Українське телебачення звернуло увагу на історію України?

Українське телебачення звернуло увагу на історію України?

 

«UA: Перший» почав транслювати документальні фільми на історичну тематику. Українське телебачення звернуло увагу на історію України?
Сітка телепрограм 21.Х.2017 на «Першому Національному» суцільно складалась із документальних стрічок, що розповідали про боротьбу Українців проти окупантів в буремному і кривавому ХХ столітті. Цей день був присвятою до 70-х роковин депортації Українців із Західної України совєтськими окупантами. Незвична подія для нашого телебачення, хоч як би це парадоксально не звучало на четвертому році війни...

Хворію... Моцна нежить вибила з колії нормального функційонування, несила була навіть вчорашнього дня вчасно підготувати матеріяли і опублікувати на блоґ-майданчику «Порохівниця» публікацію до 70-х роковин совєтської депортації Українців із Західної України в рамках спецоперації "Запад".
(Але матеріял все одно було підготовано).
Надвечір очуняв та під "сніданок-вечерю" натрапив на трансляцію документального фільму про боротьбу УПА на «Першому Національному». Позаяк в соцсєті ФСБук всі переймаються виключно цирком під Радою та в Маріїнському парку (ну, там пороблено ще у 1918), то вирішив дивитись документалки, бо це все ж рідкісне явище на нашому телебаченні.

Виявляється, вчорашній день «UA: Перший» цілком присвятив доволі корисним документальним телефільмам:
«Бій за гору Маківка» (1-2 частини)
«Вони боролись до загину» (1-2 частини)
«Сплюндрована пам'ять»
«Хроніка Української Повстанської Армії 1942-1954» (1-2 серії)
— художній фільм «Жива» (фільм за реальними подіями)
«Історія однієї криївки» (1-2 частини)
«Історія без купюр. Холмська трагедія»
«Кенгір. Сорок днів свободи» (1-3 серії)
«Діти Донбасу»
«Скарби та смертельні таємниці морів» (7 серія, розповідає за совєтський військовий злочин: потоплення кораблів з цивільними біженцями з Кьоніґсбергу і Данциґу, загинули десятки тисяч людей, переважно жінки, діти, старі та поранені).

Сітка телепрограми вчорашнього дня на «Першому Національному» справді здивувала, з огляду на суцільну та відверто антиукраїнську політику всіх наших телеканалів, де на четвертий рік війни все ще в режимі нон-стоп транслюються всілякі "Сваты" та кацапські серіяли про мєнтов-бандітов (як вчора ж на ТРК"УРКА" під траурною плашкою про 70 роковини депортації "гєроічно і пабєданосна" маячили мармизи НКВДістов та сучасні кацапоязичні серіальчікі про мєнтов-бандітов).
Тому, трансляція корисних документальних фільмів один за одним на «Першому Національному» дійсно здивувала й потішила.
Дякую, «UA: Перший»!
Хоча я майже всі їх бачив, але до ранку знову дивився, тим паче, трансляція жодного разу не переривалась огидними реклямними блоками, якими вщент забиті інші телеканали (вибачайте, та коли людина хворіє, то слухати нав'язливо по десять разів протягом півгодинного реклямного блоку про соплі, кашель, зуби, грибок, місячні, воші, понос, геморой, імпотенцію і простатит якось дратує, погодьтесь. Наше телебачення нагадує низькосортні кацапські сайтики з безліччю реклямних плашок-баннерів про оте саме). По завершенню одного фільму починався наступний — не було навіть часу й бажання йти на перекур. Та й про нежить не думав. Дякую, що без реклямних блоків.
Хочеться сподіватись, що така сітка телепрограм на цьому телеканалі буде не лише в дні трагічних роковин.

Мушу зауважити, що багато років не дивлюсь телебачення, перетинаючись з телевізором лише на кухні, де воно фоново бубонить і вельми дратує своїм контентом. Вважаю, що в Україні немає українського телебачення: всі телеканали належать певним оліґархам та політиканам, є їх інструментами у медія-просторі для політичної боротьби, антидержавної пропаґанди та для заробляння бабла на реклямі, з якої складається чи не увесь телевізійний етер. На жаль, лиш свідомі люди не дивляться телебачення, але натомість переважна більшість населення якраз є жертвами телевізійних "зомбоящиків". Відповідно, настрої та погляди переважної більшості суспільства формує саме телебачення, яке є відверто антидержавним і антиукраїнським.
На "укрАінском тєлєвідєніі" найбільш огидними, антиукраїнськими і кремлядськими є телеканали "Интер" та ТРК"УРКАина". "1+1" теж складно називати проукраїнським, ̶б̶о̶ ̶Б̶є̶н̶я̶ ̶п̶р̶о̶д̶а̶є̶ ̶п̶р̶і̶л̶у̶ ̶м̶а̶ц̶у̶! позаяк дратує суцільними бидлошоу, "юмарком 95 квартала", "Сватамі" та чупакаброю. І коли раптом транслюють проукраїнський фільм, одразу починаєш думати-гадати, що саме здохло на українському телебаченні — власники телеканалів чи ота їх чупакабра? На жаль, вони не дохнуть...

Втім, навіть такі рідкі випадки, коли увесь день транслюються проукраїнські історичні документальні стрічки на головному каналі країни, не рятують ситуації. По-перше, формально головний державний телеканал України «UA: Перший» має надзвичайно низькі рейтинги — його фактично ніхто не дивиться, бо більшість телеглядачів віддають перевагу телеканалам з "популярним" контентом: "серіальчікі", "бидло-шоу", "концертікі", "юмарок от квартала", котрі в режимі нон-стоп крутяться в ротації основних каналів. Ну а по-друге, навіть на «Першому Національному» проукраїнські історичні стрічки транслюються не щодня, хоча документальних та художніх фільмів на історичну і патріотичну тематику доволі багато, а суцільний день трансляції проукраїнських фільмів взагалі буває рідко, хіба що в дні тих чи інших роковин трагічних подій.

І нехай навіть деякі з цих документально-ігрових фільмів не є шедеврами (а вони й не претендують на це), нехай якісь моменти для когось виглядають наївною акторською грою або навіть пафосно, нехай око інколи чіпляється за дрібні помилки в подачі історичних фактів (не зовсім ті фотохроніки, мапи, абощо) — все ж набагато краще та корисніше дивитись ці документально-ігрові фільми, аніж те лайно, що транслюється зазвичай! Бо ці сучасні фільми на історичну тематику люди знімали від душі й серця, аматорськими методами, за власні кошти, збираючи по крихтам не лише фінанси, але й історичні факти. Такі фільми створювались не для зиску й заробляння "бабла", а щоб відродити справжню історію України! І люди, що створюють їх, вкладають душу й серце: люди самі організовують режисуру, монтаж, виробництво фільмів, акторську гру. В документально-ігрових фільмах професійних акторів одиниці, всі ролі виконують або хлопці з реконструкторських клубів, або ж жителі сел, де йде зйомка, або навіть свідки та учасники історичних подій, про які знято стрічку. Саме цим ці фільми й цінні!
Нам потрібне відродження справжньої історії України, а не Голлівуд-Боллівуд з видовищними спецефектами.

Професійні художні історичні стрічки у нас також є.
Кращім вшануванням Романа Шухевича є художній фільм «Нескóрений».
«Нескóрений» — художній фільм 2000 року про долю Провідника Романа Шухевича і боротьбу УПА за Україну, на блоґ-майданчику «Порохівниця» ця стрічка є в рамках публікації до 110 річниці з дня народження Провідника.
Також є художні фільми про УПА — «Страчені світанки», «Вишневі ночі», «Атентант».
«UA: Перший» вже транслював фільм «Нескоренний», можливо дійде черга до решти?

Ну і про самі фільми, показані вчора українським телеглядачам на головному каналі України. Всі вони варті уваги, і це лише дещиця з багатьох подібних документальних та художніх історичних телевізійних стрічок. Можливо хтось не мав змоги присвятити вчорашній день переглядам, але бажав би переглянути у вільний час ці стрічки.
Спробую зараз дати лінки на ці фільми, хоча збирати їх дедалі складніше, позаяк "Youtube", схоже, почав методичне видалення всього українського контенту: буквально на очах зникає все, що спокійно знаходилось на відеохостинґу роками. Дивна політика відеохостинґу. А хоча, ні, не дивна...
Отже.

— «Бій за гору Маківка» (1-2 частини)

Стрічка створена кіностудією товариства «Пам'ять» до 95-ї річниці переможного бою Легіону Українських Січових Стрільців над російськими окупантами. Саме на Маківці навесні 1915 року під час Першої Світової війни відбулася низка боїв УСС із регулярними частинами російської імператорської армії.
Режисерами фільму є Любомир Горбач та Андрій Тур’янський.
На блоґ-майданчику «Порохівниця» є окрема публікація «Бій за гору Маківка», де зібрано основні історичні факти, повний фільм «Бій за гору Маківка», історичні ілюстрації та пісні Леґіону Українських Січових Стрільців. Ласкаво просимо до перегляду.

— «Хроніка Української Повстанської Армії 1942-1954»
Офіційний український трейлер

— «Хроніка Української Повстанської Армії 1942-1954» Частина Перша

— «Хроніка Української Повстанської Армії 1942-1954» Частина Друга

Документальний фільм «Хроніка Української Повстанської Армії 1942-1954» створено в рамках проекту "Документалістика" від ГО «Українська Галицька Асамблея», режисер Тарас Химич.
Документальний фільм у двох частинах розповідає про історію Української Повстанської Армії 1942-1954 років крізь призму свідчень тридцяти чотирьох очевидців та безпосередніх учасників подій (з понад сто опитаних).
Творці стрічки пропонують подивитися на український повстанський рух з перспективи "простих людей", без пафосу, містифікацій та пропаґандистських кліше. Усні історії відкривають нетрадиційний погляд на природу боротьби УПА, дають змогу відчути атмосферу та дух епохи, зануритися у вир бурхливих подій.
Історичний нарис у фільмі не претендує на вичерпність, водночас намагається дати відповіді на питання: що змушувало людей йти зі зброєю до лісу, в чому полягав феномен самоорганізованості під час створення УПА, в чому криється причина довготривалості повстанської боротьби і чому залишилися незнищенною ідея, за яку боролися Українці.
Любов та ненависть, відданість та зрада, героїзм та слабкодухість — все це поєдналося в історії Української Повстанської Армії, не залишивши місце тільки для чорних, або білих фарб.
Блоґ-майданчик «Порохівниця» публікував окремо фільм «Хроніка УПА».

— художній фільм «Жива»

«Жива» — український історико-драматичний фільм Тараса Химича. Фільм було знято за реальними подіями, які трапилися з повстанкою Анною Попович на псевдо "Ружа" у 1950-х роках. У свій 91 рік пані Ганна Михайлівна Попович розповіла свою історію авторам стрічки та дозволила її екранізувати. Більша частина зйомок відбувалися у Ґорґанах, у тих місцях, де відбувались події з життя Попович. Сцену з допитом головних героїв знімали у львівському Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького». Пані Ганна Михайлівна Попович вже з'являлась в документальній стрічці «Хроніка Української Повстанської Армії 1942-1954», матеріял фільму «Жива», в якому також знялась в камео, теж встигла побачити, але до прем'єри фільму не дожила...

— «Вони боролись до загину» (1-2 частини)


Фільм «Вони боролись до загину» створено за сприяння Історичного клубу «Холодний Яр».
Стрічку присвячено подіям, які на початку ХХ століття відбувалися на Черкащині в Холодному Яру. Втім, фільм підкреслює: визвольна діяльність УПА у Західній Україні стала лише логічним продовженням того, що починалося в Холодному Яру на Чигиринщині. Як свого часу повстанці Холодноярської республіки зачитувалися віршами Шевченка про гайдамаків з цього краю і брали їх за приклад, так і бійці ОУН-УПА пізніше читали того ж Шевченка і книгу Горліса-Горського “Холодний Яр”, брали собі псевдоніми холодноярців, а їхню тактику партизанської війни — за основу власної боротьби…

— «Історія однієї криївки» (1-2 частини)

Документальна стрічка Любомира Горбача та Андрія Турянського «Історія однієї криївки» заснована на реальних подіях, які сталися у селищі Поляни, знищеному совєтськими окупантами за підтримку Української Повстанської Армії. В основу акторських діалогів покладені реальні висловлювання учасників подій, взяті з інтерв’ю, мемуарів та архівних документів. У фільмі використана хроніка подій Другої Світової війни, а також художні постановки на основі історичних джерел.

— «Сплюндрована пам'ять»

Фільм «Сплюндрована пам'ять» розповість про трагічну долю Українців, які за волею обставин перебуваючи у складі різних армій та держав, гинули за чужі інтереси: Українці з української дивізії зброї СС "Галичина", які воювали за Україну в складі німецьких збройних формувань та Українці, які воювали в складі совєтської "Рабочє-Крєстянской Красной Арміі". Для нацистського та совєтського окупаційних режимів ці люди були лише інструментом у вирішенні їхніх загарбницьких мрій.
Фільм розповість про те, як їхні могили на рідній землі залишились незнаними та сплюндрованими.
Документально-ігрова стрічка створена кіностудією товариства «Пам'ять», режисерами фільму є Любомир Горбач та Андрій Тур’янський.

— «Кенгір. Сорок днів свободи» (1-3 серії)

Історія сумнозвісного Кенгірського повстання 1954 року в таборі ҐУЛаґ в Казахстані, де перебували переважно Українці...
Не те що дивитись, а навіть переповідати моторошно...
На ютуб-каналі «UA: Перший» фільм поділено на три частини: І, ІІ, ІІІ.

«Історія без купюр. Холмська трагедія»
Не шукайте, на кремлядському Ютубі немає... Навіть пошук не дав результатів, видаючи лише щось на мові окупантів. Зате наочно видно, що ютуб видаляє відеоролики з такими назвами, як "Павлокома. Свідчення очевидців", або "Сагринь. Криваві злочини поляків". На жаль, знайти відеофільм «Холмська трагедія» не вдалось... В цьому відеофільмі свідки, які в ранньому дитинстві пережили кривавий геноцид Українців польськими окупантами, розповідають за всі ці жахливі злочини, також зібрано нечисельні хроніки тих подій. Поляків показано такими, які вони є насправді. Фільм вельми актуальний зараз.
Може хоча б «UA: Перший» заллють на свій ютуб-канал?..

Це лише ті стрічки, що були показані вчора на телебаченні.
І це лише дещиця, крихта від існуючих документальних та художніх стрічок про боротьбу за Незалежність України у ХХ столітті. У нас є чим зайняти телевізійний етер, було би лише бажання та українська свідомість телемаґнатів. У нас вдосталь українських фільмів, немає лиш справді українського телебачення. Тому Українці викладають на ютубі, там "випилюється", Українці знову викладають і так по колу... Телебачення, Інтернет, інформаційний, медія-простір — Українців звідти вичавлюють ті, хто завжди намагався заволодіти тотально всім простором навкруги — кацапи! Найбільш огидні потвори-недолюдки — кацапи...

Переглянувши до ранку все, що транслювалось, сів готувати до публікації матеріяли, позаяк стало соромно — розкис через якусь там нежить. Хлопці в криївках і шанцях он-де зимували, й не шмигали про те, що їм несила щось робити! Віддавали життя за Україну без роздумів... Не то шо січас — "ватэта нє наша вайна"... Тому, нежить не нежить, але сів за публікації, бо це мій фронт роботи і я мушу, читає це будь-хто, чи ні...
А фільми про боротьбу Українців за Україну подивіться — корисно...

© Dmytro Dzŭba
Tokmak, Zaporožžya, UKRAЇNA
2017.Х.22
© «Порохівниця»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *