Правонаступництво України

Правонаступництво України

 
Правонаступництво України — юридично-правові норми, що визначають перехід прав та зобов'язань від держав попередників до Держави Україна.
22 січня 2018 року у заходах присвячених 100-річчю проголошення Незалежності Української Народньої Республіки, Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко наголосив на спадкоємності і правонаступництві сучасної Держави від проголошеної 100 років тому Самостійної Соборної України.

„Сучасна Україна — спадкоємиця багатовікових державно-національних традицій, відроджених під час та внаслідок Української Революції 1917 — 1921 років. Ідея державної самостійності, поставлена на порядок денний та заґартована під час Революції, стала потужною матеріальною силою. Вона визначила увесь подальший перебіг історії України.“
22.І.2018 Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко

 

Історична довідка

Україна є однією з найстаріших держав Європи і Світу.
Державність України має більш аніж півторатисячну історію з часів Київської Руси.
Коли Київська Русь була у розквіті, Московія була лише далекою північною околицею, новим князівством, фактичною колонією Київської Руси, відомою як Залісся. Пізніше цей терен став "московським улусом" Золотої Орди. Коли в Києві діяли перші європейські університети, на місці нинішньої москви жаби в болотах квакали. Россіянські "історики" часто співають байки про заснування москви у 1147 році Юрієм Долґорукім, але це не так. Насправді князь-невдаха зі своєю зграйкою бояр максимум міг бути біля річки Моськва (за літописом Нестора), але ніяк не заснувати місто Москва. Хан Золотої Орди Мунгу-Тимур дозволив збудувати поселення Москва лише у 1272 році, після 3 перепису населення, а згодом було утворено "московський улус" на теренах колишнього Володимирсько-Суздальського князівства. У 1382 році монголи взяли Москву в облогу і спалили.
Лише після 1480 року, коли до влади прийшов Іван ІІІ, Московія зчинила опір військам ординського хана Ахмата, не пустивши їх до мєщорських багнищ "стоянієм на Уґрє". Після цього Іван ІІІ починає титулувати себе у зносинах з іноземними государями "царем" (хоча до кінця "царствованія" звав себе "холопом ординского хана"), а "московський улус" перейменовує спочатку назад у "Владімір-Суздальскоє княжество", а потім у "Вєлікоє Княжество Московскоє". З приходом до влади Івана IV "Вєлікоє Княжество Московскоє" було перейменоване у "Московскоє Царство" зі столицею в Москві.

Київська Русь зі столицею у Києві, вочевидь, має більш стародавню історію державності.
Хоча утримувати Державність вдавалось не завжди...
Суперництво регіональних правителів за титул Великого Князя ослабили Київську Русь. В 1240 році більшість князівств внаслідок монгольського вторгнення потрапили в політичну залежність від Золотої Орди (і лише Залісся перетворилось на "московскій улус"). На початку грудня 1240 року Київ упав під ударами монголів. Авангардом загарбників були орки з мєщорських багнищ, москалі. Ці орки з особливою ненавистю руйнували Київ...
Київська державність була продовжена західними князівствами Галичини та Волині, однак в XIV столітті дані землі були поглинуті Польським королівством та Великим Князівством Литовським відповідно.
Київ втрачав Державність на довгі роки, століття, проте, ні на мить не припиняючи боротьби за свою Волю з чисельними загарбниками, і насамперед з одвічними ворогами нашої Державності та Самостійності... Гетьманська Україна, Запорожська Січ...

100 років тому, у вирі Великої Війни (Першої Світової), Україна і Фінляндія першими у ХХ столітті проголосили Незалежність, поклавши тим самим край Россійской Імпєріі, котра, власне, й роздмухала Велику Війну.
Перші заяви про Самостійність Україна зробила ще у листопаді 1917 року, і одразу ж війну Україні оголосили большевіки після свого "жовтневого" заколоту в Пєтроґрадє. Ще навіть не маючи власної держави (а квазідержавне утворення "РСФСР"\"Совєтская Россія" було визнане лише у листопаді 1933 року після серії пропаґандистських статей Волтера Дюратні, заперечувавших Голодомор), навіть не маючи у листопаді 1917-го реальної влади, большевіки вже посунули цілі орди "красной арміі" в бік України. І попри те, що соціялістичні очільники Центральної Ради мріяли про автономний союз з Россією (республікою, чи "красною", але щоб разом), все ж інстинкт самозбереження і здоровий ґлузд перемогли перед загрозою большевістської окупації — протягом трьох безсонних ночей Центральна Рада нарешті народила IV Універсал про Незалежність України.
22 січня 1918 року Центральна Рада IV Універсалом проголосила Самостійну Українську Народню Республіку.
Рівно через рік, 22 січня 1919 року відбувся Акт Злуки Соборної України — Українська Народня Республіка і Західно-Українська Народня Республіка поєднались в єдину Самостійну Соборну Україну.
Здійснилась мрія Українців, роз'єднаних сотні років поміж різними імперіями...

Проте, втримати Державність Соборної України тодішнім політикам не вдалось.
Причин втрати Державності багато, від помилок і недалекоглядності тодішніх політиків до зазіхань на терени України звідусіль "добрих сусідів". Українці мусили боронитись одночасно і від "красних" та "бєлих" московитів, і від поляків, і від мадяр, і від румун...

Та попри те, що саме на теренах України 100 років тому уклалась перша мирна угода Великої Війни, відома як Берестейський Мир, попри офіційне завершення І Світової війни 11 листопада 1918 року, полум'я Великої Війни перекинулось на терен України і розгорілось з великою силою. Україна опинилась у самому вирі Великої Війни, яка все ще триває...

Адже саме через страхи втратити Україну (як колонію "малороссію") Россійская Імпєрія з початку 1900-х років почала роздмухувати полум'я Великої Війни, позаяк національна свідомість Українців вже на початку ХХ століття дозріла до національної ідеї про Державність і Самостійність України. А тут ще й Австрійський Ерцгерцог Фердинанд фон Габсбурґ задумав ідею реформи Австро-Угорської Імперії у новий формат Європейської Унії королівств, серед яких передбачалось утворення Королівства Україна з коронних земель Галіції, Лодомерії і Буковини з планами подальшої інтеграції Наддніпрянської України... Отже, як і на початку ХХ століття, так і на початку ХХІ століття, причини роздмухування війни з боку московитів одні й ті ж — страх втрати України — головного "стовпа", на якому трималась вся їх квазіімперія.

"Дєло прінципа!" — сказав царь Ніколай-ІІ і сербський "братушка"-бойовик Ґавріла Прінцип в Сараєво вбиває Ерцгерцога Фердинанда...
Спусковий гачок війни натиснуто, москалі пішли "асвабаждать Красную Русь Ґаліцкую" (так вони називали західні терени України), а Українці Галичини почали боронитися від "асвабадітєлєй".
Россіянська гібридна тактика вдало натравлювала протягом десятиліття європейських монархів один на одного, тож Європа спалахнула у серпні 1914-го, немов сухий серпневий оберемок сіна від сірника...
До кінця Першої Світової війни Россійская Імпєрія, як відомо, не проіснувала, розвалившись першою...

Україна і Фінляндія першими проголосили Незалежність і отримали дипломатичне визнання.
Втім, попри дипломатичне визнання України на першій мирній угоді в Бересті, вже на ганебній Паризькій мирній конференції 1919 року Антанта у особі французьких політиканів зрікається визнання України і українських дипломатів буквально виставляють за двері... Вплив на французів здійснили певною мірою россіяни й поляки. Повертаючись з цієї ганебної конференції до України, літак українського дипломата Дмитра Вітовського був зухвало розстріляний польськими прикордонниками над німецьким містом Ратибор, перед тодішнім польським кордоном...
Вже у 1921 році Антанта віддає Україну на пошматування Польщі і "Совєтській Россіі"...

Звитяжні Перші Визвольні Змагання Українці програли, Державність України було втрачено...
Сили були нерівні... Боронитись від ворогів, що немов гаспиди нападають з усіх боків, знаходячись в ізоляції, коли "втомлена від війни" Європа осліпла й оглухла... Українці просто не мали шансів...

На місці "Россійской Імпєріі" постало квазідержавне утворення "Совєтская Россія", "РСФСР", "СССР".
Україна була окупована на довгі десятиліття... Україна захлиналась в крові, десятки мільйонів Українців померли від трьох хвиль Голодомору, ще десять мільйонів загинули у вирі Другої Світової війни, яку роздмухали СССР і Третій Райх...

Але окупація України й пошматування чисельними загарбниками, юридична втрата Державності — зовсім не означало фактичну втрату Державності. Державний Прапор, Герб, клейноди та державні інституції перебрались у екзил, на еміґрацію. Державність України утримувала в екзилі Директорія Української Народньої Республіки. Уряди в екзилі (у вигнанні) якраз і покликані задля збереження правової та юридичної Державності, задля якнайшвидшого відновлення Незалежності, задля збереження правонаступництва під час відновлення Незалежності Держави.

Напередодні, під час і після Другої Світової війни, в добу Других Визвольних Змагань, повернути Державність, Незалежність і Суверенітет звитяжно намагалась УПА — Українська Повстанська Армія — бойове крило Організації Українських Націоналістів (ОУН), заснованої Провідником Євгеном Коновальцем. Після вбивства Провідника в Роттердамі, прапори боротьби за Україну, за її Волю, за честь і славу, за народ підхопили Провідники Роман Шухевич і Степан Бандера.

Відновлення Незалежності України

Чергове московське квазідержавне утворення "СССР" почало розвалюватись вже на початку 1990-х.
Першими Незалежність проголосили країни Балтії, окуповані Совєтами у 1940 році.
Наступною Суверенітет і Незалежність проголосила Україна.
24 серпня 1991 року Незалежність України було відновлено.

До уваги вельмишановного панства витяги зі статті «WikipediA» — Правонаступництво України
Принагідно, ґречна подяка автору «WikipediA» пану Олексію "PsichoPuzo" за згадки у статті Правонаступництво України в розділі літератури нашого сайту «Порохівниця» — цитування пана Віталія Гайдукевича на сторінках «Порохівниці» принесло користь. „100 років модерній Незалежності“, „Ідентифікація себе“, а також репортажі з військових парадів на честь Дня відновлення Незалежності 2017 і 2018 вельми доповнюють і підкреслюють усвідомлення того, що означає правонаступництво України.
Отже, що маємо?

Формальне правонаступництво

• Правонаступництво України як складова права України

Вперше юридично-правові норми правонаступництва України визначені в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року. Декларація проголошує безперервність держави України та її територіальне наступництво "в існуючих кордонах Української Радянської Соціалістичної Республіки". У Декларації оголошувалося правонаступництво в правах на частину в надбаннях СССР (зокрема в алмазному і валютних фондах, золотому запасі).
Закон України від 12.ІХ.1991 «Про правонаступництво України» визначав "чинність органів державної влади та законів УРСР до, відповідно, утворення та прийняття нових органів влади та законів України".

• Правонаступництво України як складова міжнародного права

При укладанні міжнародних договорів з різноманітних аспектів правонаступництва Україна виходила зі своїх національних інтересів та зобов'язань.
Угода про створення "Співдружності Незалежних Держав" (квазідержавне утворення "СНҐ" — "Содружество Нєзавісімих Ґосударств" ) від 21 грудня 1991 року містила гарантії держав-учасниць "СНҐ" з виконання міжнародних зобов'язань, визначені в договорах і угодах колишнього "СССР". Кожна держава "СНҐ" також визначала для себе право підтвердити дію того чи іншого договору "СССР".

Україна стала однією з країн-співзасновниць квазідержавного утворення "СНҐ", яке Кремль створював швидкоруч на заміну квазіутворенню "СССР".
Втім, Україна так і НЕ ратифікувала договір про входження в квазіутворення "СНҐ", тож, відповідно, Україна ніколи НЕ була членом квазіутворення "СНҐ".
Україна, не підписавши "Статус СНҐ" від 22.І.1993, де-юре не була державою-членом "співдружності", а мала статус держави-засновниці та держави-учасниці "СНҐ". З початком війни проти України квазідержавного утворення "РФ(россія-фашистская)", з квітня 2014 року співробітництво України в рамках "СНҐ" зведено до мінімуму.
19 травня 2018 року Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко підписав "Указ про остаточне припинення участі України у статутних органах СНД".

Неформальне правонаступництво

Окремі документи містять неформальні визначення, що прямо або непрямо проголошують правонаступництво України від інших держав українського народу: Київської Руси, Гетьманщини, Української Народньої Республіки. Неформальність такого правонаступництва також підтверджується передачею Президентом УНР у екзилі Миколою Плав'юком 22 січня 1992 року клейнодів новообраному Президенту України Леоніду Кравчуку та складання з себе повноважень Президента УНР.
Ця подія виявилась число символічною, оскільки не мала жодних правових наслідків.

22 січня 2018 року у заходах присвячених 100-річчю проголошення Незалежності Української Народньої Республіки, Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко наголосив на спадкоємності і правонаступництві сучасної Держави від проголошеної 100 років тому Самостійної Соборної України.
„Сучасна Україна — спадкоємиця багатовікових державно-національних традицій, відроджених під час та внаслідок Української Революції 1917 — 1921 років. Ідея державної самостійності, поставлена на порядок денний та заґартована під час Революції, стала потужною матеріальною силою. Вона визначила увесь подальший перебіг історії України.“

22 січня 2018 року групою депутатів до Верховної Ради України було подано проект закону №7521 «Про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки». Суть цього документу зводиться до того, що сучасна Держава Україна повинна проголосити себе правонаступницею УНР, а не квазідержавного утворення "УССР" (що в свою чергу було складовою частиною квазідержавного утворення "СССР"), як це є формально зараз, з усіма похідними від цього наслідками.

А ось тут починається найцікавіше...

Правонаступництво України — від формального до справжнього?
Як повернути справжню Державу?

Як бачимо, з відновленням Незалежності України нашій Державі не вдалось гідним чином зафіксувати справжнє правонаступництво від проголошеної 22 січня 1918 року Держави — Української Народньої Республіки.

При владі в квазіреспубліці "УССР", яка входила до складу квазідержавного утворення "СССР", знаходились, звісно ж, комуністи. Леонід Кравчук очолював Верховну Раду УССР. При зустрічі з прихильниками проголошення Незалежності, як згадував пан Левко Лук'яненко, коли Кравчуку доводили, що необхідно слідом за проголошенням Суверенітету проголошувати ій Незалежність, Кравчук наголосив, що він член компартії, тобто, зраджувати окупаційний совєтський режим Кравчук не збирався.
Але, "маємо що маємо", як потім полюбляв повторювати Кравчук, тож, під тиском обставин, Кравчук не лише погодився йти проти центральної "влади" в Москві, але й вирішив "очолити процес". Це йому вдалось, як ми всі знаємо, бо саме він і став "першим Президентом"...

У вересні 1991 року Верховна Рада під керівництвом Кравчука прийняла Закон про правонаступництво, згідно з яким Україна проголошувала себе "наступницею Української РСР".
Тобто, саме Кравчук доклав зусиль, аби відновлена Незалежність України де-юре не вважалась відновленою, і де-юре правонаступництво Держави велось не від Української Народньої Республіки, яку остаточно окупували Совєти у 1921 році, пошматувавши з Польщею, а від квазіреспубліки "УССР" у складі квазідержавного утворення "СССР".
Тим самим, з історії викреслювався історичний, правовий і юридичний факт совєтської окупації Української Народньої Республіки, так само, як і переривалась спадкоємність Державності не лише від УНР, а й від попередніх українських Держав, впритул до Київської Руси.

Помилкою була й заява Директорії УНР в екзилі 22.І.1992 під час передачі клейнодів Української Держави фарбованому лису-комуністу Кравчуку. Жест очільників Директорії УНР в екзилі був щирим, звісно, проте, не варто було поспішати...

"Складаючи свої повноваження, ми заявляємо, що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України Українська Держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народньої Республіки.
Дано в Києві, 22 серпня 1992 року.
За Державний Центр Української Народньої Республіки в екзилі
Микола Плав'юк — Президент УНР в екзилі,
Іван Самійленко — Голова Уряду УНР в екзилі,
Михайло Воскобійник — Голова УНРади"

Останній Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк передав клейноди УНР і грамоту про правонаступництво "першому Президенту".
При цьому, було наголошено, що "Незалежна Україна примирила обидві сторони історичного конфлікту — УНР і УРСР" — це була перша помилка.
При цьому Українська Народная Республіка "відмовлялася від територіальних претензій на землі Білорусі, Молдови, Польщі, Росії, Румунії та Словаччини, які колись належали УНР" — тобто, була озвучена відмова від споконвічних етнічних українських теренів, які опинились за межами кордонів квазіреспубліки "УССР" з волі Кремля по завершенню ІІ Світової війни. Терени, на яких поляки довершили геноцид проти Українців і разом з Совєтами силоміць виселили всіх Українців з етнічних Західних Теренів України...
Це була друга помилка...
Наслідком цих помилок, власне, й стало чверть століття формальної Незалежності, коли все одно країна повністю залежала від Кремля, що зрештою й призвело до ослаблення, виснаження та до сьогоднішньої війни...

На щастя, ця символічна передача клейнодів Держави перефарбованому члену КПСС Кравчуку не мала жодних юридичних наслідків.
Кравчук і не збирався визнавати правонаслідництво сучаної України від УНР, позаяк вже діяв його закон про правонаступництво від квазіреспубліки "УССР".

Тобто, зараз діючому Верховному Головнокомандувачу і Президенту України необхідно разом із фаховими законодавцями та юристами розробити стратегію повернення справжнього правонаступництва сучасної України від Держави, Незалежність якої було проголошено 22 січня 1918 року, щоб нарешті де-юре і де-факто ми могли святкувати справжній День Незалежності і Соборності України 22 січня, а 24 серпня — День відновлення Незалежності України.

І це необхідно зробити, якщо ми хочемо повернути собі справжню Державу!

Матеріял укладено з відкритих джерел:
© «WikipediA» — Правонаступництво України
Декларація про державний суверенітет України
© Верховний Головнокомандувач і Президент України Петро Порошенко — "Указ про остаточне припинення участі України у статутних органах СНД"
© «WikipediA» — Київська Русь
© «WikipediA» — Історія Москви
© «Історична Правда» — 1992: останній президент УНР передає Кравчуку клейноди
Матеріял уклав:
© Dmytro Dzüba
© «Порохівниця»
2018.VIII.31