Уроки Історії…

Подяка читачам, або Уроки Історії

 

Щиро вдячний всім людям, які знайшли час і натхнення почитати на блоґ-майданчику «Порохівниця» публікацію «¡Viva la España!».

Це велика оглядова публікація по кремлядській війні в Іспанії, в якій наведено чисельні історичні факти, світлини, докази і порівняння з нинішньою війною проти України. Так, Громадянська війна в Іспанії 1936-1939 років — це гібридна війна Кремля і Совєтів, така ж, як нині "ґражданская вайна на Украінє" (а саме за такий термін зубами чіпляється Кремль сьогодні).
Щоправда, ця публікація майже нікому не цікава — зате у нас на блоґ-майданчику «Порохівниця» тепер є чи не найліпша публікація на цю тему. І, певно, це наразі єдина публікація, в якій війна в Іспанії порівнюється з війною Кремля проти України. Також в рамках публікації підкреслюється кремлядський характер сепаратизму в Каталонії та наведені фотодокази тісної співпраці донбасскіх і каталонскіх сепаратистів.

На мить публікації цієї подяки матеріял «¡Viva la España!» має всього 25 переглядів. Хоча на фейсбук-сторінці «Порохівниця» більш ніж півтисячі дописувачів. За добу на фейсбук-сторінці обсяг охоплення (просто побачили в стрічках у себе) склав понад три сотні, але сам пост відкрили лише з півсотні користувачів, а безпосередньо за лінком публікації на блоґ-майданчик перейшло всього з десяток користувачів. Не допомогла навіть своєрідна промоція у вигляді викладеної перед цим трагічної історії іспанського хлопця Еухеніо, вбитого чєкістами 1 травня 1936 року за вислів "¡Viva la España!"
Цю історію прочитало аж 5 користувачів на фейсбук-сторінці «Порохівниця»!
За лінком, що пропонував читати повний матеріял, здається, ніхто не пішов.
Ні промоціями, ні постерами, ні унікальними історичними світлинами — сучасне суспільство нічим не заманити.
Півтори тисячі дописувачів! Хто всє еті люді?
Тобто, при величезній авдиторії зацікавленість історичними матеріялами вкрай низька і практично дорівнює нулю, а хвалебна "сила соцмереж" не сприяє поширенню історичних матеріялів. Історичні матеріяли і публікації нікого не цікавлять...

Звісно, зрозуміло що в наш час віртуального життя люди не бажають витрачати час на якісь там довгі публікації, всі звикли до "твіттер-формату" у 140 символів, всім набагато цікавіше якісь "трендові" одноденні "срачікі", абощо. Кому цікава та нудна історія?.. Це ж треба читати, думати... Ану ж, витратити годину часу на читання! А раптом за цю годину проґавиться якийсь черговий "срачік", це ж апокаліпсіс вселенського масштабу!

