Перейти до контенту

Що таке довіра та кому довіряти?

Що таке довіра та кому довіряти?

 
Довіра — готовність передати у користування іншій людині цінні речі для себе. Ґрунтується на впевненості в порядності, доброзичливості і компетентності партнера.
Інколи довіра втрачається… Часто назавжди…
Що таке довіра, коли вона доречна, кому довіряти?…


Багато людей по всьому світу прагнуть щастя і душевного тепла. Так і я і ви можемо приготувати собі каву узяти гарну книгу лягти на диван загорнутися під тепленьку ковдру та відчувати насолоду усіма органами чуття.

Прокручуючи в голові події останніх днів відчуваєш потребу узяти телефонну слухавку та набрати номер тієї людини, яка залюбки запротоколює собі в пам’яті усі ваші яскраві емоції переживання, зрозуміє, за нагоди підтримає всі наші ідеї і прагнення, а відчуваючи її усмішку через телефон ви заспокоюєтесь розуміючи що все вище сказане залишиться тільки між вами двома. У вас є така людина? Поздоровляю ви щасливий чоловік. Так, напевно у вас багато друзів і ви вважаєте що можете покластися на будь кого з них. А тепер замисліться чи є у вас така людина, про яку ви могли б сказати що вона довіряє вам так само як ви їй?

Довіра — це певний стан психологічного внутрішнього спокою, що проявляється за відсутності подразників та переживань. Коли людина довіряє вона робить це добровільно, свідомо, ставлячи своє благополуччя у залежність від зовнішнього фактору і в першу чергу іншій людині, яка викликає довіру. Якщо людина плекає довіру то гарантовано можна сказати що вона розраховує на вірність спільним інтересам. Ввіряти довірених у особисті проблеми, секрети, брати на замітку поради і бути впевненим за їх безпеку та конфіденційність.

Довіра формується у людей близького оточення і цілковито залежить від вчинків особистостей, їхнього ставлення до ближнього. Довіру важко заробити і легко втратити. Якщо людина бреше зраджує чи робить на зло чи у вигоду тільки собі тоді вважаю за потрібне внести її до списку не довірених осіб. Натомість людина розважлива надійна та терпляча буде постійно вашим попутником по життю.

Довіра — це щирість, це ті відкриті двері, за якими ви беззахисні перед гостем, надаючи йому повну свободу дій у стінах вашого особистого неприступного замку. Розгулюючи по ваших мурах та баштах, споглядаючи всі ваші побудови зсередини він або допоможе їх укріпити або замислить зруйнувати їх вщент. Я ототожнюю надію з щирістю. Людські відносини дають нам змогу вибирати та створювати середовища з різним рівнем людської довіри.

Десь щиріше десь скупіше ви проявляєте свої риси характеру, маючи за мету створення чи участі найбільш щирого колективу по відношенню до вас. А ось тепер уявіть що в ваш душевний колектив приплюсовується одна «паршива вівця» метою якої постає зруйнувати Ваш світець, ваші минулі друзі стають теперішніми знайомими і вже не так часто телефонують першими, ну а потім приходить момент коли ви через вітрину супермаркету, проводячи паралель між собою та цуценям за гратами, споглядаєте як ця весела галаслива компанія проходячи повз вас, навіть не помічаючи, відкрито і голосно вивергають назовні ту особисту інформацію, яку ви ніколи б не забажали афішувати. Наступного ж дня хтось із них телефонує просити вас про послугу-без зайвого докору сумління… Так безперечно довіра та щирість стоять на тій самій сходинці людських відносин.

Всі ми добре знаємо що: "довіряй але перевіряй", це сталий вислів прототип якого існує навіть в Китаї та Португалії. Ніхто не застрахований від зради а більшість людей тільки її і зустрічають ,наш темп життя швидкий: люди розходяться та сходяться, залишаючи в серцях один одного дірки та рубці. Ніхто не захоче призупинити свою ходу та допомогти знекровленому заслаблому від незгод та потрясінь серцю, всім подавай свіженьке недоторкане сердечко в самому розквіті своїх бажань і прагнень.

Збираючи уламки колись тривкої та не порушеної як камінь довіри, вже зашкарублими й задубілими від подібних вправ руками, по неволі усвідомлюєш що наступного разу вже точно не буде, але ж ні, буде, обов’язково буде і місце і час і люди які не вагаючись прийдуть вам на допомогу в скрутний час і вмить воскресять вашу віру в людську взаємодопомогу і зітруть на порох будь-яку зневіру.

І тут постає питання а чи можемо ми довіряти нескінченно, безмежно, цілковито безвідплатно й повністю людині з якою ти щодня бачишся, мило розмовляєш, але вагаєшся перевіряти його на міцність, тому що так багато вже переламав тих крихких союзів і може звів вже нанівець призначений тобі "вищими силами" ліміт друзів. Довіра ваша має бути не тільки формально всеохоплююча для всіх і кожного, вона має існувати в незначних кількостях до деяких індивідів, які більш-менш виправдали ваші сподівання на їх рахунок, але сказати що відчувати її в повній мірі не варто.

Довіра це людське благо, яке так рідко зустрічається в світі безкінечного гоніння за багатством. Зради виховують в нас одинаків які бажають піклуватися лишень про себе відштовхуючись тільки від власного вміння і звертаючись по допомогу соціуму лише в крайніх випадках. Але закриватися недовірою назавжди неможливо, треба вміти оцінювати людей і їх вчинки, намагатися бути відкритішим, не брехати і тоді поводження з вами буде відповідне. Якщо навіть ви отримали зрадницький ляпас не засмучуйтесь а усміхніться і продовжуйте жити далі, бо ви отримали досвід.

✵ ✵ ✵

Довіра може бути фінансовою, діловою і особистою (психологічною).
Фінансова довіра — готовність позичити гроші у впевненості, що людина їх поверне вчасно.
Ділова довіра — готовність доручити завдання у впевненості, що людина його якісно виконає.
Особиста довіра — готовність поділитися особистою або таємною інформацією, впевненість в турботі і відповідальності в тому, що стосується наших інтересів.
Психологічна довіра — готовність впускати людини в свою особисту, і інтимну зону, готовність поділитися особистою або таємною інформацією. Психологічна довіра — основа душевної відкритості. Той, хто довіряє, зазвичай відкритий, тому "відкритість" та "довіра" зазвичай використовуються як синоніми.

Доречність довіри й відкритості

Довіра і відкритість — найважливіші речі для побудови близьких і теплих стосунків.
Проте, бездумно довіряти всім і вся — нерозумно. Люди зустрічаються різні, наше оточення не завжди саме дружнє, і якщо у людини голови на плечах немає, і він збирається довіряти не дивлячись всім навколо, то нічого, окрім турбот, він собі не наживе. Крім вміння довіряти, потрібно ще вміння розбиратися в людях.

Відкритість — готовність пустити друга чи партнера у свій світ: соціальний, особистий і таємний.

Соціальна відкритість — це готовність пустити партнера в наш соціальний світ, готовність легко поспілкуватися, познайомитися, дати свої координати і контактну інформацію. Душевна (внутрішня, психологічна) відкритість — готовність пустити людини у свій внутрішній світ, висловлювати своє особисте ставлення, свої справжні думки і оцінки. Відвертість — готовність відкрити людині свій потаємний, прихований від сторонніх світ думок і почуттів.

Кому довіряти?

Людині швидше варто довіряти, якщо:
— ця людина порядна;
— ця людина вочевидь вас підтримує й навряд чи облишить в біді;
— якщо ваша довіра може викликати його довіру до вас і налагодити добрі взаємні стосунки між вами.

Варто задуматися, чи варто довіряти людині, якщо:
— порядність цієї людини під питанням;
— йому вигідніше не думати про ваші інтересах, а лиш про свої;
— ця людина ставиться з недовірою до вас;
— якщо ви відчуваєте нещирість.

© «Етика» — Актуально про етику та мораль