«Під небом Великої Різдвяної Зали»

Під небом Великої Різдвяної Зали

 
Дух Різдва у Великій Різдвяній Залі милувався своїм новим Різдвяним Рогом.
Це був гуцульський ріг!

— Духу Різдва! Ти де? — залунало з далекого кутку Різдвяної Зали, — Ти тут?
— Та куди ж я подінусь — я ж Дух Різдва!
Луна від голосів володарів Різдва залунала й рознеслась під високим небом Різдвяної Зали, десь зверху дзеленькнули бруньки.
До Різдвяної Зали увійшов Святий Миколай. Втомленою, але впевненою ходою дідусь рухався вздовж льодових галерей, розписаних чудернацькими морозними візерунками.
— Ледве впорався цього року, — бідкався Святий Миколай, рухаючись довжелезною Залою, — Снігові циклони вхурделили подекуди так, що аж я здивувався!
— Ну а хто ж ними керує, як не ти? — одізвався Дух Різдва, роздивляючись своє нове надбання цього Різдва.
— Та я, а хто ж... Переборщив цього року, Північну Америку і Західну Європу вхурделив по-дорослому. Довелось самому крізь снігові буревії літати, он-де, над Альпами олень Рудольф засапався й застудився. Тепер будуть ельфи елем кленовим відпоювати...
— "Óлені, óлені, небриті і не гóлені" — муркотів собі під носа Дух Різдва, налаштовуючи Різдвяний Ріг після останнього оновлення. Залишилось перевірити функцію утворення сніжинок, саме для цього довелось вийти до великого льодяного вікна Великого Різдвяного Палацу.
— Шо з ним станеться, Рудольф здоровий, як лось! Заходь, сідай, я зараз довершу справу з Різдвяним Рогом і спустюсь.
— Ти коли повернувся з Маланки? — вже з середини зали запитав Святий Миколай.
— Годину тому за земним часом, бачив тебе під Ворохтою, я під акведуком їхав у санях, а ти над ним пролетів у східному напрямку.
— Та... То я ще на Запорожжя і далі на схід вирушив наостанок.
— Знаю, сам був там на сході, — не обертаючись повідомив Дух Різдва.

Святий Миколай нарешті дійшов до Трону Духа Різдва, поклав пустий мішок на долівку і втомлено сів на найближчий різний дерев'яний стілець.
— Господи, нашо ти Різдвяну Залу створив такою довжелезною? — крехтав Святий Миколай.
— Він її не створював. Моя архітектура. А чим ми гірше за Нього?
Дух Різдва стояв коло вікна у гарному гуцульському сардаку із великими строкатими китицями та все порався з Різдвяним Рогом. Оновлення завершено успішно, лишилось перевірити і тепер до наступного Різдва...
— А ти все милуєшся своїм новим Різдвяним Рогом?
— А то! Гуцульський ріг! Вельми файна й практична річ — і подарунки різдвяні чудово вміщує за моєю технологією, і секретна зброя проти лиходіїв, і пограти можна. Не трембіта, звісно, але теж гудить файно! Зараз, зачекай, функцію утворення сніжинок перевіряю, вже майже завершив...
— Це ти вже який, другий чи третій рік на все гуцульське присів? — запитав Святий Миколай.
— А мені до вподоби гуцул-стайл, зра взагалі все українське в тренді! І мені личить таке казкове вбрання! Чи ж не ти мене присадив на ці файні стильні речі, га? Ще з часів першого „Щедрика“!
— О, „Щедрик“...— благоговійно підняв очі до неба Святий Миколай.
— То ти поглянь який він файний цей ріг! А бартка!
З-під строкатого сардака Різдвяного Духа за вишитим поясом стирчала золота бартка з гуцульськими візерунками.
— Ну, барткою ти торік добряче тут помахав під Різдво!
— А сардак який файний! Ти поглянь які тут розкошні китиці!
Дух Різдва нарешті обернувся, щоби похизуватись китицями й привітатись зі Святим Миколаєм.

— Ти хто?!? — отетерів Святий Миколай, високо піднявши від подиву обидві брови й дивлячись на статного юнака замість величного божества із сивою бородою.
— Хто-хто, файний леґінь!
— Оленячі хвости мені у очі! Юначе, ти чого це в одязі Духа Різдва, як сюди потрапив і де сам Дух?!?
— Та це я, діду! Не впізнав? Аркан на твоїх óленів! Реінкарнація ж! Вирішив стати юнаком, набридло підстаркуватим велетнем бути.
— Тьфу на тебе... Налякав!
— Ха-ха-ха! — все так же гучно засміявся Дух Різдва, аж льодові бруньки під небом Зали задзвеніли, — Я знав що ти не впізнаєш, ми навіть з Люцифером заклалися, він програв!
— Чисто діти ото... — бурчав Святий Миколай.
— Розслабся, діду. Я оце подивися різдвяні пригоди Doctor Who і вирішив реінкарнуватись, щоправда, не в юну панянку, а в юного леґіня.
— А шо, Він реінкарнувався в дівку?
— Ага! — широко посміхнувся Дух Різдва.
— Таке... — заблимав розгублено очима Святий Миколай, — і як тепер його упізнавати?

— А як на твою думку мені з сивою бородою на лінії фронту з'являтись? — спускаючись сходами тронного помосту запитав Дух Різдва, — Сива борода вельми примітна, та й вояки теж вчорашні діти — все одно хтось та й смикне за бороду, мовляв, штучна чи ні. А в образі юнака швидко злився з іншими вояками і волонтерами, швидше всім розніс подарунки. Нині не лише діткам під подушки і ялинки подарунки треба класти, а й тим, хто захищає наш Світ. Сам знаєш, ЩО це за війна і ВІД КОГО боронимось.. Нині не епоха благородства, і лиш одного разу сто років тому було те Різдвяне Перемир'я...

— Ох, щоб я й робив без тебе, — зітхнув Святий Миколай, — Дід вже не встигає так, як раніше.
— На те я й Дух Різдва. Та й взагалі, вся команда працює як завжди: ельфи, феї, óлені твої, небриті й неголені! — посміхнувся Дух Різдва.
— Так, небриті й неголені. Рудольфа треба лікувати... А тобі так краще, юнаком виглядати.
— Знаю. Реінкарнація не лише юності додала, але й сил. Частіше треба реінкарнувати.
— Та отож, я теж вже зістарівся, тре щось думати... Та ще ця війна, будь вона неладна... Оце нагадав мені те Різдвяне Перемир'я, ото часи були, наше останнє найбільше Різдвяне Чудо... Різдвяне Перемир'я... — зітхнув Святий Миколай.

— То був лиш початок війни і ворогуючи сторони були не ті, що нині. Там були люди по різні боки фронту, а нині люди лиш з одного боку фронту, з нашого!
— А в Другу Світову, згадай, як доводилось розносити подарунки! — занурився у спогади Святий Миколай, — Дітям і по лініям фронту, і як ми тоді встигали?
— Так, пам'ятаю, встигали, бо у нас команда!
— Ми ще тоді ледь не втратили Рудольфа, коли нас над Лапландією обстріляли совєти... — зітхнув Святий Миколай.

— Ти краще пригадай того малого, який знайшов в шухляді одяг і штучну бороду Санти та збагнув, що це татусь щороку перевдягається! — Дух Різдва намагався відволікти від сумних спогадів Святого Миколая.
— О-о! Це було щось! — посміхнувся Святий Миколай, — Ти бачив його обличчя! Ще наш штатний ілюстратор "Saturday Evening" Норман Роквелл чудово потім змалював той епізод.
— Так, а вночі малий таки почув Різдвяні Дзвоники, вибіг босоніж до зали і побачив тебе коло ялинки, а ти такий аж сів на мішок з носком у руці, а ельфи заклякли, а у малого вираз обличчя точно, як був вдень коло шухляди!
— О-хо-хо! Як не пригадувати? Як звали того хлопця? Том Генкс?

З далекого боку Різдвяної Зали відчинились ще одні двері — Пекельні — до Зали, весело підстрибуючи, влетів Люцифер.
— А, проґавив поверненя діда! Шо, упізнав тебе?
— Не впізнав! Люцик, ти винен мені пакет санкцій проти РФ на цей рік, подвоєний, і обіцяну смиренність на Великодень!
— Це дискримінація Нечистої Сили! Я поскаржусь в Канцелярію! Санкцій я тобі хоч три мішки притягну, грайся собі влітку, але ж сидіти сиднем на Великодень? Шкварки мені в зуби!
— А тобі не набридло кожного Великодня лякати Великоднього Кролика й красти у нього писанки?
— Я їх коллекціоную! Маю право! — заявив Люцифер, — Вони всі такі файні!
— З Великоднім Кроликом хоч помирились на Різдво?
— Та помирились, хоча все ще дується, цокотить і тримає хвоста розпушеним, коли зустрічаємось.
— Люцифере, ну хоч ти лишився собою, — озирнувся Святий Миколай у бік наближавшогося Лорда Темряви, — а то всі так імідж почали змінювати, що старий не встигає вже за вами.
— Ну, в дівку я перетворюватись не збираюсь, немає нагальної потреби. — зауважив Люцифер, кинувши погляд на юного Духа Різдва, — Хоча...
— От чортяка! — знову гучно зареготав Дух Різдва.
— А тобі лишень-бо сміятись, — зауважив Святий Миколай, — краще б запропонував дідові гарячого елю з дороги, леґінь!
— Химені кури!!! Пробач, одну хвильку!

На великому дубовому столі, що стояв неподалік Трону, миттю з'явились три великих паруючих кухлі кленово-вишневого елю, поруч на вишитому рушничку на золотій таці лежав різноманітний шоколад з лісовими горіхами, про всяк випадок був і холодний ель в пляшках, для Люцифера.
Володарі Різдва і Люцифер взяли кухлі та відсьорбнули кожен по ковтку гарячого напою.

— Діду, посміхнись, селфі! — весело промовив Дух Різдва, знімаючи трійцю з селфі-палки.
— Та ну тебе, — відмахнувся Святий Миколай.
— Щось цього року дід не в гуморі, — беручи кухля, зауважив Люцифер, — Я одразу помітив ще 5 грудня, коли в образі Крампуса смикав за вуха неслухняних дітей — чудовий як на мене початок Різдвяних Свят в Європі. Діду, чого ти, я ж їх легенько смикав.
— Та ти тут до чого, настрій зіпсувавсь пізніше.
— То що трапилось?
— Люцифере, не чипляйся! — смикнув його тихенько за хвоста Дух Різдва, — Ну ж-бо, ще одне селфі, з тобою.

— Та ти й так цього року зашкварився на світлинах всюди у новому образі. То ж ти з гуцулами там позував? Забув правила? — шкірився Люцифер.
— А хто у Вашківцях на Маланці нап'ялив на себе солом'яний костюм бджоло-ведмедя і з воланням "Я шалена бджілка" шугонув з гори? — тицьнув кухлем у Люцифера Дух Різдва, — Теж забув правила?
— Так весело ж було! Я взагалі-то там чорта зображав, мені й гриму не потрібно для перевтілення. Не то шо деякі, реінкарнують у файних леґенів! А ось на фотках нам часто світитись не можна, забув?
— Не забув. Хто здогадається, що юнак може бути Духом Різдва?
— Не виправдовуйся, ти й минулі роки постійно потрапляв у об'єктиви, я ж знаю як ти це любиш! А ще кажуть, що Люцифер самозакоханий нарцис!
— Минулі роки я був старий, а на це Різдво я — файний леґінь!
— Я знаю, нащо ти реінкарнував в юнака! — хитро зіщурився Люцифер, — Як торік "Аркан" на полонині танцювали, ти швидко захекався!
— Зате цього року в Аркані я тебе обскакаю!

— Файний ель! — прицмакуючи, промовив Святий Миколай, — з цими хурделицями в дорозі, нащо я їх так сильно вхурделив цьогорік?
— Не там вхурделив, — критично озвався Люцифер, — тре було кацапів вхурделити, щоб не патякали про "холодомор". Втім, зима ще триває, а в Пеклі у мене місця необмежено! Unlimited & all inclusive!
— Черга все ще стоїть? — запитав Святий Миколай — Бідолашний Апостол Петро, ні вихідних, ні прохідних.
— Петро зна свою роботу на воротях. Кому шо, а нам своє робить! — відкусивши шоколаду, діловито розпочав Люцифер, — Проте, цього року кацапів меньше, хоча все одно повзуть як таргани. Я там унизу і як раб, і як прораб, замахався з цією оравою. Ти, діду, згадай, перед минулим Різдвом скіко було! — плямкаючи шоколадом, махнув ратичкою у бік Пекельних дверей Люцифер.
— Не плямкай чоколядою! Нею тре хрумкати! — тупнув ногою Святий Миколай.
— А може я той, як його, "порохобот" — цокнув ратицею по долівці Люцифер і підняв хвоста.
— Облиш, не грузи діда, нахапався у новопреставлених кремлєботов всілякої нечисті, Нечиста твоя Сила! — махнув рукою Дух Різдва.
Люцифер єхидно поглянув на Духа Різдва:
— А хто торік відправив на дно кацапський літак з "хором пєсні і пляцкі"? Га? Вони тепер в Пеклі як навіжені волають, втомився їх смолою поливати! Між іншим, ти тоді використав їх цапове заклінаніє: "Лєті, лєті, самалёт, чєрєз запад на васток, чєрєз сєвєр да на юґ, пад вадою сдєлай круґ..." Йок!!!
— Йок!!! — повторив Дух Різдва з дитячим виразом невинності на обличчі.
Переглянувшись, всі троє гучно зареготали на всю Різдвяну Залу. Бруньки під небом дзвінко задзвеніли і ще довго резонували, після того, як вгамувались від веселощів небожителі.

— До речі, а шо там в Сирії у них? Ніби знову щось на це Різдво було? — запитав Святий Миколай.
— Та... — зам'явся Люцифер.
— Люцик, та не ломайся, кажи вже! — кинув в його бік Дух Різдва.
— Та нічо такого не сталось, маленьке бамболєо по кацапам.
— Тобто, доки дід літає на óленях, молодь тут розважається?
— Без тебе! — у два голоси відповіли Дух Різдва і Люцифер.
— Без мене! Так не можна. Чисто діти ото...
— Я ще молодий, хоч і Падший Янгол, ти ж знаєш, я натура бурхлива, — підкреслено заявив Люцифер, — а Дух Різдва взагалі школярик у порівнянні зі мною! А після реінкарнації й зовсім як хлоп'я!
— Агов, Люцик, я молодше всього на якусь тисячу, не нахабній!
— Вгамуйтесь обидва. Так шо там?
— Та шо... Кацапи знову обстріляли мирне населення напередодні Різдва, та й Україну ніяк не лишать у спокої, а все ж Різдво... — розпочав Дух Різдва.
— Ну і прилетіло бумерангом бамболєо по їх базі в Латакії! — знизав плечима Люцифер.
"Устал пілот, нє справілся с атакой... А нєфіґ було шастать над Латакой!" — пафосно завіршував Дух Різдва і зареготав.
— Обидва грались, зізнавайтесь?
— Різдвяною Зіркою клянуся, діду, опікувався колядками того дня, то все Люцик...
— Ну я, я... Мимохідь якраз йшов та стьобнув хвостом, аби булки не розслабляли там кацапи. Самі ж кажете, Різдво.
— І як стьобнув? — запитав Святий Миколай.
— Нормально стобнув — декілька винищувачів, вертольотики їхні, танчікі, мєталлоломчік і ватето от усьо... На кругленьку суму. Ну і не без летальних, звісно, як ж Люцифер, а у мене теж план там унизу виконувати треба. Варто було сильніше стьобнути!
— Молодець! — похвалив Святий Миколай.
— Люцик у нас завжди молодець! — похвалив Дух Різдва.
— А пам'ятаєш, Духу, як ти в реінкарнував у солдата під час Другої Світової? Не пригадаю, це було в Європі чи на тихоокеанській арені... — занурився знов у спогади Святий Миколай, — Ти ще на ящиках сидів і тебе сфотографували, а потім Рокуелл змалював у нашому часописі...

— Та то таке... — озвався Дух Різдва, — О, Люцик, ти краще дідові за солдатика кацапського розкажи. Ото я реготав, аж кіло бруньок з неба попадало!
— Шо, шибеники, знову когось в жіночу сукню перевдягли і заради втіхи туди-сюди через Фінську затоку ганяли?
— Та! — відмахнувся хвостом Люцифер, — То було 100 років тому з Шуріком Кєрєнскім і тим плюгавим, що йдосі мумією лежить у них. Найшов шо згадати...
— У кацапів рядовий солдат спалив БТР за одін прісєст! — зареготав Дух Різдва.
— Як? — здивовано підняв брови Святий Миколай.
— Та отак! — відповів Люцифер, — Діло було десь там поблизу кордонів з Україною, де цапові душі кучкуються. Вони той металобрухт свій значить маскувальною сіткою замаскували, стирчать там у багнюці, типу "нас тут нєт", ага. Аж тут бачу, один солдат, салага ше, мучається з голоду. А я ж добрий чорт.
— Ага, як чорт Куць з „Пропалої грамоти“. Люцик, я зараз почну реготати! — широко розпливався посмішкою Дух Різдва.
— Та не перебивай! Ти постійно регочеш! Отже, бачу, голодний салага. Спочатку хотів підійти й спитати "Хочєш яґєля, алєнь?" Потім вигадав кращу забавку. Ну я позаду підійшов і тихенько шепочу йому під каску у вухо: "ТИ НЕ ТИ, КОЛИ ГОЛОДНИЙ!"
— А-ха-ха! — зареготав Дух Різдва.
— Цить! Дай діду послухати! — тупнув ногою Святий Миколай.
— Ну шо, шепочу йому далі у вухо: "Чиї то консерви? Сірожини консерви!" Воно поняло що шось не то, але голод не тьотка. Бідося бере оті їх консерви з лайна й тельбухів та вирішує їх розігріти, бо ж мерзле. Я ж спостерігаю. Підсовую тихенько запальничку й шепочу у вухо: "Возьмі спалахуйку, зажґі костєрок!" Воно, нещастя, бере тую спалахуйку й майже під тою БТР розводить "костєрок", ну, типу, шоб ніхто не помітив, швиденько, думає, розігрію і ножками затупцюю. А в консервних банках оте лайно, яким їх кормлять, добряче за ніч замерзло. Я далі у вухо йому шепочу: "Масєлка в кастєрок плєсні, скорєй каша заварітся"...
— А-ха-ха! Аннушка плєснула масєлка... — реготав вже щосили Дух Різдва.
— Та Духу, не перебивай! Так ось, кажу, "Масєлка плєсні" — салага вирішує, що йому в темну голову прийшла світла ідея, починає шукати олію. Я йому: "Бевзь, яка олія? Тобто, Сірожа, балван, нє то масєлко, вот возьмі масєлко, машинноє!" Ну воно не довго думаючи — цап каністру і плєснул в костєрок. А ватра як запалає! Маскувальна сітка папірусом як спалахне! Ледве порозбігатись встигли засранці кацапські! А я поміж ними біжу, хвостом весело махаю й волаю голосом Олега Скрипки: "ГОРІЛА ВАТРА, ПАЛАЛА! ВЙО, МОСКАЛИКУ, ВЙО, СМАЛИ ЩЕ!"

Дух Різдва ледь не плакав від сміху, склавшись навпіл, сидячи на сходах до Трону.
Проте, Святий Миколай насупився.
— Шо ж ви підставили хлопця?
— Та не переживай, діду, він би й без моєї допомоги так зробив, спитай у Духа! — махнув ратичкою і хвостом водночас Люцифер.
Дух Різдва вже опанував себе, витираючи сльози від сміху:
— Так, я перевіряв на часово-просторовому порталі, це все одно б сталося, за участі Люцика чи ні. Причина банальна: ібо кацапи. Тож, вважай, Люцик розважався.
— Шибеник! — вдавано грізно погрозив Люциферу Святий Миколай, — Вас хіба можна лишати самих під час Різдвяного Польоту?
— Зате кацапи втратили ще одну бойову машину, декілька десятків мільйонів баксів спишуть. Дрібничка, а приємно. Хоча, це звісно не минулорічний літак з тою кагалою... Втім, втрати цапів в Латакії урівнюють минулорічний і цьогорічний рахунки. А звіт ми подамо в січневому номері часопису „Житіє Святих і Нечестивих“.

— Інформаційний фронт тримаєте? — запитав Святий Миколай.
— Аякже, всі видання друкуються цілодобово і належно: „Житіє Святих і Нечестивих“, „Різдвяні Дзвоники“ і „Барвінок“ дітям, воякам „Мілітарист“, „Шлях Перемоги“, „Der Hunta Zeitung“, „Шляк би трафив“ ельфам... Є порох в порохівницях! — запевнив Дух Різдва.
— То є так, і наш відділ вчасно видає „Пекельні Бульби“ та „Життя в казанах“, — замахав хвостом Люцифер, — Пишу колонку в „Житіє Святих і Нечестивих“, блоґ і все таке. Щоправда, знову на місяць в бан відправив на ФСБукє рудий пуцьвіріньок, той що в пупік поцілований, але я вже знаю, як помститись! — хитро зашкірився Люцифер.
— У нас один „Шлях Перемоги“ — про перемогу гуде наш Ріг, тож, тримаймо інформаційний фронт! — продовжував Дух Різдва, — Всі відділи як годинник працюють. Ельфи з інформаційного, блоґери, біля вітрини Пономарь шугає москалів Анакондою — йому Люцик подарував зі свого серпентарію. До речі, кави ніхто не бажає, Пономарь тут заставив нею усі відділи, ельфи скоро шоколад виробляти почнуть!
— Ви мені там ельфів не розбещуйте, то смаколиками їх закормлюєте, то шоколадом. Мені вистачило й того, що óленів присадили на шоколад з горішками! — забурчав Святий Миколай.
— Діду, не бурчі, все ж працює.
— Та молодці, фронт тре тримати...
— Не переймайся, щось ти зовсім цього року без настрою, діду.

Святий Миколай і справді виглядав не просто втомлений, а зовсім розбитим і сумним, чого давно не бувало.
— Та... — похнюпився Святий Миколай, — Зовсім вибив з колії той страшний випадок на Новий Рік із малюком Євгеном. Я ж чого наостанок ще раз і завернув на Запорожжя...
— Так, це жахливо...
— Де малюк зараз? — поглянув Святий Миколай на Духа Різдва.
— У Казковій Залі Різдва, де й належить бути всім таким діткам... — опустив голову Дух Різдва, — Малюку зараз добре, не переймайтесь, діду.
— Сходимо зараз туди з тобою, я хочу побути з цими дітками... — тихо промовив Святий Миколай.
— Так... — ще нижче опустив голову Дух Різдва.
Запанувала тиша...

— І як ви не додивились? — розпачливо кинув Святий Миколай.
— Саме Різдво, хіба ж за всим встежиш... — виправдовувався Дух Різдва, — кажу, ж треба перетворити горілку на щось корисне, якесь там паливо, чи шо. Та й самогубець, що впав на малюка, то не люциферових рук справа була.
— Мене бентежить інше питання, вельмишановне панство! — вставив репліку Люцифер, підіймаючи хвоста стирчаком, а це означало надзвичайну важливість цього питання, — Що будемо робити з чєкістськими попами?
— Так, вони зовсім знахабніли! — тупнув ногою вже Дух Різдва.
— Спочатку кацапи окупували мою Лапландію, забрали у мене півострів Петсамо з моїм обійстям, — почав сердито перераховувати Святий Миколай, — обстріляли мої сани, поранили Рудольфа, потім знищили місцеве населення, понищили усіх óленів, понавезли з багнищ орків, всю Лапландію геть засрали своїм ядерним сміттям...
— Лапландію час вже повертати! — грюкнув кулаком по столу Дух Різдва.
— Мене в усьому Світі діти й дорослі знають під безлічччю імен: Йоулупуккі, Санта Клаус, Папа Ноель, Сент Ніколас, Святий Миколай, але ніякий не "дєд мароз"! — розгнівано підняв брови Святий Миколай, — Уявляєте! "Дєд мароз красний нос, барада із вати!" Жахіття! Це ж чєкісти вигадали у 1937 році свого "дєда мароза" з тою "внучкой", дівкою "снєґуркою", а мене заборонили на окупованих теренах!
Снєґурка-снєґурка, камсамольська урка! — кривлявся Люцифер.
— Люцик, вгамуйся! — кинув в його бік Дух Різдва.
— Скільки разів за останні сто років кацапи намагались вбити наше Різдво? — бідкався Святий Миколай.
— Починаючи з вбивства композитора Леонтовича, діду! — нагадав Дух Різдва.
— Ох, „Щедрик“...
— Вельмишановне панство! — знову підняв стирчака хвіст Люцифер, — Я вже давно готую для цього кодла окремий підземний відділ на найнижчому рівні, третину вже заповнив цим непотрібом. Окрім тої мумії, шо смердить в мавзолеї, всі на місці, у вусатого осетина персональний казан, гас для вогнища і нафта в казани подаються напряму знизу з їх сибірських родовищ — краснозаді грішники шкваряться як шкварки на пательні!
— Це вельми файно, Люцик, але поглянь, скільки непотрібу розвелось на багнищах! — похитав головою Дух Різдва.
— Бачу. Недопрацював. Виправлюсь.
— То що ти вирішив щодо чєкістських попів? — уважно глянувши, запитав Святий Миколай.
— Та шо. Моя чортівня завершує відливати казани для московського попья, готується окремо підземний ґрот з подвійною подачею розпеченої лави й полум'я. Вже придумав назву для ґрота: "РПЦ МП"! О, маю ексклюзив, моє власне ноу-хау! — зашкірився Люцифер, — Це для їх "патріарха кєріла" та купки головного попья. Казан "Масковскій царь-колакал" у вигляді великого перевернутого дзвона, замість язика з середини стирчіть кілок, на який саджається жирна тушка чєкістського попа...
— Ох, прошу, не треба подробиць! — відмахнувся Святий Миколай.
— Добре, добре! — шкірився Люцифер, задоволений своїм винахідом модернового казана для чєкістських попів, і додав скоромовкою: — А зверху їх кадилом по кумполу буде шмагати!
Святий Миколай скривився.
Володар Темряви продовжував хизуватись:
— Як вам мій креатив? А ще працюю над новими казанами для чєкістів, і особливий буде для плюгавого плєшенфюрера Хуйла! — замахав задоволено хвостом Люцифер, — Казан "Сєрп-і-Молот" зі сталевим кілком у вигляді серпу, на вістрій якого саджається тушка Хуйла і коли воно жваво смикається, то молот тюкає тушку плєшенфюрера по плюгавому тем'ячку. Я на сталінє вже випробував, вусатий виродок так смішно корчами корчився...
Святий Миколай поморщився від огиди.
Люцифер у виправдання знизав плечима:
— Ну треба ж було на комусь випробувати, а на кому, як не на кривавому виродку! А ще в казані Хуйла буде вібруюче ділдо...
— Та ну тебе, досить, хвалько чортове, краще швидше завершуй там креативити й починайте цього року очищувати Світ від красно-коричньового лайна! — суворо й роздратовано кинув Святий Миколай.
— Буде зроблено! — награно цокнувши ратицями, виструнчився Люцифер.

