Ліга Націй, Interbellum і Голодомор в Україні

Ліга Націй, Interbellum і Голодомор в Україні

 
29 вересня 1933 року у Женеві відбулося засідання Ліги Націй, Голова якої чотири рази піднімав питання про Голодомор в Україні, але Європа і Світ відвернулись...
Європа була сліпа й глуха!
Європа мовчала...

 

Ліга Націй — перша міжнародна міждержавна організація, створена по завершенні І Світової війни з метою розвитку співробітництва, досягнення миру і безпеки між народами. На практиці основними завданнями були дотримання прав національних меншин і вирішення територіальних конфліктів у світі після Першої світової війни. Місце розташування штаб-квартири — Женева.

Ліга Націй була заснована на Паризькій мирній конференції в 1919–1920 років. Ініціятором її створення виступив 28-й Президент США Вудро Вільсон.
Саме на Паризькій мирній конференції делегація дипломатично визнаної України була фактично виставлена за двері завдяки інтригам та маніпуляціям французьких, россійських і польських політиканів. Дипломатично визнану Україну відмовились визнати Державою, що в подальшому призвело до десятків мільйонів жертв Голодомору...

До завдань Ліги Націй входила оборона прав національних меншин, гарантованих міжнародними договорами, які підписали країни, що окупували українські землі. Еміґраційні уряди УНР і ЗУНР, українські парляментарі в екзилі та українські державні й громадські діячі на еміґрації неодноразово зверталися до Ліги Націй зі скаргами на порушення прав і свобод на окупованих українських землях місцевими урядами Польщі, Румунії і квазідержавного утворення "СССР".
Взявши до уваги протест Євгена Петрушевича, Ліга Націй в своєму рішенні від 23.ІІ.1921 визнала, що Східна Галичина знаходиться під польською воєнною окупацією і засудила антиукраїнську політику варшавського керівництва.
Проте, вже 18.ІІІ.1921 Антанта під тиском французьких політиканів дає згоду на пошматування України між французьким протеже Польщею і квазідержавним утворенням "Совєтская Россія".
Антанта — кривава згода проти України

До компетенції Ліги Націй входила також опіка над еміґрантами.
Еміґрантське бюро, очолюване визначним норвезьким вченим і дипломатом, лауреатом Нобелівської премії Фрітьофом Нансеном, надавало допомогу політичним еміґрантам з Наддніпрянської України.

Інтереси українського народу в установах Ліги Націй в 1921–1924 роках відстоювали також Українське Товариство Ліги Націй (голова Володимир Залізняк, пізніше Роман Перфецький), Західно-Українське Товариство Ліги Націй, які входили у всесвітню спілку товариства. Неофіційним представником уряду УНР в екзилі при Ліги Націй був Олександр Шульгин. Проте, після визнання Ліонським Конгресом Міжнародних Союзів Ліги Націй рішення Ради Послів держав Антанти про включення Галичини до складу Польщі, українські товариства, відкинувши пропозиції стати відділом польського товариства, на знак протесту в 1924 році вийшли з складу міжнародних союзів.
Власне, а як ще було протестувати проти лицемірства європейських політиканів?

1933 рік для Ліги Націй був плідним і знаковим.
До Женеви, серед інших учасників, прибули представники нової нацистської влади Німеччини — Третій Райх в Лізі Націй вперше і востаннє представляв доктор Йозеф Гьоббельс.
Повним фіаско завершилась міжнародна конференція з роззброєння, і з Ліги Націй вийшли Японська Імперія та Третій Райх.
Зате вже наступного року до Ліги Націй увійде гігантська "Совєтская Россія"!.. СССР використовував Лігу Націй не стільки для реального вирішення міжнародних конфліктів, а як трибуну для політичної кремлядської пропаґанди, особливо під час гібридної війни Совєтів проти Королівства Іспанія, а після нападу на Фінляндію СССР вийшов зі складу Ліги Націй, щоб не бути виключеним офіційно як країна-аґресор.
Втім, палаючі війни та Голодомор в Україні мало цікавив учасників Ліги Націй — набагато більше часу витрачалось на суперечки навколо символу — чи прийняти в якості символу зірку чи ні?..

Безпомічність Ліги Націй проявилась при обговоренні скарг на японську аґресію проти Китаю, розпочату в 1931 році, італійську аґресію проти Ефіопії (1935–1936), совєтську проти Фінляндії (1939–1940).
Совєтська гібридна війна проти Королівства Іспанії навіть не розглядалась в Лізі Націй — вся Європа робила вигляд, що нічого не відбувається, а в Іспанії, мовляв, якась "ґражданская война", і краще застосовувати "політіку нєвмєшатєльства", як того з трибун Ліги Націй постійно вимагав Кремль (який водночас через Францію перекидував зброю іспанським республіканцям і каталонським сепаратистам). Щось це нагадує, чи не так?
Ліга Націй не зуміла прийняти жодного ефективного рішення проти аґресорів. Виключення СССР з організації в грудні 1939 року було радше кроком відчаю, а не реальною допомогою Фінляндії...
Така ось "миролюбна" була доба Інтербеллум — "золоте" Міжвоєння Європи...
Втім, повернімось до 1933 року...

У вересні 1933 року Ліга Націй провела таємне засідання з приводу Голодомору в Україні. Прийняті рішення були декларативними і не мали реального впливу на ситуацію.

29.ІХ.1933 Голова Ліги Націй норвежець Йоган Людвіґ Мовінкель на засіданні в Женеві чотири рази брав слово, щоб переконати представників країн-учасниць у важливості допомоги Українцям окупованої Совєтами України, яка потерпала від Голодомору, але цей відчайдушний заклик не був почутий...

Заклик Голови Ради Ліги Націй не був підтриманий...
З 14 країн лише 4 висловилися "за" — Норвегія, Ірландія, Італія, Німеччина, "проти" — 10, зокрема Франція та Велика Британія.
Українську справу передали на розгляд Міжнародного комітету Червоного Хреста, перед яким особисто клопотав Мовінкель.
Голову Ліги Націй, Йогана Людвіга Монвінкеля, слухати ніхто не захотів.
Європі і Світові було байдуже — всі були зачаровані "ґєнієм товаріща сталіна"!

Червоний Хрест звернувся до так званого "правітєльства" квазідержавного утворення "СССР" (станом на вересень 1933-го "СССР" ще не був визнаний країною взагалі) з пропозицією дати згоду на організацію міжнародної допомоги для людей, які потерпали від голоду.
Аж у грудні 1933 року, після того, як США дипломатично визнали "СССР", з Москви надійшла категорична відповідь: "Нікакоґо ґолода в УССР і на Сєвєрном Кавказє НЄТ!"

І хоча спільна резолюція на засіданні Ради Ліги Націй не була прийнята, сам факт скликання засідання був, якщо так можна сказати, великим успіхом українського руху у справі допомоги Україні, адже таким чином питання піднімалося на високому міжнародному рівні й фактично визнавалася наявність голоду як проблеми, яка потребувала вирішення...

Європа була сліпа й глуха, Світ знаходився в полоні сталінської пропаґанди, котру поширювали куплені Кремлем західні "журналісти", зокрема, московський кореспондент "The New York Times" Волтер Дюранті. Брехливі статті Дюранті категорично заперечували Голодомор в Україні й переконували Світ в тому, що в країні Совєтів настав "індустріальний рай" завдяки "таланту товаріща сталіна", а "рабочіє і колхознікі счастлівы"...
Всюди совєтська пропаґанда тулила символ "індустріалізациі" — "ДнєпроҐЭС", збудований за рахунок виморених першим Голодомором Українців...
Саме завдяки брехливим статейкам Дюранті в листопаді 1933 року Рузвельт від імені США нарешті визнав квазідержавне утворення "СССР" в якості країни. Це відкрило двері Кремлю на міжнародну арену, і вже 1934 року "СССР" стане членом Ліги Націй, ненадовго...
Пізніше, після ІІ Світової війни, сталін створить власну "лігу націй" — ООН "імєні сталіна", якою нині керується Світ...
Волтер Дюранті за свої брехливі статті отримав "пулітцерівську премію" — найпрестижнішу нагороду журнашлюх, запроваджену магнатом "жовтої преси" Пулітцером. До сьогодні комітет Пулітцера відмовляється скасувати нагороду Дюранті, а редакція кремлядської газетки "Нью-Йорк Таймс" пишається своїм "найвидатнішим журналістом" Волтером Дюранті.
Джорж Орвелл у своєму творі „Колгосп Тварин“ зобразив Волтера Дюранті у вигляді Скавутишина — зв'язкового між свинями і людьми, адже саме цю роль виконав Дюранті, зробивши все для легітимізації сталінського режиму на міжнародній арені.
Волтер Дюранті — це яскравий приклад того, як писанина лише одного продажного журнашлюха фактично вбила десятки мільйонів людей і втопила Світ у кривавий морок чєкістського тероризму аж на понад півстоліття!..
І ще невідомо, чи зможе тепер людство виборсатись з цієї кривавої прірви...

1933-го року в Україні помирало
щохвилини — 17 Українців...
щогодини — 1000 Українців...
щодоби — 25 000 Українців...






Голодомор — помста Україні за свободу...

У ставленні до українського питання, як і в цілому до інших національних проблем, Ліга Націй проявляла непослідовність, не здійснювала контролю за реалізацією прийнятих нею резолюцій. Складна система прийняття рішень, відсутність механізму для їх впровадження, декларативність і суперечливість окремих документів Ліги Націй зумовили її безсилість проти агресорів на кшталт СССР і Третього Райху, та врешті привели до остаточного краху з початку Другої Світової війни. Формально Ліга Націй припинила свою діяльність у 1946 році.
На заміну Ліги Націй на вимогу "вошьдя" квазідержавного утворення "СССР" джуґашвілі-сталіна, за результатами перемовин Тегеран-1943, Ялта-1945 і Потсдам-1945, було створено нову міжнародну організацію — ООН "імєні сталіна", під крилом котрої за сталінсько-кремлядськими канонами нині живе Світ у кривавому "крємлёвском мірє"...

Події ХХІ століття, себто, сьогодення, мають безліч моторошних аналогій з подіями доби Інтербелум — "золотого" Міжвоєння, коли Європа тішилась миром і благодаттю, але повітря вже було наелектризоване і відчувався сморід близької війни...

Власне, Велика Війна триває…

© Dem'än Dzüba
© «Porohivnyçä»
2018.ІХ.29