100-річчя Тризуба — державного Гербу України

100-річчя Тризуба — державного Гербу України

 

Тризуб, як державницький символ України — Київської Русі, має понад тисячолітню історію.
25 лютого виповнюється 100 років від затвердження Тризуба державним Гербом Української Народньої Республіки.

 

Відповідно до Указу Президента України від 22 січня 2016 року №17 “Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української Революції 1917–1921 років” (пункт 2) вшанування подій та видатних учасників Української Революції є одним із пріоритетів діяльності органів державної влади на 2017–2021 роки. Планом заходів із відзначення 100-річчя подій Української Революції 1917–1921 років і вшанування пам'яті її учасників на період до 2021 року, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 777-р, передбачено урочисте відзначення 100-річчя затвердження Тризуба державним гербом Української Народньої Республіки й організацію до цієї дати інформаційних, навчально-виховних, культурно-мистецьких та інших заходів.

Український Інститут Національної Пам’яті розробив інформаційні матеріали до 100-річчя затвердження Тризуба державним Гербом УНР. Під час підготовки тематичних заходів, виступів і звернень представників влади, публікацій у засобах масової інформації пропонуємо враховувати такі тези:

• Тризуб має тисячолітню історію. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів — правителів Русі.

• У часи Української Народньої Республіки Тризуб затверджено державним Гербом України, що підкреслює спадкоємність із попередніми періодами української історії.

• У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби Українців за Незалежність. Совєтська тоталітарна система затаврувала Тризуб як "націоналістічєскій знак". Використання Тризубу в СССР заборонялося, "віновніков" жорстко карали.

• Відновивши Незалежність у 1991 році та обравши Тризуб Державним Гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народньої Республіки.

• Россійська агресія в Криму і на сході України розпочалася із знищення Тризуба як маркера української ідентичності.

• Тризуб об’єднує українських патріотів, які сьогодні захищають наш суверенітет і територіальну цілісність України.

• Для Українців у всьому Світі Тризуб символізує зв’язок із Батьківщиною.

Історична довідка

Чому Тризуб?

Він є давнім українським символом. Його найдревніше зображення, віднайдене археологами, датується X століттям. Припускають, що це був магічний знак роду, оберіг. Відомо до 40 його тлумачень: тризубець, підсвічник-трикірій, сокіл, якір, житній колос, лук зі стрілою, триєдина жертва в ім’я перемоги життя над смертю... Є також гіпотеза, що це знак триєдинства світу та поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря.

Срібляна гривня (срібляник) Київської Русі

У Київській Русі Тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його численні зображення віднайдені на тогочасних монетах (срібляниках і златниках), печатках, посуді, надгробках, цеглі, актових печатках, перснях-печатках, злитках-гривнах, зброї, спорядженні, товарних пломбах. Цей символ власності та влади переходив із покоління в покоління, видозмінюючись, аби кожен представник роду мав індивідуальну емблему (наприклад, попередники київського князя Володимира Святославича мали двозубці). Навершя у формі князівського знака було головним елементом давньоруських стягів. Особливо багато артефактів – за період князювання Володимира Святославовича (на київському престолі приблизно від 980 року). Тому Тризуб і вважається знаком князя Володимира Великого.

Знак князя Володимира Великого

Протягом багатьох століть на землях Київської Русі було поширене зображення Тризуба. Після занепаду роду Рюриковичів воно поступово витіснилося. Від XІV століття входять в ужиток територіальні знаки, наприклад у Києві — з архистратигом Михаїлом, Володимирі-Волинському — зі святим Георгієм, Луцьку — святим Миколаєм, Львові — левом.

Військо Запорозьке

У XІV столітті почали формуватися геральдичні національні системи. Власний герб створило і Військо Запорожське — козак із мушкетом (інша назва “лицар із самопалом”) — герб Війська Запорожського — перший ориґінальний український герб, відомий з XVI століття. Його зображували на козацьких військових печатках гетьманів та кошових отаманів у XVI – першій половині XVII століття. (Виняток становила печатка Івана Виговського, що використав на печатці свій герб.)
Вочевидь, герб Війська Запорожського мав українське походження — він виник з ініціативи козацтва для обґрунтування привілейованого статусу та політичної ваги запорозького козацтва.
Від кінця XVII століття традиційний герб використовували як Військо Запорожське Городове (Гетьманщина) так і Низове Військо Запорожське (Запорожжя), щоправда “низовики” додали ще зображення спису. Проте утвердженню власної геральдичної системи завадила повна ліквідація автономії Гетьманщини.

Сталих кольорів герб Війська не мав. У XVIІI столітті на полкових і сотенних прапорах Гетьманщини лицаря зображали у червоному або позолоченому жупані на блакитному або золотому тлі.

Українська Народня Республіка

Із проголошенням Української Народньої Республіки в листопаді 1917 року питання державного герба набуло особливої актуальності. Центральна Рада України за ініціятивою Генерального секретаря освіти створила спеціальну підготовчу геральдично-прапорну комісію на чолі з Д.Антоновичем, що об’єднала істориків, юристів, гербознавців і художників, згодом комісію очолив Михайло Грушевський. Він вважав, що гербом України має стати золотий плуг на синьому тлі "як символ творчої мирної праці", навколо — історичні герби українських земель.

Проекти герба УНР 1917:
1. літера «У»
2. абревіатура «УNР»
3. зірки за кількістю земель УНР
4. зірки за кількістю літер в слові «Україна»
5. Проект "великого герба Грушевського".

Комісія розглянула кілька проектів, але не завершила своєї роботи.
Знавці геральдики того часу, зокрема, Георгій Нарбут, вельми критично поставились до запропонованої Грушевським символіки з плугом. На думку Нарбута, гербом України має бути Тризуб, а не плуг — стародавній, унікальний і солідний символ. Нарбут представив свої ескізи, проте, через суперечки, робота комісії так і не продовжилась до проголошення Самостійності.

В українському діловодстві сторічної давнини Тризуб уперше зустрічається на печатці Генерального Секретаріяту. Нею скріплювалися урядові документи. Виготовлення печатки ініціював Генеральний писар Павло Христюк, позаяк, задля державних справ необхідно було мати власні печатки, а відповідно й символи. До розроблення долучив знавця старовини Миколу Біляшівського.

6 січня 1918 року тризуб із хрестом над середнім "зубом" у 8-кутній рамці з’явився на перших грошах, випущених Українською Народньою Республікою. Автором банкноти у 100 карбованців був художник-графік Георгій Нарбут.
100 років українській валюті
Це неофіційне ще використання Тризуба на перших українських грошах підштовхнуло до розгляду питання щодо державної символіки.

Після проголошення 22 січня 1918 року Самостійності України, питання про офіційне затвердження державної символіки постало вже вельми гостро. Через війну з большевиками оголошувати конкурс або проводити широке обговорення ескізів вже не могли. Під натиском ворога Центральна Рада вимушена була покинути Київ і перебралася до Житомира, звідти — до Сарн і нарешті — до Коростеня де 25 лютого 1918 року на засіданні Малої Ради (орган Центральної Ради, що діяв між сесіями) був затверджений Герб Української Народньої Республіки. Майже через місяць 22 березня Мала Рада схвалила зображення герба авторства відомого художника Василя Кричевського — Тризуб князя Володимира Великого, обрамлений оливковим вінком, що символізувало мир.

Клейноди Української Народньої Республіки:
1. Великий герб УНР
2. Печатка УНР
3. Малий герб УНР
Автор — Василь Кричевський, 1918

Авторитетні знавці геральдики того часу, Георгій Нарбут і Вадим Модзалевський висловили закид авторові гербів — відомому митцеві професорові Василю Кричевському, що він, малюючи герб, робив це тільки як художник, "не звертаючи ніякої уваги на вимоги геральдики і навіть цілком незнайомий з нею". Згодом їх підтримали й інші фахівці, які вбачали основні хиби гербів у різному відтворенні на кожному з них знака Володимира, не геральдичному його оздобленні у вигляді ромбів, а також у невиразності орнаменту. Не був досконалим і сам закон 1918 року, зокрема в його тексті не дано опису гербів, не зазначено їхніх розмірів, тощо. На це вказав у праці «Історичні та правні основи українського державного герба» професор Володимир Трембіцький.
Варто також зазначити, що замість консолідації художників того часу над роботою з символіки, свою роль зіграли і дрібні внутрішні чвари: Грушевський не ладив з Нарбутом, але дружив з Кричевським, хоча обидва художники могли б разом створити дійсно вишукану символіку.

25 лютого 1918 року, місто Коростень
У справі державного герба України Мала Рада ухвалила:
“Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого”.
Із протоколу засідання Малої Ради

Герб доби Гетьманату Скоропадського

За часів Гетьманату Тризуб залишився в геральдичному вжитку. 24 листопада 1918 року спеціальна комісія схвалила проекти герба та печатки, підготовлених Георгієм Нарбутом, проте проекти не були затверджені.

За часів Директорії гербом відновленої Української Народньої Республіки служив Тризуб без вінка.
21 січня 1919 року комісія у справах вироблення проекту герба УНР дійшла висновку, що соборна Україна має поєднати емблеми УНР і Західньо-Української Народньої Республіки, а також знак князя Володимира.
22 січня 1919 року згідно з Актом про Злуку України Тризуб включили до крайового герба Західної області Української Народньої Республіки.

Уперше спроба конституційно оформити Тризуб як Державний Герб була зроблена у травні 1920 у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге — спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня 1920 року.

Тризуб в добу Інтербелум

В добу Інтербелум — Міжвоєнний період (дослівно латиною inter — між, bellum — війна) Тризуб став символом боротьби Українців за свободу.

Тризуб використовував Уряд УНР у екзилі (еміґрації) та різні політичні організації. В тому числі на емблемі Організації Українських Націоналістів (ОУН) був Тризуб із мечем на місці середнього зуба (дизайн — Роберт Лісовський).

Тризуб ОУН
Дизайн — Роберт Лісовський

Тризуб містився в символіці і мельниківської, і бандерівської гілок ОУН. У зв’язку з проголошенням Акта відновлення Української Держави похідним групам видали інструкції “Боротьба й діяльність ОУН під час війни” із зобов’язанням вивішувати Тризуби, національні й організаційні прапори "на всіх видних місцях" (будівлях державних установ).

Тризуб ОУН — Хрестомеч мельниківський

Тризуб ОУН — бандерівці

Символіка державності позначилася і в Українській Повстанській Армії: на елементах одягу, передусім головних уборах — мазепинках, петлюрівках, а також ременях. На них кріпили різного роду Тризуби. Інколи на одностроях були нарукавні нашивки із Тризубом.

У ХХ столітті Тризуб став символом боротьби Українців за Незалежність.

Тризуб в добу совєтської окупації

В СССР Тризуб був заборонений.
Совєтська окупаційна тоталітарна система затаврувала Тризуб як "націоналістічєскій знак". Використання Тризубу в СССР заборонялося, "віновніков" жорстко карали. Для комуністичного режиму він лишався ознакою націоналізму. У 1960–1980 роках КҐБ неодноразово займалося справами про використання націоналістичної символіки. Так, 30 грудня 1967-го синьо-жовтий прапор із Тризубом ще й з написом “Ще не вмерла Україна, і слава і воля” – на будівлі Кіровського райвиконкому в Дніпропетровську (тепер – Дніпро); 23 квітня 1970 року – в телефонній кабінці в Чернівецькому університеті; 7 січня 1984 року – над поштовим відділенням села Демидового на Львівщині.

Тризуб в сучасній Україні

Після відновлення Незалежності України 24 серпня 1991 року Верховна Рада України затвердила своєю постановою від 19 лютого 1992 року Малий Державний Герб України — золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ Українців в добу Визвольних Змагань ХХ століття.
Проект герба, затверджений Верховною Радою, був розроблений групою українських геральдистів — Андрієм Гречилом, Олексієм Коханом та Іваном Турецьким. Постанова визначала Тризуб малим гербом України, вважаючи його головним елементом великого герба. Зображення герба мусило розміщуватися на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ. Документ також мав додаток, в якому містилися кольорове, чорно-біле та схематичне зображення герба із вказаними пропорціями щита і тризуба.

28 червня 1996 року була прийнята Конституція України, яка у Статті 20 проголошувала Тризуб головним елементом Великого Державного герба України. Тризуб визначався як знак княжої держави Володимира Великого і малий Державний герб України. Згідно з Конституцією Великий Державний герб мусив встановлюватися в майбутньому, окремим законом Верховної Ради України, з урахуванням Малого Герба та герба Війська Запорожського.

Відновивши Незалежність у 1991 році та обравши Тризуб Державним Гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народньої Республіки.
Питання про Великий Герб України відкладено на майбутнє.

Проект Великого Герба України

Конкурс 1991 року
На конкурсі на герб України 1991 року переміг проект А.Гречила та І.Турецького, в якому пропонувалося малий та великий герби. У великому до малого додавалися щитотримачі та інші елементи. При підготовці на розгляд Верховної Ради кінцевого проекту довелося відмовитися від великого герба — за тих обставин він не пройшов би. Тому в лютому 1992 року виносили лише один "просто" герб. Оскільки і його "завалили" під час голосування, то тоді Леонід Кравчук, який бачив конкурсний проект, запропонував, що, мовляв, "давайте цей герб затвердимо як малий, а десь колись буде й великий, на якому кожен намалює те, що заманеться".

Конкурс 1996 року
1996 року Конституційна комісія планувала вписати в остаточний варіант проекту Конституції України лише один герб. Однак в "конституційну ніч" це питання (разом з мовою та статусом Криму) стало предметом основних спекуляцій і Великий Герб виник знову в статті 20. 2 листопада 1996 року для виконання статті Конституції створено комісію з підготовки та проведення конкурсу проекту Великого Державного герба України. Було розглянуто 420 робіт, але жодної не затвердили. У подальші роки проекти закону про затвердження великого Герба кілька разів поверталися на доопрацювання.

У січні 2001 року до Верховної Ради України надійшов законопроект «Про Великий Державний герб України» (реєстр. No5274-1). Документом пропонується затвердити великий Державний герб України який є зображенням на синьому щиті золотого Знаку Княжої Держави Володимира Великого (Малого Державного герба України); над щитом — відтворення великокняжого вінця і синьо-золотого шатра. По обидва боки щита від щита зображено щитотримачів: справа — золотого лева, зліва — козака з мушкетом. Під щитом — стрічка, що поєднує національні кольори, — синій та жовтий; під стрічкою — золоті колоски пшениці, скріплені кетягом калини.
Проект Великого герба України авторського колективу О.Івахненка (1996).

Конкурс 2007 року
Міністерство культури України з 23 жовтня 2007 року по 1 вересня 2008 року проводило конкурс проектів Великого Державного Герба України.
15 липня 2009 року Кабмін затвердив проект Великого Державного Герба України. Він включав зображення Малого Герба у центрі, по боках від нього — фігури лева і запорізького козака, знизу — синьо-жовта стрічка, а зверху — княжа корона. На жаль, у проекті залишилася низка помилок і неточностей. Тому його так і не було внесено на розгляд Верховної Ради України.


Видатні Українці про Тризуб

Знак української державності
“Кожна держава має знак, котрий зветься її гербом. Українська Народна Республіка, ставши наново державою, самостійною, незалежною, мусила вибрати собі й державний герб. А що вона вже була давніше самостійною державою і тепер відновила державне буття, котрого позбавило її московське насильство, то найбільш натурально звернутись до державних знаків чи гербів, які вживались за старих часів. Найстарший такий знак уживавсь на київських грошах часів Володимира Великого, його бере за герб наша відновлена Українська держава. Се зовсім правильно. Київська держава Володимира Великого була найбільшою українською державою, яку пам’ятає наша історія. Вона обіймала всі тодішні українські землі. Від неї веде початок наше право, письменність, мистецтво, державне і релігійне життя… Народна Українська Республіка, поставивши завданням об’єднати в самостійній Українській державі українські землі й відновити повноту культурного й політично-національного життя, бере за герб старий знак Володимира Великого.
<...> Головно же те, що се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державою, політичною й культурною історією”.

Із статті Михайла Грушевського “Український герб”,
опублікованій в газеті “Народна воля”. 25 листопада 1917 року

Давній Тризуб свідчить про високий розвиток української культури
“Його використовували на просторі України від Кубані по Нарви, від чернігівських земель до Закарпаття, від десятого до тринадцятого століття від часів Володимира Великого до занепаду Київської і Галицько-Волинської держави. Величезний терен поширення Тризуба, як це бачимо з топографії знахідок, свідчить також про те, що український народ живе на своїй землі понад тисячу років на тих самих теренах. Ці українські кордони виразні й точні, а на їх сторожі немов би символічно стоять Тризуби.
Генетично український Тризуб веде початок із Греції – країни, де в старі часи найбільше було розвинене мистецтво, наука, всяке ремесло та уміння. Україна швидше, ніж інші країни, Центральної і навіть Західної Європи, мала можливість черпати знання і уміння з першоджерела найбільшої світової вченості та майстерності. Тоді, коли ні в Польщі, ні тим більше в Московії, не вміли робити найпримітивніших речей, не знали мурованого будівництва, на Україні процвітало монументальне будівництво, монетарство та вища ступінь державної символіки і емблематики.
Тризуб також свідчить про те, що ми, українці, належимо до південно-європейської культурної області Середземного моря, з яким наше Чорне море завжди мало тісний зв’язок. Значення Тризуба як символа було виняткове. <...>
Тризуб – символ волі й незалежності українського народу, нації й держави”.

Із книги Володимира Січинського “Тризуб і прапор України”

Символ Визвольних Змагань
“Увійшовши до Генерального Секретаріяту, Павло Христюк працював у ньому з властивою йому методичністю. Він був дуже добрий Генеральний Писар… Не дарма його жартома називали “хранитель королівської печаті”, за англійською аналогією. Тоді ж, власне, виникло питання печатки, якою мав би Генеральний Секретаріат стверджувати акти, ноти до чужих урядів. <...>На скликання спеціальної історичної комісії, яка виробила б проект такої печатки, не було часу і тому, після консультації з відомим знавцем нашої старовини, директором Київського музею Біляшівським, постановлено було зробити дві печатки – велику, для особливо важних актів, і малу для поточної праці. Обидві мали в собі Тризуб Володимира. <...> Більшість погодилась на тому, що власне Тризуб, залишений нам суверенними князями Київської Руси, повинен і тепер бути гербом української держави і символом наших визвольних змагань”.
Із книги Миколи Ковалевського “При джерелах боротьби”

Матеріял з відкритих джерел
© Український Інститут Національної Пам’яті
© 2018 Офіційний веб-сайт УІНП

1 коментар до “100-річчя Тризуба — державного Гербу України

  1. Сповіщення: 100-річчя української гривні – ПОРОХІВНИЦЯ

Коментувати не дозволено.