100-річчя і затишшя

100-річчя і затишшя

 

Нині, починаючи з 2017 року, почалась доба визначних 100-річних дат, ключових для історії України: звитяжних, героїчних і сумних…
100-річчя Незалежності Української Народньої Республіки, 99 років Соборності України. 29 січня — 100-річчя бою під Крутами, 9 лютого — 100-річчя Берестейського Миру.
Але на державному рівні стоїть дивне затишшя…

Жодна країна Світу не має в своєму календарі такої щільної кількості 100-річних дат, як нині у нас!.. Але ми все проґавили…
Цілою низкою звитяжних і сумних сторічних дат рясніє Українська Революція 1917—1921 років.
Безперечно, найбільш важливою датою є проголошення Незалежності України 22 січня 1918 року.
Ганьба, але 100-річчя Незалежності України навіть не оголошено державним святом! Зате в календарі є "красныє дні 8 марта і 1 мая"!..
Державні мужі позаочі кажуть "не на часі".
100-річчя ключових подій "не на часі"?!?
100-річчя Незалежності "не на часі"?!?

…2017 рік. Держава декларує широке відзначення ключових історичних і визначних 100-річних дат на державному рівні. Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко особливо наголошує на цьому у звернені 17.ІІІ.2017:
II► Звернення Президента з нагоди відзначення 100-річчя подій Української Революції 1917–1921

Здавалося б, 100-річчя Незалежності України і ціла низка 100-річних дат 2018 року буде широко відзначатись на державному рівні. Адже є наказ Головнокомандувачі і Президента. Але…

Завзяття та енергія державних мужів швидко згасли ще у 2017 році. І вже ціла низка 100-річних дат минулого року пройшла непоміченою… Ще більш-менш було відзначено 100-річчя створення Першого українського полку, проте непомітно промайнуло 100-річчя Повітряної Фльоти України… Це ж така подія!!! Україна 100 років тому на пустому місці під час війни створила власну авіацію! І військову, і торгівельну! Так, не все ідеально було й тоді, так, частину літаків викрав командувач-кацап і передав Войску Донскому, (вибачайте, «Порохівниця» не дотримується "стандартів-бібісі™" і кацапів називаємо кацапами); так, з великими труднощами збирали й монтували ті планери і літаки, готували авіаторів в умовах війни, але ж як звитяжно вони боролись — „За Україну! За її волю! За честь і славу! За народ!..“
Лише з десяток історичних сайтів, пара-трійко медія і офіційна сторінка Головнокомандувача й Президента України згадали 100-річчя Повітряної Фльоти України… В Міноборони якось забули навіть згадати, не те що широко, на державному рівні відзначити знаменну подію…
Зате в Міноборони помпезно "праздновалі дєнь 7 ноябля"!..

«Порохівниця» опублікувала великий і цікавий матеріял до 100-річчя Повітряної Фльоти України, з добіркою історичних світлин і малюнків української авіації доби Перших Визвольних Змагань.
Як гадає вельмишановне панство, скільки переглядів має публікація (на мить оприлюднення цього матеріялу)?
Всього 15…
Історія України нашому народу не цікава!

100 років кривавих Совєтів і 100-річчя початку першої совєтсько-української війни, яка фактично й досі триває, теж ніхто не помітив, як і 99-річчя початку другої совєтсько-української війни. 100-річчя українського дипломатичного корпусу? 100 років українській валюті?
Народини та ювілеї видатних Українців доби Перших Визвольних Змагань теж проходять непомітно й тихо... Це в нинішній українофобній Польщі на державному рівні вшановували Марка Безручка — Українця, який врятував і Польщу і Європу від совєтської окупації. Але не в Україні… 135-річчя генерала Петріва теж ніхто не помітив, а більшість навіть і не знають, про кого мова взагалі… І можна перелічувати ще довго забуті імена Героїв Перших Визвольних Змагань, про яких неабияк варто було би говорити на державному рівні саме в добу 100-річчя подій Української Революції 1917—1921 років.
100-річчя легендарного Кримського походу Запорожців Болбочана, певно, теж промайне навесні непомітно… Як і 100-річчя Військово-Морської Фльоти України…
Історія України нашому народу не цікава, позаяк в Україні відсутня державна українська пропаґанда!
Ми прямо зараз фактично проґавили і, вибачте на грубому слові, просрали, цілу низку історичних ключових 100-річних подій!
Та в жодній країні Світу такої щільної кількості 100-річних дат, як нині у нас, не було й не буде!..
Але ми все проґавили…

Нині найбільш сприятлива нагода підкреслити правонаступництво сучасної України і державності саме від проголошеної 100 років тому Держави, щоби остаточно зруйнувати кремлівські міфи, якими стверджується, ніби-то, Незалежність Україна отримала лише після розпаду СССР. Насправді ж, історія українського державотворення сягає коріннями стародавніх часів Київської Русі, а після московської експансії вже ось третє століття триває постійна боротьба за самостійність України. Козацька Гетьманська Україна, Запорожжя — це теж державотворення. І лише Велика Війна 1914 року зруйнувала Россійскую Імпєрію, яка, власне, й роздмухала Велику Війну через острах втратити Україну. Саме Україна першою проголосила про Самостійність наприкінці 1917 року, одночасно з Фінляндією і країнами Балтії. Саме проти України свою першу війну оголосило терористичне утворення Совєтская Россія вже через місяць після свого жовтневого перевороту! Усвідомлюючи, що жодне співіснування в автономії та федерації з Россією неможливе, IV Універсалом було проголошено Незалежність України. Саме на теренах України відбулась перша мирна угода Першої Світової війни — Берестейський Мир, під час якого дипломатично було визнано Незалежність України. За рік Незалежна Україна, попри зміну влад, змогла створити всі необхідні державні інститути, власну валюту, налагодити дипломатичні відносини з трьома десятками країн, включно з передовими країнами того часу. Державність України була визнана Світом ще 100 років тому. Завершувався процес злуки українських теренів в одну єдину Соборну Україну, і вже 22 січня 1919 року, через рік після проголошення Незалежності, відбувся Акт Злуки УНР і ЗУНР. Завершувались перемовини щодо входження до Української Самостійної Соборної Держави Кубані, Підкавказзя і Криму, але цьому завадила совєтська окупація…
Українці звитяжно боронили Україну від ворогів, котрі шматували Неньку звідусіль — кров’ю стікали… На жаль, сили були нерівні…
Формально Незалежність України було відновлено 24 серпня 1991 року під час розпаду СССР. Втім, совєтсько-россіянська імперія нікуди не поділась і нині Україна борониться від аґресії РФ (Россії Фашистської), нині Українці виборюють Незалежність, яку отримали наші пращури 100 років тому.
Саме це й потрібно було підкреслити Державі в ці дні…
Особливо важливо було це підкреслити під час чергової війни проти України!
Адже Велика Війна триває…

Чи поверне Україна свою історію?
Пан Віталій Гайдукевич — історик, керівник творчої групи «Нове Військо», яка відроджує український військовий однострій і один з радників Президента України, неодноразово наголошував на важливості відродження нашої, української історії, на важливості відзначення 100-річних дат. У нас має відбутись «Ідентифікація себе», наголошував пан Віталій Гайдукевич ще у 2016 році. «Історію пишуть переможці», підкреслював пан Віталій Гайдукевич навесні 2017 року, звертаючи при цьому увагу, що Міноборони постійно перекреслює означену наказом Президента і Головнокомандувача концепцію відродження військової історії України.
На жаль, ніхто не дослухався…

Пан Богдан Нагайло — дипломат України, екс-радник ООН з питань біженців, екс-редактор українського офісу «Радіо Свобода», напередодні 100-річчя Незалежності ставить питання руба: чому така тиша на офіційному рівні?
Далі пряма мова.

22 січня 2018 року — 100-річчя проголошення Незалежності України.
Де підготовка, де достойна програма?
Святкування подій 1917 року, що вeли до Незалежності, були ледве помітні протягом 2017 року.
Чому 22 січня 2018 року не було оголошено державним святом?

Чому нинішній український парламент не проводить спеціального урочистого засідання в будинку, де було проголошено Незалежність України, у Будинку Учителя / Будинку Центральної Ради?

Будинок Педагогічного Музею, де засідала Українська Центральна Рада. Фото 1913 року

Чому Президент і прем'єр-міністр не звертатимутся до українського народу з Софійської площі того дня?

Проголошення Третього Універсалу на Софійській площі в Києві.
У центрі — Симон Петлюра, Михайло Грушевський. 7(20).ХІ.1917.

Кому зручно зменшувати значимість цієї важливої історичної події в нашій історії?!
Особливо зараз, і тим самим сприяти уявленню про те, що нібито Незалежна Україна виникла після розпаду СССР?

IV Універсал Центральної Ради України

Ще два роки тому керівництву держави було запропоновано як планувати гідне та достойне святкування 100-річчя Незалежності України, зокрема проведення урочистої зустрічі в будівлі Центральної Ради.
У Київській міській раді також були внесені пропозиції щодо відповідних змін у назви вулиць. І все ж, незважаючи на проголошену офіційну політику декоммунізації, ці ініціативи не були підтримані.
Так, голові Українського Інституту Національної Пам'яті Володимиру В'ятровичу вдалося організувати скромну, але важливу виставку на Хрещатику, яка присвячена Українській Революції 1917-1921 років. Але він також сміливо публічно визнає своє розчарування неадекваною відповідю керівництва країни.
16 січня 2018 року Президент України Петро Порошенко прийняв представників дипломатичного корпусу. Та на диво, не використав цю подію, щоб підкреслити 100-річчя Незалежності України та її бажання вже тоді бути визнаною європейською демократичною державою.
Так що відбувається? Чому така тиша на офіційному рівні?

(Богдан Нагайло)

А й справді, вельми дивним було рішення Адміністрації Президента щодо урочистостей в Маріїнському Палаці, які можна було провести не 16 січня, а саме в день 100-річчя Незалежності, підкресливши тим самим тісний зв’язок нинішньої Держави саме до проголошеної сто років тому Держави. Тим паче, що було запрошено амбасади багатьох країн, до яких з доволі грамотним зверненням звертався Президент України.
Пряма мова.

ЗВЕРНЕННЯ
Президента України Петра Порошенка на Традиційній зустрічі з главами дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій, акредитованих в Україні

(Київ, 16 січня 2018 року)

Сьогодні ми вперше зустрічаємося у новому, відреставрованому Маріїнському палаці.
Багато років цей шедевр архітектури, на жаль, поступово деградував.
Нині цей палац отримує нове життя після реконструкції.
Як і Україна сьогодні — через реформи.
Я надзвичайно радий, що саме іноземні дипломати є першими, хто бере участь в урочистостях у цій чудовій будівлі після проведеної реконструкції.


Ми входимо у важливий і символічний рік — сторіччя з початку глибоких демократичних змін не лише в Україні, а й в усій Європі.


У 1918 році в результаті падіння імперій десятки націй відновили чи здобули свою Незалежність.
Це були народи Центральної Європи, Балтійського та Балканського регіонів.
Це були також народи, які перебували під ярмом царської Росії.
Хотів би щиро привітати з цим ювілеєм всіх наших друзів, для яких події, що відбулися сто років тому, стали важливим етапом державотворення.


Сьогодні, однак, йдеться не лише про відзначення тих подій, але й, насамперед, про усвідомлення уроків історії, які вони нам дали.
З позицій нинішнього дня є чимало паралелей.
Той самий епіцентр дестабілізації в Європі.
До болю схожі божевільні ідеї, що рухали тоді більшовицьку Росію і Росію нинішню.
Не менш подібними є й цинічні методи її агресії.
Тоді, як і зараз, молода Українська держава стала об’єктом російського нападу тільки тому, що хотіла бути вільною та Незалежною.
В ненависті проти України, що червона, що біла Росія, демонстрували вражаючу єдність.
Тоді нам забракло належної міжнародної підтримки. Нас не почули у Версалі.


Що з цього вийшло — сьогодні усім нам відомо: багато десятиліть шантажу, окупацій і терору з боку радянського режиму, які торкнулися багатьох народів світу.
Це і пакт Молотова-Ріббентропа. Це і Ялтинський повоєнний поділ на зони впливу і залізна завіса… Це і агресія Москви проти Угорщини та Чехословаччини, проти Молдови, Грузії та України.


Не втомлюся повторювати, що якби демократична Європа тоді не спокусилася на підступні компроміси з більшовицькою Росією, і Незалежну та демократичну Україну вдалося б зберегти, багатьох трагедій 20 століття у світі вдалося б уникнути…

Президент України Петро Порошенко, 2018.І.16, Київ, Маріїнський Палац

Президент України наголошує на уроках історії.
Варто наголосити, що вперше за 100 років з часу завершення Першої Світової війни на офіційному рівні було визначено помилки Версальської системи.
Звернення дійсно сильне, адже вперше Президент України вказує країнам Європи на помилки минулого, які важливо не повторити нині. Кривавого ХХ століття можна було би уникнути, якби не політиканство та недалекоглядність європейських політиків. В першу чергу, французьких, через що вже визнану дипломатично Незалежність УНР в 1919 році на Паризькій мирній конференції було фактично проігноровано, а українську делегацію просто виставили за двері. Наслідки несправедливої Версальської системи, коли французькі політикани на свій розсуд розмальовували мапу Європи, Світ відчув вже через двадцять років, коли Третій Райх і СССР роздмухали ІІ Світову війну. І понині Світ відхаркує кров’ю наслідки Версалю… Недалекоглядність тогочасних українських політиків теж була однією з причин втрати Незалежності.
Україна заплатила страшну ціну за Незалежність — десятки мільйонів жертв Голодомору і совєтського окупаційного режиму... І доки Україна вмирала з голоду й потопала в крові — Європа мовчала...
Насамперед, головною причиною втрати Незалежності України і головним роздмухувачем війн ХХ століття є чєкістсько-большевістський тоталітарний режим Совєтської Россії, відомий під аббревіатурою "СССР".

Спіч про уроки історії вельми нагальний, але чи зробили висновки з уроків історії в самій Адміністрації Президента? Чому урочистий захід такого високого рівня з такими потрібними меседжами було проведено за тиждень до 100-річчя Незалежності? Чому спіч з таким важливим, буквально історичним меседжем, не транслювався широко на телеканалах і в медія?
Багато питань "чому" виникає...

Якщо спіч Президента був чітким і вивіреним, то коґнітивним дисонансом виглядала почесна варта Маріїнського в одязі якихось опереточних россіянських ґусар. Який розумник з АП "накрєатівіл" оце непорозуміння, обізвавши "уніформой чєрноморскіх казаков"? А нічого, що ця опереточна ґусарська одежина взагалі-то є россійсько-імперською уніформою окупаційної почесної варти? Чому не затверджений вже відновлений історичний однострій ЗСУ? Чому не однострій Українських Січових Стрільців (київських), Чорних Запорожців, Хмельницького полку, зрештою... Натяк на українську Кубань? Ну так однострій кубанських чорноморських козаків значно відрізняється від опереточно-ґусарскоґо. А порадитись з фахівцями по військовому однострою не здогадались на Банковій? Якось дивно виглядає, коли один з президентських радників, пан Гайдукевич, всі сили вкладає у відродження українського однострою і постійно смикає АП і МО за мундири, а чиновники цих високих державних структур відштовхують історика, фахівця з геральдики, символіки і військового однострою, який має повноваження згідно наказу Президента і Головнокомандуючого, та займаються "отсєбятіной", проштовхуючи на дипломатичний захід найвищого рівня відверто опереточну й ганебно смішну россійсько-імперську окупаційну "уніформу" ґусар! Зганьбились на увесь Світ... Причому, точно така "уніформа" спостерігається у кремлівської почесної варти! Дивлячись на офіційну світлину АП, уява підсвідомо ставить на місце перших осіб Держави в оточенні опереточних ґусар плюгавого плєшенфюрера замість Президента України. Схоже, дехто в АП саме цього ефекту й добивався…

Здається, в АП і МО завелись ворожі щурі, себто, крысы.
Вочевидь, затишшя напередодні 100-річчя Незалежності України і цілої низки інших дат, також пов’язане з тим, що в оточенні Президента завелись ворожі аґенти. Бо інакше це затишшя пояснити ніяк. Адже ще рік тому Президент і Головнокомандувач чітко наказував широко і на державному рівні відзначати 100-річні події Української Революції та Перших Визвольних Змагань. Не один офіційний наказ було опубліковано щодо відзначення на державному рівні 100-річчя історичних подій, але жоден з наказів не було виконано…

Пан Володимир В’ятрович, голова Українського Інституту Національної Пам’яті, марно намагався протягом року звернути увагу державних мужів на важливість відзначення сторічних подій. Політичного, кадрового і фінансового ресурсу Інституту Національної Пам‘яті (який проводить діяльність в цьому напрямку) замало для забезпечення належного рівня відзначення. УІНП дуже багато робить, не отримуючи, між іншим, належного фінансування з боку Держави: заходи, семінари, виставки, створюють освітні дидактичні настільні ігри для школярства, тощо. Але підключення інших органів влади до процесу історичного відродження, який є вельми важливим у нинішній боротьбі за Незалежність, досі не належне — не бажають державні чиновники перейматись "такой мєлочью". А деякі цілком свідомо спідтишка саботують.

Пані Олена Спицька — наукова співробітниця Національного Музею України, бідкається:
— “Музeй Украінськоі рeволюціі 191-1921 років” просто нe чують! І взагалі, в.о. дирeктора Будинку вчитeля збирається вжe виносити стільці із Зали, дe мало б відбутися цe Урочистe засідання! Мабуть нe тeрпиться поважним очільникам КМДА швидшe закрити цeй будинок. До рeчі, а жодного дозвільного докумeнту на рeставраційно-рeмонтні роботи від Мінкульту щe нe отримали. А стільці спішать винeсти!
Дійсно, яке "соупадєніє" — саме в переддень 100-річчя Незалежності і проголошення Четвертого Універсалу раптом чиновники КМДА вирішили закрити історичну будівлю Центральної Ради на реконструкцію. Тобто, за чотири роки війни ніколи було почати реконструкцію будівлі до сторіччя Незалежності, треба було почати саме в день сторіччя?

Що й казати, коли в Києві до 100-річчя Незалежності, попри декомунізацію, все ще не демонтовано статую щорсу на коні! Київрада блокує демонтаж совєтського ідола.
За тиждень — 100-річчя бою під Крутами і в ті ж дні така ж дата большевістського січневого заколоту на заводі "Арсенал", яку Совєти боготворили, бо ж доки київські студенти стояли на смерть під Крутами, в столиці большевики влаштували "луґандон". Але в Київраді не бачуть проблем в тому, що все ще стоїть пам’ятник "рабочє-крєстьянскім большевікам завода Арсєнал". Причому, активісти і свідомі українські історики пропонували навіть не демонтувати сам пам’ятник, а просто замінити табличку, адже зброя на постаменті стоїть та, що була і у заколотників, і в українському війську, достатньо лише прибрати совєтську табличку і встановити нову, де відзначити справжні історичні події. Активісти звертались до комісії з відзначення сторічних подій, яку очолює прем’єр Гройсман, але нічого не відбулось…

Молодий активіст Павло Островський наголошує, що Київрада на день Гідності і річницю з ухвалення Третього Універсалу вкотре відмовилась перейменувати бульвар Дружби народів (відгадайте ці два народи з одного разу) на бульвар Миколи Міхновського (ідеолог Самостійності України), а також депутати Київради блокують перейменування вулиць маршала Тимошенка, Московської, генерала (НКВД) Наумова та проспекту Героїв Сталінґрада. Найактивнішу участь у цьому бере фракція "Солідарність" у Київраді, яка разом з ватною коллабораціоністською "Єдністю" виступають єдиним фронтом проти цих декомунізації і десовєтізації столичних топонімів.
Хоча всі ці пропозиції успішно пройшли експертну комісію з найменувань, громадські обговорення і профільну комісію. Коли доходило до вирішальних голосувань, "Солідарність" постійно недодавала голосів, причому голова фракції Андрій Странніков обіцяв підтримку цих перейменувань. Взагалі це дивна і абсурдна ситуація — Президент і його фракція в Раді за декомунізацію, а пропрезидентська фракція у раді столиці відверто її саботує.

Блоґер Іван Мазепа підсумовує палкі дискусії навколо затишшя в переддень сторічних дат.
Що ми маємо по факту:
1. Століття проголошення Незалежності УНР буде майже не помічено керівництвом держави. А отже і медійним середовищем та громадянами.
2. У центрі Києва навіть зараз стоїть пам'ятник щорсу... і прибирати його ніхто не планує. За це окрема "подяка" Київраді та Мінкультури.
3. У Київраді йде систематичний саботаж стосовно декомунізації столиці (десь понад 100 топонімів ще не перейменовано).
4. Київрада саботує рішення щодоо перейменування бульвару у Києві на честь ідеолога державної Самостійності України Миколи Міхновського (співзасновника Центральної Ради, творця українського війська)... За це окрема "подяка" Фракції "Солідарність" у Київраді, в якій більша частина не голосує за це рішення.
5. На території Київського військового ліцею імені Івана Богуна стоїть пам'ятник Суворову... І керівництво ліцею не може його прибрати бо одна з комісій Київради не надає на це дозвіл. А замість нього ліцей хоче встановлення пам'ятник Івану Богуну.

В ці дні віртуальний простір вельми жваво і з обуренням обговорює дивну, щоб не сказати гірше, політику влади щодо відзначення 100-річчя Незалежності України на державному рівні. Влада просто проігнорувала, і на четвертий рік війни це викликає обурення!
Тобто, попри наказ Президента і Головнокомандувача рік тому щодо відзначення на державному рівні 100-річчя Незалежності, всі державні інституції фактично саботували цей наказ. Медія-простір також здебільшого проігнорує ці події, бо наші ненаші ЗМІ та "журналістика" (вибачте за слово) мають дещо інші, зовсім не продержавницькі пріоритети, про що було наголошено в нашій попередній публікації.

Кому ж вигідно замовчування визначних історичних дат?
Відповідь цілком очевидна: при владі все ще знаходиться значна кількість українофобів та коллабораціоністів, зусиллями яких саботується все, що має відродити державність України.
І, так, попри підтримку політики Президента і Головнокомандувача, це затишшя напередодні 100-річчя Незалежності є великим мінусом Петру Порошенку. Хоча, варто все ж підкреслити, що всі необхідні накази щодо відзначення сторіччя історичних подій ним були опубліковані, концепція відродження історії України була чітко визначена і також підкріплена відповідними наказами. Отже, в першу чергу, проблема в чиновниках, які саботують накази Президента і Головнокомандуючого.
В історії вся відповідальність за це ганебне затишшя плямою ляже в першу чергу на Петра Порошенка, а цілі армади безімених чиновників-саботажників і коллабораціоністів так і залишаться безіменими, хоча саме їх спільними зусиллями саботувалось відзначення 100-річчя видатних історичних подій…
Виходить, слова розійшлись з ділом…

Покоління Українців протягом всього кривавого ХХ століття звитяжно боролись за Незалежність України. Починаючи з Української Революції 1917 року, крізь Перші і Другі Визвольні Змагання, кров’ю стікали, але перемагали… І зараз, коли формально відновлено Незалежність, коли є єдиний шанс гідно відзначити століття Незалежності і ще цілої низки визначних подій, все так бездарно проґавити…
Сумно й прикро, що Україна, маючи такий унікальний шанс, проґавила на державному рівні цілу низку 100-річних дат…
22 січня 2018 року буде звичайним сірим робочим днем.
Нащадки та Її Величність Історія нам цього не пробачать…

Dmytro Dzüba
2018.І.20
© «Порохівниця»
Використано матеріяли з відкритих джерел:
© Богдан Нагайло © Богдан Нагайло
Богдан Нагайло © «Історична Правда»
Світлини з Маріїнського Палацу: © Прес-служба Адміністрації Президента України