Перейти до контенту

Юрій Магалéвський „В Олександрівську на Запоріжжі“ („Повернута спадщина“ випуск 8)

Юрій Магалéвський
„В Олександрівську на Запоріжжі“

 
До уваги Вельмишановного Панства огляд видань книжкової серії „Повернута спадщина“, укладачем якої є запорожський історик, кандидат історичних наук, керівник запорожського науково-дослідного центру „Спадщина“ пан Юрій Щур.
Загальна презентація трьох попередніх видань була у промоції книжкової серії „Повернута Спадщина“.
Унікальні свідчення про історичні події Української Революції та Перших Визвольних Змагань на Запорожжі.
В цьому огляді — спомини Юрія Магалéвського „В Олександрівську на Запоріжжі“

✠ ✠ ✠
✠ ✠ ✠

 

До 100-річчя Української Революції 1917–1921 років

У книзі „В Олександрівську на Запоріжжі“ подано спогади безпосереднього учасника подій Української Революції та керівника боротьби з большевиками на території міста Запорожжя (тоді – Олександрівськ) у 1917 році, видатного художника Юрія Магалéвського (1876–1935).

Юрій Магалéвський — катеринославський губернський комісар, український маляр-академіст, діяч Січеславської «Просвіти», військовий художник при штабі Армії УНР. Учасник українського національного відродження 1917 року на Січеславщині.

Історія вчить нас, що сила — в єдності. А чвари — причина поразок. Щоб в черговий раз не наступати на трикляті граблі, не завадить вивчати досвід минулих років, досвід бортьби за Українську Державність. Про єдність та чвари у Олександрівську (Запоріжжі) наприкінці 1917-го року досить влучно написав Юрій Магалевський.
Однозначно, варте прочитання!

„День 13 грудня 1917 року на завжди зостанеться для м. Олександрівська на Катеринославщині, чи то пак – на Січеславщині, днем історичним, бо в той день, від часу знищення Запорожської Січи, вперше зацóкали рушниці й заклекотали кулемети, обороняючи прадідну землю від свого споконвічного ворога – Москви…“

„…Місто Олександрівськ лежить на лівому березі Дніпра, спроти історичного острова Хортиці і має дві залізнодорожні стації… …Олександрівськ під той час нараховував коло 75 тисяч мешканців, виказував величезний торговельний і промисловий рух, та мав усі підстави, як три транзитні шляхи й инше, щоб незабаром стати великим містом… …Автохтонне населення в повіті було українське, з малим відсотком Німців, а в місті, як і скрізь на Україні, переважали Жиди, Москалі й Німці…“

„…Большевицькі агітатори виїхали, але за кілька день знову появились. Цим разом приїхали вже комуністи матроси з чорноморської фльоти з Севастополя, і з тим же звернулися вже в Совєт Солдат. і Раб. Депутатів. Тут почали вони робити засідання за засіданням, виголошувати демагогічні промови та клясти всіх „буржуїв“ цілого світу. Перепадало там і Українцям. Одначе Повітова Рада змобілізувала всі сили і якось удалося й тепер на якись час загальмувати справу. Мені проте стало ясно, що ця справа добром не скінчиться й тому я почав на всі боки шукати рятунку… Української військової влади і місті не було…
…Щож його було робити, коли навколо вороже море, а тут ні людей, ні грошей?…“

„…Тимчасом серед Українців не було єдности. Одноцілий фронт українських партій, який до осені 1917 р. був дружний і міцний, почав розлазитися. Почалися непорозуміння між партіями і в середині партій між їх членами, і непорозуміння ці з кожним днем збільшувались, обезсилюючи укр. рух…“

„…Все міське населення гадало, що Українська влада має силу й бій конче буде. Я зясував їй дійсний стан річей, що ніякого бою не буде, бо з представників Укр. влади залишився тільки я сам…“




Наклад спогадів Юрія Магалевського „В Олександрівську на Запоріжжі“ майже вичерпано. Втім, завжди можна надрукувати наново наклад, якщо буде запит і попит.
Пан Юрій Щур залюбки розгляне Ваші запити, Вельмишановне Панство, і у разі потреби буде знову організовано спільнокошт на повторне видання того чи іншого випуску серії, наклад якого вичерпався. Як це працює? Все просто: оголошується СПІЛЬНОКОШТ, всі учасники спільнокошту гарантовано отримують примірники книжок. Тобто, іншими словами, за відсутності державної підтримки і фінансування, ми, свідомі Українці, спільно й самостійно складаємося на друк історико-освітньої літератури для самих себе, ще й Захисникам України частину відправимо!
Підтримавши видання книжкової серії „Повернута спадщина“ Ви підтримуєте відродження справжньої історії України! Крок за кроком, рік за роком! Адже на Ваших книжних полицях з'являться цікаві книги і цінні історичні знання отримає вся родина!

Цілком можливо, з дозволу пана Юрія Щура, історико-освітній майданчик «Порохівниця» згодом почне викладати в електронному варіянті книжкову серію „Повернута спадщина“. Принаймі ті випуски, макети яких вже створені й чекають своєї публікації на історико-освітньому майданчику «Порохівниця».

Також є мрія створити й видати всю серію „Повернута спадщина“ однією великою книгою.

Щоб не відбувалось навколо — а нам своє робить!
Спільно відроджуємо справжню Історію України!
Свої для своїх про своє!

Юрій Магалéвський „В Олександрівську на Запоріжжі“
книжкова серія „Повернута спадщина“ — випуск 8
© Запорожський науково-дослідний центр „Спадщина“
© Юрій ЩУР
2019

Укладачі ґречно дякують за можливість видання цих брошур однодумцям:
— Запорожська «Просвіта» — за фінансову підтримку видання;
пан Юрій Юзич (пластовий сеньйор, історик «Пласту», Львів) — за наданий матеріял;
— Андрій Лісняк (Січеслав) — вдячність за допомогу з верстанням.
Дизайн обкладинки — Дмитро Дзюба. Макет і верстка — Андрій Лісняк і Дмитро Дзюба.

© «Porohivnyçä»
2019