80 років „Мюнхенському Диктату“

80 років „Мюнхенському Диктату“

 
80 років тому, 30 вересня 1938 року, відбувся „Мюнхенський Диктат“ або „Мюнхенська змова“ — цього дня серце Європи, Чехо-Словаччину, було віддано на пошматування Третьому Райху, Польщі і Мадярщині.
Ця ганебна подія відбулась з волі "великих умиротворителів" — британського прем’єра Невіля Чемберлена і французького президента Едуарда Делад’є, за участі дуче Італії Беніто Муссоліні і фюрера Третього Райху Адольфа Гітлера.
Жодних представників Чехо-Словаччини до участі у "переговорах" навіть не запрошували!

 

„Мюнхенський Диктат“ або „Мюнхенська змова“, чи як офіційно тоді названа „Мюнхенська угода 1938 року“ — так звана "угода", підписана в Мюнхені 30 вересня 1938 року прем’єр-міністром Великої Британії Невілом Чемберленом, прем’єр-міністром Французької Республіки Едуардом Делад’є, райхсканцлером Третього Райху Адольфом Гітлером та прем’єр-міністром Королівства Італія Беніто Муссоліні.

У чеській та словацькій історіографії ця ганебна подія має назву „Мюнхенський Диктат“ (чеською і словацькою мовами — „Mníchovský Diktát“), або ж „Мюнхенська зрада“ (чеською і словацькою мовами — „Mníchovská zrada“); в совєтській та россіянській "історіоґрафії" (вибачте)"Мюнхенскій сґовор" ("Мюнхенська змова") (і таке визначення є чи не єдиним правдивим та влучним у совєтсько-россійській "історіоґрафії").

Основний зміст „Мюнхенської угоди 1938 року“:
а) Судетська область відділяється від Чехо-Словацької Республіки й передається Німеччині з 1 по 10 жовтня 1938;
б) все майно, в тому числі зброя, укріплення, особисті речі, худоба, меблі громадян, має залишатися на місці;
в) Чехо-Словацька Республіка повинна задовольнити територіальні претензії Польської Республіки та Королівства Угорщина.

„Мюнхенська угода 1938 року“ — одна з найбільш ганебних сторінок західної дипломатії

Велика Британія і Франція зрадили Чехо-Словаччину — улюблене дітище Антанти, країну, саме виникнення якої було пов’язане з Версальською системою, одну з небагатьох реальних демократій в Європі.
„Мюнхенська угода 1938 року“ з анексією Судет та пошматуванням Чехо-Словаччини було названо терміном "принцип самовизначення", і відбулось це дійство в рамках "політики умиротворення" фюрера Гітлера, яку провадили прем’єр-міністр Великої Британії Невіль Чемберлен і прем’єр-міністр Франції Едуард Делад’є.

Цинічним було посилання на "право націй на самовизначення", на право Німців, Поляків і Мадяр "об’єднатися зі своєю батьківщиною", тому що у 1919 році на ганебній Паризькій мирній конференції французькі політикани принесли це право у жертву своїм недалекоглядним стратегічним анти-німецьким, анти-австрійським і анти-мадярським інтересам, що й заклало підвалини для Другої Світової війни, і з такою ж недалекоглядністю й глупством у 1938 році британські та французькі політикани провадили "політику умиротворення"...

Не було б розчленування Чехо-Словаччини — можливо, не почалася би Друга Світова війна. Але у Гітлера з’явилися спільники — Польща та Угорщина.
Польща та Угорщина, спокусившись чужими землями, взяли участь у розшматуванні демократичної Чехо-Словаччини, допомогли Гітлеру стати на шлях аґресії. Це створило видимість демократії, права націй на самовизначення й переконало світову спільноту: якщо до Чехо-Словаччини аж три європейські країни висувають претензії, відтак, з цією країною щось не так, й було б допустимим її розділити.

Посланник Чехо-Словаччини у Великій Британії після підписання угоди сказав: „Вони продали мене в рабство німцям, як колись негрів продавали в США!“

„Мюнхенська угода 1938 року“ означала перетворення Третього Райху у найсильнішу державу Центральної Європи. Всі малі держави цього регіону зрозуміли, що ні Ліга Націй, ні Велика Британія зі Францією не можуть гарантувати їхній суверенітет і пішли на зближення з Третім Райхом.
Чехо-Словаччина, перед загрозою пошматування з боку Третього Райху, Польщі та Мадярщини, і з огляду на зраду країн Антанти — Великої Британії й Франції, не мала іншого вибору, окрім як шукати захисту у СССР.
У цьому розумінні „Мюнхенська зрада“ була стратегічною поразкою Великої Британії й Франції та дала фактичний старт Другій Світовій війні...

Власне, в добу Interbellum — "золотого" Міжвоєння, Ліга Націй довела свою повну неспроможність.
Яскравим прикладом є ставлення до України: „Ліга Націй, Interbellum і Голодомор в Україні“
Пошматування Чехо-Словаччини не сталося би, якби по завершенню Першої Світової війни на ганебній Паризькій мирній конференції французькі політикани не розмальовували би на свій розсуд мапу повоєнної Європи, а також, якби Антанта не уклала криваву згода проти України, жбурнувши Україну на пошматування Польщі й Совєтській Россії.
Версальська система дійсно була вкрай недосконала, скерована анти-німецькими, анти-австрійськими настроями та недалекоглядними амбіціями в першу чергу французьких політиканів, що заклало підвалини для Другої Світової війни ще у 1919 році. І цієї війни можна було би уникнути, якби не подальший нескінченний ланцюг помилок, політичне глупство і відверта дурість європейських політиканів того часу.

Сліпота й глухота Європи до втопленої й замореної Голодомором України, "політика невтручання" в совєтську гібридну війну 1936 року в Іспанії, "політика умиротворення" Гітлера — все це стало передумовами для Другої Світової війни...

Передісторія „Мюнхенському Диктату“

Згідно з Версальським договором Німеччина втратила значні території, що були заселені переважно Німцями.
„Мюнхенська угода 1938 року“ про приєднання до Третього Райху прикордонних земель Чехо-Словацької Республіки (так звані Судети), населених Німцями, стала результатом агресивної політики Гітлера, який проголосив ревізію Версальського мирного договору 1919 року з метою відновлення Німецького Райху. Цьому сприяла і англо-французька "політики умиротворення", підтримана США.

Британські і французькі політикани були зацікавлені у збереженні статус-кво, що склався в Європі по завершенню Першої Світової війни 1914—1918 років, і розглядало політику Совєтського Союзу та світового комуністичного руху як головну небезпеку для своїх країн. Лідери Великої Британії та Франції прагнули політичними й територіальними поступками за рахунок країн Центральної та Південно-Східної Європи задовольнити експансіоністські домагання Третього Райху та Королівства Італія, досягти "широкої угоди" з ними і забезпечити тим самим власну безпеку, підштовхнувши німецько-італійську агресію в східному напрямку.

Чехо-Словацька Республіка на початок 1930-х була найбільш індустріально розвинутою країною Європи.
Судети належали до найбільш промислово розвинутих районів Чехо-Словаччини. У регіоні 3,3 мільйони населення становили компактно проживаючі етнічні, так звані судетські Німці. Гітлер із самого початку своєї політичної діяльності вимагав їхнього возз'єднання з Німеччиною, неодноразово робив спроби здійснити цю вимогу.

У березні 1938 року без будь-якої протидії з боку західних держав Третій Райх здійснив Аншлюс Австрії.
„Anschluß — злука під примусом“
Після цього різко посилився німецький натиск на Чехо-Словаччину. 24 квітня 1938 року нацистська "Судетська німецька партія" (СНП) Конрада Генлейна за вказівкою Гітлера висунула вимогу надати Судетській області автономію.

Уряд СССР заявив про готовність виконати свої зобов'язання за совєтсько-чехословацьким договором 1935 року, який передбачав надання Совєтським Союзом допомоги Чехо-Словаччині у разі агресії проти неї за умови одночасного надання такої допомоги Францією.

13.ІХ.1938 гітлерівське керівництво інспірувало заколот судетських нацистів, а після його придушення чехословацьким урядом Третій Райх став відкрито загрожувати Чехо-Словацькій Республіці збройним вторгненням.

15.ІХ.1938 на зустрічі з Гітлером у Берхтесґадені прем’єр-міністр Великої Британії Невіль Чемберлен погодився з вимогою фюрера передати до складу Третього Райху частину чехословацького терену.
17.ІХ.1938 британський уряд схвалив "принцип самовизначення", як була названа німецька анексія Судетської області.

19.ІХ.1938 чехословацький уряд передав совєтському уряду прохання дати якнайшвидшу відповідь на питання: а) чи надасть СССР, згідно з договором, негайну дійсну допомогу, якщо Французька республіка залишиться вірною і теж надасть допомогу; б) чи допоможе СССР, як член Ліги Націй, Чехо-Словацькій Республіці?
Обговоривши 20.ІХ.1938 цей запит, ЦК ВКП(б) визнає можливим дати на обидва ці питання позитивні відповіді. 21.ІХ.1938 совєтський посол в Празі підтвердив готовність Совєтського Союзу надати таку допомогу.
Втім, Кремль і не збирався допомагати Чехо-Словаччині, позаяк більшим пріоритетом для джуґашвілі-сталіна була військово-промислова співпраця з Третім Райхом і підготовка до "пакту молотова-ріббентроппа". Совєти грали у свою гру, і доля Чехо-Словаччини наразі Кремль аж ніяк не цікавила.
Підкоряючись англо-французькому тиску, чехословацький уряд капітулював, давши згоду задовольнити берхтесґаденські вимоги Гітлера.

22-23.ІХ.1938 Чемберлен знову зустрівся з Гітлером, який ще більше посилив вимоги до Чехо-Словаччини й терміни їхнього виконання.

Британія та Франція повідомили Чехо-Словаччині, що вона може або "самостійно протистояти" нацистській Німеччині, або погодитися на цю анексію. Уряд Чехо-Словаччини при співмірній військовій потузі (2 млн війська, 469 танків, 1592 літаки в Чехословаччини проти відповідно 2,2 млн війська, 720 танків та 2500 літаків в Німеччини) вибрав другу опцію.

Скориставшись нагодою, свої територіяльні вимоги до Чехо-Словаччини висловили Польща і Мадярщина. Це дозволило Гітлеру виправдати анексію Судетів "міжнародним" характером вимог до Чехо-Словацької Республіки.
Польща і Мадярщина змогли відшматувати собі шматочки від Чехо-Словаччини вже у 1939 році.

Конференція в Мюнхені і „Мюнхенська угода“

За ініціятивою дуче Беніто Муссоліні 29-30 вересня 1938 року було проведено нараду представників Великої Британії, Французької республіки, Третього Райху та Королівства Італія в Мюнхені, на якому 30.ІХ.1938 без участі представників Чехо-Словацької Республіки була підписана „Мюнхенська угода“ (датована 29 вересня).

Обґрунтовуючи свої вимоги, канцлер Німеччини Адольф Гітлер доводив Едуарду Далад’є і Невілю Чемберлену, що Чехо-Словаччина, мовляв, є "форпостом большевизму у Європі", позаяк пов'язана із СССР договором про взаємодопомогу, а (згідно совєтських джерел), мовляв, Гітлер стверджував на цій конференції, що "Совєтський Союз підштовхує Чехо-Словаччину до війни з Третім Райхом, і при цьому Сталін не лише намагається завдати удару по Гітлеру, а й розраховує розв'язати світову війну, наслідком якої може стати большевицька революція". Європейські джерела підкреслюють, що Гітлер більше акцентував "міжнародний характер вимог", посилаючись на територіяльні претензії Польщі й Мадярщини до Чехо-Словаччини.

Згідно з цією угодою, Чехо-Словацька Республіка повинна була в період з 1 по 10 жовтня очистити Судетську область з усіма укріпленнями, спорудами, шляхами сполучення, фабриками, запасами зброї тощо. Також Прага зобов’язувалася протягом трьох місяців дати задоволення територіяльним претензіям Мадярщини й Польщі. Додатково була прийнята декларація, в якій Великою Британією та Французькою республікою давалися гарантії нових кордонів Чехо-Словацької Республіки.

Текст "угоди", укладеній в Мюнхені 30.ІХ.1938 українською мовою:

„Угода укладена в Мюнхені, 29 вересня 1938 року між Німеччиною, Великобританією, Францією та Італією.“

Німеччина, Сполучене Королівство, Франція та Італія згідно з вже принципово досягнутою угодою щодо відступлення Німеччині Судетської німецької території, погоджуються на наступні умови та форми виконання даного відступлення, а також про заходи, що випливають з неї, і оголошують себе в силу цієї угоди відповідальними кожна окремо за забезпечення заходів, необхідних для її виконання.

• 1. Евакуація почнеться 1-го жовтня.
• 2. Сполучене Королівство, Франція та Італія погоджуються, що евакуація території повинна бути закінчена до 10-го жовтня без будь-яких руйнувань наявних споруд, і що чехословацький уряд несе відповідальність за проведена евакуації без пошкоджень згаданих споруд.
• 3. Умови проведення евакуації будуть детально встановлені міжнародною комісією, складеною з представників Німеччини, Сполученого Королівства, Франції, Італії та Чехо-Словаччини.
• 4. Зайняття німецькими військами територій з переважаючим німецьким населенням почнеться 1-го жовтня. Чотири території, відмічені на доданій мапі будуть зайняті німецькими військами в наступному порядку:
Територія відзначена № I — 1-го і 2-го жовтня; територія зазначена № II — 2-го і 3-го жовтня; територія зазначена № III — 3-го, 4-го і 5-го жовтня; територія зазначена № IV — 6-го і 7-го жовтня. Інші території переважно німецького характеру будуть встановлені ​​вищезгаданою міжнародною комісією негайно і зайняті німецькими військами до 10-ого жовтня.
• 5. Міжнародна комісія, згадана в параграфі 3, визначить території, на яких повинен бути проведений плебісцит.
Ці території будуть зайняті міжнародними частинами, поки плебісцит не буде закінчений. Ця ж сама комісія встановить умови проведення плебісциту, беручи за основу умови плебісциту в Саарі.
Комісія також встановить дату, не пізніше кінця листопада, проведення плебісциту.
• 6. Заключне визначення меж проведе міжнародна комісія. Комісія буде також мати право рекомендувати цим чотирьом державам — Німеччині, Сполученому Королівству, Франції та Італії — незначні зміни в деяких виняткових випадках в строго етнографічного визначеннях територій, які повинні бути передані без плебісциту.
• 7. Протягом шести місяців від дати цієї угоди буде діяти право вибору переміщення в передані території і з переданих територій. Німецько-чехословацька комісія повинна визначити деталі вибору, розглянути шляхи полегшення переміщення населення і залагодити принципові питання, що виникають з обумовленого переміщення.
• 8. Чехословацький уряд протягом чотирьох тижнів з дня укладення цієї угоди звільнить від несення військової і поліцейської служби всіх судетських німців, які цього побажають, і чехословацький уряд повинен протягом цього ж періоду звільнити судетських німців, які відбувають ув'язнення за політичні злочини.

Мюнхен, 29 вересня, 1938.
Адольф Гітлер
Невіль Чемберлен
Едуард Даладьє
Беніто Муссоліні

Додаток до Угоди

Уряд Його Величності в Сполученому Королівстві і французький уряд приєдналися до цієї угоди, пам'ятаючи, що вони підтримують пропозиції, що містяться в параграфі 6 англо-французьких пропозицій від 19 вересня про міжнародні гарантії нових кордонів Чехо-Словацької держави проти неспровокованої агресії.

Мюнхен, 29 вересня, 1938.
Адольф Гітлер
Невіль Чемберлен
Едуард Даладьє
Беніто Муссоліні

Декларація

Глави урядів чотирьох держав декларують, що проблеми польських і мадярських меншин в Чехо-Словаччині, якщо вони не будуть залагоджені протягом трьох місяців відповідно до угод між відповідними урядами, стануть темою нової зустрічі глав урядів чотирьох тут представлених держав.

Мюнхен, 29 вересня, 1938.
Адольф Гітлер
Невіль Чемберлен
Едуард Даладьє
Беніто Муссоліні

Додаткова Декларація

Всі питання, які можуть виникнути після передачі території, розглядаються як такі, що входять до компетенції Міжнародної комісії

Мюнхен, 29 вересня, 1938.
Адольф Гітлер
Невіль Чемберлен
Едуард Даладьє
Беніто Муссоліні

Склад Міжнародної Комісії

Чотири глави урядів, присутніх тут, погоджуються, що міжнародна комісія, передбачена у підписаній ними сьогодні угоди, складається з Державного секретаря Міністерства закордонних справ Німеччини, послів Великобританії, Франції та Італії, акредитованих у Берліні, та представника, призначеного урядом Чехо-Словаччини

Мюнхен, 29 вересня, 1938.
Адольф Гітлер
Невіль Чемберлен
Едуард Даладьє
Беніто Муссоліні

Наслідки „Мюнхенського Диктату“

Уряд Чехо-Словацької Республіки підкорився прийнятій у Мюнхені "угоді" і 1 жовтня 1938 року частини Вермахту окупували Судети. У результаті Чехо-Словацька Республіка втратила близько 1/5 своєї території, близько 5 мільйонів населення (з них 1,25 мільйонів Чехів і Словаків), а також 33% промислових підприємств. Приєднання Судет стало вирішальним кроком на шляху до остаточної ліквідації державної самостійності Чехо-Словацької Республіки, яка відбулася в березні 1939 року, коли терени країни були пошматовані між Третім Райхом, Польщею і Мадярщиною.

Прем’єр-міністр Великої Британії Невіль Чемберлен, повернувшись з Мюнхену до Лондона, з трапу літака радісно кричав „Я привіз мир цілому поколінню!“
Вже через два роки льотчики "Люфтваффе" на совєтському паливі совєтськими бомбами будуть бомбардувати Лондон.
Товаріщ сталін буде втішно посміхатись у вуса й гладити свій кітель.
СССР і Третій Райх будуть союзниками до 22 червня 1941 року.

Втім, до офіційного початку Другої Світової війни 1 вересня 1939 року, третім союзником СССР і Третього Райху в справі шматування сусідніх країн була Польща. Нацисти гостювали в Польщі ледь не щотижня, Гітлер особисто віддав шану на похоронах Пілсудського, польське Орлятко радо допомагало Третьому Райху і Мадярщині шматувати терени Чехо-Словаччини.
„Польща: забутий союзник Третього Райху“
А Українці першими зустріли Другу Світову війну ще 15 березня 1939 року і першими дали збройну відсіч нацистським приспішникам Третього Райху — гортисьскій Мадярщині і Польщі!
„1938 — аґресія Польщі і Мадярщини проти Карпатської України“
„КАРПАТСЬКА УКРАЇНА 1939“

Суверенітет і територіальна цілісність (окрім територій Карпатської України, яка відійшла до СССР) чехословацької держави були відновлені в результаті розгрому нацистської Німеччини у Другій Світовій війні. Згідно з Угодою про взаємні відносини 1973 року Чехословацька Соціалістична Республіка і Федеративна Республіка Німеччина визначили Мюнхенську угоду, "нікчемною, маючи на увазі свої взаємні відносини згідно з цим договором".

Матеріял укладено з відкритих джерел:
© «ZBRUČ» — український переклад тексту „Мюнхенського Диктату“
© «WikipediA»