Перейти до контенту

Карпатська Україна: ніч з 13 на 14.ІІІ.1939

Карпатська Україна: ніч з 13 на 14.ІІІ.1939

 
Василь Ґренджа-Донський у своїх спогадах „Щастя і горе Карпатської України: Щоденник. Мої спогади і переживання“ згадує початок Другої Світової війни і події на Карпатській Україні в ніч з 13-го на 14-го березня 1939 року.

 

Василь Ґренджа-Донський — український поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач, громадсько-культурний і політичний діяч, один із творців Карпатської України, редактор щоденної газети Карпатської України «Нова свобода», співредактор часопису «Русинъ».

…Звечора прийшла тривожна вістка, що мадяри напали на наші границі біля Мукачева і вже зайняли одно село.

Ситуація дуже поважна. Слідкуючи за віденськими вістями та за подіями в Братиславі, сьогодні чи завтра буде проголошена словацька самостійність, а в нас нема зброї! В магазині жандармерії повно рушниць, мусимо їх дістати за всяку ціну. Мадяри вже нападають, а можуть ще й поляки робити напади.

Вночі біля першої години вислала команда ОНОКС делегацію старшин до прем’єра Волошина, а то: заступника головного коменданта Івана Романа, полковника Гузара та Івана Рогача, щоби пан прем’єр видав наказ краєвій команді жандармерії видати зброю. Негайно треба узброїти відділи січовиків і вислати на мадярську границю.

Прем’єра Волошина старшини переконали, і він дав писемний наказ комендантові жандармерії. Листа до підполковника Ваки понесла та сама делегація старшин.

Поки делегація клопоталася у вищих чинників, інспекційний старшина чотар Волянський та чотар Кріс несли наказ до Коша поручникові д-рові Сулятицькому, щоб вислав одну сотню по зброю до владного будинку. Рівночасно вислано зв’язкового до коменданта залізничої сотні поручника інж. Щеснюка, щоб він вислав автобуси під головну команду, які мають відвезти узброєні січові сотні на мадярський фронт.

Ледве делегація старшин залишила хату підполковника Ваки, хтось постарався негайно сповістити генерала Прхалу, що прем’єр видає січовикам зброю.

Озброєння Карпатської Січі

Ще відділ січовиків не прибув по кріси, а вже поденервовані жандармські стійки крилися за плотами з рушницями, на яких блищали напнуті штики.

Два відділи січовиків із Коша наближались до владного будинку, щоб перебрати зброю. Нараз посипались на них стріли з рушниць і зі скорострілів, причому був тяжко ранений один січовик.

Січовики відстрілювалися з револьверів, накинулися на чеських жандармів і виперли чехів та зайняли будинок, причому був дальший ранений з нашої сторони, а один із чехів.

Інцидент був скоро ліквідований, видано біля сорок крісів і около сто револьверів з набоями. Все те автом відвезено до Коша.

Одно нас цікавить: хто міг так швидко сповістити генерала Прхалу і чехів у місті? Коли о другій годині переходили наші старшини головною вулицею, то з вікон поштового будинку стріляли на них чехи з револьверів…

Джерело:
© Василь Ґренджа-Донський — „Щастя і горе Карпатської України: Щоденник. Мої спогади і переживання“
© «100 кроків» — «Пласт»
«100 кроків» — історичний блог, в якому публікуються архівні та сучасні матеріали з історії української скаутської організації «Пласт».