Прапор України на історичних світлинах

Прапор України на історичних світлинах

 

Головним доказом у розвінчанні міфів секти "перевертнів" Державного Прапору України є історичні світлини і доведені факти специфіки передачі кольорів старими несенсибілізованими фотоматеріалами до середини ХХ століття.
На старовинних фотокартках жовтий колір передається темно-сірим, а блакитний чи синій передається майже білим.
Саме через таку специфічну передачу кольорів у старовинних світлинах секта "перевертнів" постійно тицяє пальцями й волає про те, що, мовляв, "ось бачите, зверху сонечко, знизу водичка!"
Втім, цей матеріял укладається не для "перевертнів", бо фанатичних зрадників України все одно не переконати, а для тих, хто не знав до сих пір про таку особливість передачі кольорів до середини минулого сторіччя.
Вельмишановне панство запрошується до пізнавального перегляду.

 

Часто на старих кіно- та фотодокументах, з огляду на специфіку передачі старими несенсибілізованими фотоматеріалами синього, блакитного та жовтого кольорів у чорно-білому зображенні, жовта барва виглядає темнішою від блакитної, що вводить в оману сучасного глядача. Дійсний порядок кольорів також визначається завдяки світлинам прапорів із тризубом або галицьким левом: ці елементи традиційно зображуються в жовтих барвах і співпадають за кольором з нижньою смугою Прапора.
Уважний глядач це обов'язково одразу помітить і не дасть собою маніпулювати.
Золотий чи жовтий Тризуб на прапорах теж темний, як і золотий лев, хоча вони точно не могли бути синіми.

До уваги вельмишановного панства дві відомі світлини доби І Визвольних Змагань.

Складання присяги Директорією УНР. Кам'янець-Подільський, 1919

Українська Галицька Армія

Скептично налаштовані опоненти кинуть закид "Та це фотошоп, підмалював кольори як забажав на чорно-білі світлини, он-де ж, видно, що зверху світліше, бо жовте, а знизу темне, бо синє".

Гаразд. Можна показати складність ідентифікації колористики на прикладі фотографії прапора “Руського паломництва до Святої землі” 1906 року. Прапор на фото має світлу верхню та темну нижню смуги, що зразу ж наштовхує на думку, що він жовто-синій. Однак нашитий посередині полотнища герб, в якому на світлому полі (синьому) щита темний (жовто-золотистий) лев спинається на скелю, дає нам можливість встановити однозначно, що прапор мав синю верхню та жовту нижню смуги.
Шукаємо цей герб з цим галицьким левом.
Герб зображено на поштовій листівці 1902 року, друкованій в місті Броди.
Листівка має золоте тиснення лева і корони, тло світло-блакитне, прапори блакитно-жовті!

Ця ж листівка в чорно-білому варіянті з передачею кольорів початку ХХ століття:

Дослідник пан Орест Круковський зазначає:
— Завданням фахових дискусій з національної символіки є з'ясування спірних питань походження і кольорового сполучення наших символів, до яких часто немає достатньої джерельної бази, а часом потрібну аргументацію можна знайти лише згодом. Одним з таких питань була правильна атрибуція чорно-білих старих фото початку ХХ століття, на яких зображено синьо-жовте колірне сполучення. Пан Дмитро Каднічанський знайшов цікавий текст, у якому розписані технічні процеси трансформації синього і жовтого кольорів у темну та світлу тональність на чорно-білій фотографії. Скажу відверто, для мене як фотографа з 20-літнім стажем ці технічні особливості хімічних процесів плівки початку ХХ століття стали повною несподіванкою, що в результаті привело до гострої дискусії з паном Дмитром. Переглянувши під цим кутом зору свій фотоархів, я виявив безперечні докази його правоти, чим і хочу з Вами поділитись. У архіві я виявив ряд фотографій УСС з нагрудними знаками "УСС 1914" Ці відзнаки (відомі 3 різновиди) в ориґіналі є у багатьох приватних колекціях. На ній на синьому тлі напис жовтими буквами "УСС 1914" На всіх виявлених мною фотографіях УСС з цими відзнаками синє тло відзнаки передано світлою тональністю а жовтий напис "УСС 1914" темною. Пане Дмитре, Ви мали рацію!

Далі пан Орест Круковський наводить ще один приклад:
— Верхньою часовою планкою до якої вживались у нас на Галичині несенсабілізовані фотоматеріали (плівки) можна вважати середину 30-х років. Ось фото товариства "Сянова Чайка" у Перемишлі, з 1934 року, зроблене з нагоди 25-ліття клубу. Як бачимо синій колір у той час ще переданий світлими смугами, а жовтий темними.

Посвячення українського прапора, переданого вояками-українцями з ІІ-го польського Корпусу воякам-Українцям І-ї Української Дивізії УНА. Воно відбулося 25 травня (за іншими спогадами — під час Свята Зброї 31 серпня) 1946 року в таборі для інтернованих в Ріміні (Італія). Визначити які фотоматеріали (чи ще несенсебілізовані, чи вже нові) вживали і встановити порядок кольорів на прапорі можна співставивши з колористикою гербів, розвішаних на трибуні. Вдалося знайти фото, на яке потрапили: 1) жовтий Тризуб темніший від синього поля (хоча Тризуб міг бути й золотим); але 2) під ним видно галицького Лева — синє поле щита таке ж, як і верхня смуга прапора, а Лев темніший — як нижня. Схоже, що використовували ще старі несенсебілізовані фотоматеріали, а цей прапор — СИНЬО-ЖОВТИЙ.

Можна довго перебирати й розглядати старовинні світлини та сперечатись, чи ж блакитно-жовті, чи жовто-блакитні там прапори й кольори.
Для порівняння з українськими світлинами початку ХХ століття завжди наводяться чорно-білі світлини із прапором Швеції, на яких жовтий хрест виглядає темним, а темно-синє тло прапору навпаки виглядає майже білим.
Ось, наприклад, Гьотеборґ, 1923 рік:

Шведські спортсмени на чисельних кіно-фото-хроніках початку ХХ століття також мають світлі прапори з темними хрестами, хоча це всього лиш сині прапори із жовтими хрестами.
Так виглядала збірна Швеції з футболу:

В добу цифрових технологій в усьому Світі прокинувся інтерес до кольоризації старовинних світлин.
На зорі кольоризації фотохудожники часто робили помилки, доки вчились визначати який колір підпадає під той чи інший відтінок на чорно-білих світлинах. Клопоту додавала не лише поточна реставрація старовинної світлини під час кольоризації, але й брак знань щодо несенсибілізованих фотоматеріалів. Лиш з часом реставратори та історики змогли визначити шкалу кольоризації та зробили відкриття щодо специфіки передачі кольорів на світлинах до початку 1940-х років.
Ось найпростіша шкала передачі основних кольорів несенсибілізованих фото.

Кожен, хто володіє бодай трохи графічним редактором "Photoshop" може власноруч провести експеримент і зімітувати фотографію сторічної давнини. Для чистоти експерименту можете навіть просто сфотографуватись з Прапором України. Завантажуєте світлину у графічний редактор: Image → Ajustment → Colour Mixer, обнуляєте червоний і зелений кольори, Знову в меню клікаєте Image → Grayscale — отримуєте імітацію фотокартки за технологією передачі кольорів початку ХХ століття! Синьо-жовтий Прапор у Ваших руках буде "жовто-блакитним", зі світлим верхом і темним низом.
Це простий чорно-білий "ґрейскелі", далі при бажанні можете гратись, додавати "сепію" для створення ефекту "під старовину", використовувати ефекти для своєї світлини, тощо...
Розглянемо на прикладах.

Аналогічний експеримент провели українські реконструктори, зазнімкувавши наживо панцерник із блакитно-жовтим гербом київських Січових Стрільців. Експеримент проводить пан Володимир Савєль'єв, в панцернику позую у однострої пан Олекса Гайдук.
На ориґіналі сучасної світлини герб Січових Стрільців блакитно-жовтий, на обробленій світлині блакитний колір білий, а жовтий — чорний.

На початку ХХ століття передача кольорів у чорно-білих несенсибілізованих фото здійснювалась шляхом передачі світлого і темного із синього каналу, тому синій колір передає як світло-сірий чи білий, а більш світліший жовтий передає темно-сірим або навіть чорним!
Щоб зімітувати такий спосіб передачі кольорів, варто зробити вищезазначені дії у графічному редакторі "Photoshop" — просто прибираєте із RGB (red-green-blue — червоне-зелене-синє) два канали кольорів — червоний і зелений. Лишається синій, який переводиться у чорно-білий формат і отримується та сама передача кольорів. Ця процедура нині займає декілька секунд.
Ось як виглядають ці етапи на прикладі експерименту українських реконструкторів:

Прямо зараз, під час укладання цієї публікації повторюю цей простий експеримент, щоби пересвідчитись, що дійсно за такої специфіки передачі кольорів синій стає світлим, а жовтий чорним.
Листівка зі стилізованим гербом Галичини, початок ХХ століття.


Золотий лев перетворився на чорного, жовті кольори на темно-сірі, синій став світло-сірим.
Жодних зайвий дій, лише вимкнуто два кольорових канали і переведено у чорно-білий формат.

Аналогічні дії робимо зі щойноствореними титульними ілюстраціями до цієї та попередньої публікації.
Кольори на прапорах змінились, синє небо стало білим, жовта пшениця стала чорною.


Тобто, шляхом простих дій, котрі зайняли декілька хвилин, з'ясувалось, що тицяючи всім у обличчя історичними світлинам і вказуючи на кольори Прапору України, "перевертні" свідомо маніпулюють і вводять в оману!
Навіть без ґуґлів і фотошопів уважна людина, особливо історик, швидко згадає розташування кольорів на гербі Галичини, на значках і кокардах Леґіону Українських Січових Стрільців, кольори на Прапорі...
Чому саме так на старих фотокартках передавались кольори? Бо це було сторіччя тому! Техніка була недосконала, фотоплівка була недосконала, передача кольорів в чорно-білій фотографії була недосконала до 1940-х років...
Ось, прямо тут, в цій публікацій, вищенаведено наживо приклади передачі кольорів як на поштових листівках початку ХХ століття, так і на сучасних світлинах.
Кожен бажаючий може повторити цей експеримент.

Побачити більше можна на Форумі Українського геральдичного товариства.

Українські науковці, історики, геральдисти і вексилологи звертались з вікдритим листом-закликом до суспільства — марно!
Пан Андрій Гречило в статті «Міфи про “перевернутий” прапор» розтлумачував, розжовував і клав до ватних голівоньок зерна істини, котрим не судилось прорости, позаяк в деяких головах суто "по фен-шую" вата костурбата, втоплена у лайні невігластва та глупства.
Докладно і радикально про таких осіб в публікації «Секта „Перевертнів“».

Певно, всі свідомі Українці чудово усвідомлюють, що всі ці факти, докази, історичні світлини й документи, зрештою, пошана до державної символіки та повага до полеглих Героїв Визвольних Змагань за всі ці 100 років Великої Війни, до сьогодення — варті неабиякої уваги, АЛЕ НІЧОГО-НІЧОГІСІНЬКО із перерахованого не переконає зростаючу немов на дріжжах секту "перевертнів"! Бо упоротим сектантам-"перевертням" конче треба "по феншую сонечко шоб водичка не заливала", а лялькарям, котрі керують процесом знищення української державної символіки — конче треба знищити окроплений кров'ю Прапор України...
Таке неподобство буде тривати доти, доки не буде введено максимально суворе покарання за зазіхання чи паплюження державної символіки, впритул до позбавлення громадянства України за державну зраду з подальшою депортацією з країни і повною конфіскацією на користь Держави всіх фінансових статків, рухомого й нерухомого майна, і з пожиттєвою забороною в'їзду на терени України зраднику-"перевертню"!
Радикально? "Диктатура"?

А втратити Україну, як 100 років тому — не радикально?
Отож...

Матеріял з відкритого джерела уклав
℗ Dem'än Dzüba
© «Порохівниця»
© Форум Українського геральдичного товариства

1 коментар до “Прапор України на історичних світлинах

  1. Сповіщення: 170 років Національному Прапору України – ПОРОХІВНИЦЯ

Коментувати не дозволено.