Тому, ніхто не заходить на публікації, які ми публікуємо на блоґ-майданчику «Порохівниця» і ретранслюємо на нашу фейсбук-сторінку.
Не цікавлять історичні публікації? Гаразд, можливо цікавлять поточні події? Дзуськи!
Ось якби ретрансляція публікацій велась не спокійно, а починалась "ЗРАДА! Цукерберг дав себе поцілувати в пупік Хуйлу" — о, тоді інша справа, тоді табунами бігли б усі! Але у нас не жовтушне хуйлоСМІ, лиш одного разу я припустився такої помилки...
Коли перед "Євробаченням" я написав доволі емоційну та суб'єктивну публікацію щодо дизайну лоґотипу, схожого на куполи московських соборів і створеного московскімі крєатівщікамі, обізвавши це (пробачте) "жопнымі шарікамі" — на цей вислів буквально накинулась юрба фейсбук-користувачів. Всі почали смакувати, сперечатись, підхопили деякі, простибоже, СМІ, на кшталт "Украінской правды" — наслідком цієї істерії стало падіння нашого маленького блоґ-майданчику. Лише небайдужість і допомога з боку хостера змогли відновити за добу роботу ресурсу. В результаті, найбільш незначна і невдала на мій погляд публікація має більш ніж 20 тисяч переглядів, а дійсно важливі публікації взагалі нікого не цікавлять і добре, коли набирають якусь сотню переглядів, хоч їх можна по десятку разів ретранслювати в соцмережі.
Всіх цікавлять лиш гучні одноденні скандали.
Навіть контроль Кремля над глобальною Мережею, що здавалося б має зацікавити багатьох, нікому не цікавий.
Експансія Кремля в Інтернет-Мережі, Facebook перетворився на ФСБук, Кремль скуповує акції соцмереж і глобальних медія, Цукерберг зібрався продати Кремлю 75 мільйонів акцій? "ФСБук і гібридна війна Кремля в Інтернеті" — 17 переглядів у цієї публікації! Може треба було дати заголовок "ЗРАДА! Цукерберг дав себе поцілувати в пупік Хуйлу"?..
"Хроніки кремлядського коллабораціонізму на Запорожжі" — 27 переглядів. Кому цікавий реванш кремлядських пшонних коллаборантів у прифронтовій області між двома окупованими теренами України?
"Реванш Пшонноґо Паханата 2017" — дивно, але за півроку зібралось більше сотні переглядів, в основному читають мешканці Запорожського краю, але останнім часом здебільшого заходять живі користувачі з московськими IP-адресами, як приватними, так і від "Раша Тудей" (їх всіх ми нещадно блокуємо).
Зацікавленість виявляють лиш кремлядські боти-шпигуни, якісь невідомі московські товаріщі і, на щастя, поодинокі відвідувачі з України. Судячи з траффіку, здебільшого люди шукають або щось для рефератів з історії, або українські приказки.
«УКРАЇНА — Ціна Незалежності 1917—2017» — трохи більше сотні переглядів аж за рік, попри активну промоцію після публікації. Потім просто опустились руки, бо цікаві історико-освітні матеріяли просто НІКОМУ НЕ ЦІКАВІ!
Втім, дуже вдячний тим небагатьом людям, які дякували, особливо за серію історичних постерів «УКРАЇНА — Ціна Незалежності 1917—2017» — пані з Черкащини просила дозволу на використання цього матеріялу в школі, позаяк пані є викладачем історії. Звісно! Адже саме для цього й створювалась ця арт-серія постерів про трагічну історію України за ці 100 років Великої Війни...
Але більшість нашого населення історія НЕ ЦІ-КА-ВИТЬ!

Коли раптом завтра Кремль розпочне активно широкомасштабну глобальну війну — всі будуть кліпати очима "Но, как же?" і перелякано бігати по фейсбучіку в пошуках кнопочки "Астанавіть вайну!"

Слушна порада юзернейму: якщо ядерний гриб на обрії більший за великий палець витягнутої руки — вже можна не тікати.
Виглядайте частіше у віконце, відривайтесь від моніторів час від часу, це корисно.

Це прикро і страшно насправді...
Хто не знає Минулого — той не має Майбутнього.
Проте, на четвертий рік війни проти України (а в тій же Іспанії на другий рік війни Іспанці почали перемагати совєтських окупантів та їх іспанських поплічників з числа "рєспубліканцев" і на початку третього року війни перемогли!) наш народ не прагне, схоже, Перемоги... Всі інфантильні, всі сховались в мушлі, розісрались поміж собою і поділились на купки. Для одних важливими є щоденні одноденні "срачікі в фєйсбучікє", для інших взагалі "ватэта нє наша вайна" та "нам нужен мір с братсцкай рассієй".

Марними є будь які спроби привернути увагу суспільства на той факт, що зараз Україна знаходиться в найбільшій небезпеці і ситуація у нас, відверто кажучи, доволі кепська... Порівнюючи становище України і ситуацію навіть з аналогічними подіями в Іспанії 80 років тому, стає очевидним той факт, що Україна все ще тримається на доброму слові і свідомості поодиноких патріотів лише тому, що Кремль просто не почав ще активних дій... Так, четвертий рік гібридної війни — неоголошеної, підступної, "дивної війни" (така була і на початку ІІ Світової) — і нинішня "дивна війна" може бути прелюдією до страшної ІІІ Світової... Втім, фактично, ІІІ Світова вже давно почалась, просто ще не дійшли до активної її фази...
Спроби привернути увагу людей до цих очевидних фактів є марними...
Спроби публікувати великі оглядові матеріяли, щоби довести людям ідентичність всіх подій останніх 100 років Великої Війни теж марні: "Ось, дивіться, вельмишановне панство, це вже було, точнісінько як сьогодні, один-в-один, погляньте, точно так зараз діє Кремль і проти України, подивіться... Велика Війна триває... подивіться... Хтось взагалі читає це? Агов, люди, де ви?.."

