Вшанування Марка Безручка у рідному місті Токмак…

 
25.VIII.2020 в місті Токмак на Запорожжі відкрито меморіяльну дошку на честь генерал-хорунжого Армії УНР Марка Безручка.
Ідея вшанування Марка Безручка у рідному місті Токмак до 100-річчя оборони Замостя народилась ще навесні. Втім, з самого початку було очевидно, що не судилось гідне вшанування легендарного генерал-хорунжого Армії УНР у його рідному місті… Ідею вшанування леґендарного земляка у рідному місті зустріли з роздратуванням… Дались взнаки століття совєтської окупації й пост-совєтського мóроку, невігластво переважної більшості місцевого населення та домайданної "власті крєпкіх хазяйствєнніков", котрих корчами корчить від всього українського. Відтак, замість гідного вшанування легендарного земляка добре що бодай на місцевий музей причепили "табличку" в якості меморіяльної дошки…
Страшно соромно за рідне місто…

Генерал-хорунжий Армії УНР Марко Безручко
ілюстрація з книги Олександра Вишнівського „Повстанський рух і отаманія“

Історико-освітній майданчик «Порохівниця» навесні долучився до актуальної в передостанній рік 100-річчя Перших Визвольних Змагань (1917—1921) та вельми слушної до 100-річчя оборони Замостя ідеї гідного вшанування легендарного земляка, полководця, генерал-хорунжого Дієвої Армії Української Народньої Республіки Марка Безручка в рідному місті Токмак.

Ім’ям генерал-хорунжого Армії УНР Марка Безручка було запропоновано назвати перехрестя Центральної і Володимирської, де один на одного дивляться історичні будівлі міста, які ще пам'ятають молодого Марка Безручка — будинок Горобцових та символ Токмака — будинок братів Шальман.

Токмак — перехрестя Центральної і Володимирської, 2007 рік
Світлина © Дмитро Дзюба

«Порохівниця» закликáла до підтримки цієї слушної ідеї містян Токмака, земляків з Токмаччини і легендарного козацького краю Запорожжя!
Славíмо Марка Безручка!
Славíмо рідний Токмак!
Генерал-хорунжий Армії УНР Марко Безручко — найвидатніший з уродженців Токмака серед героїв Перших Визвольних Змагань, легендарний полководець, який врятував Європу від совєтської окупації у 1920 році.

Для тих, хто ще не знає (а в Токмаку це майже всі) — будь ласка, історико-освітній матеріял про те, хто такий Марко Безручко:
➥ ✠ Марко Безручко

Плекались сподівання, що який-неякий патріотизм і любов до рідного міста, а також той факт, що відомий і леґендарний військовик, чия тактика і стратегія зупинили совєтську окупацію Європи, чию тактику й стратегію вивчають військові академії Цивілізованого Світу, і який є до того ж уродженцем Токмака, спонукають земляків до підтримки ідеї вшанування.
Проте, на ділі виявилось, що лише сама ідея викликала хвилю неабиякого роздратування як серед місцевих ватніків, так і серед місцевої "сєпар-власті". Воно й не дивно — їх корчами корчить від імен Марка Безручка і Василя Вишиваного, на чию честь названо вулиці в місті під час перейменування в рамках декомунізації. Здається, переважна більшість населення міста — ватніки — вони вже третій рік корчами корчаться від декомунізованої назви найдовшої вулиці міста і Європи, перейменованої прямим рішенням з Києва на честь найпалкішого патріота України Ерцгерцоґа Австрійського Вільгельма фон Габсбурґа — Василя Вишиваного (бо місцева "сєпар-власть" хитрувала з перейменуванням); вони третій рік "оплаківают" демонтований ідол лєніну, і в ці дні вже тиждень оплаківают "тумбочку", на котрій стояв цей істукан, бо місцева влада її демонтує, щоб встановити замість неї бидлокомпозицію з "серцем" схожим на дупу (хоча на центральному Майдані міста варто було би створити Меморіяльний комплекс на честь полеглих в цій війні земляків, Захисників України).
І, так, місцеве насєлєніє корчами корчить від встановленого на Центральному Майдані Тризуба на честь загиблих земляків-Захисників України, поруч з яким майорять блакитно-жовтий Національний Прапор України та червоно-чорний Визвольний Прапор України.
Тобто, з місцевим населенням абсолютна біда — 90% сєпаратні!
Місцева "власть" — 100% сєпаратня!

Ідея вшанування Марка Безручка в Токмаку обговорювалась в авральному режимі позачергової сесії міськради, де всі "нардепи" категорично висловились проти найменування перехрестя іменем славетного земляка, але частина з них погодились на "вивішування таблички", якщо її за свій кошт зроблять якісь волонтери.
Тобто, ще тоді, навесні, стало зрозуміло, що годі й чекати гідного вшанування Марка Безручка в рідному місті Токмак. Сліпа ненáвисть до всього українського й ходячі шлунки совків ніколи не дозволять прорости паросткам українства в місті Токмак…

Тому, все відбулось банально, тихо й цілком передбачувано. Прóстенька дешева "табличка", замовлена в одному з чисельних місцевих похоронних бюро, обшарпана стіна міського музею із забитими вікнами, вщент позаклеюваними рекламним сміттям, кілька дрібних місцевих чиновників, якісь ряжені "казáкі", швиденько провели захід загальними промовами й побігли на банкет з місцевими чиновниками.
Прикро…

Зате місцеві ЗМІ цілий список причетних місцевих чиновників опублікували, наче вони вскладчину спромоглись на цілий пам'ятник зібрати, а не на дешеву "табличку"!

За десятки років грабування міста Токмак деяким "крєпкім хазяйствєннікам" можна було й відірвати від награбованого трохи більше для гідного вшанування земляка, щоби бодай перед тими ж поляками не було соромно!

Втім, варто зазначити, що навіть і цієї "таблички" не було би, якби не наполегливість місцевої депутатки Світлани Поліщук, яка підхопила ініціятиву журналіста Гляня і краєзнавця Олександра Лінчука.
Краєзнавець Олександр Лінчук упродовж 20 років він вивчав життя та діяльність генерала-хорунжого Армії УНР Марка Безручка, листувався з його родичами, організовував науково-практичні конференції, друкував у місцевих газетах нариси про життя Безручка, перевидав книгу „Оборона Замостя“, що ще в далекому 1956 році вийшла з друку в Канаді.
Під час заходу відкриття меморіяльної дошки Марку Безручку внучатий племінник героя Анатолій Безручко висловив щиру вдячність Олександру Лінчуку за кропітку працю повернення із забуття імені Марка Безручка для рідного міста.

У відкритих джерелах та по місцевих групах в соцмережах оприлюднено світлини зі скромного заходу відкриття меморіяльної дошки Марку Безручку на обшарпаній стіні міського краєзнавчого музею Токмака. (В місті при владі ще з домайданних часів "крєпкіє хазяйствєннікі", тому всі історичні будівлі стоять заліплені рекламним сміттям, занедбані, обшарпані, а інколи тишком-нишком розбираються на цеглу.)
В самому музеї відкрито виставку на честь Марка Безручка.

Хочеться вірити, що виставка краєзнавчого музею, присвячена леґендарному землякові, генерал-хорунжому Армії УНР Марку Безручку, зацікавить вчителів місцевих шкіл, юнацтво і містян.
Свідомі Українці Токмака беззаперечно завітають до музею!

Але прикро, що у рідному місті не змогли гідно вшанувати Марка Безручка, та ще й у цілу низку 100-річних дат!
Вельми прикро…

Тим часом, Польща вшановує уродженця Токмака, генерал-хорунжого Армії УНР Марка Безручка з притаманним для поляків ґонором і пафосом, вже буквально називаючи його національним польським героєм. Так, у 2018 році у місті Вроцлав було відкрито кругове перехрестя (рондо), якому присвоїли ім’я Марка Безручка/a>, а до 100-річчя "Дива над Віслою" у польській столиці Варшаві відкрили сквер на честь генерала Марка Безручка.

Так, десь на околицях, подалі, як і в Токмаку, де ім’ям Марка Безручка назвали вуличку десь в нетрях приватного сектору на околицях, але пафосу й ґонору навколо цього поляки рознесли на увесь світ!

Ну а ми в Україні ще не навчились гідно шанувати своїх українських Героїв і Захисників України… (Та й чи навчимось?)
Відтак, мрія про гідне вшанування Марка Безручка в рідному Токмаку лишиться втіленою тільки в ілюстраційний постер, який винесено в титульну ілюстрацію до цієї публікації.

Історико-освітній майданчик «Порохівниця» до 100-річчя оборони Замостя (30.VIII.1920) готує окремий матеріял.

© Dem’än Dzüba
© «Porohivnyçä»
2020.VIII.28