170 років Національному Прапору України

170 років Національному Прапору України

 

170 років тому, 22 квітня 1848 року, вперше офіційно з’явився синьо-жовтий Національний Прапор України.
Синьо-жовта фана (стяг) здійнялась над брамою Львівської Ратуші поруч із Гербом Галіції — жовто-золотим Левом на синьому тлі золотого гербового щита.

 
Пісні Леґіону Українських Січових Стрільців, як і пісні Української Повстанської Армії, сьогодні відомі багатьом.
Державна символіка України в піснях Захисників України неодноразово згадується. Окрім символічних і духовних символів, як-то, червона калина, звісно ж є згадки і державної символіки: Тризуб, синьо-жовтий Стяг Держави, червоно-чорний Стяг оборони.
Тобто, не "перевернутий по-фен-шую" і не жовто-блакитний, хоча саме так найчастіше називали Державний Прапор наші пращури, бо так було зручніше вимовляти і ніхто не прив'язував вимову словосполучення до якихось правил. Проте, у піснях та військових маршах і славнях згадуються саме синьо-жовті кольори, рівнозначні полоси Стягу — фани — так називали прапори на Галичині півтора століття тому...

До уваги вельмишановного панства, стрілецька пісня УСС, що зародилась у 1915 році як марш до бою на горі Маківці
Ця легендарна пісня має ще до десятка різних варіянтів та назв:
„Ой, на горі сніг біліє“
„Наша сотня вже готова“
„Ой, на горі, на Маківці“
„Там на горі, на Маківці“
„Хлопці, підемо“

В усіх варіянтах незмінно повідомляється про кольори Національного Стягу України

Є в Києві злóта брáма,
На тій брамі синьо-жовта фáна...

До уваги вельмишановного панства варіянт стрілецької пісні у виконанні Володимира Вермінського:

Хлопці, підéмо, боротися будéмо
За Україну, за вільнії права й Державу.
Хлопці, підéмо, боротися будéмо
За Україну, за вільнії права!

Стрілецьку пісню Леґіону Українських Січових Стрільців виконували як під час Перших Визвольних Змагань, так і під час Других Визвольних Змагань співала цю пісню Українська Повстанська Армія.

А ми хлопці, як ті пéрла,
Заспіваєм: „Ще не вмéрла...“

Перед Вами, вельмишановне панство, чергове історичне підтвердження факту вшанування Національного і Державного синьо-жовтого Прапору України і Славню України „Ще не вмéрла України ні слава, ні воля...“.
Як бачимо, славні Січові Стрільці вшановували український стяг з небом і пшеничним полем та геть нічого не знали про "фен-шуй" і не переймались тим, що "водичка заливає сонечко", як це робить нині з подачі Кремля чисельна секта "перевертнів".
Міфи про “перевернутий” прапор вже неодноразово спростовано науковцями, істориками, геральдистами і навіть фотографами, які детально розтлумачили, як виглядав Прапор України на історичних світлинах.
І ніхто не волав про "неправильні кольори не по фен-шую" та "заунывный ґімн"!
Подібні бздури навіть в думках ні у кого з Українців не виникали!

В день 170-річчя Національного синьо-жовтого Прапору України варто ще раз про це нагадати.
Іван Лучук — український письменник, поет-паліндромоніст, укладач одного з варіянтів української латинки, доктор філологічних наук, член Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові та Міжнародної асоціації україністів — нагадує на шпальтах часопису «Zbruč» про 170-ліття з дня підняття Національного Прапору України на Ратуші Львова.
Пан Іван Лучук у своїх спогадах також наводить слова стрілецької пісні:
„Є в Києві злóта брáма,
На тій брамі синьо-жовта фáна...“

Це слова з пісні Українських Січових Стрільців, яку тоді доволі часто співали, тож вона була "на слуху", тому-то і врізалися рядки з неї в пам’ять. Чи то "нежуриськи" (тобто актори естрадного театру «Не журись!») співали її у виставі «Повіяв вітер степовий», чи то ще хтось ще десь — не так і важливо. Січові Стрільці співали цю пісню про національну столицю з національним прапором. У Києві й було прийнято синьо жовтий прапор — як наш національний прапор, — підкреслює пан Іван Лучук.

Одразу визначимося, що український національний прапор офіційно — це стяг (по-стрілецьки: фана) із двох однакових (рівновеликих) горизонтальних смуг, верхня — синього кольору, нижня — жовтої барви. Те, що співвідношення ширини прапора до його довжини є два до трьох, — це вже хоч і важливі, проте деталі.

Та вперше український національний прапор офіційно з’явився таки у Львові. Сталося це на Великдень 1848 року, коли 22 квітня прапор "руської барви" був вивішений на Ратуші у Львові поряд із цісарським і польським. Який це прапор "руської барви" — зараз взнаємо, після коротенького екскурсу в історію.

Чому саме синій і жовтий кольори? Та тому, що ще в XIV столітті жовтий (золотий) і синій кольори використовувалися на гербі Руського Королівства Данила Галицького. Ці кольори вживалися також на гербах руських земель, князів і шляхти. Це було в часи пізнього середньовіччя та початків нового часу. Вже від початку XVІ століття Військо Запорожське використовувало (хоч і нечасто, та з часом все частіше) синьо-жовті хоругви.

На гербі Галицько-Волинської держави (Руського Королівства) зображений на синьому тлі золотий лев, що спинається на скелю. Тож і кольори для національного прапора було взято звідти. За популярним тлумаченням, синій колір символізує небо, а жовтий (золотий) — пшеничне поле. Тож наче логічно, що небо — зверху, а пшеничне поле — знизу. На початку минулого століття (за поширеною в Німеччині практикою створення місцевих прапорів, згідно якої колір верхньої смуги співпадає з кольором основної гербової фігури) паралельно використовувався і національний український прапор, верхня смуга якого була жовтою, а нижня — синьою. (Хоча, ця версія вже спростована геральдистами — дивіться посилання на публікації вище). Обидва варіянти українського національного прапора вживалися в нас аж до 1918 року, коли був усталений порядок розташування кольорів. Він є і зараз офіційним — "на жовте впало синє".

Відколи у Львові 22 квітня 1848 року офіційно з’явився був український національний прапор, його стали використовувати при різних нагодах. Особливо після того, як у протоколі сьомого засідання Головної Руської Ради було зазначено, що "знамя земли рускои тутейшои есть левъ, цвѣтû рускû жовтий й синій". Потім синьо-жовті (як і жовто-блакитні) прапори все розширювали свою сферу застосування. Вони використовувалися на прийомах державних діячів у Львові, майоріли під час візитів найяснішого цісаря Франца Йосифа І у 1851 та 1880 роках. У Галичині Українці вже визнавали синю та жовту барви своїми національними кольорами. Після першого десятиліття минулого століття ці кольори були визнані за національні і на Великій Україні.

Пан Іван Лучук згадує, як на початку 1990-х років розпочались палкі дискусії й суперечки щодо розташування кольорів.
Пряма мова:
— Приблизно у той же час я носив синьо-жовтий значок, але у себе у Львові. Вирували дискусії навколо того — який колір має бути внизу, а який — зверху. А я носив той значок зі зображенням українського національного прапора — шторц, щоб — "ні вашим, ні нашим", так би мовити, не горизонтально, а вертикально. Дехто це трактував як типовий приклад опортунізму, а дехто — як юнацькі "вимахони". Чи так, чи так — однак, але той значок я носив перпендикулярно до земної тверді.
І далі розташування кольорів (який зверху, а який знизу) українського національного прапора стає предметом дискусій. Але це вже безпредметні дискусії, радше провокативні випади. Маємо те, що маємо. І хай так і буде, во віки віків.

Отже, як бачимо, ідея і дискусії щодо "перевертання" Прапору України та змін Державної символіки ("перевернути прапор по фен-шую", "замінити гімн на веселенький", "перевернути або додати хрест у Тризуб", тощо) — це все бздури і глупство, яке виникло одночасно з відновленням Незалежності і Державності України і ці бздури мають мету порушити наші українські державні символи, себто, це є зазіхання на нашу Державу! Звідки ростуть ноги у таких ідей, здогадатись, певно, не так вже й важко — не від лукавого, а від чєкістів. Докладно це розглядалось в публікації про секту "перевертнів".

Під синьо-жовтим Прапором України було проголошено Незалежність України 22 січня 1918 року, під синьо-жовтим Прапором України було проголошено Акт Злуки Соборної України 22 січня 1919 року, під синьо-жовтими Прапорами України боролись за Україну Герої Визвольних Змагань.
100 років тому, в ці ж квітневі дні, під синьо-жовтими Прапорами України Запорожці Болбочана звільнили Україну і Крим від большевіків, і наприкінці квітня 1918 року саме синьо-жовтий Прапор України здійнявся над кораблями у Севастополі, ознаменувавши народження Військово-Морської Фльоти України.

Національний синьо-жовтий Прапор України став символом Визвольних Змагань!
Тож, шануймо синьо-жовтий Національний Стяг України!
Національному Прапору України нині 170 років!

Матеріял укладено з відкритих джерел:
© «Zbruč» © Іван Лучук — «На тій брамі синьо-жовта фана»
© «НАШЕ» — тексти пісень
Матеріял уклав
℗ Dem'än Dzüba
2018.IV.22
© «Порохівниця» — «Porohivnyçä»