Можна тиждень чи місяць захоплено збирати звідусіль по крихті матеріяли для публікації, захоплено готувати публікацію, поринаючи у бурхливі події минулого сторіччя, ніби мандруючи Машиною Часу, з жахом переживаючи всі страшні події кривавого ХХ століття, готуючись розповісти все це читачам — але окрім десятка постійних читачів це нікому не буде цікаво!..
Звісно ж, блоґ-майданчик «Порохівниця» не якийсь там, наприклад, розкручений та широко розпіарений "Пьётр-і-Мазєпа", чиї публікації від українофоба трєґубова розносяться масляною плямою по віртуальній мережі чисельними "руссофіламі", "руссцкоязычнымі" та навіть ніби притомними українськими користувачами. Зараз "в тренді" плавати в потоці кремлядської ідіологеми "пєрємоґа-зрада", яку вигадали на "Пьётр-і-Мазєпа". Нащо комусь та нудна історія, коли тут смажене, печене, вкусняшкі!
Історичні дослідження і довгі цікаві публікації не назбирають сотні лайків-репостів, як якісь фекальні пости в фейсбучіках від чисельних розкручених "ЛОМ-блохєров", котрим в рота та інші дірки заглядає натовп шанувальників, в очікуванні будь-якого "чих-пука", щоб понести це сотнями репостів-лайків в інфопростір віртуальності...

Ні, наші публікації не мандрують віртуальним інфопростором...
Вся мандрівка в історичному часі й просторі завершується в мить публікації матеріялу на блоґ-майданчику «Порохівниця» і висить собі, нікому не цікава. Бо ж "нє формат, нє в трендє", "каму ващє інтєрєсна ватэта ваша історія?" і "жить, таваріщі, нужна днём сєводняшнім, а нє мёртвай історієй".

Але Історія не мертва — Історія жива!
Історія — найважливіша наука людства!

Історія вчить, і якщо її не хочуть вчити та робити висновки з уроків Історії — помилки дуже боляче б'ють, щоразу сильніше й сильніше, аж доки урок Історії не дійде до свідомості суспільства. Або не дійде ніколи і суспільство зникне, розчиниться й знищиться в масі окупантів... Останні 100 років довели, що третина Українців вже знищена, а серед тих, хто лишився на початок ХХІ століття, половина вже асимільовано, покручено ворожими метастазами і майже перетравлено аґресивною масою, що поступово та невпинно окуповує терени України зі сходу останню сотню років...
Втрачена Українська Кубань — один з таких уроків... Колись у нас була Україна від Карпат і до Кавказу... Тепер ми можемо втратити ще більше...
Історія мовчки наводить свої факти, але висновки ніхто не робить...
Бо це суспільство якась там Історія взагалі НЕ ЦІ-КА-ВИТЬ!

Інколи виникає бажання припинити витрачати час і щось публікувати — кому це треба?..
Але є ті поодинокі постійні читачі, які читають, які не відсахуються від великих публікації, ніби від бубонної чуми, і витрачають свій дорогоцінний час на знання. І за це хочеться уклінно й ґречно подякувати Вам, Люди!
І саме для цих свідомих Українців ми будемо продовжувати публікуватись, ділитись своїми знаннями, пізнавати разом з Вами невичерпний колодязь уроків Історії...

Варто не забувати, що уроки Історії пишуть переможці!
Якщо ми не вивчимо минулих уроків Історії зараз — наступні уроки Історії напишуть не переможці, а "пабєдітєлі"! Не переможемо ми — "пабєдят" нас, і замість нас напишуть свою "історію", як це вже було після втрати Першої Незалежності України. Україні зараз по крихтам доводиться відновлювати свою справжню Історію і з великими зусиллями вичавлювати метастази совєтсько-кремлядської окупаційної "історіолоґіі", опираючись постійним спробам кацапського реваншу.
Тому нам необхідно вчити уроки Історії і писати нові уроки Історії, як переможці!

Великі дерева теж виростають з маленьких зерняток...
¡Venceremos! ─ Ми переможемо!
Слава Україні!
Героям слава!

© Dmytro Dzŭba
2017.X.11
© «Порохівниця»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *