„Еспанська та Українська Революції: паралелі і меридіяни“

Еспанська та Українська Революції:
паралелі і меридіяни

 
Паралелі й мерідіяни Еспанської та Української Революції досліджує на офіційному порталі ОУН пан Олексій Усенко.
В Національний День Іспанії, запроваджений Каудільйо Франсіско Франко, і який нині щороку 12 жовтня відзначається як головне національне свято Королівства Іспанії, варто ще раз поглянути на паралелі між двома Державами, у яких один спільний ворог...

 
Олексій УСЕНКО

Коли внаслідок перемоги Революції Гідності було усунено від влади маріонетковий режим В.Януковича, ідеологи Російської Федерації назвали цю подію переворотом, а нову владу – іспанським словом “хунта”.

Ретроспективний аналіз свідчить, що обставини суспільно-політичної ситуації в Україні в 2014 році є досить подібними до тих, що склалися в Іспанії в 30-х роках ХХ століття, коли Совєтський Союз здійснив інтервенцію проти незалежної Іспанської Держави.

Все розпочалося 29 жовтня 1933 року, коли син іспанського генерала Мігеля Прімо де Рівери, який з 1923 до 1930 року був диктатором Іспанії, Хосе Антоніо Прімо де Рівера у Мадриді в присутності близько двох тисяч осіб оголосив про створення нової організації під назвою “Іспанська Фаланга” (“Falange Española”). Хосе Антоніо Прімо де Рівера заявив, що новий рух не буде мати нічого спільного з партіями; він буде надпартійним і навіть антипартійним, що споріднює Іспанську Фалангу з Організацією Українських Націоналістів і віддаляє від інших революційних, партійних рухів.

У лютому 1934 року відбулося об’єднання Фаланги та “Хунти націонал-синдикалістського наступу”. Нова організація успадкувала символіку, яку розробив Ледесма Рамос, а йому самому було вручено членський квиток №1. Гасла оновленого руху залишились старими: “Єднання вітчизни. Пряма дія. Антимарксизм. Антипарламентаризм”.

Необхідно нагадати, що ОУН також формувалась через об’єднання революційних УВО, ЛУН, СУНМ та ГУНМ у Відні 1929 року.

Основним принципом програми Фаланги була теза про вищу цінність Іспанії (La suprema realidad de Espana). Відмова від служіння Іспанській Державі та Іспанській Нації вважалося зрадою. Відновити могутність Іспанії, на думку фалангістів, повинна була націонал-синдикалістська держава з сильною авторитарною владою та корпоративними інститутами. Фалангісти вважали, що іспанський народ повинен відмовитись від мозаїчної багатопартійної системи і брати участь в управлінні державою через муніципальні органи влади та профспілки. Іспанські націоналісти визнавали релігійні католицькі цінності, але вважали, що вони повинні підпорядковуватися задачам Національної Революції.

Перші революційні дії “Іспанської Фаланги і Хунти націонал-синдикалістського наступу” викликали спротив з боку комуністів, соціалістів та анархістів. Після декількох кровавих зіткнень між фалангістами та лівими, Хосе Антоніо Прімо де Рівера та декілька десятків фалангістів за вказівкою Уряду були арештовані, а частина відділень Фаланги були примусово закриті.

Синхронний аналіз показує, що саме в цей час та території західноукраїнських земель аналогічними методами діяла Організація Українських Націоналістів у боротьбі проти окупації українських земель Польщею. ОУН застосувала на практиці теорію перманентної революції.
Як стверджував Лев Ребет, “теорія ця була, з одного боку, заякорена в реальній дійсності, з другого, далеко вибігала в майбутнє, прихід якого однозначно, хоч досить мряковино, вирішувала”. (“Світла і тіні ОУН”, с. 39-40)

У цей час в Європі активно почали посилювати свій вплив фашистська Італія та гітлерівська Німеччина, в якій у 1933 році прийшли до влади націонал-соціалісти на чолі з А.Гітлером.

19 грудня 1934 року Хосе Антоніо Прімо де Рівера офіційно заявив, що “Іспанська Фаланга ХОНС” не є фашистським рухом, тому особисто він не буде брати участі в Міжнародному фашистському з’їзді в місті Монтрьо в Швейцарії. Ініціатором цього з’їзду була італійська організація, що мала назву Комітети дії за універсальність Риму (КАУР), а метою була створення міжнародної структури, яка б об’єднувала партії проіталійського спрямування.

Схожі питання постали і перед Організацією Українських Націоналістів, що фактично стала представляти поневолений український народ після її виникнення у 1929 році.

Макар Кушнір (Богуш) у своєму листі до Євгена Онацького 24 грудня 1930 писав у своєму листі наступне:
“Прошу не забувати, що італ. фашисти – люди практичні. Коли їм стало вигідним чи потрібним нав’язати зносини з большевиками, то вони це зробили. Я побоююсь, що п. Гранді, кермуючись постулятом національного егоїзму, може, ухилитися від підтримки української справи, щоб не псувати відносин з Польщею. Тому саме мене цікавить не лише те, що пишуть про Україну фашисти, також як вони на ділі ставляться до української справи. Взагалі нам нема сенсу ні з ким в’язатися, не знаючи відношення тої чи іншої країни до української державності. Ми вже мали справу з німцями, далі уенерівці ще й дотепер, власне безпідставно, в’яжуться з Францією. Є ще поміж українцями прихильники В.Британії і т.д. Ні, я належу до тверезих людей і буду поборювати фашизм взагалі, а італійський зокрема, де тільки він буде проти нас. Cправа дуже ясна. Адже нам і тепер доводиться боротися проти “польского фашизму”. Не виключено, що доведеться нам поборювати й “російський фашизм”. Прошу не забувати, що фашизм може бути революційним і реакційним. Тепер італ. фашизм уже не той, що був перед 5 роками. Не знати, чим він буде через 5 років. Ні, я проти фашизму, як би він не називався: фашизм, соціалізм, парламентаризм, диктатура і т.д. Вітаю Вас сердечно з Святами. Прошу поздоровити Вашу дружину…”
Євген Онацький визнав слушність міркувань однодумця, зазнавши наступне:
“Вислав Богушеві коротку картку з поздоровленням, в якій признав йому повну рацію.”
(“У вічному місті. Записки українського журналіста рік 1930”, с. 523-524)

Зрозумівши небезпеку об’єднаних іспанських націоналістів, ліві промосковські сили розгорнули широку кампанію зі створення “Народного фронту” (“Front Popular”) під повним контролем "Комінтерну" і більшовицької Москви. Така лінія СССР виявилась результативною. На виборах 1936 року за ліву опозицію проголосувало 4 мільйона 365 тисяч осіб. Таким чином, перемогу здобув “Народний фронт”, повністю залежний від більшовицької Москви. Президентом країни став лідер республіканців Мануель Асанья, а прем’єр-міністром соціаліст Ларго Кабальєро, член "Комінтерну", який неодноразово бував у Москві. За прикладом Совєтського Союзу комуністи та анархісти вирішили зробити з Іспанії соціалістичну республіку "без капіталістів, поміщиків та реакціонерів". Від лівих найбільше постраждала Церква: понад 10 тисяч священників, монахів та монашок були вбиті та замучені республіканцями. (Куратором "terror roja" був Антонов-Овсієнко — організатор "красноґо тєррора" в окупованій Совєтами Україні).

Іспанські фалангісти чітко усвідомлювали, що вони ведуть боротьбу не проти місцевих комуністів, а безпосередньо проти совєтської Москви, що ще сильніше споріднює позиції ОУН і Фаланги. У своєму виступі перед однодумцями Хосе Антоніо Прімо де Рівера 17 листопад 1935 року зазначав:
“Російський режим в Іспанії був би пеклом. Але теологія вчить нас, що навіть пекло не є абсолютним злом. Аналогічним чином російський режим також не є абсолютним злом. Це, якщо мені буде дозволено так би мовити, пекельний варіант стремління до кращого світу”.

У листівках, які розповсюджували фалангісти стверджувалося:
“Перемога комунізму в Іспанії не була б перемогою соціальної революції, вона була б перемогою Росії”.
(“¡Arriba España!”, №20, 21 листопада 1935 року)

Для закріплення свого успіху совєтські більшовики наприкінці 1936 року з СССР перекинули: 136 літаків, 106 танків Т-26, 30 броньовиків, 174 артилерійських гармат, 3750 кулеметів, 340 гранатометів, 60183 гвинтівки, 120 тисяч ручних гранат, 28107 авіабомб, 1010 пістолетів, 692552 артилерійських снарядів, 150 мільйонів патронів, 150 тон пороху, 6200 тон ПММ та запчастин.

Провід ОУН пильно стежив за внутрішньополітичною ситуацією в Іспанії.
У газеті “Новий Шлях” № 38 у 1936 році за 22 вересня вийшла стаття Миколи Сціборського, що отримала назву “Еспанська Революція” в ній він чітко розставив акценти назвавши фалангістів “конструктивною, реформаторською, націоналістичною течією” поряд з якою знаходяться реакціонери монархісти-легітимісти, так звані карлісти.
“Власне тому видається нам шкідливою спілка іспанських націоналістів з протинародними течіями монархічної реакції — цими різними "карлістами", "конституціоналістами" і теократами. Її успішно використовує комуністична агітація, щоб представити в масовій опінії за "ворога народу" молодий революційний й конструктивний в його соціальній суті — еспанський націоналістичний рух. І чим скорше цей вимушений союз буде ліквідований, тим успішнішою буде перемога творчих сил цієї країни й їх будуча місія”.

Для порятунку Іспанії від республіканців іспанські націоналісти змушені були виступити єдиним фронтом, об’єднавшись навколо постаті генерала Франко, який знаходився на службі в іспанському Марокко. Саме йому випала доля рятівника Іспанії та готувалася роль міністра оборони в майбутньому Уряді. Франко і очолив Реконкісту, що розпочалася 17 липня 1936 року. Представник Організації Українських Націоналістів Орест Чемеринський (Оршан) був акредитований, як журналіст, при головній Штаб-квартирі генерала Франсіско Франко, що давало можливість Проводу ОУН отримувати ексклюзивну інформацію з іспанського інформаційного фронту.

Протягом декількох років іспанським націоналістам довелось вести боротьбу з республіканцями та сталінським Совєтським Союзом, що їх підтримував. Воювали спільно з франкістами і Українці, один із український націоналістів Всеволод Левицький, як доброволець націоналістичної армії, відзначився в боях, двічі був поранений, піднявся до старшинського рівня і здобув найвищі військові нагороди за відвагу. Найбільш відомими стали битви за Мадрид, оборона Толедо та фортецю Алькасар. Після звільнення іспанської столиці та знищення кремлівських "інтербріґад", війська націоналістів під командуванням Франсіско Франко увійшли до Барселони, столиці сепаратистської Каталонії, що отримала "незалежність" під час керівництва ставлеників Москви. Уряд республіканського “Народного Фронту” було скинуто, і 1 квітня 1939 року нова влада офіційно оголосила про свою остаточну перемогу та початок дії “Закон про політичну відповідальність”.

В країні було встановлено національну диктатуру під керівництвом Верхового Головнокомандувача збройними силами Іспанії – генерала Франко. Під час громадянської війни загинуло щонайменше 250 тисяч іспанців. Серед них і лідер фалангістів Хосе Антоніо Прімо де Рівера, якого республіканці арештували і вбили 20 листопада 1936 року.

Після приходу до влади Франсіско Франко для зміцнення особистої влади очолює Фалангу, об’єднавши її з іншими націоналістичними силами. Послідовники та соратники Хосе Антоніо Прімо де Рівери увійшли до керівництва франкістської Фаланги, що не дало розгорнутися деструктивним процесам, про які писав Микола Сціборський. Все це дало змогу зміцнитися новій владі настільки, що вона змогла встояти і після закінчення Другої Світової війни.

Іспанська Революція — це приклад революції, що змогла перемогти, закріпитись на довгі роки та увійти у свідомість Іспанської Нації. З середини 50-х років почалося “Іспанське економічне диво”, що вивело Іспанію зі стану однієї з найбідніших в Європі на рівень розвиненої країни, що за темпами економічного росту поступалася лише Японії.

Революція Гідності та війна України з Російською Федерацією сприяла увиразненню національної свідомості Українців, започаткувавши можливість для реалізації концепцій, напрацьованих протягом ХХ століття Організацією Українських Націоналістів. Отже Українська Революція, подібно до іспанської, має на меті перетворення народу в Націю, оновлення суспільства на основі етноцентризму та опертя на власні сили, актуалізації позитивних традицій, що сягають своїм корінням Київської Русі.

© Олексій УСЕНКО
© «Націоналістичний Портал» — Організація Українських Націоналістів (бандерівці) — „Еспанська та Українська Революції: паралелі і меридіяни“ 2017.І.5

* ЕСПАНІЯ — за старими правилами українського правопису саме таким було написання назви Іспанії.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *