«Смерть Сталіна» — смішне і страшне кіно

«Смерть Сталіна»
смішне і страшне кіно

 

«Смерть Сталіна» — смішне і страшне кіно, яке варто подивитись!
Особливо в день, коли сконав найкривавіший тиран ХХ століття.
Рекомендується до перегляду!

 

Вельмишановне панство, сьогодні, 5 березня, 65 річниця з дня, коли іздох найкривавіший тиран ХХ століття, на ратицях якого кров десятків мільйонів вбитих Українців.
Вперше блоґ-майданчик «Порохівниця» порушить принципи і згадає цього дня про смерть Сталіна, бо є гідний привід!
Комедія, від якої вже третій місяць поспіль всебіч розлітаються шмаття коричневої вати з Мордора і палає на багнищах.
Звісно, найбільше бажання, щоби цього дня водночас здохли всі любителі сраліна і Совєцкоґо Союза, та ця мрія є фантастичною. Може хоча б після переглядів фільму чи бодай трейлеру буде дохнути хоч який сталініст? Схрестимо пальці. Планеті потрібен гумус і добрива, хай хоч і з вати.
Тож бандерівська "хунта" цього дня не порадить поганого, а відтак, цього засніженого березневого вечора рекомендується до перегляду в колі родини чудова ексцентрична комедія Армандо Яннуччі «Смерть Сталіна».

«Смерть Сталіна» («The Death of Stalin») — британсько-французька сатирична комедія шотландського режисера італійського походження Армандо Яннуччі, відомого та популярного на заході завдяки комедійному фільму «У петлі» та телесеріалам «Віце-президент» і «У вирі подій». Фільм визнано як найкращу британську стрічку 2017 року.
В основу сюжету «The Death of Stalin» ліг однойменний французький графічний роман (комікс) Фаб'єна Нурі та Т'єрі Робіна «La Mort de Staline. Une histoire vraie … soviétique» («Смерть Сталіна. Історія, істинно … совєтська»).
«Смерть Сталіна» — це доволі ексцентрична політична сатира, яка на відміну від графічного роману набула більш сатиричного забарвлення, в першу чергу завдяки чудовій акторській грі і режисерській роботі. Події фільму розгортаються в березні 1953 року одразу по смерті "вождя" Джуґашвілі-Сталіна. Діючі персонажі — Ґєорґій Малєнков, Лаврєнтій Бєрія, Нікіта Хрущов, Ґєорґій Жуков, Анастас Мікоян, Лазарь Каґановіч та Вячєслав Молотов — ці "бліжайшиє соратнікі вождя народов" зливаються у битві за місце наступного "вождя народа".
Витончений англійський чорний гумор в совєтській обгортці.

Головні ролі зіграли Стів Бушемі, Джейсон Айзекс, Руперт Френд, Майкл Пелін, Ольга Куриленко. Стрічку випустила кінокомпанія «eOne Films», прем'єра фільму відбулась на 42-му щорічному міжнародному кінофестивалі в Торонто 15.ІХ.2017.
20.Х.2017 комедія вийшла у прокат в Сполученому Королівстві Великої Британії, тоді як в Україні показ триває із 25.І.2018. Фільм отримав загалом схвальні відгуки з боку кінокритиків.

А ось на РФ (Россії Фашистській) сталась справжня істерика: після виходу офіційного трейлера на просторах РФ від Пєтєрбурґа до Камчатки відбувся феєричний масовий вибух ватних срак, кінопрокат стрічки терміново заборонили, кінотеатри показово штрафують, кацапські соцсєті масово блокують будь-які відеороліки з назвами "Смерть Сталина", кремлядська пропаґанда вкупі з россіянсько-фашистським політикумом в режимі нон-стоп істерично закликають дараґіх рассіян іґнорувати стрічку і верещать про "правакацию, аскарблєніє, іскавєрканьє нашей історіі, атаку на таваріща Сталіна, Савєтскій Саюз і Рассію".

Отже, "харошиє сапаґі, нада брать!"

II► «Смерть Сталіна» — Український трейлер (2017)

II► «Смерть Сталина» — россійський трейлер (2017)

Сюжет фільму «Смерть Сталина»

(Увага! Спойлер)

Події розгортаються в Москві, в березні 1953 року.
Фільм «Смерть Сталина» починається з концерту симфонічного оркестру в Большом Тєатрє.
На Бліжнєй Дачє на околиці Москви в Кунцево члени компартії проводять вечір зі Сталіним: укладають список "враґов народа", яких потрібно цієї ночі забрати й розстріляти, дивляться американський вестерн, шуткують і бешкетують один з одним, розважаючи брудними жартами Сталіна. Потім роз'їзджаються, прощаючись одне з одним, причому, махаючи рукою Молотову, Бєрія зауважує іншим членам ЦК, що всі бачуть Молотова востаннє, бо він є в останньому списку, хоча ще про це не знає. Всі посміхаються Молотову і махають руками на прощання.

Сталін телефонує зі своєї Ближньої Дачі до театру і хоче послухати запис концерту, який щойно завершився. Але запис не вівся! Директор Всєсоюзноґо Радіо панічно заганяє назад глядачів, панічно розшукує диригента (а той вже думає, що його приїхали забрати в ҐУЛаґ), панічно вмовляє піаністку Марію Юдіну зіграти наново і обіцяє 10 тисяч рублів, бо саме її гру дуже любить товаріщ Сталін. Так, концерт закінчено, але товариш Сталін захотів запис і тому потрібно усе починати знову. Адже сам товаріщ Сталін зажадав запис концерту! З вулиць заганяють будь-кого, щоб набрати необхідну кількість глядачів в залі для необхідної акустики. "Расстрєлов нє будєт" — обіцяє з посмішкою переляканий директор. Оркестру доводиться зіграти наново для товаріща Сталіна, тим часом на вулицях Москви тривають репресії за останнім списком диктатора.
З платівкою щойно записаного концерту піаністка Марія Юдіна, передає Сталіну записку про те, що ненавидить його і бажає тирану якнайшвидшої смерті. Отримавши платівку, Сталін помічає клаптик паперу, який випав на долівку. Записка з побажанням смерті тільки смішить Сталіна, але тут йому стає зле, під музику від падає в своєму кабінеті. Охорона боїться потривожити товаріща Сталіна, лиш на ранок диктатора знаходять непритомним у калюжі сечі і в обісцяних ґаліфе.

Лаврєнтій Бєрія першим прибуває на Ближню Дачу і вилучає наступний список Сталіна із "неблагонадійних членів партії", куди занесено й Бєрію. Слідом у кабінет Сталіна прибігають захекані Нікіта Хрущов та Ґєорґій Малєнков, а за ними Лазарь Каґановіч, Анастас Мікоян, Вячєслав Молотов, Ніколай Булґанін та інші могутні члени КПСС. Вони всі по черзі кидаються до товаріща Сталіна з причитаннями, водночас гидуючи забруднитися випорожненнями "отца народов". Зрештою, всі приходять до висновку що Сталін помер, але показово зображають турботу, шукаючи лікарів. Утім, не знаходять, оскільки найкращих розстріляли за "справою лікарів". Врешті констатується смерть, та раптом Сталін приходить до тями!
Претенденти на роль наступного "вождя народа" кожен по-своєму тлумачать жести Сталіна, який помирає вже насправді. Кожен вважає, що простягнутою рукою в агонії Сталін вказує на свого наступника. Диктатора корчить корчами і він помирає.
Завжди п'яний Васілій Сталін звинувачує всіх довкола у вбивстві батька, але реальної влади не має. Бєрія закриває виїзди з Москви і замінює список "враґов народа" померлого на власний. НКВД конфіскує майно з дачі Сталіна та позбавляється від його двійників.
(В реальності параліч у Джуґашвілі відбувся приблизно 1 березня; добу він пролежав у власних екскрементах; 2 березня на Ближню Дачу нарешті привезли купку лікарів, яких вдалось зібрати, ті діагностували параліч; щодня по радіо Совінформбюро голосом Лєвітана зачитувався "бюллєтєнь о состояніі здоровья товаріща Сталіна"; Джуґашвілі дійсно отямився і помер 5.ІІІ.1953 о 21:50 за московським часом; 6.ІІІ.1953 о 06:00 ранку по радіо було оголошено про "смєрть товаріща Сталіна". Похорони відбулись 9.ІІІ.1953).


Щурячі перегони почались!
Малєнков обіймає посаду "Прєдсєдатєля Совєта Міністров СССР" (яка формально є найвищою посадою).
Хрущов за загальним рішенням членів ЦК має розпоряджатись організацією похорону.
Бєрія "займеться питанням безпеки".


На другий день після смерті Сталіна, задля того, щоб дістати прихильність Молотова у боротьбі за владу, Бєрія звільняє ще не розстріляну Поліну Молотову, дружину Вячєслава Молотова. (Вельми смішний момент, з огляду на сталінскоє раболєпіє Молотова — він переконаний, що його жінка "прєдатєльніца і тварь", аж тут із сусідньої кімнати входить звільнена жінка і риторика Молотова на ходу змінюється: "Моя Полінка прієхала!".)
Після цього Бєрія збирається амністувати багатьох засуджених аби отримати популярність серед народу. Проте Молотов, рабськи вірний ідеям сталінізму, протестує.
Бєрія кличе на церемонію московських попів, аби показати як він реформує країну.
Хрущов собі дає наказ відкрити закриту раніше наказом Бєріі Москву і дозволити простому народу прибути на похорони. Вночі НКВД відкриває вогонь по натовпу, який суне в бік Кремля, в тісняві й від куль гине близько півтори тисячі осіб.
Ґєорґій Жуков тим часом пропонує вигадати якусь легенду про Сталіна, зобразивши його героєм. Жуков усвідомлює, що Бєрія намагається взяти владу у свої руки, а отже чєкісти НКВД отримаються більше влади, аніж керована ним "красная армія". (Власне, внутрішнє протистояння чєкістів і армії на РФ триває й зараз). Жуков запевняє Хрущова: "Я Бєрлін взял, с жирдяєм в пєнсне как-то разбєрусь!"
Бєрія, бачачи як без його наказів кожен робить що заманеться, викриває всіх у злочинах, які ті робили зі страху перед Сталіним, і погрожує всіх знищити.
Попри неприязнь одне до одного, решта "соратников вождя" консолідуються і організовують змову проти Бєрії за допомогою Жукова.

Претенденти на наступництво, попри взаємну неприязнь, збираються разом нести труну та бути присутніми на промові Васілія на мавзолеї. Жуков тим часом влаштовує арешт Бєрії, Хрущов примушує Молотова підписатися під звинуваченням Бєрії в різноманітних вигаданих злочинах і зачитує вирок — розстріл. Берію без зволікань вбивають, а тіло одразу спалюють на якомусь задвірку.
Дочку Сталіна одразу відправляють до Відня прямо з цього задворку, а "за Васілієм прісмотрят".
(Насправді, Бєрію ліквідували дещо не так, хоча дійсно тіло спалили).

Хрущов очолює Совєтський Союз, а за кілька років усуває старе керівництво. Фільм завершується, як і почався — концертом все того ж оркестру, де грає Марія Юдіна. Члени компартії поки що сидять разом, серед них Лєонід Брєжнєв, що в свій час змістить Хрущова, хижо поглядає з верхнього ряду на плюгавину Нікіти...

Задум фільму «Смерть Сталина»

Фільм «Смерть Сталіна» заснований на графічному романі (коміксі) французьких авторів Фаб'єна Нурі та Т'єрі Робіна «La Mort de Staline. Une histoire vraie … soviétique» («Смерть Сталіна. Історія, істинно … совєтська»). Перший том коміксу під назвою «Агонія» вийшов у 2010 році, а другий — «Похорон» — 2012. Фаб'єн Нурі звернувся до страшної історії смерті совєтського вождя, маючи намір створити власний кіносценарій трилера, але в підсумку спільно з Т'єрі Робіном вирішив втілити задум у коміксі, формат якого краще відображав би трагізм історії. Як стверджує сам Фаб'єн Нурі, він не винайшов нічого нового, а навпаки, був змушений вилучити деякі історичні деталі, які опинилися надто божевільними, а основним натхненням для сюжету називає стрічку «Доктор Стрейнджлав» — чорна комедія 1964 року, в якій ядерна війна піддається сатирі.





«La Mort de Staline. Une histoire vraie … soviétique»

При роботі над сценарієм, британські автори — Армандо Яннуччі, Девід Шнайдер, Ієн Мартін та Пітер Феллоуз — використовували оповідальну структуру, створену Нурі і Робеном, посилили сатиричне спрямування у порівнянні з більш серйозною графічною новелою, але зберегли жах і трагізм історичної епохи. За словами Яннуччі, автори намагалися поставитися до історичних подій з максимальною повагою, з розумінням тієї напруги, яка пронизувала совєтське суспільство в ту добу. Але в той же час, комедійну стрічку можна використовувати для дослідження світогляду політиків сталінського періоду і сміятися над підкилимовими інтригами цих дорослих людей, які раптово поводяться як діти.

У ході підготовки до зйомки автори сценарію відвідали Кремль, дачу Сталіна в Сочі (яка є копією Бліжнєй Дачі в Кунцево, що нині є "закритим об'єктом ФСБ), спілкувалися з істориками і мешканцями Москви, що жили в столиці на початку 1950-их років. Серед переглянутих россійських фільмів Армандо Яннуччі називає «Хрустальов, машину!» Алєксєя Ґєрмана і «Утомлённые солнцем» Нікіти Міхалкова.

Відгуки кінокритиків

Стрічка «Смерть Сталіна» отримала схвальні відгуки західних кінокритиків. Так на сайті-агрегаторі відгуків критиків «Rotten Tomatoes» фільм отримав рейтинг 97% із середньою оцінкою у 8,3/10, з урахуванням 60 оглядів кінокритиків й сайт підсумовує, що «Смерть Сталіна» застає режисера і співавтора сценарію Армандо Яннуччі бунтівником, який своїм непристойним політичним гумором відобразив персонажа історії з болісно своєчасними паралелями.
На аналогічному сайті «Metacritic» фільм отримав оцінку 88 із 100, з урахуванням 13 оглядів кінокритиків. Британський кіножурнал «Empire» зазначив, що попри те, що в картині описана одна із найтемніших глав сучасної історії, фільм вийшов абсолютно кумедним.
Стрічка отримала схвальні відгуки українських кінокритиків. Зокрема, Лєна Чиченіна з телеканалу «Еspreso.tv» назвала стрічку "доволі ексцентричною політичною сатирою … [де] зло повністю позбавлене величності. Воно не страшне, не всемогутнє, а навпаки — дурнувате і карикатурне".
Власне, огляд можна почитати окремо:
“«Смерть Сталіна»: Чому варто подивитись це смішне і страшне кіно”
Серед українських текстових оглядів також вартий огляд «Texty.org.ua»:
“За що варто п’ять разів подякувати фільму «Смерть Сталіна»”

Серед українських відео-оглядів варті уваги огляди від «Телебачення Торонто» та «Geek Journal» :

II► «Смерть Сталіна» — огляд від «Geek Journal»

II► Український слід у забороні «Смерті Сталіна» — «Телебачення Торонто»

У Майкла Щура в сюжеті фоном грав саундтрек зі свіжого німецького серіялу «Babylon — Berlin» — теж крутецький серіял про спроби Совєтів у 1920-х роках перетворити Веймарську Німеччину на совєтську, також рекомендується до перегляду.

Так, уважні українські глядачі, особливо кияни, впізнають у стрічці «Смерть Сталіна» українські локації.
Частину зйомок здійснено в Києві: Хрещатик біля Київської міської держадміністрації, а будівля КМДА грала роль Лубянкі, міст Патона, совєтські локації ВДНГ, Видубицький монастир помітно в сцені арешту Бєрії, зокрема, яку відзнято у Києво-Печерській лаврі і пізніше накладено зображення кремлівської стіни.
Де ще знімати комедію про дохлого Сталіна, як не в декомунізованому Києві? 🙂

Звісно ж, ніхто на РФ (Россії Фашистській) не дозволив би знімати бодай щось західним кіномитцям, а тим паче на закритих об'єктах, таких як Бліжняя Дача Сталіна в Кунцево чи Кремль. Це ще дивно, що взагалі дозволили відвідати сталінську дачу в Сочі, яка є копією Бліжнєй Дачі, навіть гівняно-зелений колір будівлі такий же.
Що вже й казати, з огляду реакції кацапів на трейлер комедії! 🙂

Палає вата після «Смерті Сталина»

Одразу з презентацією офіційного трейлеру стрічки «Смерть Сталіна» на РФ (Россії Фашистській) почалось феєричне вибухання і палання ватяних срак! Це неймовірне видовище, яке всі мали нагоду спостерігати наживо, воно зростало немов пожежа Москви 1812 року, тільки в масштабах всієї недоімперії.
Почалась справжня істерика: на просторах РФ від Пєтєрбурґа до Камчатки "заміроточілі" бюсти та ідоли Сталіну і кінопрокат стрічки терміново заборонили, кінотеатри показово карали штрафами за показ, кацапські соцсєті масово блокують будь-які відеороліки з назвами "Смерть Сталина", кремлядська пропаґанда вкупі з россіянсько-фашистським політикумом в режимі нон-стоп істерично закликають дараґіх рассіян іґнорувати стрічку і верещать про "правакацию, аскарблєніє, іскавєрканьє нашей історіі, атаку на таваріща Сталіна, Савєтскій Саюз і Рассію".
Про реакцію ідейних коммуняк та членів КПРФ вже годі й казати!

Нікіта Міхалков вступився "за чєсть вождя". Хоча сам у своєму, вибачте, кіно «Утомлённые солнцем» власноруч місив торт пикою товаріща Сталіна.
Владімір Бортко, покруч і манкурт українського походження, режисер культової стрічки «Собачье сердце», а нині — полум'яний сталініст і член КПРФ. (Так-так, режисер антикомуняцького фільму став коммунякою! Втім, так званий автор "Собачого сердця", українофоб Булґаков теж вихваляв бєлую ґвардію і писав проти большевіков книженції, проте совєтським режим приголубив українофоба лиш за те, що той був українофобом — з покручем Бортко аналогічна ситуація). Стрічку Яннуччі покруч Бортко, звісна річ, бойкотує і навіть підписав відповідного листа. А россійській службі BBC дав такий коментар: "Как член КПРФ я тем более против этого всего. Потому что мой вождь Иосиф Виссарионович Сталин, который остаётся им всегда, просто оболган".
Эра Жукова — донька "вєлікоґо маршала СССР", бідкається, що "кіно ужасноє, аскарбітєльнає і іздєваєтся над маім атцом", але додає, що «Смерть Сталина» вона, взагалі-то, не дивилася, але їй розповідали. Ну, якщо відверто казати, то військовий злочинець Ґєорґій Жуков у фільмі дійсно виглядає як імбіцил і деґенерат, завішаний "іконостасом" бряцалок на маршальському мундирі — але Жуков і справді був пихатим та кровожерливим деґенератом і дебілкуватим бидлюком, що яскраво та чудово зміг показати Джейсон Айзекс!
Член "Общєствєнноґо Совєта РФ" Павєл Пожиґайло угледів у стрічці "спланірованную провокацию" з метою викликати невдоволення россійсько-фашистських коммуністів, назвавши фільм "частью плана по дєстабілізациі Россіі і раскола общєства".
Керівник россійсько-фашистської "Партіі Вєлікая Отчізна" Ніколай Старіков заявив, що фільм є "элємєнтом антіроссійской інформационной войны, направлєнной на діскрєдітацию образа вєліково товаріща Сталіна".
Депутат так званої "Ґосдумы РФ" Єлєна Драпєко пішла ще далі і запропонувала таки створити "Совєт по моралі", який би "займався ділом". Через "Совєт по моралі" вже точно б не пройшли сцени, де розпилюють череп дохлого Йосі. Бо це "насіліє", а "насілію нєт мєста" на цнотливих россійсько-фашистських екранах. (Що ж, мусимо лиш радіти, що у нас в Україні нашу "комісію з моралі" таки ліквідували. Але, сміючись з кацапів та їхнього абсурду, завжди варто тримати при собі велике дзеркало, щоб не повертатись ані у спільне совєтскоє прошлоє с общєй історієй, ані у постсовєтські часи квазідержавності.)

До речі, після «Смерті Сталина» та кацапсько-совєтської істерики навколо стрічки, може в країнах Цивілізованого Світу нарешті усвідомлять, що якось час вже реформувати створену за вимогами Сталіна ООН? А то вже й Сталін здох, а ООН імєні Сталіна все ще керує Світом...

23.І.1918 так зване "Міністєрство культуры РФ" відкликало прокатне посвідчення фільму на території РФ, заявивши, що виявили у ньому "прізнакі экстрємізма, уніженія чєсті россійскоґо і совєтскоґо чєловєка, пропаґанду нєполноценності по социальной і национальной прінадлєжності"! 🙂
І дорікнути ж нічим — Джуґашвілі сам по собі є пропаґандою неповноцінності!
🙂


Справжні похорони Сталіна 9.ІІІ.1953

Втім, заборони до показу відбулись не лише на РФ (Россії Фашистській).
В Білорусі, а вірніше в де-факто совєтській Бєлоруссіі (БССР) попри офіційний дозвіл, все ж негласно показ не рекомендовано в кінотеатрах і здебільшого він не відбувся.

Україна є ще однією країною, в якій покази стрічки «Смерть Сталіна» не відбулись в частині кінотеатрів у 8 областях.
25.І.2018 стало відомо, що прокатник фільму «Вольґа Україна» (дистриб'ютор россійської компанії) не покаже фільм у 8 обласних центрах України: Запорожжі, Житомирі, Івано-Франківську, Луцьку, Миколаєві, Рівному, Хмельницькому та Чернівцях. Кінотеатри у цих регіонах пояснювали це "відсутністю екранного часу" для цього фільму.
Голова Держкіно Пилип Іллєнко припустив, що причина відмови кінотеатрів 8 областей України показати фільм є те, що "в Україні є недостатня кількістю кінотеатрів, а не якісь політичні, чи інші причини". У прокатній компанії «Вольґа Україна» пояснили причину відмови кінотеатрів 8 областей України показати фільм "невпевненістю кінотеатрів в успіху фільму".
Щоправда, подібні виправдання виглядають доволі недолуго.
Це все одно, що сказати "у Держави немає часу на гідне завершення декомунізації, тому останній пам'ятник Сталіну в Україні залишиться".
Якщо вельмишановне панство ще не знає — на Запорожжі спокійно собі стоїть останній Сталін в Україні...
Схоже, бюсти вусатому виродку стоять і в кабінетах директорів деяких кінотеатрів.

Проте, хто не мав можливості переглянути в кінотеатрах, є Інтернет.

«Смерть Сталіна» 2017
дивитися фільм онлайн українською в HD

«Смерть Сталіна» — водночас і смішне, і страшне кіно.
Смішно, бо тонкий британський гумор і якісна гра акторів змушують сміятись.
А страшно, бо усвідомлюєш, в якому кривавому пеклі перебувала Україна зовсім нещодавно, звідки ось тільки зараз починаємо вириватись, і ще страшніше від усвідомлення, що раптом не вдасться вирватись з пазурів цієї кривавої недоімперії, в якій криваві "вожді" змінюють одне одного ось так, як показано в цій стрічці.
Це нуар-комедія, чорний гумор, сатира, трагікомедія, яка показує увесь жах кривавового совєтського режиму через призму сатири. Цей фільм варто дивитись, причому, навіть в родинному колі. Не переймайтесь, на вулицях і у школі діти отримують набагато більше бруду і ватних метастаз, а перегляд цієї стрічки радше стане вакциною проти тих метастаз.
Так, в домашній відеотеці це чудове кіно має зайняти своє місце на полиці. Тож, варто придбати ліцензійний фільм.
Файна десакралізація вусатого виродка, файний і витончений англійський чорний гумор.
Декомунізація по-англійські!
Подивіться, не пошкодуєте.

Матеріял укладено з відкритих джерел
2018.ІІІ.5
℗ «Порохівниця» \ «Porohivnyçä»
℗ Dmytro Dzüba