— Хлопці, а щось позитивного є за минулий рік? — запитав Святий Миколай, — Бо дідові ніколи спостерігати увесь рік, самі знаєте, як заклопотаний.
— Так, звісно є. У РФ (Россіі Фашисткой) резервне бабло "іссякло", а ще... — почав було Люцифер, але Святий Миколай перебив:
— Та позитивне ж, кажу, нашо ти мені знов про тих москалів.
— Ось, наприклад, нашим захисникам поступово повертається військовий однострій: Тризуби, символіка, стиль... — почав перераховувати Дух Різдва.
— Наших часів?
— Так, доби Визвольних Змагань. Аґент Віталій Гайдукевич зна свою справу! Покажу потім парад в запису, всі вояки як на картинці! Воріженьки, звісно, опираються, то за "ґалубой бєрєт" зубами чіплялись, то за "ґімнастёрку", а тепер кажуть, мовляв, стиль минулого століття недоречний. Втім, ми тут дещо підправили, — захоплено розповідав Дух Різдва, — у нас же кругом свої аґенти є, навіть у NASA наш український монгол Дорже, завдяки якому вдосконалено навігацію твоїх саней...
— Це той, що пише про свою напарницю сицілійку, здається, Франческа? Гарна дівчина, пам'ятаю її листи до Санти...
— Так, саме той. Вони тобі польоти й кориґують, між іншим, але землянам про це знати не обов'язково. Так ось, у них там полковник Уескотт був командувачем, ми його до Пентаґону перемістили, ще деякі дрібнички владнали, тож тепер і США також одягнуть своє військо в однострій минулого століття.
— О, молодці! — задоволено сплеснув руками Святий Миколай.
— Ну і ще Пентаґон безкоштовно передав Україні для захисту "Javelin".
— Чудово! — плескав у долоні Святий Миколай, — Тепер хлопці їм дадуть жару!
— А то, працюємо! — підхопив Люцифер, — Я теж свого щура відправив нишпорити коридорами Кремля.
— Майкла Щура? — здивовано підняв брову Дух Різдва.
— Та ні. Мишак-розвідник, професіонал, підсовує кремлядям різні папірці, а потім у нас регіт західних розвідок і розвінчування кремлядських фейків по соцмережам.
— А, це той мишак, що усамітнився і оголосив себе Міккі Маусом Тринадцятим?
— Саме він.
— Ну то ще та нишпорка.
— Духу, а ти показував діду монету? — згадав раптом Люцифер.
— Ще наприкінці 2015, коли Україна на честь Святого Миколая до 100-річчя „Щедрика“ випустила монету.
— А ну ж, покажи, думаєш я пам'ятаю? — зацікавлено підняв очі Святий Миколай.
Дух Різдва пішов до шухляди й витіг звідти пакунок. Святий Миколай розгорнув і задоволено посміхнувся.
— Так, згадав. Файна монета, улюблена в моїй колекції. З дітками...

Святий Миколай допив ель і гулко поставив кухля на стіл.
— Отже, хлопці, цього року треба попрацювати! — суворо зауважив Святий Миколай, — Досить розважатись з феями та грати в копанку з ельфами, до справ!
— Феї, то святоє! — грайливо підскочив Люцифер.
І миттю отримав від Святого Миколая Чарівною Палицею по потилиці, аж зірочки полетіли обертом!
— Ай! За шо поміж рогами?
— Сам знаєш за шо!
Дух Різдва поклав монети і журнали звітів до шухляди та теж став на захист ельфів.
— З ельфами не лише в копанку граємо, вони й корисні справи виконують. — підкреслив Дух Різдва, — Взяти хоча б курінь „Лісові Чорти“ — хто як не вони доставляють перед Різдвом вогонь з Віфлиєму й Різдвяні Дзвоники від нас по всьому Світові?
— Та знаю, файні пластуни. Пам'ятаю, як занесло сани і я випав у сніг у тринадцятому році, юні пластуни допомогли підвестись та скласти подарунки до мішку, — вкотре поринув у спогади Святий Миколай.

— У "Лісових Чортів" є свій Дух — Ярема Дух! — зазначив Різдвяний Дух.
— Так-так, ми всі з „Пласту“ і бандерівці! — знов хитро зашкірився Люцифер, тицяючи ратичкою у нашивку „Лісових Чортів“ на своєму куртасику, на якій був зображений він сам у дитинстві, — Демонізую мій улюблений червоно-чорний стиль!
— Чортова Хунта, ага? — зареготали дуетом Дух Різдва і Люцифер.
— То все файно, хлопці, — поглянув на обох Святий Миколай, — але з цими огидними чєкістськими попами, та й з чєкістами теж, тре щось робити. Обридли вже за сто років, в печінках стирчать, немов бруньки з вигрібної ями.
— Діду, ми працюємо над цим! — запевнив Дух Різдва.
"Сталактіти, сталаґміти, із навоза пєтухі!" — іронічно заспівав Люцифер.
— Шо? — здивовано підняв брови Святий Миколай.
— Не зважай, Люцик бешкетує.
— Так, все, відпочили? Ель всі допили? Йдемо, Духу, відведеш мене до Казкової Зали Різдва.

Святий Миколай втомлено підвівся, Дух Різдва повісив на плече свій новий гуцульський Різдвяний Ріг, взяв у руки бартку і казкова трійця вирушила довжелезною Різдвяною Залою до середньої Брами Різдва.
— Люцифере, не цокай ратицями по льдовому ламінату, подряпаєш.
— Не цокаю, і не подряпаю. Ай! Діду! За шо знову ліща поміж рогами?
— Шо, Люцик, невдалий день? — засміявся Дух Різдва.
— Діду, ну а музикою у вільний час хоч можна займатись? — запитав Люцифер.
— З яких це пір ти став цікавитись музикою? — аж зупинився Святий Миколай.
— Стиць, діду! Завжди! — ображено насупився Люцифер, аж хвіст гулко впав на долівку, — А "Данте", а "Богемська рапсодія"? "Mama mia! Mama mia!" — заволав голосом Фредді Люцифер.
— А хіба її написав не Фредді Мерк'юрі? — хитро зіщурився Святий Миколай.
— А хто йому мотив на вухо нашепотів? — ще більш хитріш зіщурився Люцифер, — Та я тобі зараз до другого пришестя можу перераховувати твори, які без мене не освятились! Від "Диму над водою" до всіляких там "Раммштайнів" та іншої моєї нечисті. Як фокстрота по молодості танцював з тими ж феями, так навіть не спитав, чия музика! А я для тебе, між іншим, вигадав "Mr.Sandman", зрештою, і ремейки "Mr.Santa"...
— Ох, Люцику, пробач старому, хіба все в голові втримаєш...
Дух Різдва обернувся до Люцифера:
— "Who the f*ck is Alice?" ти теж вигадав, Люцик! — з'єхиднічав Дух Різдва, — Ти б краще прибрав отой "русскій шансон" та їхню огидну кіркоровщину "шоу-бізнеса", гидко ж!
— А шо, я їх розводив? — зле скривився Володар Темряви, — Самому гидко!
— А ви ще поцапайтесь, — втрутився Святий Миколай, — Нам свою треба музику множити і витіснити нею оте цапове лайно з багнищ.
— Ти, діду, ось послухаєш ще, як Дух Різдва опанував новий гуцульський ріг, гуде вже краще, ніж на трембіті! — хвалився Люцифер.
— Та бачу, все милується ним, як дитя. То як, ти навчив Люцифера гудіти з гір у трембіту? — звернувся Святий Миколай до Духа Різдва.
— Так, Люцику сподобалось гудіти у трембіти. Гуде як чорт!
— Але ще більш мені сподобався бугай! — встромив Люцифер свою пику між володарями Різдва й хтиво зашкірився, — Коли смикаю того кобилячого хвоста, бугай реве, немов чортиці, яких я так само смикав за хвости у Пекельному Малібу.
— Розпусник! Забери звідси свою хтиву пику! — хляснув легенько рукавицею по п'ятаку Люцифера Святий Миколай.
— Ай! По носі, боляче... — награно заскіглив Люцифер.
— О, так, бугая Люцик опанував чудово, — посміхнувся Дух Різдва, — з таким серйозним виразом обличчя смикає за хвоста, у-у! Ой, це ж ти, діду, ще не бачив перформанс на торічному „Євробаченні“ з бугаєм, трембітами і цимбалами! Ми з Люциком ненадовго втілились в музикантів «ONUKA»...
— Немає у мене онуки!..
— Та не про то мова, вобщім, покажемо тобі, хіт минулого року, ти шо, ти шо, — вся Європа аж пищала! А кацапів шматувало від заздрощів!
— А я смикав бугая за хвоста! — знову висунувся Люцифер.
— Ти знов свого писка попід руки встромляєш?
— Люк, досить гратись, — серйозно звернувся до нього Дух Різдва, — дід втомився і не в гуморі.
— „Люк, я твій Батько!“ — басом кривлявся невгамовний Люцифер.

— Так, музика це наш пріоритет, ви ж знаєте, — знову зупинився Святий Миколай, — І цього року мені потрібно більше різдвяних пісень. Що там з новими версіями „Щедрика“, Духу?
— Все файно! — заспокоїв Дух Різдва, — нові версії „Щедрика“ є і будуть ще, нові різдвяні пісні пишуться і крутяться на нашому радіо „Країна ФМ“, не дарма ж Петро його рекламував! Казкар Лірник читає дітям казки по півтори години, все то розбавляється різдвяними піснями, так що в цьому напрямку у нас все файно.
— Бігме?
— Бігме!
— Ну то й добре.

Дійшовши до Різдвяної Брами, Люцифер попрощався коротким "Adios!" та поскакав до Пекельних дверей у своє Пекло, а володарі Різдва вирушили до Казкової Зали Різдва...

2018.І.15
© Dmytro Dzüba
© «Порохівниця»
МАЛЮНКИ:
© Norman Rockwell

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *