ХІV Великий Збір ОУН(б) — постанови

ХІV Великий Збір ОУН(б)
постанови

 
Секретаріят Проводу ОУН(б) повідомляє, що в квітні 2018 року в Україні відбувся ХІV Великий Збір Організації Українських Націоналістів з-під стягу Степана Бандери, який є найвищим законодавчим органом Організації. Згідно з Устроєм в ньому взяли участь умандатовані делегати з України, США, Канади, Австралії, Аргентини, країн Європи.

 

ХІV Великий Збір ОУН(б) ґрунтовно проаналізував становище в Україні та в Світі й визначив основні напрями і пріоритети діяльності ОУН на майбутнє в сфері організаційної розбудови, державного будівництва та розвитку світового українства.

Учасники ХІV Великого Збору ОУН(б) вшанували пам’ять померлих членів ОУН за час від XIII Великого Збору, меморіяльний список яких було урочисто відчитано на Зборі.

У звітній частині про діяльність Організації доповідали Голова Стефан Романів, члени Проводу, Головної Ради, Головного Суду та Головної Контролі ОУН.

Після прийняття звідомлень з діяльності, учасники Великого Збору заслухали та продискутували звітні та програмові доповіді, в яких проаналізовано становище в Українській Державі та українському суспільстві, окреслено роль і завдання ОУН(б) на ближчий період і дальшу перспективу та прийняли постанови і становища ХІV Великого Збору ОУН(б). Особливо активну участь в дискусіях взяли представники молодшого покоління, які впевнено перебирають естафету боротьби.

Збором підтверджено цілісність та єдність бандерівської ОУН як глобальної надпартійної структури, яка покликана до захисту інтересів Української Нації та розбудови Української Держави.

ХІV Великий Збір ОУН(б) обрав згідно з новим Устроєм ОУН(б) керівні органи: Голову та Заступників, Секретаря, Провід, Голову Головної Ради, Головний Суд і Головну Контролю. Головою ОУН(б) на наступний термін одноголосно переобрано Стефана Романіва.

Постанова XIV Великого Збору ОУН
в галузі оборони Держави

• В обороні Держави вирішальними чинниками є морально-психологічне налаштування народних мас (мотивація), міцні збройні сили та спецслужби (власне механізм оборони), вдала міжнародна політика (пошук союзників і нейтралізація противників, включення до міжнародних та регіональних безпекових структур чи їх ініціювання та творення).

• Россія, попри зміну декорацій та деклярацій, царів і вождів, залишається глибоко просякнута духом россійського шовінізму та імперіялізму і без реальної боротьби неможливе здобуття та утвердження суверенної Української Соборної Держави.

• Для протистояння загрозам з боку Москви необхідне поєднання зусиль поневолених та загрожених московським імперіялізмом народів.

• Процес українізації армії, скасування усіх "традицій" часів совєцького окупаційного періоду, зачищення силових структур від антиукраїнського елементу та московської аґентури шляхом тотальної переатестації, люстрації та перевірок із залученням технічних пристроїв щодо лояльності до Української Держави і на предмет ймовірної співпраці з іноземними спецслужбами.

• Продовження системних реформ Збройних Сил України за стандартами НАТО з урахуванням досвіду українсько-россійської війни.

• Збереження і розширення потенціялу державних українських підприємств "Укроборонпрому".

• Здійснення заходів з налагодження замкнутого циклу із виробництва ядерних матеріалів, проведення необхідних міжнародних консультацій, включення питання відновлення ядерного статусу до порядку денного Верховної Ради України.

• Оснащення Збройних Сил України новітніми засобами ураження противника та ведення бойових дій.

• Належне виконання завдань військової безпеки значною мірою залежить від створення активних відділів цивільного опору (територіяльної самооборони) та розгортання волонтерської мережі й навчально-вишкільних баз.

• Розбудова системи територіяльної оборони країни. Законодавче врегулювання та стимулювання з боку Держави утворення українського відповідника «Спілки стрільців Литви» чи естонського «Кайцеліту» — добровольчої мілітарізованої організації територіяльної оборони з державницькою ідеологією. Така організація має постати як розгалужена система підготовки до ведення активних бойових дій, контрдиверсійної та партизанської боротьби. Право на володіння зброєю для її членів.

• Нарощування військової присутності та розбудова ешелонованої оборони по периметру державного кордону з Россією та в зоні проведення ООС (раніше АТО).

• Підготовка та стратегічне плянування військових операцій по звільненню окупованих територій та нейтралізації россійської військової загрози.

• Створення правових засад для співпраці громадських об’єднань зі Збройними Силами України з метою патріотичного виховання громадян, проходження ними початкової військової підготовки та навчання.

• Україна повинна зберегти загальний військовий обов’язок та військовий резерв за рахунок громадян, які служили в лавах Збройних Сил України та інших державних збройних формуваннях.

• Фінансування Збройних Сил України та відповідних державних програм у сфері безпеки за рахунок державного та місцевого бюджетів має бути гарантоване на рівні не меншому від 5% ВВП до повного переозброєння армії та не менше як 3% в мирний період.

• Завданням українських націоналістів є всебічне сприяння розбудові українського війська і його регулярна підтримка як в пляні забезпечення вишколеними кадрами, так і в пляні ідеологічному та матеріяльному.

Постанова XIV Великого Збору ОУН
з питань світового українства

• Зовнішній відтинок дії передбачає захист прав та інтересів зарубіжних Українців, їх консолідацію та зорієнтованість на обстоювання українських національних інтересів у Світі. Цим має визначатися підвищена дипломатична, економічна та культурна увага до українських етноґрафічних теренів, які опинилися поза межами державного кордону України.

• Функціональна спрямованість Держави має бути закріплена на конституційному рівні шляхом розширення статті 12 Конституції України новелою про те, що Україна дбає про задоволення національно-культурних, мовних та інших потреб Українців, зокрема тих, які мешкають на територіях, що входили до складу Української Народньої Республіки, Західно-Української Народньої Республіки, Української Держави, Кубанської Народньої Республіки, Далекосхідної Республіки, Карпатської України та совєтських утворень "Української Соціалістичної Радянської Республіки" і "Української Радянської Соціалістичної Республіки".

• Створення окремого центрального органу виконавчої влади у справах закордонних Українців, який має спрямовуватися та координуватися Міністерством Закордонних Справ України.

• На законодавчому рівні має бути визначений статус Української Всесвітньої Координаційної Ради як державно-громадської організації з особливим статусом.

• Реформа виборчої системи має передбачати квоту (або окремий виборчий округ) для представництва закордонних Українців у Верховній Раді України.

• Активізація організаційно-кадрової роботи в українській діяспорі. Збільшувати чисельність членів Організації на окремих теренах, проводити регулярні вишколи та ідеологічну роботу.

• Підтримувати та розвивати вже існуючу координацію дій на різних теренах через дахові організації СКУ та ЕКУ. Реорганізувати ЕКУ для активізації його діяльності.

• Сприяти створенню під організаційним контролем державницьких інституцій, як то Центри української культури, Центри українських студій, які виконували б об’єднуючу та координуючу роль.

• Всіляко сприяти наданню державної підтримки України на заходи, що проводяться ідеологічно спорідненими організаціями. Сприяти отриманню різноманітних ґрантів та програм фінансової підтримки від можливих міжнародних донорів.

• Сприяти створенню та розвитку національного підприємництва в країнах поселення, як майбутньої фінансової опори громади. Підтримка і залучення до співпраці економічних ініціатив Українців за кордоном.

• Сприяти розвитку українського шкільництва та різноманітних молодіжних організацій та бути присутніми в них організаційно.

• Дбати про збереження етнічної ідентичності та посилення суспільної активності українських громад на поселеннях.

• Протидіяти асиміляційним процесам в середовищі закордонного українства.

• Забезпечувати підтримку тісного взаємозв’язку між Українцями діяспори й Україною. Координувати взаємодію між громадськими організаціями й середовищами як в самій діяспорі, так і між ними й Україною та відповідними структурами на Батьківщині.

• Через механізми впливу й лобіювання на уряди та суспільства іноземних країн просувати інтереси Української Нації.

• Поборювати антиукраїнські й антинаціональні прояви в ставленні до України й до Українців в країнах свого проживання.

• Організована структура інформаційної підтримки (в тому числі на технологічному рівні).

• Необхідний перегляд статусу "Закордонного Українця" як застарілий.

Найголовніше вміння — готуватися не до минулої війни, а до війни майбутньої, з незвичними новими обставинами.
Євген Коновалець

© «Націоналістичний Портал» — Організація Українських Націоналістів (бандерівці)
© «Націоналістичний Портал» — Організація Українських Націоналістів (бандерівці) — „Відбувся ХІV Великий Збір ОУН(б)“ 2018.ІV.23
© «Націоналістичний Портал» — Організація Українських Націоналістів (бандерівці) — „Постанова XIV Великого Збору ОУН в галузі оборони Держави“ 2018.VІ.4
© «Націоналістичний Портал» — Організація Українських Націоналістів (бандерівці) — „Постанова XIV Великого Збору ОУН з питань світового українства“ 2018.VІ.8
Постер: © Dmytro Dzüba
Ре-публікація: ℗ «Порохівниця» 2018.VІ.14