Перейти до контенту

KyїvPride-2019. Postfactum

🇺🇦🏳️‍🌈 KyїvPride-2019. Postfactum 🏳️‍🌈🇺🇦

 
В Україні відбувся черговий KyїvPride. 🏳️‍🌈
Цього року ця правозахисна ЛҐБТ-акція примітна тим, що вперше зібрала безпрецедентну кількість учасників — 8000 людей різних орієнтацій, а також вперше у Світі в ЛҐБТ-прайді взяли участь ветерани війни, що триває. Тобто, вперше в історії Прайдів колоною пройшли військові-ветерани війни, що наразі триває — буквально з лінії фронту на Прайд. Колона ЛҐБТ-військових-ветеранів війни за Незалежність України налічувала 30 учасників.
Беззаперечним героєм KyїvPride-2019 став Захисник України Віктор Пилипенко.

До уваги Вельмишановного Панства — інтерв'ю з Віктором Пилипенком від волонтерського проєкту «Повернись живим», добірка світлин з Прайду та вкотре розтлумачення прописних істин: чому Прайд це про Гідність і захист рівних прав людей, чому під час війни і чому гомосексуальні люди такі ж як гетеросексуальні.
На тлі зради європейських принципів в ПАРЄ, Україна вкотре доводить, в тому числі і Прайдом, що наша Держава дотримується європейських і цивілізаційних принципів навіть значно краще, аніж Європа.
І, так, ця публікація не про секс і "збочення".
І не сподівайтесь!


 
23 червня 2019 року в Києві пройшов черговий KyїvPride.
Вже традиційно щороку під час проведення заходів Прайду соцмережі накриває хвиля хайпу й хейтерства на тиждень, потім всі знову забувають свій "правєдний ґнєв" до наступного року.

Для початку дозвольте, Вельмишановне Панство, невеличку передмову.
Бльоґ-майданчик «Порохівниця» зазвичай публікує історико-освітні публікації, висвітлюючи час від часу нагальні поточні події. Теми захисту прав ЛҐБТ-спільноти «Порохівниця» торкалась лиш пару раз за потреби в минулі роки.
KyїvPride-2019, з огляду на участь в ньому Захисників України, що є гомосексуалами, — якраз та подія, яку варто висвітлити й зафіксувати у хроніках сьогодення. Хоча, події в ПАРЄ затримали цю публікацію і вона пролежала у чернетках деякий час.
Як власник і автор бльоґ-майданчика «Порохівниця», викладаю цю публікацію саме від свого імені та, користуючись нагодою, вже вкотре здійсню камінґ-аут (ох вже ці камінґ-аути) і вкотре засвідчу той факт, що я — Українець в першу чергу, український націоналіст-державник, а також відкритий ґей. Звісно, постійні читачі «Порохівниці» не помічають цього, позаяк я не повідомляю про це у кожній публікації, бо особисте життя власника ресурсу вже точно нікого не стосується. Втім, як бачите, моя гомосексуальність не заважає мені бути свідомим Українцем і патріотом України, свідомим українським націоналістом-державником та створювати корисний контент цього сайту, укладати історико-освітні публікації, а також допомагати укладати, верстати й макетувати історико-освітні книги, допомагати відроджувати справжню історію України, висвітлювати національні Визвольні Змагання.
Окремо зазначу, що не належу до жодної ЛҐБТ-організації (хоча перед війною активно співпрацював з американською ЛҐБТ-правозахисною компанією), маю вельми багацько розбіжностей у поглядах з діячами ЛҐБТ-руху, хоча підтримував і підтримую захист прав ЛҐБТ, проте, з початком війни взагалі абстраґувався від ЛҐБТ-руху та висвітлення ЛҐБТ-заходів, вважаючи що першочерговою позицією під час війни має бути захист Держави і головним має бути принцип — Україна понад усе!
Втім, гадаю, раз на рік маю право нагадати про необхідність рівних прав для ЛҐБТ-спільноти, до якої належу, та висвітлити Прайд, тим паче, що цього складного року в Прайді взяли участь Захисники України! Вперше у Світі, вперше в історії Прайдів участь в ході за свої права взяли ветерани війни, що триває, ветерани, які ще вчора були на лінії фронту…
Вельми сподіваюсь, що постійні читачі «Порохівниці» виявлять повагу бодай до Захисників України, які приймали участь в Прайді, і, можливо, почнуть змінювати усталене та нав'язане "русскім міром" негативне ставлення до гомосексуальних людей.
Впевнений, що читачі й дописувачі «Порохівниці» — цивілізовані люди, і навіть якщо більшість все ще знаходиться в полоні усталених стереотипів щодо гомосексуалів (а це норма, бо ми всі поступово видряпуємось з полону насаджених "русскім міром" стереотипів), то після перегляду інтерв'ю з гомосексуальним Захисником України і світлин з Прайду, все ж замисляться…

Люди не обирають, ким і як їм народжуватись.
Хтось народжується зі світлим кольором шкіри, хтось із темним; хтось народжується зі світлим волоссям, хтось із темним, рудим чи навіть червоним волоссям; хтось народжується з блакитними очима, хтось із карими чи зеленими; хтось народжується шульгою — в совєтську окупацію "лєвшей пєрєучівалі", і я чудово пам'ятаю як у школі змушували писати в зошиті правою рукою, або влаштовували колективні знущання й цькування над шульгами, над тими у кого веснянки на обличчі чи ще якісь відмінності, а тим паче, фізичні вади. Буллінґ в Совку був нормою!
Хтось народжується дівчинкою, хтось хлопчиком; хтось народжується трансґендером або транссексуалом; хтось народжується гетеросексуалом, гомосексуалом, бісексуалом чи навіть асексуалом.
Люди не обирають, ким їм народитись.

Але суспільство чомусь широким загалом вважає, що колектив має право вирішувати, хто з людей має право на існування, а хто ні. Кого прийняти у "рівню", а кого відштовхнути.
"Всі рівні, але дехто рівніше".

За які ж рівні права для себе борються представники ЛҐБТ-спільноти?
Щороку в дні Прайду лунають вже передбачувані й обридлі тези: "нехай не висовуються", "нехай займаються цим вдома", їх ніхто ні в чому не обмежує", тощо.
Насправді, все не так.

Взяти, наприклад, військового-гомосексуала.
Ґей має чітку українську свідомість і з початком війни свідомо відправляється на фронт захищати Україну. Вдома лишається його хлопець, з яким вони разом мешкають, скажімо, років 5 або 10, чи навіть більше. Доки один ґей на фронті, його хлопець волонтерить і доставляє на фронт необхідні Захисникам речі. Але, припустімо, трапляється непоправне, і ґей-захисник отримує поранення або, що страшніше, гине на фронті за Україну…
В такому разі його хлопець, з яким вони разом жили в любові десяток років, не зможе навіть тіло з моргу забрати! Бо за нашими законами ці два хлопці одне одному "ніхто"! Навіть не родичі, хоча вони прожили як родина разом доволі тривалий час, мають спільно нажите майно, тощо. Ще гірше, (а ситуації в житті бувають різні) коли родичі одного з хлопців, скажімо, заявлять свої права на спільну оселю хлопців, яку хлопці придбали й облаштували спільно, де жили разом багато років… І ось, втративши коханого, хлопець втрачає й житло, бо за нашими законами він "ніхто"… І таке може бути, що родичі загиблого навіть заборонять хлопцеві прийти на похорон та попрощатися з коханим, бо він "ніхто"…
Це найстрашніший сценарій.
Не менш страшно, коли, наприклад, один з хлопців отримав поранення і потребує допомоги, але його коханого не пускають до лікарняної палати, бо він за законом "нє родствєннік", а так, "ніхто"…
Тобто, ЛҐБТ-люди у нас в країні це "ніхто"…
Навіть якщо вони проливали кров на фронті за Україну…

Власне, інфоґрафіка щодо прав ЛҐБТ наочно пояснює, яких прав позбавлені 5-7% громадян України.

Так, ЛҐБТ-людей в усьому Світі усталено завжди було 5-7%, ну максимум 10%.

І звісно ж, гомосексуальність та інші ґрадації сексуальності людини не є "хворобою". ВООЗ офіційно виключила гомосексуальність із міжнародного переліку хвороб ще у 1993 році.
Сексуальна орієнтація — вроджена, а не набута якість людини. Ґрадація сексуальностей людини настільки широка й глибока та різноманітна, що її можна уявити як спектр, позаяк у сексуальності людей ціла маса відтінків і особливостей. Вочевидь саме тому символом ЛҐБТІК+ є веселка та райдужний Прапор Волі.
На жаль, все ще велика кількість людей перебувають у полоні нав'язаних стереотипів про те, що гомосексуальність це "гріх", або "збочення". Гомофоби постійно порівнюють гомосексуальність з сексуальними девіаціями на кшталт педофілії, некрофілії чи копрофілії, а дехто порівнює з такими залежностями, як наркоманія чи алкоголізм.
Все ще існують усталені стереотипи про те, що гомосексуалам не можна всиновлювати чи мати власних дітей, бо діти обов'язково виростуть також гомосексуалами, що не відповідає дійсності. Мовляв, ґеї всиновлюють хлопчиків для розбещення. Хоча ґей-пари забирають з притулків і хлопчиків, і дівчаток, щоб подарувати їм щастя і виховати гідних людей.
Неможливо "заразитись" тою чи іншою орієнтацією, немов вірусом, неможливо "стати ґеєм" чи "перетворитись у натурала". Неможливо "коррєктіровать" сексуальність, немов криві зуби.
Все ще деякі неосвічені батьки готові віддавати власних дітей "на ізлєчєніє от ґомасєксуалізьма" всіляким шарлатанам та релігійним фанатикам, хоча сексуальна орієнтація людини не "лікується"!
Гомосексуальність не "лікується"! Так само як гетеросексуальність.
Про це ще минулого року розповідала стійка і героїчна пані Уляна Супрун.
Пані Уляна Супрун — вихованка «Пласту» — того самого «Пласту», з якого вийшли Євген Коновалець, Степан Бандера, Роман Шухевич і ще безліч Імен ОУН і УПА. Пані Уляна Супрун також належить до ОУН.

І, до речі, чинний священник, парох УГКЦ в Женеві, Цюриху і Лозані (Швайцарія) панотець Назарій минулого року також у своїй проповіді розтлумачував, чому з релігійної точки зору гомосексуали не є "гріхом" та "содомітами", наводячи приклади зі Святого Писання.

Власне, наступна інфоґрафіка про найпоширеніші міфи про гомосексуалів.

Отже, коротенький лікбез і розтлумачення прописних істин завершено, звернімося все ж до головної теми публікації.

ЛҐБТ-військові, ґей на лінії фронту — невже таке може бути?
Так, бо гомосексуали — такі ж люди як гетеросексуали. І живим тому підтвердженням є ветеран національно-визвольної війни, Захисник України Віктор Пилипенко.
Ексклюзивне інтерв'ю із Захисником України провів керівник волонтерського проєкту «Повернись живим» Віталій Дейнега.
Віктор Пилипенко пройшов Майдан, воював у складі батальйону «Донбас», зокрема, за Широкине, та рятував побратимів. Про боротьбу на передовій та у мирному житті після свого камінґ-ауту Захисник України розповів у програмі «Хроніки неоголошеної війни». Дивіться, слухайте — це дуже чесне інтерв'ю про людську гідність та наше суспільство, у якому немає місця "руссцкім скрєпам".

Бути ґеєм на фронті — як це? Історія бійця з позивним Француз

Як бачимо, Вельмишановне Панство, насправді ґеї абсолютно не схожі на ті стереотипні образи жіноподібних істот невідомої статі в боа і з пір'ячком у дупці, що десятиліттями змальовувала москальська пропаґанда. Зазвичай, представники ЛҐБТ-спільноти, і ґеї зокрема, зовні нічим не відрізняються від інших людей, і так само мають і різні погляди, і різну свідомість, тощо.


Ну а на Прайді можна було цього року бачити не лише ЛҐБТ-спільноту.
KyїvPride-2019 був найбільш велелюдним в історії українських прайдів, і цього року в ході за Гідність і рівні права людей прийняли участь близько 8 тисяч учасників: друзі і рідні гомосексуалів, бойові побратими і просто ті, хто солідарний та підтримує гідність і рівноправ'я. Окрім Захисників України в колонах були і діти, і батьки гомосексуалів. Дружня атмосфера всередині колон, хоча відчувалось у повітрі напруження від присутності гомофобних радикалів поруч, та й колони правоохоронців з автозаками вздовж маршруту ходи також свідчили про те, що поки ще в нашій країні Прайди довго не зможуть стати веселими і яскравими карнавалами, як у цивілізованих країнах, де Прайди збирають мільйони учасників і мільйоні прибутки у місцеві бюджети.
До речі, радикалів цього року мобілізувалось теж вдосталь, до півтисячі: всілякі авакянські "нацдружини" та інші псевдонаціоналістичні "націоналісти", котрі чомусь воюють не з окупантами й сєпарами на сході, а зі слабкими й беззахисними у глибокому тилу, де немає війни. Та й реваншистський треш останнього місяця чомусь не хвилює цих "борцунів" за мораль, і чомусь не штурмують ці радикальні радикали маєтки ключових коллабораціоністів і ворогів України, а зібрались повоювати з ЛҐБТ, бо ті опору не дадуть. На жаль, не обійшлось без нападів і цього року.

Тим не менш, Прайд відбувся.
Вперше і, будемо сподіватись, не в останнє, у Прайді взяли участь наші Захисники України.
„За Україну! За її Волю!“ — під таким слоґаном йшла колона ЛҐБТ-військових.
Власне, відеорепортаж і добірка світлин з Прайду до уваги Вельмишановного Панства.


























Після Прайду Віктор Пилипенко у своєму facebook подякував усім бойовим побратимам і посестрам та активістам, які підтримали Прайд.

Друзі, ми зробили це — ми пройшлися цілою колоною ЛҐБТ-військових та наших союзників.
Налічувала вона більше взводу — понад 30 чоловік, з яких військових, ветеранів, військових медиків та волонтерів було до 15 чоловік, решта — наші кохані хлопці та дівчата й цивільні друзі.
Особливо хотів би потиснути руку Настьонці Конфедерат, ветеранці, яка несла зі мною Військову присягу на жовто-блакитному прапорі як нагадування, що ми, військові ЛҐБТ+, вірно та віддано служили українському народові!

Дякую Мамі військового-трансґендерної людини Sebastian Romanov (який через життєві обставини не зміг прийти) пані Тетяні, яка прийшла замість нього на Прайд, решті ЛҐБТ-військових, які прийшли та імена яких не можу називати.
А також військовим гетеросексуалам з мого батальйону, які прийшли нас підтримати — Сава Савченко, дякую тобі за сміливість та людяність!
Dmytro Riznychenko, дякую тобі, що маючи проблеми зі здоров'ям та ходою з ціпком, ти пройшов на Прайд, начепив на ціпок червоно-чорний стяг визвольної боротьби та пройшовся з ним увесь шлях! І за те, що потім відбивав тим ціпком радикалів-тиловичків, які намагалися кидатися на мирних громадян, як собаки.

Окреме дякую Tangarr Forgart та його друзям, які зробили знамениті жовто-блакитні щити з написами: "Захисти тих, хто захищає тебе" та "Звитяга не має ґендеру"! ⚧ 🏳️‍🌈
Відкритому гею-волонтеру Nick Buderatsky, який віддувався за нас на англомовному ефірі "Громадського", висвітлюючи Прайд у ефірі з євродепутатами.

Дякую військовим та медикам: Alik Sardarian, Olga Kharchenko, Katherine Soldatova, яка тренувала наших донбасівських медиків у 2015-му році, волонтеру Олексі Золотаренку, військовій психологині Катерині Шуталевій та багато-багато іншим, хто прийшли підтримати ЛҐБТ-військових!

Дякую Diana Berg із маріупольського центра ТЮ за її чудовий прапор та позицію, а також художнику Івану Семесюку, режисеру Maksym Nakonechnyi, який створює фільми на тему війни та її наслідків для суспільства, активістці Olha Poliakova та її друзям.
Також дякую крутим фотографам, які увічнили цю важливу для української демократії події, фотографині Halyna Bahlyk, фотографу Victor V. Vysochin та іншим за кльові 📷 фоточки 😊😊😊

Вибачте, якщо я когось забув, а деяких не зміг назвати, через конфіденційність та гомофобність суспільства, де імена цих людей називати не можна.

Наступного року я впевнений нас буде більше і більше військових зроблять свої камінг-аути!

До зустрічі наступного року! 😎 😎 😎 We'll be back 😉


„Горбата Чорногóра“ (© Дмитро Кривонос)

Наостанок, якщо раптом все ж знайдуться хейтери, котрі почнуть обливати брудом цих сміливих Захисників України, х`тілося би дати пораду таким особам: припиніть користуватись комп'ютерами і ґаджетами, бо всьо то діло винайшов Алан Т'юрінґ — ґей. А то ще "содомієй" через монітори "заразітєсь"!
😀

Прайд — це про Гідність!
Прайд — це про Гідність і рівні права людей. Всіх людей.
Майдан боровся за Гідність! І Революція Гідності триває! Прайд також є частиною Революції Гідності!
Гідність і Воля, Незалежність і Соборність — те, зо що бореться Україна!
За Гідність і Волю гинули Українці…
Ми ж не дозволимо розтоптати Гідність?

Гомофобія — це одна з головних "скрєп" "русскоґо міра"!
Гомофобія — це ознака дикунства і невігластва.
Час ставати цивілізованими людьми!
Час ставати Гідними!

♪ II► Hozier — „Take me to the church“

℗ Dem'än Dzüba
© «Porohivnyçä»
2019.VI.25

1 коментар до “KyїvPride-2019. Postfactum

  1. Сповіщення: Бути ґеєм на фронті — як це? Історія бійця з позивним Француз – ПОРОХІВНИЦЯ

Коментарі закриті.