Перейти до контенту

„Загралися в демократію“

„Загралися в демократію“

 
1919-го року Україна втратила свій шанс на Незалежність. 2019-го року Україна втратила свій шанс на Незалежність. Петля часу. Історія повторилась…

 

„Це демократія“

Вінстон Чьорчилль, на якого так полюбили посилатися всі кандидати під час цих передвиборчих перегонів, чудово усвідомлював, що під час війни за потреби необхідно, і доведеться обмежувати демократію, поступатись якимись демократичними принципами заради порятунку Королівства!
Вінстон Чьорчилль підкреслював:

„Не можна домовлятися з аґресором, коли ваша голова вже в його пащі!“

"Пабєдітєль" І туру виборів давно запропонував "просто пєрєстать стрєлять і даґаваріться ґдє-то пасєрєдінкє!" Це як — "пасєрєдінкє" Дніпра? Чи Збруча?
5 років тому ми встигли вистромити нашу голову з пащі аґресора, а нині напівграмотний плебс знову практично засунув в кремлядську пащу голову України…
Ще встигнемо висмикнути 21 квітня! Або не встигнемо…

Мапа голосування по Україні від © «dekoder»
Порошенко — малиновий колір, зеленка — бєнін паяц, помаранчеве — жюлька, синє — риґи.
Даруйте за "неполіткоректність"!

Вибори-2019 стали холодним душем для України.
Відбувся розгромний і тотальний реванш з боку анти-українських сил!
Виявилось, свідомих Українців у нас всього 15% з ґаком, а решта 84% — "малороссы, хахлы і обыватєлі", викормлені "продуктом" "квартала", ідеологією "русскоґо міра" й ненавистю до Держави Україна…
Коли українофобний паяц-маріонетка ВДВІЧІ випереджає найбільш про-українського і ефективного чинного Верховного Головнокомандувача України під час війни — це страшний вирок Державі і населенню країни!…
Але ж у нас в Україні "дємократія і свабода слова"
Як далі жити в країні, де 84% рабів? Нас до раю точно не пустять!…

Історія вчить, що ніхто не бажає вчити уроки Історії!
Москва завжди використовувала інструменти демократії задля досягнення своєї мети, роздмухуючи гібридні війни останні 100 років, проваджуючи експансії, анексії та окупації! І Третій Райх також прикривався демократією.
Плебс також завжди прикривається "дємократієй і свабодай слова": "вы чьто, нє уважаєтє мнєніє ізбіратєлєй?"
Невігласи, котрі навіть не в змозі без помилок речення написати "на радном языкє" вирішують, бути Державі Україна чи ні, обирають долю для інтелектуально розвинутої меншини…
Бо ж "демократія"!

Заступниця Голови Верховної Ради України пані Ірина Геращенко вранці 1 квітня підкреслила: „Це демократія“.
Вперше хотілося б не погодитись…

„Вибори — це час обговорення кандидатів і їх програми, а не їх виборців. Всім українським виборцям дякуємо за висловлену ними громадянську позицію (яка б вона не була, але це і є демократія) і активність, і рухаємося далі. Не з виборцями треба боротися, а ЗА свого кандидата.“

Так то воно так, та тільки трішечки не так.
Це безперечно чудово, Україна і команда чинного Верховного Головнокомандувача України Петра Порошенка всі 5 років війни вправно доводила Світові й Європі, що ми ні на йоту не відступаємо від принципів демократії! Наслідками стали: невпинна інформаційна війна проти Держави Україна з етерів псевдо-"укрАінскіх тєлєканалов", розквіт коллабораціонізму у владі як на місцях, так і під Верховно-Радянським Куполом, ну і зрештою, результат — 15.93% у чинного Верховного Головнокомандувача України — найбільш ефективного й про-українського за всю історію, тоді як бєнін клоун набрав понад 30%, жюлька понад 13%, риґи вкупі набрали 16%, і загалом, ПРОТИ України виступило 84% виборців!
І це на п'ятому році війни?!?
Це ЖАХ!!!

Керівник центру «Миротворець» пан Роман Зайцев наголошує:

„Та заспокойтеся вже ті, хто розказує про те, що результат 1 туру це демократія. Самі хоч вірите в те, що віщуєте?
Те, що ми побачили, це не демократія, а результат об'єднаних широкомасштабних інформаційно-психологічних операцій і інформаційних технологій впливу на свідомість при підтримці дуже великих грошей.“

Пані Ірина зауважила пану Роману:

„Інформаційне кіллерство теж зіграло свою роль, але свобода слова — також частина демократії“

І знову, дивлячись з якого ракурсу глянути. Коли мова йде про політичне кіллерство, спрямоване проти політика-державника, а відтак, проти Держави Україна — це ворожа діяльність проти України! Але коли за ширмою "свободи слова" ховаються політичні медія-кіллери, то в жодному разі не можна прикривати цю деструктивну діяльність, скеровану проти нашої Держави так званою (і ефемерною по суті) "свободою слова". Особливо з огляду на те, що журналістика з часів "сталінського пса" Волтера Дюранті використовувалась як медія-зброя, а особливо у війні проти України! Хто забув, варто нагадати, що саме завдяки "журналісту" і володарю "пулітцерівської премії" Волтеру Дюранті заперечувався Голодомор в 1933-му, і саме завдяки його хвалебним сталінським статейкам Президент США Рузвельт нарешті визнав від імені США терористичне квазідержавне утворення "Совєтская Россія" країною, і сталося це в листопаді 1933-го, коли в Україні щохвилини помирало 25000 Українців, а Світ і Європа мовчали…
Ось і вся ціна "свободє слова" — в "пулітцеровской прєміі" Волтера Дюранті!

Під час нинішньої війни проти України у Москви є тисячі волтерів дюранті по всьому Світові! Глобальні медіяхолдінґи сотнями мов ведуть активну і невпинну кремлядську пропаґанду в режимі нон-стоп! А в Україні взагалі 99% мас-медія є фактично кремлядськими, різниця хіба що у відтінках і напівтонах.
100 відтінків кремлядських метастаз!

То про яку "свободу слова" і "демократію" взагалі мова?

„Загралися в демократію — далі нікуди“

Філософ, пан Віктор Федорончук у своїх міркуваннях наголошує, що загрались ми в "демократію", проґавили національну і державну безпеку!
Пряма мова.

„— Проблема насправді набагато фундаментальніша, аніж на перший погляд.
Взагалі то, якщо дивитися на те, що відбувається останнім часом в Світі, особливо в розвинутих демократичних країнах, то очевидно, що "демократія" — як базовий принцип управління державою, вже вмирає в страшних конвульсіях.

В "демократії" зажди було багато слабких місць, але зараз в умовах бурхливого розвитку інформаційних технологій + вдосконалення технологій масового впливу на людську свідомість і разом з тим — абсолютне панування релігії хижацького надспоживання — недоліки "демократії" виростають до гігантських масштабів. І значно перевищують її плюси.

Ми прийшли до моменту, коли золота акція впливу на владу в країнах розвинутої демократії належить охлосу. А розумні люди — справжня еліта та інтелектуальний цвіт нації — тепер повинні підкорятись і обслуговувати біомасу з рівнем свідомості амеби. Феодалізм навпаки.

Цивілізація прийшла до моменту, коли свідомість абсолютної більшості населення світу сформована в вигляді прямої кишки — вічно голодної, вічно незадоволеної, вічно вимагаючої "дай, дай, дай!" Джин кретинизму вже вилетів з пляшки.

Те, наскільки сьогодні "демократія" виродилась в свій антипод — легко побачити на прикладі політики путіна і кремля, які вертять "демократичними цінностями" і оплотом демократії — Європою як їм заманеться. І якщо нічого не зміниться, то "демократія" розвалиться як замок на піску. І однаково завалить своїми уламками і охлос, і розумні залишки нації. Задовільняти й купляти охлос нескінченно не вийде — охлос така категорія людей, яким завжди мало, а апетит тільки розгоряється після кожної подачки.

Україна тут не тільки в тренді світових процесів, але пішла далі всіх.

Важко сказати, яка модель управління прийде на зміну "демократії", але точно не тиранія, чи інші типи диктатури — еволюція це вже проходила. А значить, в майбутньому місця для такого типу вже не має. Це не значить, що спроби встановити диктатуру робитися не будуть, але ефективність таких систем в стратегічному плані буде наближатись до нуля. Хоча в тактичному плані — для наведення порядку і присмирення того ж охлосу — це буде використовуватися.

Скоріше за все це буде система з різною вагою голосу в залежності від чітко визначених критеріїв. Чи офіційна політика відкупу від права вибирати — отримавши офіційно з бюджету суму грошей, але взамін втрачаєш право голосувати.

І та країна, яка скоріше всього прийме в себе нову і прогресивну модель управління — та в майбутньому буде домінувати в Світі. Як в свій час це була Англія, а потім США. Але як показують останні події навіть в цих країнах демократія вже дає серйозні збої.

Для нас зараз головне — не бути першими в Світі, де демократія впаде під масою очманілого охлосу, яка хоче "все і зразу" і обирає для цього собі лідера, який по факту є тільки лялькою на паличці в руках бандитського оліґархату. Хоча, першою напевне є Венесуела, а ми можемо бути другими.

Треба пережити цей момент і далі уже зайнятися вдосконаленням системи управління Державою під сучасні вимоги еволюції.

Нам "повезло" жити не тільки в період "переселення", а в часи кардинальної зміни епох. І тут варіантів небагато, або прийняти виклик і боротися, або здаватися…“

„Демократію використовують як зброю“

Демократію використовують як зброю — впевнений бльоґер пан Petro Sasnyk.

„— Оце самоїдство — "треба краще переконувати" — самі винні.
Це ґвинтівка проти ядерної зброї.
Ви ходите одинично розмовляєте, а ввечері людина сідає включає першу кнопку і починається страшне шоу з закадровим голосом про те, який "упир" ваш Президент і які "там всі коррупціонери". Сусід який на мінімалці, лише пиво по вихідним здатен вживати, розповідає: "як їх би всіх стріляв, що всім по справедливості нада і вони там всі крадуть".

Ваші опоненти використовують демократію лише для того щоб отримати собі владу. Для них немає ніяких правил, а головне відповідальності.
Виграти по чесному тут може лише Ісус за допомогою дива.

Саме тому наші "патріотичні" так не люблять Порошенка, як не любили сучасники Мазепу та й зрештою Бандері досі дорікають. Він мав з відкритим забралом на білому коні героїчно загинути, а патріотична клюмба щороку пишно й урочисто покладала б йому вінки десь в Торонто чи Буенос-Айресі…“

Електорат не зупинило ніщо: ні відкрита українофобна й прокремлядська позиція бєніного клоуна, ні невпинні знущання та приниження України протягом 5 років війни, ні "шуточькі" про "эбонітовыє палочкі" і "простітутку" Україну, ні навіть третя серія "слуґі народа 3", що вийшла в переддень виборів, де лохторату показали фанерну пошматовану на 28 шматків Україну з карикатурними назвами "рєспублік"
Власне, "хахлов і малароссов" це мало зупинити?

Кадр з українофобного бидло-сєріала "слуґа народа 3"

„— Колись заспокоювали себе "зате ми мирна країна". І чим все скінчилось? А тепер намагаємось себе заспокоїти тим, що "зате у нас демократія"…“ — наголошує пані Olena Roon.

„— 1919-го року Україна втратила свій шанс на Незалежність. 2019-го року Україна втратила свій шанс на Незалежність. Петля часу. Історія повторилась…“ — підкреслює пан Олег Алоха.

„Нації у нас не було, немає і вже не буде…“

Пан філософ Віктор Федорончук констатує ще один, на жаль, очевидний факт. Хоча, варто зауважити, що Нація у нас була 100 років тому, і кращі представники Нації протистояли совєтським, польським, мадярським і нацистським окупантам всю першу половину кривавого ХХ століття…
Але поступово Цвіт Нації було винищено…
Лишились де-не-де паростки, яких постійно намагаються затоптати…
І як було сказано у легендарному фільмі «Пропала грамота»:

— Нема, нема козаків — перевелися…

„— Найчорніша ніч перед світанком…
Хоча, навіть якщо в другому турі переможе Петро Порошенко — треба визнати очевидне: Нації у нас не було, немає і вже не буде.
Буде країна, Держава буде, але керуватись народонаселення цієї країни буде за допомогою політтехнологій, маніпуляцій, чорного піару і різних методик впливу на свідомість, а не колективним розумом громадян країни. В кого руках буде ключ від цих технологій — той і буде керувати країною. 20% населення країни занадто мала частка, щоб в умовах загального виборчого права не піддаватись зомбуванню і реально впливати на розумний вибір народу.
Тест на розумність нація не пройшла.
Психічні гени глибокої зневаги до себе (гени малороса) в більшості "народонасєлєнія" України виявилися занадто живучими і легко активуються ворожою пропагандою.
Як показала практика, навіть надіта на тіло вишиванка, нова війскова форма, безвіз, чиста українська мова не дають захисту від дії гена малороса, який приводить до відключеня здорового глузду, поваги до себе і почуття відповідальності.
Дуже коротка епоха романтичної післяреволюційної ейфорії вчора закінчилась.
Назавжди…
Духом не падаю, вірю в перемогу, але і на очевидні речі закривати очі більше не має чого…“

В цілому погоджуєшся з паном Федорончуком, хоч як не прикро…
Невже ж метастази “русскаґо міра” таки змогли з'їсти Українську Націю, переварити й перетворити навіть не на народ, а на тупу біомасу охлосу? Страшно…
Невже після Майдану й 5 років війни не зародилось громадянське суспільство?
Невже лишилися лиш поодинокі паростки Свідомості?…
Невже ось ті 15%—17% — це те, що лишилось від Української Нації?
Страшно…

„Страшно, хто поруч з нами живе…“

1 квітня — день ватяних дурників!
Україну хочуть перетворити на ЗЄмбабве!
„Спасібо житєлям Крівбаса!“ — рефреном по соцмережам повзе вже забутий і перефразований мем 2012 року „Спасібо житєлям Донбасса!“
"І Днєпрапєрдовска" — кортить додати…

Дійсно, коли роками ми вважали, що завезених совєтсько-кацапських окупантів у нас щонайменше 8%, нехай 11%, або як до Майдану стверджувала кремлядська пропаґанда — "17% русскіх і болєє палавіны руссцкаґаварящіх", то виявилось, що в країні не чверть, і навіть не половина, а (страшно уявити) аж 84% коллабораціоністів, покручів і манкуртів!
84% трясця!

Як далі жити в країні, де 84% рабів?
Тепер нас до раю точно не пустять!…

Продовжуючи роздуми пана Віктора Федорончука, варто процитувати ще один його пост:

„— Один день, коли ЗЄбілоїдам коломойский надав можливість відчути себе "важнымі птіцамі", котрі мають "законне" право в цей день насрати на голови всім нормальним людям і проголосувати за головного серуна-ЗЄбіла.
ЗЄбілоїди з нетерпінням чекають цього моменту, щоб таким чином помститися Світові, нормальним і здоровим людям за свою ЗЄбілоїдність і моляться на ганчіркову ляльку з рукою оліґарха-втікача в його дупі.

В принципі, вся виборча компанія від коломойского була спрямована на те, щоб максимально надраконити на безумний бунт все те найгірше, найпримітивніше, найтупіше, найжалюгідніше, найогидніше, найозлоблене в нашому народові, й дати таким "виборцям" в якості кандидата ляльку-маріонетку, котра є повною протилежністю вимогам до кандидата на Президента України.
І такі "виборці" готові самі собі вистрелити в ногу, але тільки щоб зробити гірше іншим.
Оскаженіла смердюча гримаса конаючої епохи бандитського оліґархату і гнила відрижка "найпростішого народу" з мізками баранів та інтелектом амеб.“

Український фотограф, львів’янин Володимир Шурубура на своїй сторінці в соцмережі прокоментував ситуацію з виборами в Україні:

„— Не настільки страшно, хто ж в підсумку буде президентом, наскільки страшно, хто поруч з нами живе в цій країні. Президент — то на 5 років. Так, це біда! 5 років нашого життя! Та зрештою, пережили Федоровича, то і Олександровича переживемо. Але от ті майже 30% українців — то ж не просто статистика. Це люди, з якими ми щоранку вітаємось в будинку, їдемо в однім купе потяга, працюємо в бізнесі й купуємо у них каву. Щодня! Вони з нами і поруч! І це не на 5 років! Це назавжди! Це не лише вибори Президента, — це загальний аналіз крові країни. Тепер чітко зрозуміло скільки і чого тут є. Залишаються примарні сподівання на другий тур, та оптимізму перед першим було куди більше. Результати першого туру — це сигнал. Всім. Українцям і елітам, лідерам думок та владі. Це абсолютно новий кейс у політичній технології. Варто зазначити, що і чинний Президент мав реальну можливість отримати значно кращий результат, якщо б за 5 років в Україні була проведена справді судова реформа, були результати боротьби з корупцією, була реакція влади не очевидну несправедливість, були відповіді по Медведчуку та всім решта такого ж типу антиукраїнської діяльності. Це все можна було зробити. Але була ілюзія що можна і так. Думайте тепер! З іншого боку, такий відсоток в чинного президента тому, що в українців патологічний потяг до “оригінальності”. Багато виборців побачили щось не надто святе та месіанське у персоні Порошенка і розпорошили свої відсотки поміж … Кошулинським, Гриценком, Смешком та Безсмертним. Це може дати смертельний результат країні. Наше невміння об’єднуватись і бути реалістами нас не раз знищувало. І ось ми тут знову. Я маю купу питань та претензій до Порошенка, але я реаліст. Я розумію, що в цей момент, в цій країні і з цим народом нам кращого лідера не дано. Ні, кращі є, але не настільки національно об’єднавчі. Зеленський тут взагалі ні до чого. Це не про нього. Він такий, як його присутність на дебатах. Просто чорна діра. Цих 30% — це вирок всій політичній еліті за усі роки. Ви конвертували людську неосвіченість, страх та бідність у політичний капітал весь час. Ви ділили країну на схід і захід, на бідних і багатих, а тепер країна вас помножила на нуль. 30% — це не відсоток боротьби, це відсоток апатії і втоми. Вони не готові йти на жертви, аби захистити свій вибір. В них це фан та прикол. А боротись і вмирати меншості, як врешті і у всі часи. Дуже б не хотів, щоб ми колись згадували цих 5 років, з 2014 по 2019, як найкращі роки країни. Особисто мені в цей період складніше ніж весь час до того, але я вперше відчував себе вдома, Українцем в Україні. Я відчував, що у мене далеко не святий, та все ж український Президент. Я відчував, що він бореться за мою країну.
Сподіваюсь, що здоровий глузд таки візьме гору…“

Всі свідомі Українці намагаються якось тримати останні краплі оптимізму, але…

„Диктатура? Зате ефективно!“

Але, з огляду на результати виборів, більш ніж наочним і очевидним є факт — таки загрались в "демократію і свободу слова"!
В 1930-х "свобода слова" коштувала 7 мільйонів життів Українців під час Голодомору-1933… А ще ж був перед цим перший Голодомор і не менш страшніший Голодомор-1947…
Зате у Світі панувала "свобода слова" і "демократія", повоєнна Європа ніжилася в добі Інтербеллум — Міжвоєння, "відпочиваючи" після І Світової війни, і вони не чули й не бачили та не бажали чути й бачити спочатку пошматовану за згоди Антанти, стікаючу кров'ю й волаючу про допомогу Україну, а потім тихо помираючу з голоду…
Світові "демократії" тоді захоплювались "ґєнієм товаріща сталіна"!

Через шість років Європа і Світ отримали Другу Світову війну і тиранію союзників гітлера та сталіна; а за п'ять років після 1933-го, у 1938-му Європа віддала Третьому Райху своє серце — Чехо-Словаччину на пошматування, перед цим "уміротворялі" нацистів аншлюссом Австрії; а за три роки, у 1936-му, Совєти почали гібридну війну проти Королівства Іспанії, і "крававый діктатар" Каудильйо Франсіско Франко став на захист рідної Іспанії!…
І Франко врятував рідну Іспанію, очистив її від совєтських метастаз та не дозволив втягнути у Другу Світову війну, ще й мовчки надавав притулок Гебреям, які рятувались від Холокосту!
Потім Каудильйо Франко відбудовував Іспанію, змусивши відновлювати вщент зруйновані міста тих, хто привів Совєти! А після ІІ Світової війни зібрав найбільш інтелектуально розвинутих технократів, які за 5 років вивели найбіднішу країну Європи в найрозвинутіше європейське Королівство! В історії це залишилось під назвою „Іспанське Економічне Диво“ Каудильйо Франко.
Диктатори, як виявляється, є різні!

„Диктатура? Зате ефективно!“
© Енакім Скайвокер (Дарт Вейдер)

„Диктатура? Зате ефективно!“ — казав ще юний Енакім Скайвокер, розмірковуючи над формою правління під час війни.
Бо перше значення давньоримського терміну "dictator" означає — відповідальність за Державу під час війни!
Диктатор (латиною dictator від dicto — диктую, наказую) — посадова особа у Стародавньому Римі, наділена усією повнотою державної влади, що призначалася за пропозицією Сенату у випадку зовнішньої чи внутрішньої небезпеки, яка загрожувала Римській Республіці.

Можливо, щоб зберегти Державу Україна під час війни — потрібна жорстка національно-державницька диктатура?
Можливо, Україну дійсно врятує Хунта?

 
2019.IV.1-2
© Dem'än Dzüba
© «Porohivnyçä»

1 коментар до “„Загралися в демократію“

  1. Сповіщення: Заява блоґ-майданчика «Порохівниця» – ПОРОХІВНИЦЯ

Коментарі закриті.