Перейти до контенту

80 років „Мюнхенському Диктату“

 
80 років тому, 30 вересня 1938 року, відбувся „Мюнхенський Диктат“ або „Мюнхенська змова“ — цього дня серце Європи, Чехо-Словаччину, було віддано на пошматування Третьому Райху, Польщі і Мадярщині.
Ця ганебна подія відбулась з волі "великих умиротворителів" — британського прем’єра Невіля Чемберлена і французького президента Едуарда Делад’є, за участі дуче Італії Беніто Муссоліні і фюрера Третього Райху Адольфа Гітлера.
Жодних представників Чехо-Словаччини до участі у "переговорах" навіть не запрошували!

...продовжувати читання "80 років „Мюнхенському Диктату“"

Кремль мріє пошматувати Україну

 
А кацапи все ділять Україну!
Істерика кацапських недолюдків досягла апогею після низки останніх подій.
Виступ Верховного Головнокомандувача і Президента України в ООН, розривання так званого "доґовора о дружбє с россієй", надання Томосу Україні, заява Константинополя про те, що "РПЦ" це секта — всі ці події рвуть на шмаття "братскій народ"!
Так, "пєдєральный тєлє-анал рассія-1" захлинувся істерикою й кацапські недолюдки почали в прямому етері ділити Україну, витягнувши на монітор вже до дірок затягану "карту раздєла Украіны".

...продовжувати читання "Кремль мріє пошматувати Україну"

1

Ліга Націй, Interbellum і Голодомор в Україні

 
29 вересня 1933 року у Женеві відбулося засідання Ліги Націй, Голова якої чотири рази піднімав питання про Голодомор в Україні, але Європа і Світ відвернулись...
Європа була сліпа й глуха!
Європа мовчала...

...продовжувати читання "Ліга Націй, Interbellum і Голодомор в Україні"

На могилі Джона МакКейна…

 
Верховний Головнокомандувач і Президент України разом з українською делегацією поклали квіти на могилу великого друга України, героя в'єтнамської війни і Сенатора Джона МакКейна Ⅲ
...продовжувати читання "На могилі Джона МакКейна…"

Виступ Верховного Головнокомандувача і Президента України Петра Порошенка на 73 сесії Генеральної Асамблеї ООН

 
Верховний Головнокомандувач ЗСУ і Президент України Петро Порошенко закликав міжнародну спільноту реформувати Раду Безпеки ООН для унеможливлення зловживання правом вето тими країнами, які є постійними членами Радбезу ООН, і зокрема, квазідержавним утворенням "РФ(россія-фашистская)", аґрессію котрої проти України і Світу необхідно негайно припинити.
„Даючи відсіч Росії та відстоюючи власні кордони Україна захищає вільний Світ“ — наголосив Президент України під час виступу на загальних дебатах 73-ї сесії Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку в середу, 26 вересня 2018 року.

...продовжувати читання "Верховний Головнокомандувач і Президент України на Генеральній Асамблеї ООН"

Пласт історії під совєтським аґітплакатом,
або Як чєкісти "бдєлі" петлюрівців

 
„Товарищ, БДИ!“ — закликало одне з совєтських гасел. Це гасло породило купу жартів про "бдєть, недобдєть і пєрєбдєть". В пошуку матеріялів для попередніх публікацій “Ґолубі міра” ХХ століття і “Ґолубі міра” що несуть війну натрапився цікавий совєтський аґіт-плакат 1920 року із закликом "наркома" троцкоґо "бдєть пєтлюровцев"!
Совєти й москалі завжди боялись Українців з нашим прагненням до Волі, тому споконвіку москалі вигадували для нас якісь прізвиська й вкладали в них всю міць негативу, на який були спроможні: "мазєпінцы", "запорожцы", "пєтлюровцы", "ґайдамакі", "бандеровцы"...
Так, ми пишаємось тим, що ми — мазепинці, петлюрівці, бандерівці!
Власне, вйо роздивлятись плакат.

...продовжувати читання "Пласт історії під совєтським аґітплакатом"

1

"Ґолубі міра" ХХ століття

 
„Трактор в полі дир-дир-дир — ми за мир!“
Люди старшого покоління, народжені під совєтською окупацією, чудово знайомі з лицемірною кремлядською риторикою "за мір во всём мірє"„Нам нужен мір! (Желатєльно вєсь!)“.
Чергова хвиля кремлядської риторики "за мір" знову і вкотре накриває інформаційний простір.
Білі й пухнасті "ґолубі міра" починають нахабно лізти з кожної шпарини!
Ось тільки тінь у "ґолубєй міра" двоголова...

...продовжувати читання "“Ґолубі міра” ХХ століття"

"Ґолубі міра" що несуть війну

 
Мудрі люди недарма кажуть, що Зло завжди маскується під Добро...
Білі й пухнасті голуби миру звідусіль почали воркувати Українцям про мир...
Білі й пухнасті "ґолубі міра" почали нахабно лізти з кожної шпарини!
Ось тільки тінь у "ґолубєй міра" двоголова...

Люди старшого покоління, народжені під совєтською окупацією, чудово знайомі з лицемірною кремлядською риторикою "за мір во всём мірє"„Нам нужен мір! (Желатєльно вєсь!)“.
Чергова хвиля кремлядської риторики "за мір" знову і вкотре накриває інформаційний простір.
„Трактор в полі дир-дир-дир — ми за мир!“

...продовжувати читання "“Ґолубі міра” що несуть війну"

Верховний Головнокомандувач:
„Україну обсіли "ґолубі міра" з тінню двоголового орла“

 
Верховний Головнокомандувач ЗСУ і Президент України Петро Порошенко у своєму щорічному посланні до Верховної Ради України звернув увагу на появу чисельних "ґолубєй міра" з тінню двоголового орла, а також підкреслив, що Україні не варто звертати увагу на намагання "РФ" та пророссійських сил добитися "компромісу" у питанні Криму та Донеччини, адже насправді таке примирення буде на россійських умовах.
...продовжувати читання "Верховний Головнокомандувач: „Україну обсіли “ґолубі міра” з тінню двоголового орла“"

„Таємний щоденник Петлюри“ — враження історика

 
Якого Петлюру показує „Таємний щоденник Петлюри“?
Свіжі враження від хорошого, а головне потрібного фільму та критичні зауваження, котрі хоч може і гострі, однак мають на меті зробити українське кіно кращим.

...продовжувати читання "„Таємний щоденник Петлюри“ — враження історика"

Уляна Супрун:
„Не марнуйте можливості, про які Шептицький чи Бандера навіть не мріяли“

 
Промова пані Уляни Супрун на зустрічі випускників Українського Католицького Університету
...продовжувати читання "Уляна Супрун: „Не марнуйте можливості, про які Шептицький чи Бандера навіть не мріяли“"

1

Більмак. Від якого спадку ми відмовляємося?

 

Більмак — містечко і районний центр на Запорожжі під найвищою вершиного славного козацького краю з такою ж назвою.
Прифронтовий Більмак відомий тривалою топонімічною війною навколо десовєтізованої назви, і здавалося б, колабораціоністи вже вгамувались після неодноразових інформаційних кампаній та після остаточного рішення Апеляційного Суду на користь топоніма Більмак. Втім, комусь таки дуже кортить поставити під сумнів рішення Держави Україна і розбурхати, "расшатать" прифронтовий райцентр. Всім відома купка з пятьох жіночок та ще двоє підкаблучних чоловіків, підбурюваних районною владою та редактором газети "Районка" настирно продовжують ворушити цю тему. Хто стоїть за діями райради, здогадатись неважко, адже це виборчий округ відомого коллабораціоніста з Бердянська, нардепа ВР Пономарьова.

«Порохівниця» отримала листа від селищного Голови Більмака, пана Павла Будника, в якому Павло Іванович звертається до мешканців Більмаччини з проханням зупинитись і не грати на руку колабораціоністам та звернути увагу на те, що ніби-то нейтральний і ніби-то український топонім "Кам’янка" насправді закріпить россійсько-імперську тезу про те, що до россійської окупації земель Запорожської Січі у степах Лукомор’я (степ між Великим Лугом і Озівським морем), мовляв, було "дікоє полє", а відтак, це "ісконно русская зємля".
Така "дрібничка" може швидко привести під охайні хати запорожців россійсько-фашистські танки, котрі прийдуть "асвабаждать ісконно-русскіє зємлі" і "пробівать крымскій коррідор"...
До уваги вельмишановного панства — звернення селищного голови Більмака пана Павла Будника.

„Від якого спадку ми відмовляємося?“

Павло Будник
селищний Голова Більмака

На одному зібранні в процесі створення Більмацької Об’єднаної Територіальної Громади я висловив твердження, що з топонімом "Кам’янка" до нас повернеться "руський мір", чим немало здивував прихильників цієї назви. На їхніх обличчях читалося німе здивування: "Що він меле? На городі бузина, а в Києві дядько!"
Поясню на чому ґрунтується моє переконання.

"Русскій мір", як концепція розширення, ба навіть існування, сучасної російської імперії являється основою так званої "м’якої сили" за допомогою якої Росія намагається підкорити, і часто не безуспішно, незалежні держави, що утворилися після розпаду Совєтського Союзу. Приклади на поверхні — Білорусь, частини Молдови, Грузії, Вірменії, а віднедавна і України. «РМ» простягає свої щупальця до Балканських країн, Польщі, Угорщини, Німеччини, Франції, країн Балтії та інших територій Європи, втручається у внутрішні справи Середньоазіатських та Близькосхідних країн, не залишає без свого впливу інші країни та континенти.
Наслідки "русскоґо міра" ми видихуємо на Донбасі, в Криму, з жахом згадуємо події 2014 року, коли полум’я "русскоґо міра" без малого не запалало на всій східній і південній Україні, яку Путін безапеляційно назвав "новороссієй", що належить Росії.
За визначення основного ідеолога концепції "русскоґо міра" російського "патріарха" Кірілла, він стоїть на трьох стовпах:
— Православна віра (звичайно тільки "канонічна" і тільки на позиціях "московскоґо патріархата");
— Російська мова та російська культура (тут все зрозуміло без коментарів);
— Спільна історична пам’ять;
Всі території, які перебувають під впливом "русскоґо міра" повністю стоять на цих трьох стовпах. "Русскій мір" прийшов туди де вже був "московскій патріархат", російська мова і культура та спільна історична пам’ять — варто вибити один з них "русскій мір" впаде, він не може існувати без жодного триєдиного компонента.
"Московскій патріархат", як і російська мова та російська культура на нашій території мають серйозні, хоч і не безальтернативні позиції, для викорінення яких потрібен певний час для зміни свідомості, яка відбувається, на жаль, дуже повільно. Тобто для приходу "русскоґо міра" нам не вистачає спільної історичної пам’яті.
Ми були впевнені, що позбавилися її разом з россійсько-советським топонімом "Куйбышево", прийнявши прадавню назву Більмак. Але на обрії замаячила примарна, нібито українська Кам’янка… І вже більше двох років не стихають пристрасті навколо Більмака, які наводять на сумні думки: або люди не відають що творять, або за чиєїсь підтримки виконують роль апологетів "русскоґо міра".
Не вірю в те, що в ХХІ столітті, після всебічної інформації про нову назву, наданої провідними фахівцями Запорізької області та Києва, після судових рішень, які підтвердили незаконність топоніма "Кам'янка", люди, які мають вищу освіту, наскільки забобонні, що в усіх своїх негараздах, від затягування створення територіальної громади до матеріальних проблем, хвороб і відсутності дощів схильні звинувачувати нову назву селища!
Окремі, особливо активні, висловлюють готовність, для досягнення своєї мети, перекривати автомагістралі, дестабілізувати громадський спокій.
Значить це комусь вигідно!
Класик казав — "Если звезды зажигаются, значит это кому то нужно!"
Щоб знайти відповідь не треба бути академіком: — "русскій мір" та завоювання підтримки на майбутніх виборах необізнаних людей потрібно певним, всім відомим політичним силам та конкретним посадовим особам, які це організовують та підтримують. Озирніться навколо — вони всі на виду!

Ситуація стала наскільки очевидною, що один з високопосадовців, який запевняв — "все порішаємо", сказав, що проблему треба вирішувати в межах закону, іншими словами — Більмак перейменовувати немає підстав.
Люди, зупиніться, заспокойтеся, зрозумійте — вас безсоромно використовували!

Тепер про історичну пам’ять.
„Історія міст і сіл Української РСР“ видання 1970 року стверджує що Кам’янка була заснована у 1782 році переселенцями з Полтави як "казенна слобода", видання ж 1981 року (російське), вказує, що в цьому ж році Кам’янку вже заснували як військову слободу "несколько десятков отставных солдат" (звичайно інших ніж російських тоді не було). Можна припустити що українське видання 1970 року відбулося ще під згасаючим впливом "українізації" часів П.Ю.Шелеста, а російське видання 1981 року вже не допустило таких "вольностей", хоч і перше і друге були вигаданими (фейковими). Навіть російський архів спростовує дату заснування та назву Кам’янка, але це не завадило російським і совєтським "історикам" стверджувати що саме росіяни "вдихнули життя" в наші степи козацького Запорожжя, а до їх приходу тут, мовляв, було "дікоє полє".
Наш краєзнавець С.П.Шевчук каже, що ця версія, яка не має ніякого історичного підґрунтя, почала кочувати з одного видання в інше. Скажу більше, саме на підставі цього видання була надана довідка що Кам’янка, як і Більмак, може бути використана як історична назва. Тобто російська імперська концепція (стосовно нашого населеного пункту абсолютно безпідставна) перекочувала в українські установи і продовжує своє існування вже як офіційна українська. Що це — непрофесійність, помилка чи злий умисел? Як казав відомий кіногерой: "Меня опять терзают смутные сомненья..."

Відомий історик, один з ідеологів зміни російської та совєтської топоніміки, доктор історичних наук, професор В.А.Брехуненко розтлумачує:
— "Опрацьована у ХІХ та актуалізована в сучасній Росії імперська концепція трактує Степову Україну як нібито безлюдну територію, заселення й господарський розвиток якої почався лише в другій половині ХVІІІ століття завдяки зусиллям Російської імперії. А отже й історія більшості населених пунктів починається саме в ті часи. Хоч насправді запорізькі козаки, а ще раніше кочові народи, загосподарювали ці терени.
Хоч би якими аргументами підкріплювали замовники повернути до життя російські топоніми царських часів, це вкотре поставить питання руба: чи дозріли українці до того щоб покінчити з роздвоєністю, чи ми й далі залишаємося з сумною перспективою зійти з історичної арени? У доленосних питаннях — а зміст символів, що нас оточують, безперечно, до таких належить — рішення визначається цивілізаційним вибором. Решта відходить на задвірки. Змінити одні російські топоніми на інші означає засвідчити своє інтелектуальне рабство, втратити будь яке право на те щоб залишитися суб’єктом історії.
Більше того, це вияв не просто меншовартості й хуторянства, а й відсутності елементарної людської гідності.
Зрозуміло одне: елементарний глузд, якщо він звісно не затьмарений роздвоєнням свідомості, однозначно підказує відкинути з порога найменшу можливість повернення до символів, штучно нав’язаних Російською імперією. Своє бажання повернути імперські символи видають ті хто позірно апелює до начебто рафінованого історичного підходу".

Це про нас.
Чую заяложене: "Та ми ж хочемо тільки одне — повернути історичну українську назву!"
Хіба сказане вище не доводить, що вона хоч і звучить ніби як українська, але за своїм сенсом і змістом — нав’язана Російською імперією, і взагалі — вигадана, фейкова, не має ніякого підґрунтя.

Тобто приймаючи назву Кам’янка ми приймаємо, підтверджуємо, що наша історія починається з часу освоєння Російською імперією Степової України, підтримуємо один із стовпів "русскоґо міра", створюємо благодатний ґрунт для його утвердження на нашій землі, закликаємо його до себе. Можете не сумніватися — він обов’язково прийде! Топонімом "Кам’янка" ми відрізаємо українську історію нашої землі в декілька тисячоліть і створюємо спільну з Росією "історичну пам’ять" протягом трохи більше двох століть.
Більмак — наш спадок від всіх племен і народів, які проживали тут завжди, власна історична, топонімічна пам'ять в декілька тисячоліть, геологічна, географічна спадщина в десятки мільйонів років!
Яку спадщину нам прийняти, від якої спадщини нам відмовитися?
Для мене відповідь безальтернативна: приймаємо Більмак!
А Ви?

З повагою
Більмацький селищний голова
П.І.Будник
10 вересня 2018

Цікаво, коли нарешті Служба Безпеки України зверне увагу на цю топонімічну війну навколо прифронтового містечка Більмак, за якою стоїть нардеп Пономарьов і купка його прибічників на чолі з редактором районної газети Прічінєнком? Адже цілком очевидним є той факт, що вищезазначений нардеп Пономарьов, тісно пов'язаний з втікачем Артьомом Пшонкою, "розхитує" прифронтовий район з метою "пробіванія" так званого "крымскоґо коррідора"...
Втім, це питання радше вже риторичне...

Щодо купки місцевих ватніків і посіпак коллабораціоніста, то там реально діагноз — деякі навіть вважають що дощі оминають, бо назва Більмак! (А те що Більмак-Гора так споконвіку зветься і поруч вже понад сотню років село Більманка існує — то нічого, раніше не заважало?)
Власне, ось, яскравий приклад рівня "інтелекту" цих "куйбишевскіх ватніків", активно поширювалось ціле літо по "паблікам" в отих їх "аднаклассніках" та "вконтактах", та й у фб-групі ось, адмін ширить:

Дощів не було влітку.
"Апотому-шо назва Більмак, і вобше — зубожіння, барига, ліпєцка фабрика, нам нужен мір!"

Лишається лише звертатись до свідомості Українців, мешканців Більмака і району — думайте, вельмишановне панство, міркуйте, для чого все це робиться. Чи бажаєте ви зустрічати россійсько-фашистські танки під своїми хатами та отримувати россійсько-фашистські "ґради", чи може все ж не варто ставити під сумнів давно прийняте рішення Держави Україна стосовно десовєтізованого топоніму Більмак, відомого ще з часів Запорожської Січі.
Козацього роду ви, чи покручі?

Блоґ-майданчик «Порохівниця» має цикл матеріялів про епопею навколо Більмака:
«Більмак — бунт “куйбышевських ватніків”!»
«Більмак — епопея перейменування»
На захист Більмака — більманці проти россійських коллабораціоністів на Запорожжі
«Більмак — ключ до "крымскоґо корідора", або Реванш “куйбышевських ватніків”!»
«Втратимо Запорожжя — втратимо Україну!»
«Реванш Пшонноґо Паханата 2017»
Більмак: комітет ВР відклав перейменування
Звернення громадян селища Більмак
«Боротьба за Більмак: реванш коллабораціоністів»
«Боротьба за Більмак — топонімічні війни»
«Більмак — історія знищення»
«Більмак — топонімічна війна триває»
«Ренеґати заліплять вам очі ватою»

„Жоржина“ Олега Скрипки
Батярські пісні Львова

 
Місто Лева... Ясновельможний і аристократичний Львів — столиця Галичини і західна столиця України.
Ґонорове місто Лева із файними панянками, ґоноровими батярами, зі смачною чоколядою й запашною кавою у затишних кав'ярнях, з яких лунали батярські джаз-банди у добу Інтербеллуму...
У 1930-х роках найпопулярнішою у Львові була джаз-капела «Ябцьо-Джаз», у складі якої перебували пісняр, композитор і акордеоніст Богдан Весоловський („Бонді“), скрипаль Леонід Яблонський („Ябцьо“), акордеоніст Анатоль Кос-Анатольський та солістка Ірина Яросевич.
У полум'ї Другої Світової війни й у повоєнні роки старі добрі пісні майже забулись...
Повернути в наші дні творчу спадщину Богдана Весоловського до України зміг Олег Скрипка, який на основі знайдених в Торонто музичних матеріялів композитора записав два альбоми „Серце у мене вразливе…“ (2009) і „Жоржина“ (2011).

...продовжувати читання "„Жоржина“ Олега Скрипки — батярські пісні Львова"

„То є Львів — місто Лева!“
Файні виднограї, відзняті у Львові

 
Місто Лева... Ясновельможний і аристократичний Львів — столиця Галичини і західна столиця України.
Вузенькі вулички старого Львова манять поетів, художників, фотографів, кінематографістів та кліпмейкерів.
Ці вулички багато кого й чого бачили на своєму віку, від ворогів до справжніх патріотів; цими вуличками ходили Андрій Шептицький і Василь Вишиваний, Євген Коновалець, Степан Бандера і Роман Шухевич; львівська бруківка пам'ятає і Леґіон Українських Січових Стрільців під час Листопадового Чину, і чисельних загарбників... Львівські кав'ярні пам'ятають файних панянок та бешкетних батярів, а нині десь, у любителя антиквару, старий патефон зі старої платівки заграє батярську пісню...
До уваги вельмишановного панства, у сьому дописі презентовано добірку сучасних виднограїв про місто Лева та відзнятих у Львові, для яких Серце Галіції стало яскравим емоційним фоном.
То є Львів! Ґонорове місто Лева зі смачною чоколядою й запашною кавою у затишних кав'ярнях.
І не забувайте — файні королеви є лиш у місті Лева!
Гарного галицького настрою!

...продовжувати читання "„То є Львів — місто Лева!“ Файні виднограї, відзняті у Львові"

Bloor West Village Toronto Ukrainian Festival 2018
??????

 
В Торонто пройшов український „Bloor West Village Toronto Ukrainian Festival“ — найбільші фестини української діяспори, які щороку збирають до мільйона гостей!
2018 року відбувся 22-й фестиваль, і відкривали його — Прем’єр-міністр Джастін Трюдо, Міністр закордонних справ Канади пані Христя Фріланд та мер міста Торонто Джон Торі.
Кожного року фестиваль присвячується певному історичному краю України, цьогорічні фестини було присвячено Лемківщині, тож тема заходу звалась „Подорож до Лемківщини“. Відтак, гедлайнерами фестивалю був закарпатський рок-гурт „ROCK-H“, чия музика стилізована лемківськими мотивами.
Вельмишановне панство запрошується до знайомства з найбільшими українськими фестинами Канади.

...продовжувати читання "Bloor West Village Toronto Ukrainian Festival 2018"

Джастін Трюдо: „Голодомор влаштували, щоб покарати Українців за мову, культуру“

 
Правда про Голодомор 1932-33 років в Україні поширюється світом, і цьому сприяють офіційні заяви перших осіб інших країн.
У 85-ті роковини Голодомору, в рамках міжнародної інформаційної кампанії «Україна пам’ятає! Світ визнає!» / «Ukraine remembers, the World acknowledges!» — нагадаємо офіційну позицію Канади з приводу Голодомору...

Прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо — один з тих лідерів, який постійно вшановує жертв Голодомору.
Згадаємо звернення Прем'єр-міністра Канади від 2015 року і візит Джастіна Трюдо зі своїм сином Ксав'є до Києва і вшанування жертв Голодомору влітку 2016 року.

...продовжувати читання "Джастін Трюдо: „Голодомор влаштували, щоб покарати Українців за мову, культуру“"

Константинополь: "анафема РПЦ" на Гетьмана Мазепу є неканонічною

 
Константинополь ніколи не визнавав "анафему РПЦ", накладену на Гетьмана Івана Мазепу.
Анафема була накладена на Івана Мазепу з політичних мотивів, заявив представник Вселенського Патріархату при Всесвітній Раді Церков у Женеві Архієпископ Тельміський Іов.

...продовжувати читання "Константинополь: “анафема РПЦ” на Гетьмана Мазепу є неканонічною"

Секта "РПЦ МП" має бути поза законом

 
14.ІХ.2018 псевдорелігійна терористична чєкістська секта "РПЦ МП" нарешті скинула свою маску "православія" і відкрито проголосила про "врємєнную астановку атнашеній" з Константинополем через надання Томосу Єдиній Українській Помісній Православній Церкві.
Фактично, з 14.ІХ.2018 псевдорелігійна терористична чєкістська секта "РПЦ МП" не є ані канонічною православною церквою, ані взагалі релігійною структурою, позаяк самовільно вийшла з підпорядкування Вселенського Патріархату Константинополя.
Віднині це звичайна псевдорелігійна терористична секта чєкістів.

Втім, як з'ясувалось, так званий "московскій патріархат" ніколи й не був канонічною православною церквою, позаяк у 1448 році автокефалія "московскоґо патріархата" була самопроголошена самовільно, без дозволу Константинополя.
Константинополь ніколи не давав Томосу про автокефалію так званому "московскому патріархату" і так звана "русская православная церковь" ("РПЦ") ніколи не була визнана Константинополем як канонічна, а представники "РПЦ МП" ніколи не запрошувались на Вселенські Собори, включно з останнім.
Сучасна ж "РПЦ МП" веде свій відлік з 1943 року, коли знищена большевиками "РПЦ" була відновлена за бажанням "вошьдя" квазідержавного утворення "СССР" товаріща джуґашвілі-сталіна.
З 1943 року це — псевдорелігійна чєкістська секта "РПЦ МП".

Ну а як показали події війни квазідержавного утворення "РФ(россія-фашистская)" проти України, так звані "свящєннікі УПЦ МП\РПЦ МП" відкрито підтримують тероризм, надають притулок россійсько-фашистським бойовикам, "освячують" їм зброю, тощо...
Відтак, варто називати вже речі своїми іменами.
Псевдорелігійна терористична чєкістська секта "РПЦ МП" квазідержавного утворення "РФ(россія-фашистская)".
Квазі-"церква" квазі-"держави"...

...продовжувати читання "Секта “РПЦ МП” має бути поза законом"

Віталій Гайдукевич: „Реформа ЗСУ — що необхідно зробити і що для цього треба“

 
Пан Віталій Гайдукевич — очільник групи „Нове Військо“, на яку покладена реформа Збройних Сил України в сфері українізації, сиволіки, айдентики, зміни однострою, та десовєтізації в цілому, розповідає — що для реформи ЗСУ необхідно зробити і що для цього треба.
...продовжувати читання "Віталій Гайдукевич: „Реформа ЗСУ — що необхідно зробити і що для цього треба“"

Чи потрібно Державі виховувати український патріотизм?

 
Чи потрібно зусилля державних, насамперед, освітніх інституцій, спрямовувати на виховання любові до своєї Батьківщини? Здавалося б, такі "банальні" запитання не потребують додаткових аргументів на користь певної позиції...
Адже 27 років відновленої Незалежності України з активною втратою населення через тимчасову або ж постійну еміґрацію з України, наростання масового незадоволення власною країною проживання, що виливається у всім відому розхожу "максиму": "каждый умный естественно стремится покинуть ЭТУ страну" (саме "ЭТУ" і саме російською); протистояння у гібридній війні з РФ, тощо, нарешті переконали, що патріотичне виховання, насамперед дітей та молоді у школах та вишах, — то таки необхідний напрямок роботи, на який мають бути спрямовані зусилля як громадянського суспільства, так і Держави...

...продовжувати читання "Чи потрібно Державі виховувати український патріотизм?"