…
До ранку Еухéніо заплітав віночки, які хотіли плести разом зі Стефáно — якщо їм вдасться продати хоча б половину, це буде неабияка вдача! Після свята Еухéніо збирався ненадовго з'їздити до батьків в рідне село в Кастилію — з Різдва не був вдома, та й вдалось дещо зібрати з коштів — батькам будуть в нагоді. Еухéніо згадав останній лист від Мами: "Чікíто, я так сумую за тобою, сподіваюсь побачити тебе вдома в день твоєї ХХ-ї весни…" Мама завжди звала його Чікíто і дуже просила, щоби на своє 20-річчя Еухéніо приїхав додому…

Попри вранішню годину на Плаца Нóва було незвично велелюдно. Навколо майоріло безліч червоних прапорів, схоже, республіканці сьогодні влаштують своє свято.

— Viva la Stalin! — гаркнув хтось прямо над головою Еухéніо.
Юнак підняв голову з-під ятка і побачив портового вантажника з червоним прапором із обличчям Сталіна. Втім, обличчя пролетарія було не менш червоним за прапор. Пролетарій підійшов впритул до ятка та ще й наступив на один з букетів, що лежали нерозкладені коло коробки. Виряченими очима пролетарій дивився на квіти і на юнака з квітами, від вантажника тхнуло перегаром, щетина була жовта від тютюну, роба забруднена мастилом, на брудних чоботах засохла руда глина.
Еухéніо схилився над коробкою, роблячи вигляд що заклопотаний своєю справою. „Я теж з бідної селянської родини, але Мама привчила, що одяг завжди має бути охайним, адже зовнішній вигляд людини…“
— ¡Viva la Stalin! ¡Viva Rusia! ¡Viva el comunismo! — знову гаркнув хриплим пропитим басом малоприємний тип.
— ¡Viva la España! — посміхнувся вимушено Еухéніо, — Сеньйор, візьміть букет, просто так, подаруєте своїй сеньйориті.
Пролетарій вихопив букет, жбурнув на бруківку й розчавив брудним чоботом, смачно харкнув на яток з квітами та швидко попрямував в бік натовпу з червоними прапорами.

Площа гомоніла, натовп почав скандувати: "¡Viva la República! Viva la Revolución! Viva la Stalin! Viva la Lenin! Viva Rusia! Viva el Primero de Mayo! Viva el Comunismo! Patria o muerte! Viva el comunismo y la libertad!"
Всюди у натовпі прославляли чомусь не Еспанію чи бодай Каталонію з Барселоною, а фанатично вигукували "Віва Русія! Віва ля Сталін! Патрія о муерте!" й вітали комунізм та "Primero de Mayo".
Натовп рушив повз квітковий яток, на червоних прапорах майоріли обличчя Сталіна, Лєніна, Маркса, натовп був збуджений і бурхливою рікою потік з Плаца Нóва вуличками Старого Міста в бік Ель Сентро. На щастя неприємного типа більше не було ніде видно. Коли чисельний натовп майже пройшов, Еухéніо почав заспокоюватись і озирався, можливо де з іншого боку Плаца Нóва вже йдуть його друзі?
„Хоча б Стефáно з'явився!…“

Аж раптом з хвоста демонстрації відділилась купка пролетаріїв на чолі з людиною у чорному шкіряному плащі, поруч з яким був той самий неприємний портовий вантажник — вони швидко прямували в бік квіткового ятку. Розкидавши ногами квіти, вони накинулись на Еухéніо й почали щосили гамселити ногами й залізними прутками…
Вже втрачаючи свідомість, Еухéніо почув незнайому йому різку гавкаючу мову, яку він вже чув цієї весни: "Чё, сцука, нє любіш товаріща сталіна? Щєнок! Ща научім тєбя любіть коммунізм! Віва ля Сталін, мляяять!…"

…Еухéніо так і не зустрів наступний світанок…
…Старенькі батьки так і не дочекались сина…
…Проте Еухéніо зустрівся зі Стефáно…

Літературний есей за реальними подіями.
© Dem'än Dzüba (º Demien Amorales)
2017.Ⅹ.7

✠ ✠ ✠

Совєтська гібридна війна проти Еспанії 1936 року
▼ ▼ ▼

Guerra Civil Española — “Громадянська війна” в Еспанії [1936-1939]

¡Dos estados — uno enemigo común!
Дві Держави — один спільний ворог!

Україна та Королівство Еспанія мають одну вельми чітку спільну рису — у наших Держав один і той же ворог — москва!
Москва веде гібридні війни проти України і Еспанії, користуючись одними й тими ж методами, що на початку ХХ століття, що на початку ХХІ століття.
В 1936 році в Еспанії за вигук „¡Viva la España!“ можна було втратити навіть життя! Так само, як в Україні за вигук „Слава Україні!“…

Цей літературний есей за реальними подіями присвячено всім Еспанцям, полеглим за Еспанію в гібридній совєтській війні 1936—1939 років, відомій як Guerra Civil Española…
Прообрази Еухеніо і Стефано — це прообрази еспанських юнаків — мóлоді, яка всім серцем любила рідну Еспанію і не бажала перетворити своє Королівство на "совєтскую рєспубліку", за що часто втрачали життя…

Але Еспанія вистояла і перемогла!
¡Viva la España!